Миколаївський "алькатрас" зсередини: як живуть люди, що переступили рису закону ФОТОРЕПОРТАЖ

Історія Миколаївського СІЗО налічує декілька десятиліть і, за великим рахунком, його цілком можна назвати миколаївським «алькатрасом» , оскільки з нього за весь час існування ще нікому не вдавалося втекти.

На сьогодні в стінах тюремного закладу знаходиться близько 650 чоловік. Це ті, хто знаходиться під слідством і чекає вироку суду. Також серед ув'язнених є і вже засуджені - їх 22 людини.

Про те, як відбувають покарання люди, що переступили межу закону, розповів заступник начальника Миколаївського СІЗО майор внутрішньої служби Максим Дрозд.У рамках екскурсії, яку влаштували для журналістів і родичів декількох ув'язнених, вдалося подивитися, як живуть і чим займаються ті, що потрапили в тюремні «застінки». Учасникам екскурсії показали кімнати для побачень, кухню, на якій готується їжа, камери, в яких живуть ув'язнені, а також кімнати дозвілля.

Згідно із законом, кожен засуджений має право на короткострокові і довгострокові побачення. Кімнати для короткострокових побачень нагадують кадри з фільмів: кімната розділена наполовину склом, п'ять кабінок із стільцями і телефонними трубками для переговорів.

А ось кімната для довгострокових побачень нічим не відрізняється від знімної квартири. Таку кімнату засуджений може «зняти» за 120 гривен в добу. Довгострокове побачення покладене раз на три місяці і триває максимум три доби.

За словами Максима Дрозда, будні звичайних ув'язнених проходять одноманітно, згідно чітко встановленому режиму. Під'їм в 6 ранку, туалетні процедури, заправка ліжок. О 7 годині ранку ув'язненим в камери подають сніданок через спеціальне віконце, а вже о 8 годині ранку проводиться уранішній огляд і перевірка. Обід в 13.00, вечеря в 18.00. Потім з ув'язненими працює начальник відділення, в 22.00—відбій.

Також у ув'язнених є щоденна одночасова прогулянка, для певної категорії—побачення, судові засідання, телефонні розмови і, при необхідності, зустрічі з психологом і лікарями. У вільний час кожен займається, чим хоче, але у встановлених законом рамках.

Трохи різноманітніше протікає життя у відділенні господарського обслуговування, де на сьогодні знаходяться 22 людини. Це вже засуджені особи, яких залишили в СІЗО для виконання господарських робіт.Тут, по суті, люди живуть звичайним життям: вчаться, працюють в їдальні або на котельній, випікають хліб.

Робочий день у засуджених з 8.30 і до 17.00. Живляться вони не в камерах, як ув'язнені, а в їдальнях. Про розпорядок дня засуджених красномовно можуть розповісти саморобний годинник, який висить при вході в їдальню.

У відділенні господарського обслуговування, на відміну від камер ув'язнених, двері дерев'яні. Тут декілька облаштованих кімнат дозвілля, в яких є фонтанчики, більярдний стіл, а також бутафорський камін.

Є також спеціально обладнаний учбовий клас, де діти мають можливість вчитися у вечірній школі, і каплиця. Часто в СІЗО приїжджають священики.

Також за бажання засуджені можуть отримати доступ до мережі Інтернет.Проте для цього необхідно написати заяву на ім'я начальника СІЗО, який відправить цю заяву на комісію. За словами Максима Дрозда, в доступі до Інтернету ще нікому не відмовляли. Варто відмітити, що у засуджених немає доступу до соціальних мереж і інших розважальних сайтів. Інтернет вони можуть використати суто для отримання інформації і для навчання.

За свою роботу засуджені отримують щомісячну зарплату, середній розмір якої складає близько 900 гривен. За ці гроші вони купують для себе сигарети, або ж можуть сплатити кімнату для побачень, або перерахувати засоби своїм родичам.

За словами співробітників внутрішньої служби, в Миколаївське СИЗО звозять ув'язнених не лише з Миколаєва і Миколаївської області, але і з довколишніх районів Кіровоградської і Херсонської областей.

Як розповів заступник начальника Миколаївського СІЗО Максим Дрозд, на даний момент судового рішення чекають і близько 25 правоохоронців, як колишні міліціонери, так і прокурори, яких містять в окремому корпусі.

Незважаючи на уявний затишок і майже домашню обстановку, атмосфера, яка коштує за гратами і колючим дротом, специфічна. Щохвилини ти розумієш, що за кожним твоїм кроком стежать,і замкнуте приміщення давить на свідомість.

Варто відмітити, що в ході екскурсії нам показали тільки те, як протікає життя у відділенні господарського обслуговування. У яких умовах міститися інші ув'язнені, побачити не вдалося. Загальні враження можна описати тільки одним словом - в СІЗО можна потрапляти тільки на годинну екскурсію, але не більше.

Олександра Вязникова, спеціально для «Злочинності.НІ»