Люстрація: робота над помилками

"Змова" проти Закону "Про очищення влади" зріла з першого дня підписання його президентом. Два місяці тривали дискусії про те, чи варто чистити "авгієві стайні" влади законом - бульдозером. Судячи з усього, спосіб чищення все ж уточнять.

До Конституційного суду вже спрямовано два подання—Служби зовнішньої розвідки і Верховного суду Ук­раины. СВР скромно попросила КСУ розтлумачити норми закону, а ось судді ВСУ себе в оцінках особливо не стримували, відкрито назвавши окремі положення нормативного акту неконституційними.

За деякими відомостями, ініціатива СВР могла бути погоджена з адміністрацією президента.Можна припустити, що Петро Порошенко зацікавлений в коригуванні закону, шукає формальні підстави для цього, але при цьому не бажає, щоб формальний привід для перегляду документу асоціювався з його ім'ям.

За нашими відомостями, в АП вже готується законопроект про внесення змін до Закону "Про очищення влади".

Очікувалося, що цього тижня публічну оцінку закону дасть Венеціанська комісія. У розпорядженні ZN.UA знаходиться проект відповідного рішення ВК (а також українська версія документу ). У рішенні "венеціанці", по суті, визнали порушення норм міжнародного права і висловили ряд серйозних зауважень, грунтованих на досвіді проведення люстрації в країнах Східної Європи після розпаду Союзу (про них—нижче). Комісія планувала настійно рекомендувати врахувати ці зауваження і змінити закон.

Проте заявлене на 12 де­кабря оголошення рішення комісії було відкладене. Цьому передував візит до "венеціанців" української делегації на чолі з міністром юстиції Павлом Петренко. ВК пообіцяла повернутися до рас­смот­ренію цього питання у березні майбутнього року, виразив надію на те, що донині українська сторона приведе проблемний закон у відповідність з вітчизняною Конституцією і європейськими стандартами. Як заявив учора голова Веницианской комісії Джанни Букиккио, донині має бути підготовлена нова версія закону. Планується також, що в січні посланці комісії відвідають Київ для більше предметного спілкування з представниками української влади.

Те, що розрекламований закон не послужив поштовхом для реального очищення влади, очевидно. Під люст­рацію потрапили тисячі рядових чиновників, вичищених за принципом колективної від­ветст­венности.Сотні професіоналів, серед яких, наприклад, герой України, учений зі світовим ім'ям, директор Національного космичес­кого Агентства України Юрій Алексєєв.

При цьому безліч очевидних корупціонерів залишилися на своїх місцях, деякі пішли на підвищення. Що лише підігріває бажання невдоволеного населення продовжувати вуличну, "сміттєву" люстрацію, раз вже влада не бажає самоочищатися.

Щира упевненість багатьох адептів люстрації у своїй правоті—слабкий аргумент. Витрати закону можна було б спробувати виправдати, якби він завдав дійсно нищівного удару за системою корупції, пристосовництва, призначення на державні пости "своїх" і виштовхування "чужих". Якби його прийняття ознаменувало початок впровадження реформ, у безповоротності яких не залишалося сумнівів.

Але цього не сталося.

У нашій країні зміна політичних команд у владі майже завжди супроводжувалася руйнівною кадровою зачисткою. Останніми роками вона набула характеру майже стихійного лиха : государст­венозний апарат руйнувався, неугодним професіоналам вказували на двері, підлесливих непрофесіоналів і організаторів тіньових схем охоче шанували. ЗМІ вказували на необхідність збереження інституціональної пам'яті, термінового прийняття закону про держслужбу і введення посад держсекретарів. Але порочний механізм працював як годинник.

Увы, жодна з владних команд не ставила метою зміну правил гри. Система, що почала формуватися при Кравчуку, загартувалася при Кучмі, розцвіла при Ющен­до і доведена до абсолюту при Януковичі, усі ці роки залишалася:

а) сенсом приходу у владу;

б) способом збагачення;

в) принципом кругової поруки.

При цьому варто пам'ятати, що невід'ємною частиною цієї системи були і президент Порошенко, і прем'єр Яценюк, що займали різні важливі державні пости, і безліч інших впливових осіб, що пообіцяли сьогодні країні реформи.

Ця обставина дозволяє оцінити усю складність завдання, що стояло перед громадськими активістами, що нині прийшли в політику, і журналістами, що щиро домагалися закону про очищення влади.

"Під першу редакцію закону підпадав і президент—розповідає Єгор Соболєв.—Але, по його наполяганню, парламент змінив цей пункт, і тепер начальники часів Яну­ковича звільняються за умови, якщо вони пропрацювали на цій посаді рік. Депутати внесли таку поправку між першим і другим читаннями на прохання Порошенка. Саме з тієї причини, що він сам потрапляв під дію закону. І в цьому є певний сенс.Тому що якби закон торкався усіх, хто працював начальниками в часи Яну­ковича, то під нього потрапили б, наприклад, усі міністри уряду Тимошенко разом з нею самою. Привнесена норма не так вже несправедлива, оскільки вона обмежує коло людей тими, хто дейст­вительно працював на Януковича довго, хто складав режим, хто його будував, проектував, як Сергій Льовочкін, Микола Азаров, Андрій Клюєв".

Проте головного свого завдання закон не виконав. Сис­ті­ма доки збереглася в первозданному виді, зате був завданий нищівного удару по професійних кадрах середньої ланки. Так, глава держслужби Костянтин Ващенко ще влітку в інтерв'ю ZN.UA попереджав:

—Щоб виростити хорошого управлінця, потрібні роки. Для того, щоб його втратити, досить одного неправильного рішення. Чиновник схожий на ядерний реактор, який можна використати як в мирних, так і в інших цілях.Все залежить від заданих рамок, правил і принципів, а також здатності громадянського суспільства забезпечити ефективний контроль за деятельнос­тью чиновника.

І тут ключове слово—рішення. У - перших, має бути проведена переатестація, люстрація—назва не важлива—тільки держслужбовців 1–3 категорії. Тобто, тих, хто приймає рішення, а не обес­печивает їх виконання. У - других, в ході цього процесу повинні аналізуватися виключно рішення—з точки зору їх відповідності дейст­вующему законодательст­ву і з точки зору досягнення кінцевого результату. І тільки за наявності некачест­венозних і незаконних рішень перед чиновником може бути поставлене питання про неможливість обіймати ту або іншу посаду"—зробив висновок Ващен­до.

У попередньому ув'язненні Венеціанської комісії відзначалося:"У будь-якому разі, люстрація має бути доповнена іншими засобами забезпечення правосуддя і зміцнення системи державного управління і верховенст­ва права, наприклад, кримінальне переслідування осіб, ответст­венозних за серйозні преступ­ления, включаючи злочини проти людяності, структурними реформами, спрямованими на зміцнення верховенства права, боротьбу з корупцією і викорінювання непотизма. Люстрація може бути доповненням до цих способів, але вона ніколи не може замінити їх, оскільки її роль має бути конкретною і точною".

Ніхто з апологетів кор­рупционной системи ответст­венности за злочини не поніс. Хто в Москві, хто в парламенті. У результаті караючий меч люстраторов обрушився на середнє ланці служителів режиму. А в керівництві, скажімо, ГПУ спокійно влаштувалися люди, чиї імена із словосполученням "оновлення влади" ніяк не асоціюються.

Чи можна боротися з сис­темою руками тих, хто плоть від плоті її? Чи замислювалися про це молоді політики? Питання.

Помиляються ті, хто бачить в люстрационном процесі деяке щеплення від корупції. Микола Томенко місяць тому зробив недвозначну заяву про участь заступника міністра МВС Сергія Чебо­таря в корупційних схемах. Були приведені конкретні факти. Які вже на пуб­особистому рівні підтвердили знання тих, хто сьогодні працює в системі, куди потекли постлюстрационные потоки нових призначенців.

Очевидно, що питання очищення влади—одно з ключових вимог Майдану. Це те, з чим погодилися і політичні сили, що прийшли до влади сьогодні. Проте люстрація має бути на протилежній стороні від кампанійщини і деякої політичної розправи кого б то не було над ким би то не було.Питання не в тому, щоб покарати "минулих" (хоча і з цим не дуже складається), а в тому, щоб уникнути повторення в майбутньому.

Поки процес очищення переконливим не виглядає. Що маємо? Щирий революційний порив аматорів. Популізм влади, подыг­рав­ший настроям мас, але на систему що ніяк не впливає. Відсутність чітких кроків, спрямованих на злам кор­руп­ционной системи. Зачистку рядових виконавців. Прин­цип колективної відповідальності; фактичне знекровлення спецслужб, де виметені мало не останні професіонали. Дублювання антикорупційних законів (їх помилок у тому числі—по - колишньому можна переписати активи на родичів же­ны). Відсутність єдиного від­ветственного за проведення люстрації органу.

У проекті рішення Венеци­анской комісії вказувалося:

—люстрація повинна застосовуватися тільки до тих посад, які, дійсно, можуть представляти значну загрозу для прав людини і демократії; перелік посад, який підлягає люстрації, має бути переглянутий;

—провина має бути доведена у кожному окремому випадку і не може базуватися тільки на підставі приналежності до категорії державних посад; критерії люстрації мають бути переглянуті;

—повноваження по проведенню люстрації необхідно забрати у Міністерства юстиції і передати їх спеціально створеній незалежній комісії, з активним залученням громадянського суспільства;

—процедура люстрації повинна проходити з дотриманням гарантій справедливого судового розгляду (право на адвоката, рівність сторін, право бути таким, що заслуховує);адміністративне рішення по люстрації має бути призупинене на час оскарження в суді і до остаточного рішення суду;

—люстрація суддів повинна здійснюватися тільки при дотриманні конституційних положень, що гарантують їх незалежність, і тільки Вища рада юстиції повинна нести відповідальність за будь-яке звільнення судді. Венеціанська комісія не бачить ніяких підстав для поширення Закону про люстрацію на суддів, враховуючи, що вони стали об'єктом іншого спеціального закону, прийнятого всього кілька місяців тому;

—обнародування інформації про осіб, до яких застосовуються люстрационные заходи, повинне відбуватися тільки після винесення судом остаточного рішення.

Більше того, як і очікувалося, комісія поставила під сумнів застосування люстрационных заходів до періоду правління КПРС через багато років після падіння режиму і вступу в силу демократичес­який Конституції в Україні.

Як розвиватиметься ситуація? Наскільки точно украинс­кая влада наслідуватиме рекомендації Венеціанської комісії?

Як ми вже говорили, в адміністрації президента готується проект про внесення змін до Закону "Про очищення влади". За заявою Джоуля.Бу­киккио, українська влада завірила його, що вона вже працює над новою версією закону. До речі, про це вже заявляв нинішній віце - прем'єр Ген­надий Зубко, який до недавніх пір курирував в АП ин­тересующий нас питання. Проте отримати детальнішу інформацію про суть підготовлених змін нам не вдалося.

З одного боку, система працює, потрібні люди при посадах.З іншою—сов­цьому вже не зважати на общест­венозною думкою не можна. Та і державний апарат осту­ро потребує професійних кадрів. А після серйозної критики з боку Венеціанської комісії стало ясно: Закон "Про очищення влади" явно зазнає зміни.

Відмітно, що міністр юстиції Павло Петрен­до ще до заяви глави Венеціанській комісії звернувся до ВСУ з проханням заб­рать представлення з Конс­титуционного Судна, пообіцявши в робочому порядку розглянути позначені там питання.

Є необхідність сказати про ситуацію в КСУ. За інформацією наших джерел, одно представлення (Служби зовнішньої розвідки) вже знаходиться на розгляді колегії суддів, друге (ВСУ)—у експертному департаменті Конс­титуционного Судна. Ніяких рішень щодо їх подальшої долі доки не приймалися. Проте варто пам'ятати про розклад сил в КСУ:"десятка" суддів, що дозволяє зібрати кворум для ухвалення рішень, залишилася ще з часів Януковича. Нова влада замінила тільки 4 судді, ще два—утримувалися від гри у ворота Януковича. Ситуація виглядає щонайменше дивно, виходячи з того, що на КСУ лежить левова частка відповідальності за формування режиму Януковича—узурпації їм влада, що належить в основу закону люстрації. Тут і рішення по "тушках", тут і зміна Конституції на користь "царських" повноважень Януковича, і рішення за системою управління Києвом і багато що інше.

Обізнані люди розповідають, що питання оновлення складу КСУ піднімалося не­одноразово, проте нинішні куратори судової системи від влади не дозволили внести питання навіть до порядку денного з'їзду суддів. "Десятка" ще може знадобитися?

Ще один розрекламований Закон—"Про відновлення довіри до судової сис­темі"—практично не працює.Робота Комісія при Раді юстиції фактично заблокована, сам ВРЮ не сформований, Вища кваліфікаційна комісія суддів початку роботу кілька днів тому…

Щирих прибічників очищення влади чекає складна робота, щоб перейти від "шапкозакидательства" і популізму до системності і компетентності. За великим рахунком, усі ми ратуємо за збалансований закон, який дозволив би :

—організувати процес очищення влади виключно в правовому і конституційному полі, щоб можна було вести рівноправний діалог з європейськими інституціями, а не ловити їх косі погляди і не читати розгромні рішення;

—підірвати основи кор­руп­ционной системи, вибивши з її основи носіїв системи, а не "пішаків" (у тому числі шляхом кримінальних процесів);

—забезпечити стабільну роботу державного апарату, залишивши там фахівців і професіоналів, заздалегідь оцінивши їх минулі рішення і змінивши правила гри (можливо, навіть через публічне проходження детектора брехні, звернувшись до західних компаній, здатних забезпечити прозорість і бесприст­растность процесу);

Тобто для того, щоб добитися поставленої мети, новоспеченим реформаторам потрібно навчитися керуватися правом, а не политичес­який доцільністю, вчасно виправляти помилки і оперативно реагувати на всюди розставлені пастки системи.

Інна Ведернікова, "Дзеркало тижня"