Відлуння нічних вибухів, або чи Здатна владу утримати Одесу?

Вибухи, що прогриміли в Одесі за останні два тижні, силові структури назвали терактами. Більше того, СБУ попередило про можливі нові диверсії. І не лише в Одесі і Харкові, але і в Дніпропетровську, Хер­соні, Ніколаєву. За повідомленнями начальника слідчого управління СБУ Василя Вовка, російські спецслужби націлювалися дестабілізувати ситуацію в цих українських містах, і намагатимуться з територій, контрольованих терористами, постійно тримати в напрузі громадян України. Оскільки їх мета—залякати громадян, активістів і показати, що влада безпорадна. Залякати тих, хто займає активну государст­венозну позицію. Зрозуміло, силовики завірили, що ситуація—як у Одесі, так і в інших містах—контролируе­ма.Але чи так це?

Для розслідування вибуху волонтерського центру Далії Северин на вул. Краснова в ніч на 10 грудня створена міжвідомча група з числа співробітників прокуратури, СБУ і міліції. І нібито вже підозрювані. А з приводу нічного вибуху 3 грудня в магазині "Патріот" на Ма­лой Арнаутської—поки ніяких результатів пошуків немає.

Ці два випадки дуже схожі. Вибухи сталися в ніч на середовище, з різницею в один тиждень. Судячи з руйнувань, обоє—однаковій потужності. У магазині "Пат­риот", де торгували украинс­який символікою—вишиванками, прапорами, значками, а на підлозі лежав килимок з написом Партія регіонів, знесена частина стіни, вибиті стекла. У приміщенні волонтерського центру Далії Северин, розташованому на першому поверсі нової офісної будівлі, вибиті двері, вікна, пошкоджена стіна.У обох випадках, як показали камери спостереження, вибух стався через декілька хвилин після того, як невідомі залишили пакет. У випадку на вул. Краснова на відео, викладеному в Інтер­неті, видно, як невідомий—чи то жінка, чи то чоловік (не зрозуміти), в куртці з капюшоном—спокійно підійшов до будівлі, де розташовувалося приміщення волонтерів, поклав пакет і так само спокійно віддалився. А через 20 хвилин—рвонуло.

Помітимо, цей не перший замах на волонтерський центр Далії Северин. Раніше, у вікна їх приміщення вже кидали коктейль Молотова. Тог­та ушкодження були незначними. Проте, дзвінок був. Проте знадобився потужний вибух, щоб силовики визнали: нічні події на Краснова—це залякування для патріотів, для тих, хто допомагає українським бійцям, вию­ющим на Донбасі.Или, можливо, це не так?

Адже, незважаючи на заяви силовиків, повної упевненості в тому, що це дійсно рука Кремля, немає. А якщо вибухи—це великі капості проросійських ак­тивис­тов, що вислужуються перед своїми московськими хазяями? Не хочеться думати і про інші версії. Хоча відразу після першого вибуху на Малій Арнаутській були і (проріс­сийские активісти не в рахунок) ті, хто відразу заявив, мовляв, ця справа рук своїх, місцевих.

"Дуже хотілося б помилитися, але все вказує на те, що усіма злочинами, спрямованими на дестабілізацію ситуації в Одесі, займаються радикально налагоджені організації і партії, контрольовані людьми, які повинні відповідати за безпеку нашого регіону"—заявив голова Одеської міської організації В "Батьківщина" Григорій Грін­шпун, що не відбулася депутат Верховної Рады.Він звинуватив владу у бездіяльності і зажадав від губернатора Одесчины Ігоря Палиці, начальника ГУ МВС України в Одеській області Івана Ка­теринчука і начальника обласного управління СБУ Сергія Батракова припинити практику залякування і підтримки искусст­венозній напруженості в регіоні і покласти край беззаконню, що відбувається.

Зрозуміло, під беззаконням в Одесі кожен політик розуміє своє. Але ситуація в місті дійсно непроста. Влада відреагувала на вибухи. Але коли вже рвонуло в другий раз. Після вибуху на вул. Краснова губернатор соб­рал волонтерів, силовиків (зустріч було закритим) і усім волонтерським організаціям запропонував зайняти нове приміщення в самому центрі Одеси, з посиленою охороною.

Сьогодні Одеса залишається одним з самих уразливих українських міст не стільки в плані залякування (як сказала Далия Северин, "так, ми боїмося, але нас не залякати"), скільки в плані розгойдування човна, в якому сидять не лише патріоти. Не­випадково владі (і не лише) час від часу доводиться оголошувати, нагадувати, заявляти про те, що Одеса—українське місто. Між тим, навряд чи сьогодні хто - те з одеситів, бачачи, в що прев­ратился Донбас, сидить і чекає приходу Путіна, як це було відразу після анексії Криму. Хоча в місті є сили, що періодично намагаються нагадати людям про таку можливість. У ніч на 18 нояб­ря на Воронцовской колонаді, це у кінці Приморського бульвару, невідомі повісили величезний банер з написом "Володимир Владими­ро­вич! Звільніть Одесу від фашистської окупації"!.Та і виходять декілька проросійських сайтів, що нагадують людям про можливість створити Одеську народну республіку.

Неприйняття війни на вос­струмі країни, віра в те, що українські війська руйнують мирні міста і села і навіть безчинствують, нікуди з голів значної частини населення не зникло. Варто згадати порівняно недавній обурливий випадок, що стався в одеській середній школі. На уроці вчителька історії розповідала дітям про звірства українських солдатів. Про те, як вони розстріляли сім'ю одного з ополченців, не пощадивши навіть дітей. Але "ук­ропы", продовжувала вчителька, на цьому не заспокоїлися і посадили новонароджену дитину на кол. Учні зняли на мобільник розповідь горі - педагога і виклали відео в Інтернет. Після скандалу вчителька була вимушена піти з школи. Але говорять, що частина батьків була обурена її звільненням...

Не відбувся в Одесі на початку листопада і заявлений російський марш, названий цього разу "Єкатерининським". Проросійські активісти призвали городян пройти від пам'ятника графові Воронцову до пам'ятника імператриці Ека­терине. До монумента засновників Одеси прийшли покласти квіти лише частина пенсіонерів. Але як сказав один зі знавців міста : "Люди бояться війни, але тримають дулю в кишені. А ще, на вагомий випадок, два прапори : російський і білий".

По - колишньому збираються люди на Куликовому полі біля будівлі похмурого Будинку проф­союзів. Рани, які отримала Одеса в результаті травневої бійні, ще довго нитимуть і кровоточитимуть. У останні час там спостерігалися сутички між представниками Євромайдану і Анти­майдану. До того ж, в Одесі почався судовий процес у справі про масові безлади 2 травня. На лаві підсудних—20 проріс­сийских активістів. Правда, слухання доки призупинені.Судді домагаються, щоб справу перенесли в інше місто. Але усе це додає нер­возности.

18 квітня ZN.UA опублікувало власне соціологічне дослідження настроїв у восьми областях, що відносяться до т.з. "зони ризику". Це дослідження чітко показало найвищі про­ріс­сийские і антиукраїнські наст­роїння в Донецькій і Луганській областях. А ось Одесщина і Харківщина зайняли не менш чітке друге місце з урахуванням неоднознач­ности позиції, займаній населенням. Це був перший дзвіночок. Другим попередженням став результат "Опозиційного блоку" на парламентських виборах—друге місце в області. Тре­тьим—явне невдоволення городян відсутністю результату розслідування трагедії у Будинку профспілок.

Абсолютно очевидно, що Харківська і Одеська о­ласти—п'яти Ахіллесів України по можливості розширення конфлікту.І тому саме до них центральна влада повинна проявляти особливу увагу. Саме у них офіційне представительст­у президента повинно бути на висоті з точки зору ответст­венности, ефективності і мудрості дій. Не знаю, як в Харкові, але в Одесі нічого подібного і близько немає. Судіть самі: четвертий за рік губернатор сьомий місяць носить статус в.о.; облрада втратила третього і доки не змогла обрати четвертого голову; усі глави районних адміністрацій не затверджені у своїх посадах і, відповідно, за образом і подобою губернатора, виконують обов'язки; одіозний обласний прокурор отримав рішення суду про відновлення на посаді; начальник обласного СБУ чітко потрапляє під формальні параметри люстрації. Так чи може така влада бути ефективною? І це адже—мова тільки про підвішений статус влас­ти, а не про її інтелектуальне наповнення.Адже є ще питання взаимодейст­вия між гілками влади, а також між центральною і місцевою владою. Повірте, тут все так само кисло.

Щоб утримати Одесу, що сусідить з Приднест­ровьем, Одесу, яка злостиввить, злорадіє, обурюється, засмучується і страждає від "життя, що настало, по, - новому", потрібна згода між політичними силами і місцевими елітами. А його немає. Усі ведуть свою битву за місто і регіон, за право правити і можливість контролювати грошові потоки.

Битва за крісло голови обласної ради показала, що недавні домовленості між основними гравцями похитнулися. На­обличчя—конфлікт між губернатором Ігорем Палицею і вже колишнім головою обласної ради Олексієм Гончаренком, що став депутатом Верховної Рады від Блоку Петра Порошенка. Голосова­ние в облраді виявилося безрезультатним. Михайлу Шмуш­ковичу—в.о.глави облради—не вистачило голосів, попри те, що Гін­чаренко представив свого соратника як кандидатуру, сог­ласованную з президентом країни. У результаті прибічники Гончаренка звинуватили губернатора в тому, що той "збив в облраді олігархічну опозицію президентові". Одеські аналітики гадають, хто переможе—Порошенко або Коломойський. Але абсолютно очевидно, що розставляння кад­рів в одеському регіоні—це лише частина великого пазлу, який президент і олігарх то складають, то змітають із столу під час своїх тривалих і бурхливих зустрічей на Бан­ковой і в резиденції "За­льесье". І доки вони грають свої безвідповідальні політичні і комерційні ігри, доводячи один одному, хто без кого не зможе обійтися, Одесщина стає усе більш уразливим і беззахисним регіоном.Регіоном, яким фактично керують колишні заступники Па­лицы, що зайняли після люст­­рації пости радників, але що зберегли ті ж кабінети, по суті—з тими ж повноваженнями.

Одеса залишається самим уразливим містом не лише тому, що поряд з нею знаходиться проросійське При­днест­ровье, або унаслідок того, що чимала частина місцевого населення зберігає сховані до кращих часів георгіївські стрічечки або носить квіти до пам'ятника імператриці Катерині. Сьогодні Одеса в "зоні ризику" передусім унаслідок відсутності сильної, ефективної, легітимної регіональної влади, здатної захистити місто і регіон від терору, провокацій, політичної гризні, міжусобиць, протистояння і мордобою. А там де іскрить, займається найлегше.

Ніна Перстнева, "Дзеркало тижня"