А що, хто - те сів? Покажіть хто?

Як на мене, найважливіша теза це теза про те, що нічого не змінилося і нічого не змінитися. До 2014 року у бюджетного корита була одна банда, яка, треба визнати «крала по яких - те встановленим нею ж правилам» , а після 2014 року до корита прийшла інша банда, яка зайнялася мародерством без яких або правив. Погано і то і то, але, як на мене, друге більше огидніше, тому що під час війни мародерів розстрілюють, а у нас «система» (а це конкретні люди і у них є конкретні імена і прізвища) своїх не здає. Не здає навіть тих, хто зухвалим чином, як хом'як риє тунелі і набиває свої щоки тим, що він не може проковтнути.

1.Ключове–а хто був покараний з попередників? А що, хто - те сів? Покажіть хто? І ми не сядемо, адже ніхто не сів. І далі триває «пакування» на усіх рівнях. По всій країні, як гриби після дощу, повылазили десятки местячковых кланів, перетворивши окремі регіони на «врадиевки» у яких ці клани стали і законом і беззаконням в одній особі. Нариви зріють, усередині все гниє, а виведень ніяких.

2. Тунелі у вусатого миколаївського хом'яка - лицеміра показали усю неповноцінність тих, хто вважає себе «регіональною елітою». Просто представте світосприйняття людей, які закопують мільйони гривен у Балабановке. Навіть не у курортній зоні на березі моря, не в лісі під Києвом, а у Балабановке…По - моєму, це клінічний випадок. У них бракує мізків виводити активи в Швейцарію або Австрію–вони закопують їх в харчатовках….

3.Минстець «убив» у Facebook головного військового прокурора України Анатолія Матиоса. Все ж помітили, що сторінка Матиоса зникла після того, як він опублікував фото з тунелів нашого хом'яка. Я теж не підтримую публікацію фото з німецькими хрестами з підземель хом'яка, навіть якщо вони там і були знайдені. Це дає поле для злорадності в раша - ЗМІ і це однозначно треба було врахувати. Але ось портрет з підземелля, який засвітився на одній з фото, опублікованою Матиосом, доповнює психологічний образ вусатого «героя». Можливо, фашистські хрести і мають яку - те колекційну цінність, але ось навіщо зберігати у себе в підвалі фотографію творця штурмових загонів СА Ернста Юлиуса Рема? Хто - те може мені пояснити? Можливо, я чого - те не розумію?

Хто не розглянув, то на фотографії портрета є напис, який вказує, хто на нім зображений. «Stabschef Röhm München» , - написано на портреті.Кому цікаво–почитайте про цього персонажа, хоч би в Wikipedia. Хороші кумири у «героя України» , чи не так?

4. Кого дійсно шкода, окрім усіх жителів Миколаївської області, в усій цій історії, так це простих оперів СБУ і співробітників військової прокуратури Південного регіону, які два місяці у поті чола документували усе це беззаконня. Ось вони Герої. Вони повірили, що, можливо, нарешті - те, в цій країні що - те починає мінятися. Ми ж усі розуміємо, що без згоди перших осіб країни, подібна операція не могла б бути проведена. До цього завжди чув від оперативників фразу– «політично недоцільно» , а цього разу такої фрази не було. Все було санкціоновано і, швидше за все, особисто Президентом. А ось чому було вирішено відступити (це вже очевидно), питання відкрите.Як Ви думаєте, як після цього сприйматимуть усі заяви про боротьбу з корупцією з вуст перших осіб країни прості оперативники СБУ, слідчі прокуратури? Правильно–як порожній струс повітря. Подія учора в одеському суді–ця зрада простих «трудяжек» , які 13 квітня 2016 року задокументували передачу першого траншу в 1,5 тисяч доларів, а 3 травня 2016 року довели усю спецоперацію по викриттю більшої частини злочинного ланцюжка до логічного кінця із затриманням високопоставлених чиновників. Все у цьому світі будується на довірі або на страху, який примушує довіряти. А на чому ми усі будуємо країну?

5. Пішов вже четвертий день після безпрецедентного затримання (такого не було ще в історії України), а ми досі не почули реакції на усе це від Верховного головнокомандувача.Чому Петро Порошенко мовчить і що він скаже николаевцам? Як він пояснить відсутність якій або реакції по лінії своєї президентської вертикалі? Чекаємо.

PS:Я як сьогодні пам'ятаю ніч з 22 на 23 лютого 2014 року. Тоді в офіс редакції «Злочинності.НІ» (на вулиці Севастопольській) заїхала одна людина. Суть розмови була наступною:

- Абсолютне зло переможене! Ви могли представити ще рік тому, що це можливо? Тепер будуватимемо Європу в Україні!!! Тепер у владі не буде злодіїв, хабарників і корупціонерів–нашу країну і область чекає процвітання!

- Ні. Ви розумієте, скільки спокус зараз буде у тих хто прийде замість? Ви розумієте, наскільки складно буде впоратися із спокусами? Це буде складніше, ніж протистояти банді Януковича.

- Я обіцяю, що все вийти.Ми ж пережили Майдан, де могли загинути кожну секунду…У нас немає іншого виходу…

І почався новий етап в житті нашої країни з величезними викликами…