Запобігти загрозі загальнодержавного масштабу

Недавній конфлікт навкругизахоплення офісу "Укрнафти"групою озброєних осіб показав, що в Україні створені дуже сприятливі умови для існування приватних міні - армій. Величезна кількість представників охоронних структур вже давно бродить по країні у пошуках можливостей для докладання зусиль.

Вимоги - заклики керівництва МВС і Генеральної прокуратури з приводу роззброєння охоронних структур лише посилили розуміння того, що правоохоронні органи слабо контролюють ситуацію. А враховуючи масштабну люстрацію - реорганізацію цих органів, можна не сумніватися, що в цьому бізнесі знайдуть собі притулок бійці "беркутів", "соколів", "грифонів", "барсів", "кобр" і іншої фауни, що уміє поводитися зі зброєю.

За оцінками експертів, кількість працівників приватних охоронних структур удвічі перевищує чисельність української армії. Скільки у них зброї і боєприпаси, точно не скаже ніхто. Багато. І з кожним днем війни стає все більше—потоки із зони АТО перекрити не вдається. Місячники добровільно - безкарного роззброєння, періодично оголошувані МВС, теж ефекту не дають: черг на добровільну здачу автоматів - кулеметів в райвідділах не спостерігається. Проблема може перерости в істотну загрозу національної безпеки, причому масштабу не локального, не регіонального—загальнодержавного.

Внутрішній ринок купівлі - продажі зброї і військової техніки в країні виник не учора, він існує давно. На сьогодні різні фірми і фірмочки мають цілі арсенали зброї і боєприпасів, десятки одиниць бойової техніки, і ZN.UA неодноразово про це писало.

На жаль, ці публікації не викликали належної реакції з боку правоохоронних органів. Нікого у владі не стурбувало питання, звідки у власності суб'єктів господарської діяльності з'являються танки, інша броньована техніка, автомати і кулемети. Правоохоронні органи так і не дісталися до витоків колишнього військового майна, знятого з армійського обліку і через різні схеми виведеного в цивільний сектор.

Згадаємо приклад виявленого і описаного ZN.UA "засупоевского арсеналу", власником якого є ТОВ "НПК "Техимпекс". Так от, згадане ТОВ тепер навіть стало виконавцем державного оборонного замовлення і поставляє бойову техніку для військових формувань України. Кримінальне виробництво, яке СБУ відкрила за фактом наявності у власності цієї компанії зброї і бойової техніки, нічим виразним так і не закінчилося.За даними джерел в СБУ, основою для закриття кримінального виробництва відносно "Техимпекса" послужила та обставина, що у компанії нібито була ліцензія на "розробку, виготовлення, реалізацію, модернізацію, ремонт і утилізацію озброєнь, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до нього". Невже у співробітників СБУ не вистачило кваліфікації, щоб зрозуміти очевидне: наявність подібної ліцензії зовсім не надає право суб'єктові господарювання купувати зброю і бойову техніку?! Адже такими покупцями на внутрішньому ринку можуть бути виключно військові формування (силові структури), створені відповідно до законодавства України! Саме для цього існує закон "Про державне оборонне замовлення", де чітко регламентована процедура продажу озброєнь суб'єктами господарювання армії і іншим військовим формуванням.Виходить, що закривши очі на "засупоевский арсенал" і йому подібні, СБУ тим самим відкрила можливість придбання і володіння бойовою зброєю будь-яким господарюючим суб'єктам? Якщо так, то попереду нас чекають сумні часи…

Але і це ще не уся проблема. Ситуація може кардинально змінитися до гіршого буквально через три місяці, коли набуде чинності Закон України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності", нещодавно підписаний президентом. Згідно з новаціями цього закону, тепер уже не потрібно буде отримувати ліцензію на такі види господарської діяльності, як (увага!) : розробка, виготовлення, реалізація, модернізація, ремонт і утилізація озброєнь, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до нього. Відповідна норма з чинного законодавства—виключена.

Звертаю увагу:у початковому проекті закону, зареєстрованому групою народних депутатів 18 квітня 2014 року, ця норма була. Залишалася вона в проекті і пізніше—у листопаді. У пропозиціях до другого читання також передбачалося ліцензування створення і виробництва озброєнь. А ось на етапі повторного другого читання була запропонована редакція, де відсутнє ліцензування згаданого виду діяльності.

Парадоксально, що в нашій країні, що турбується про державний контроль за туризмом і якістю вина, - горілки, ніхто навіть бровою не повів у момент відмови держави від своїх, здавалося б, стовідсотково виправданих і необхідних прав на регулювання діяльності по створенню і виробництву озброєнь.

При цьому в законі збереглося ліцензування виробництва промислової вибухівки.Залишилися в законі і ліцензії на виробництво, ремонт вогнепальної зброї невоєнного призначення, торгівлю вогнепальною зброєю невоєнного призначення, боєприпасами до цієї зброї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів в секунду. Цей вид господарської діяльності регулюється ще і затвердженим КМУ "Положенням про дозвільну систему" і вимагає, окрім ліцензії, наявності окремого дозволу МВС. Важко шукати логіку, коли її немає.

Цілком очевидно, що з введенням в дію згаданого закону можуть виникнути проблеми і міжнародного характеру. Без прав і повноважень держави на регулювання діяльності по створенню і виробництву виробів військового призначення Україні, скажемо м'яко, набагато важче виконуватиме свої міжнародні зобов'язання у сфері контролю над створенням і виробництвом різних видів озброєнь.

Нагадаю, що в Україні взагалі відсутній базовий закон, визначальний організаційно, - правові основи здійснення діяльності, пов'язаної із створенням і виробництвом озброєнь, військової і спеціальної техніки, їх складових частин і матеріалів до них, а також із забезпеченням інших стадій життєвого циклу виробів військового призначення. Проект такого закону вже давно розроблений Мінекономрозвитку, він навіть обговорювався у Верховній Раде минулих скликань, але безрезультатно. У серпні 2014 року законопроект був у черговий раз винесений на розгляд Кабміну, але за підсумками обговорення рішенням прем'єр - міністра був відправлений на доопрацювання. Враховуючи тривалість бюрократичних процедур міжвідомчого узгодження, зміну міністрів і чищення апаратів міністерств, цей документ може бути внесений в Раду у кращому разі лише до кінця 2015 року.

Де тепер гарантія того, що утилізацією боєприпасів не почне займатися ваш сусід в підвалі вашого ж житлового будинку? Или деякий доморослий кулибин не розгорне виробництво гранат і гранатометів прямо у своєму офісі у багатоповерховій будівлі? Якщо держава під поза сумнівом правильним (для інших сфер) прапором дерегуляции самоусунеться від регулювання і контролю в такій чутливій і важливій сфері озброєнь і військової техніки, негативні наслідки проявляться поза сумнівом. Питання тільки часу і масштабу цих наслідків.

У сухому залишку маємо загрозу втрати державою Україна контролю над ходінням і накопиченням виробів військового призначення усередині країни з передумовами для ескалації іншої загрози—для міжнародних систем контролю за нерозповсюдженням озброєнь.

Помилки, що припустилася, треба і можна виправити.Діяти треба невідкладно, доки ухвалений і підписаний президентом закон ще не набув чинності. Очевидно, що ініціювати зміни до цього закону повинен президент, оскільки саме йому дано право вносити до парламенту законопроекти з вимогою їх невідкладного розгляду.

Дмитро Менделеев Дзеркало тижня