Емоції убік

Сьогоднішні події під Верховною Радой України, а саме метання з натовпу гранати в правоохоронців –це екстремізм. Екстремізм, який не можна виправдати патріотизмом. І взагалі нічим виправдати не можна. У ряді загроз української державності екстремізм займає своє стійке місце поряд з війною, корупцією і совковим менталітетом.

Очевидно, у тих, хто сьогодні голосував за зміни в Конституцію, є свій набір аргументів. Нагадаю ще один, про яке навряд чи хто - те зважиться сказати вголос: ударна авіація Російської Федерації. Згадайте про події в Грузії. Інша справа, що Грузія, погодившись з пактом Медведєва - Саркозі, не узяла на себе ніяких спеціальних зобов'язань дотично де - факто окупованих територій.У тому числі і тому, що це не було треба Путіну.

Але актуальна ситуація в Україні все - таки має свої відмінності. Візьму на себе сміливість припустити, що президентові Порошенку не потрібна втрата суверенітету ні власного, ні країни, що обрала його. Не квапився б давати однозначних оцінок діям політичного керівництва України, хоч би тому, що ніхто з оцінювачів ніколи не знаходився в такий час в таких обставинах в такій ролі.

Треба розбиратися. І розбиратися, думаючи, а не метаючи гранати з натовпу, який представляє з себе еклектичну суміш доморослих екстремістів, агентури північного сусіда і щирих патріотів, переповнених емоціями. Емоції убік. Гра далеко не закінчена.

Вадим Омельченко