Конфлікт вичерпаний

За останні п'ять днів мені подзвонило дуже багато різних людей з одними і тими ж питаннями, які торкалися ситуації, що виникла 5 травня під Центральним судом міста Миколаєва. Багато хто приїжджав поспілкуватися і пропонували різні варіанти допомоги. Я побачив, хто дійсно, а не просто на словах виявилися справжніми друзями.

Я усвідомлено нічого не писав у Фейсбук з приводу події 5 травня, тому що, як мінімум, читачі «Злочинності.НІ» усі бачили.

Що ж нам показала сама ситуація? А показала вона зовсім те, що і варто було чекати–наша правоохоронна система, у черговий раз, продемонструвала свою неповороткість. Не знаю як Ви, а я переконався в тому, що без «чарівного пенделя» ніхто з тих, кому держава довірила виконувати правоохоронні функції, нічого робити не може. Систему треба «заводити з товкача» , розгойдувати, щоб її окремі «гвинтики» (як сказав один полковник, який має бути вже звільненим) виконували свої функціональні обов'язки. І ми всі разом з Вами (політиками, активістами, журналістами, простими николаевцами) її «завели з поштовху» і упевнений, що саме завдяки усім Вам емоційні хлопці з Херсона усвідомили, що подія–не правильно. Адже ми боролися не за себе, а за те щоб усі громадяни були захищені правохранительной системою.

Признаюся, я не хочу міркувати про те, як би розвивалася ситуація, якби свою жорстку позицію не висловив губернатор, ряд нардепів, журналістів і громадськість, але упевнений, що все б прийшло до того, що сталося сьогодні.

Сьогодні, я зустрівся з братами Дмитром і Сергієм Кальченко і ми абсолютно спокійно, без емоцій, поговорили з приводу того, що стався. Хоча, я думав, що розмова відбудеться набагато раніше, а точніше, того ж дня, але завадили емоції.

Визнати свої помилки–це не слабкість.

Відразу хочу пояснити декілька моментів:

перше - вони усвідомлюють, що поводилися неправильно і говорять, що розкаюються в події.

друге–вони, дійсно, просили свої вибачення і попросили розуміння не лише з мого боку.

У нас з Дмитром і Сергієм Кальченко навіть виявилися загальні знайомі - АТОшники, один з яких як і я захищав нашу країну на Сході в районі донецького аеропорту, і був поранений (маленька виявляється наша велика Україна). 81 - я окрема аеромобільна бригада продовжила битву за аеропорт після того, як звідти, по ротації, вийшла 79 - я ОАЭМБ, в якій служив я. З Тимуром, бійцем 81 - й бригади, який приїхав в Миколаїв, згадали бойових побратимів, серед яких і підполковник Сергій Волоський і ті труднощі, які довелося пережити на передовій, де все сприймається зовсім по - іншому. Там на війні - спокій, самовладання і тверезий розум рятує життя, а зайві емоції можуть привести до трагедій. Пояснили це моїм новим знайомим з Херсона, які погодилися, що зайву емоційність треба контролювати і пообіцяли попрацювати над своїм темпераментом.

Пришли до того, що сама ситуація досить безглузда, але все таки сталося те, що сталося і з цього треба зробити відповідні висновки.

А тепер, по суті– «крові» ніхто не хоче, тим паче, що її сьогодні в нашій країні більш ніж предостатньо. Хочу вірити, що урок публічністю засвоїть багато хто. І в теж час знаючи наскільки корумпована державна машина, усі прекрасно розуміють, що окремі «гвинтики» цієї машини буде «вичавлювати» на ситуації, що склалася з нами. Проходили це вже не одного разу…

Ось саме для того, щоб виключити можливість дати кому - те заробити, ми дійшли компромісу. Признаюся, рішення приймав не спонтанно, а радячись з товаришами, у тому числі і з тими, з ким прожив вічність в ДАПе.

Мої нові знайомі з Херсона публічно вибачилися, а також погодилися фінансово допомогти в лікуванні бойового офіцера з нашої рідної 79 - й ОАЭМБ Сергія Волоського, що отримав серйозне поранення виконуючи бойове завдання. Сергій Волоський –справжній офіцер, людина, яка доріг багатьом товаришам по службі, тому, що як командир приймав ті рішення, які врятували не одне життя.

Повірте, виразно усвідомлюю, що почую від деяких не упереджені слова і це Ваше право, але упевнений, що більшість мене підтримає.

Продалися, - скажете? Можливо, - відповім я і пораджу тим, хто так скаже, зробити те ж саме і врятувати життя хоч би одному пораненому бійцеві.

Але якщо це хоч трохи допоможе моєму бойовому товаришеві, якщо це наблизить надію на його одужання, я готовий, адже держава у нас має звичку забувати про тих, хто ціною свого здоров'я, захищає його.

Я вже розмовляв із заступником командира 79 - й бригади полковником Сидоренко, і ми найближчим часом організовуємо зустріч під час якої Сергій і Дмитро поспілкуються з родичами Сергія Волоського і передадуть фінансову допомогу.

Ви маєте право мене судити, але совість моя чиста…

Окремо хочу подякувати Дмитра Дмитрієва, дочку якого я мав честь хрестити, який підняв на вуха не лише місто Миколаїв. Слова вдячності виражаю губернаторові Миколаївської області Вадиму Мерикову, миколаївським Народним депутатам України Вадиму Підберезняку і Артему Ильюку, миколаївським журналістам, Анатолію Онуфрийчуку Новини - Н, Олегу Деренюге, колегам з Злочинності.НІ за розуміння, за юридичну підтримку Сергію Жолонко, Олені Киселевой, городянам - всім хто публічно відреагував на ситуацію. Тетяна Локацкая тобі також моє величезне спасибі. Знайте, Ви усі можете розраховувати на мене в складну хвилину.

Враховуючи, що за братів поручилися шановані люди у тому числі і хлопці з 81 бригади, вважаю, що наш конфлікт вичерпаний.