"Каро" vs "Оазис" - на чиїй стороні Феміда?

Ось вже чотири роки тривають судові тяжби у справі про протистояння між ЧП «Виробничий - комерційне підприємство «Каро» і фермерським господарством «Оазис». Ціна питання–трохи менше мільйона гривен. Якщо ж конкретизувати, то йдеться про насіння соняшнику (309 311 кг) загальною вартістю 913 тисячі 856, 35 гривен і зернах кукурудзи (1209 кг) - 82 тисяч 790,37 гривен, власності підприємства «Каро».

І останнє судове рішення, а саме постанова Вищого господарського суду України за касаційною скаргою «Каро» явно не в користь «Оазису».

З чого все розпочалося

Усі ми пам'ятаємо недавній конфлікт між директорами цих двох підприємств Юрієм Ханагяном і Василем Колесниченко, пов'язаний із земельними паями у Врадиевском районі. Можна упевнено стверджувати, що насправді він був лише одним з проявів їх ось вже п'ятирічного протистояння.

Але, що було у витоків цього протистояння, відомо далеко не усім.

А почалося все з того, що на початку вересня 2008 року між «Каро» і «Оазис» був складений договір на послуги зі зберігання зерна. У перелік цих послуг також входило визначення якості зерна, його сушка, знешкодження шкідників у разі потреби і відвантаження.Згідно з угодою «Каро» зобов'язувалося забезпечити постачання продукції на склад «Оазису» , своєчасно розрахуватися за надані йому послуги, а «Оазис» у свою чергу не мав права розпоряджатися переданою на зберігання продукцією.

Рік потому «Каро» зажадало в семиденний термін повернути ту, що належить підприємству продукцію, погоджуючись заплатити за надані послуги трохи більше 125 тисяч гривен, тобто рівно за рік її збереження на чужому складі. Але не тут - те було. Зерно повертати не поспішали, і до цього дня цього так і не сталося. При цьому згідно з постановою суду пізніше вказана вище сума все - таки була сплачена.

«Оазис» же в особі його директора Василя Колесниченко зовсім відмовляється повертати чуже майно, вимагаючи розрахуватися по захмарних рахунках, нарахованих за послуги зберігання вказаної сільгосппродукції упродовж усіх п'яти років! Всього «Оазис» зажадав за послуги 913 тисячі гривен.

У «Каро» ці рахунки називають незаконними, адже чотири роки їх насіння і зерно просто незаконно утримували на складах, відмовляючись повертати.

Важливий факт в тому, що після звернення представників «Каро» у міліцію з приводу розтрати того, що належить підприємству майна 13 березня 2013 року співробітники Першотравневого РОВД провели на «Оазисі» огляд, згідно з протоколом якого було встановлено, що усього зерна там і поготів немає. Залишилася тільки частина зерна кукурудзи.Що цілком дозволяє настоювати на безпідставності нарахування виплат, адже послуги на зберігання насіння соняшнику не надавалися, а тому і гроші платити нема за що. У «Каро» упевнені, що посадовці «Оазису» просто розтратили чуже майно, та і ще хочуть неабияк поживитися.

Стало зрозуміло, то без суду справа не обійдеться.

Судові тяжби, тривалі не на один рік

Через чотири роки, справа дійшла до Вищого господарського суду України. І якщо суди попередніх інстанцій відверто приймали сторону представників «Оазису» , те його остання постанова, повторюся, була не в їх користь.

Але про все та по порядку.

Так, коли справа дійшла до суду, представники «Оазису» спробували довести, що чуже майно вони просто притримують у зв'язку з існуючою заборгованістю «Каро» перед ними.Господарські суди першої і другої інстанцій охоче з таким твердженням погоджувалися, відмічаючи факт такого придержания цілком законним і обгрунтованим, також як і нарахований борг за п'ятирічне зберігання притримуваної сільгосппродукції в 913 тисячі гривен. Цей борг взагалі вирішили погасити за рахунок самої продукції. І вийшло так, що і повертати як би нічого не потрібно.

Проте, згідно із законом кредитор, який притримує майно у себе, в - перших, зобов'язаний негайно повідомити про це боржникові, що зроблено власне не було, в - других, він відповідає за втрату, псування або ушкодження притримуваного майна, якщо це сталося з його вини, і, в - третіх, він не має права користуватися тим, що притримує.

Але, як вже було сказано, за станом на березень 2013 року з передаваної продукції на зберіганні на складах «Оазису» залишалася тільки частина зерна кукурудзи.Адже навіть в суді встановили, що на зберіганні фермерського господарства повинно було б залишитися як мінімум 309 тисяч 311 кг насіння соняшнику. І цей факт в суді не оскаржився, а тому може вважатися 100%- м твердженням. Ось і питання–куди дівалося це зерно? І чи законно «Оазис» їм розпорядився, це адже чуже майно!

Черговий вердикт і все спочатку?

У результаті Вищий господарський суд України ухвалив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті закону і безпідставно при розгляді справи керувалися умовами договору відносно зарахування зерна в рахунок боргу, встановивши що «Оазис» законно притримав у себе чуже майно.

«Суди не встановили, чи правомірно відповідач ( «Оазис» ) притримував майно п'ять років, оскільки в ст.594 ГК України ризик знищення або випадкового ушкодження притримуваної речі несе кредитор, якщо інше не встановлене законом. Суди не встановили, що притримуваного зерно реалізоване ним в розумні терміни у відповідності до вимог ст. 591 ГК України. З чиєї вини зростали витрати на зберігання. Зарахування зерна в рахунок плати за послуги при придержании речі чинним законодавством не передбачено. Суди взагалі не з'ясували, за чий рахунок і на яких умовах відповідач мав право притримувати рухоме майно позивача» , - відзначається в постанові суду.

Касаційна скарга «Каро» була задоволена частково, і точка в цьому тривалому судовому розгляді так і не була поставлена.У стягненні по - колишньому що належить підприємству майна загальною вартістю трохи менше мільйона гривен був відмовлений, але в той же час суд відмітив рішення судів попередніх інстанції і відправив справу на новий судовий розгляд до Господарського суду Миколаєва.

Найближчим часом суд приступить до повторного розгляду матеріалів цієї справи.

Маргарита Трубина, спеціально для «Злочинності.НІ»