Жадність, страх і безумство

Все почалося ще до Дня Незалежності, коли «Солідарність» і «Народний фронт» підписали таємну угоду про фактичне об'єднання. Ключове слово–таємне. Їх рядові партійці дізналися про все зі ЗМІ. «Радикали» , «Самодопомога» , «Батьківщина» - теж. Недивно: останні відчули себе зайвими на «святі життя». По суті, коаліція була можлива тільки до тих пір, поки усі її суб'єкти потребували один одного. Коли ж двоє з п'яти відокремилися, піднялися над іншими, почалися відцентрові процеси. Винити в цьому, Банковій нікого–тільки саму себе. Та своє непомірне бажання все контролювати (яке так і хочеться назвати жадністю. Не до грошей–до політичної монополії).

У умовах, що створилися розкол коаліції був просто питанням часу–хто перший вирішиться. Багато хто підозрював: Тимошенко. Що були присутніми на зборах лідерів фракцій в кабінеті у Гройсмана у вівторок (вже після відкриття нової сесії і після заяви Ляшко)свідчили: на обличчі у Юлії Володимирівни легко читався жаль відносно того, що Ляшко її випередив. Тепер - те її наслідувати його прикладу не комільфо. Поки, в усякому разі. «Самодопомога» - аналогічно. Порадившись увечері вівторка соратники Андрія Садового коаліцію також вирішили не покидати. На наступний вівторок, восьме, намічений з'їзд цієї політсили, де ситуацію обговорять більше предметно.

Без вибору і без виборів

Окрім страху залишитися простим статистом, який від участі в коаліції нічого предметно не отримує, у Ляшко були додаткові причини демаршу.

Так, саме його партія була однією з тих, хто спочатку саботуючи конституційний процес, закликав людей зібратися під Радой, бурхливо виразити свій протест. Значить, Ляшко, нарівні з іншими заводіями, несе відповідальність, як мінімум–моральну–за кровопролиття під парламентом. Як подібне може відобразитися на рейтингу, на реноме політсили, пояснювати надмірно. Олег Валерійович це прекрасно усвідомлював. Так само як і гостру необхідність зробити що - те «отаке» , що «перекрило» би (хоч би частково) «кривавий понеділок». І, в площині суто політичній, у нього це вийшло.

Це–перше.

Друге. Статус опозиційної політсили куди сприятливіший з точки зору поточної електоральної ситуації.

Третє. Перший віце, Валерій Вощевский–єдиний представник «радикалів» у КМУ–вже давно готувався «на вихід з речами». І не лише зважаючи на не занадто задовільні результати роботи, але і для того, щоб звільнити місце близькому соратникові Президента Ігорю Кононенко, перерісшому амплуа «сірого кардинала Рады».

Четверте. На двох найближчих соратників Ляшко– Андрія Лозового і Ігоря Мосийчука прокуратура серйозно гострить зуб. Припинення справ проти них було однією з головних умов Ляшко, виконання якого могло змінити його позицію відносно Конституції. Але цього не сталося–голосів і так хапало, Олегу Валерійовичу в його проханні відмовили.

П'яте. Під самого Ляшко теж «копають» –за «створення бандитської групи» , що брала участь в затриманні мера - сепаратиста Стаханова).

Керуючись сумою цих чинників, Олег Ляшко прийняв рішення зіграти на попередження. Посіявши тим самим розбрід і хитання в рядах вже колишніх соратників.

Головне питання зараз: чи збережеться коаліція? Поки–так, але «Батьківщина» і «Самодопомога» теж в зоні ризику.

У кожної на те свої мотиви. Перша, як відомо :

• давно осідлала «тарифну тему» ;
• опозиційне амплуа для неї органічніше;
• у уряді у «сердечних» залишився тільки міністр молоді і спорту Ігор Жданов (тобто, особливо нічого не тримає);

З «Самодопомогою» ще складніше. Лідери політсили (оффрекордз, зрозуміло) звинувачують Банкову в спробах розколоти її зсередини. Голосування п'яти членів «Самодопомога» «за» зміни Конституції - усупереч рішенню фракції (за що їх з фракції тут же виключили) - додаткове тому підтвердження. Голосування це сталося не без втручання АП, яку вони відвідували напередодні. Очевидно, п'ять «душ» - тільки початок. Крім того, на Андрія Садового органи теж ополчилися. За інформацією LB.ua, по мерові Львова вже сьогодні «працюють» відразу дещо спеціально створених груп, у тому числі - Генпрокуратури. Враховуючи, що «Самодопомога» - головний конкурент об'єднаних провладних сил на місцевих виборах, це логічно. З точки зору партнерських стосунків в коаліції - нелогічно абсолютно. Тим більше, чого - чого, а договороспособности Садовому не позичати. Але якщо каток поїде далі «Самодопомога» вимушена буде захищатися. Аж до розриву стосунків.

Чи знаменує це перспективу перевиборів Рады? Ні, не знаменує. Оскільки:

• впродовж року після проведення дострокових (якими були вибори 2014 - го роки) ще одні дострокові проводитися не можуть;
• оголошення дострокових–право, а не обов'язок Президента;
• Президент може оголосити дострокові лише у тому випадку, якщо буде упевнений в перемозі своєї політсили. Сьогодні такої упевненості немає. І очевидно, що дедалі її буде усе менше і менше. Ще в липні президентські рейтинги (згідно з даними закритих опитувань), а значить і його партії (вони практично порівнянні), перевищували 30%. Зараз вже не перевищують, більше того–демонструють негативну динаміку.

Ставки

Тепер–сеанс елементарної арифметики. На момент створення коаліції, вона налічувала 302 «багнета». Якщо від цієї цифри отминусовать «радикалів» , виходить 281.Якщо отминусовать «Батьківщину» (19 «багнетів» ) з «Самодопомогою» (був 31 депутат, але після «чищення» залишилося 26)виходимо на 236. 236–цілком робоча конструкція.

Але!

Але, сьогодні у БПП всього 143 людини (без урахування людей Коломойського, які теж сплять і бачать, як би вийти геть; також– «вільних» мажоритарників і їх сателітів, що встигли обзавестися власними партійними проектами). 143 плюс 81 (чисельність депутатів «Народного фронту» , у якому, незважаючи на таємну угоду, теж не все однозначно) рівне 224. А для коаліції потрібний мінімум 226.

Якщо припустити, що «Самодопомога» все ж відколеться (рано чи пізно це, швидше за все, станеться), залишаться «Солідарність» , НФ і «Батьківщина». Тобто, доведеться домовлятися на трьох. З Юлією Володимирівною домовлятися, як відомо, непросто.Менше, ніж на прем'єрський пост вона навряд чи погодиться. А навіщо це Банковій, питається? Після укладення договору з НФ, в АП вважають, що мають привілеї на встановлення правил гри в коаліції, також–на розподіл квот в уряді.

НФ, до речі, теж у програші не залишився. Прем'єрський пост гарантований Яценюку мінімум до початку майбутнього літа. Чому до початку літа? Очікується, до цього часу вже з'являться перші позитивні результати реформ. Якщо згадати, що ще три місяці тому Арсеній Петрович знаходився за крок до відставки –дуже непоганий вийшов чейндж (услід за Прем'єром, свої позиції в політикумі зберігають і його соратники).

Ось і виходить, що Банкова сама пиляє сук, на якому сидить. Причина–бажання тотально контролювати парламент, мати монополію на ухвалення рішень.Об'єднання з НФ (нагадую, таємне) поглинання «Удару» - з цієї опери. Справа зовсім не в тому, що «демократичні сили повинні об'єднуватися перед обличчям актуальних викликів» , але в тому, щоб знищити потенційних конкурентів, повністю підім'яти під себе демократичне поле.

Там, де–у світлі виборів, що насуваються–цього не вдається добитися шляхом «злиття і поглинання» , діють за допомогою створення сателлитарных политсл, націлених на «розмивання» голосів основних конкурентів (читайте: «Самодопомога» , «Батьківщини» , на сході - Оппоблока).

Так, у Львівській області проти людей Садового виступить давній друг замголови АП Віталія Ковальчука Дмитро Добродомов з його «Народним контролем».

Ставка номер два– «мер» партія «Наш край».У Київську область з АП вже «спущені» бажані результати жовтневих виборів. У столичному регіоні на них «Солідарність» повинна отримати 35% «Наш край» - 20%. Нічого не нагадує? У Харкові розігрується многоходовка. Найбільші рейтинги тут має «Оппоблок» (досі не зареєстрований) «Самодопомога» - друга, у «Відродження» Віталія Хомутынника і «Нашого краю» , який в регіоні представляє Олександр Фельдман, з рейтингами все не так славно, зате їм гарантована негласна підтримка влади. І чим більше вони зможуть «відкусити» від умовного «Оппоблока» (який, якщо його не зареєструють, може піти під прапорами–тільки не смійтеся– «Партії регіонів» ) і «Самодопомога» - тим більше буде ця підтримка.

До речі, Геннадій Кернес піде на мерів в якості самовыдвиженца. Нічого дивовижного :на нім теж висять кримінальні справи, отже категорично сваритися з владою йому зараз не комільфо. Перфомансу «Відродження» слід також чекати в Дніпропетровській (не у місті, саме в області, де позиції «Кропу» не так сильні) і Миколаївській областях.

До речі, о «Кропі». Люди Коломойського у ВР хоч нечисленні, але монолітні. І вони цілком зараз–після демаршу Ляшко–можуть укласти з ним ситуативний союз. Рупор телеканалу «1+1» їм в допомогу.

***

Те, що відбувається зараз у владі–це не просто криза усередині парламентської коаліції. Це прояви глобальної проблеми вітчизняного політикуму–його якості. Безвідповідальна жадність до політичної монополії одних, безвідповідальний же популізм інших і загальне на усіх безумство–самогубна суміш української політики, що руйнує країну.Країну, яка, нагадаю, знаходиться у стані війни.

Соня Котяча, LB.ua