Корупція була завжди

Перш ніж читати цей текст, поставте собі питання–чи маю я право засуджувати того, у кого, на мій погляд, життя ситніше, ніж у мене? У світлі останніх подій з декларуванням доходів наших шанованих слуг народу, хочу запитати у основної маси народу–а чого, власне кажучи, ви усі чекали? Адже, це ви допомогли їм підійнятися на вершину влади, це ви продавалися за гречку і ковбасу. А чи запитали ви себе, де він узяв гроші на купівлю цієї горезвісної гречки? Так що тепер нічого нарікати на дзеркало, коли пика крива (не моє, узято з древнього прислів'я).

Корупція з'явилася в Україні задовго до нинішніх подій. Сьогодні ми пожинаємо її плоди. Ще в далекі 90 - е (а жила я і вчилася в далекому місті Владивостоку.Хто не знає–це Росія, Далекий Схід, там, де, як усім здається, дуже багато диких…, пардон, червоної ікри і крабів. Ось тільки тут не смійте докоряти мені в сепаратизмі, я говорю про свій життєвий досвід), коли, через сімейні обставини, необхідно було перевестися з одного Внз в інший, мені непрозорий натякнули, що переклад обійдеться в кругленьку суму. Будь-яка розсудлива людина на моєму місці, вважав за краще б не платити. Или ви іншої думки на цей рахунок? Так от, інститут я свій закінчила без хабарів і дорогих подарунків як, втім, і народила там же і нічого за це не платила. Пам'ятаю ще, як обурилася медсестра, коли ми від чистого серця піднесли їй квіти і пляшку шампанського. Ну, не прийнято там було це. А ось Україна відрізнялася від Росії тим, що на кожному розі треба було давати хабарі–від санітарки до ректора інституту. Це я зараз про освіту і охорону здоров'я, якщо хто не зрозумів.У торгівлі, ясна річ - там не вкрасти, себе на голодному пайку залишити. Тому в торгівлі крали усі в усіх країнах пострадянського простору. Страшним прокляттям звучав голос Папанова з фільму «Діамантова рука» - «Щоб ти жив на одну зарплату!» Крали усі, таких же злодіїв вибрали…скрізь. Так чому ми тепер дивуємося? Інакше просто ніхто жити не уміє. Електронне декларування обранці перетворили на фарс: хто - те декларує яйця Фаберже, хто - те гонорар за невипущену книгу. Народ, та вони просто сміються над вами. Ви ще цього не зрозуміли? Куди вам розуміти - те. Ви ж усі такі самі. Коли продавщиця або пенсіонер починають обурюватися з приводу дорожнечі (і ще мені подобається ось це: «Сталін би порядок навів» ), завжди ставлю одне питання: якби вам дали покермувати, що б ви зробили? Відповідь майже завжди один і той же–забезпечив би себе і своїх близьких.Геніально! Дійсно, адже, своя сорочка ближче до тіла. Про який такий борг перед Батьківщиною можна говорити, коли у свідомості більшості людей кілком сидить думка про те, як би чого вкрасти, де б кого надурити. Послухайте, дорогі українці, а, може, прийшов час розпочати з себе : не давайте узяток–не буде і корупції. Спробуйте почати заробляти, а не красти. Навчіть своїх дітей чесності і порядності. Нам ще належить багато витерпіти, зміниться декілька поколінь, поки настане щасливе майбутнє, але сіяти паростки доброчесності і поваги до людей треба зараз. Але якщо народ сам себе не поважає, про яке нормальне життя може йтися? Може, досить обговорювати політиків, їх замки, їх колекції картин і інше.Давайте шукати інший шлях–як нам законно позбавитися від упирів, що виросли в нашому ж середовищі? Хіба ми не бачили, що відбувалося на наших очах, коли за гроші продавалася совість і честь, коли тупий однокласник відомого папи - політика закінчував школу із золотою медаллю і вступав до престижного університету, а потім увесь штат співробітників писав нащадкові дипломні роботи? І ви мовчали, і робили вигляд, що нічого не відбувається, тому що боялися. Боялися втратити роботу, кар'єрне зростання, повагу оточення, зарплату, нарешті. Добоялись? Отримайте і розпишіться у власному безсиллі. Хоча, про що це я? Я теж боюся. Боюся жити в цій країні, де майже кожен готовий не продати свої знання, уміння і досвід, а вкрасти і, що ще гірше, обміняти совість на грошові купюри.