Поки він в Одесі. Якою стала Грузія без Михайла Саакашвілі

Давид продає овочі на сонячній тбіліській вулиці. Відпускає товар, торгується. А у паузах роздумує о тому часі, коли людина, керівник нині життям сонячної Одесчины, керував не менш сонячною Грузією.

- Так, ми до цих пір згадуємо Мишу [Михайла Саакашвілі]. Він стільки натворив —бізнес віджимав, в в'язниці саджав”,—говорить продавець, після чого просить не називати його прізвище пресі. І немов в виправдання свого анонімного статусу додає:“А нинішній уряд теж не краще: економічний стан все гірший”.

Давид відволікається на покупця, потім зітхає і завершує думку:“Але хоч нікого не катують”.

Декілька днів в Грузії переконали: приблизно так само тут міркує багато хто. Командою Саакашвілі, що пішла, невдоволені, але і нинішню владу не схвалюють. Тому що за неповні пару років, які пройшли з часу президентства“Миши”, у країні з'явилися ознаки економічної кризи, а місцева валюта —скрині —сильно девальвувала. На цьому фоні у частини місцевого населення все виразніше проявляються проросійські настрої, несподівані для країни, військовій атаці, що всього сім років тому піддалася, з сторони РФ.

- За півтора роки сталися реальні зміни.І ми в кроці від нових змін в країні—говорить Серги Капанадзе, колишній заступник міністра закордонних справ в уряді Саакашвілі і один з керівників Асоціації реформ Грузії (GRASS).

Грузія Тудэй. Коли Саакашвілі був президентом, Эка Ткешелашвили працювала на посту глави МЗС Грузії. Роботи було багато —команда, що прийшла до влада в результаті революції троянд, буквально підняла країну з колін, кардинально реформувала МВС і інші держструктури і зробила Грузію одним з світових лідерів по зручності ведення бізнесу і об'єктом для зовнішніх інвестицій. Заради цього в країні посадили декілька десятків тисяч корупціонерів.

Тепер Михо в країні немає, сама міністр перестала бути чиновником, так і політична ситуація сильно змінилася.Для Ткешелашвили це очевидно —адже вона знає, що після від'їзду президента - реформатора його партія Національний рух піддалася тиску з сторони нової влади —команди колишнього прем'єра Бидзины Иванишвили, великого бізнесмена, чий соратник Георгій Маргвелашвили є чинним президентом країни. Иванишвили і До пришли до керівництву країною на хвилі наростаючого невдоволення грузин діями реформаторів, використовуючи популістські гасла.

- Постраждали [від нинішньої влади] не тільки вищі шари партії, але і середні чини”,—розповідає колишня глава МЗС, переконана : офіційний Тбілісі намагається представити Національний рух маргінальним і кримінальним проектом. Для цього, мовляв, вони використовують старі страшилки на манер історій о тому, що при Саакашвілі в в'язницях жорстоко катували ув'язнених.Самого Михо нинішня влада навіть оголосила в розшук.

Але Давид Маградзе, заступник спікера грузинського парламенту, вважає —претензії до Національному руху і Саакашвілі обоснованны. Він сам спочатку був соратником лідера революції троянд, але після пішов в опозицію. І довго не міг залишити ряди Нацдвижения, побоюючись кримінального переслідування.

Атмосфера в вищих ешелонах влади при Саакашвілі, по його словам, була важкою. Завдяки відкритим реєстрам власності він спостерігав дивні речі:“Наприклад, як у три години ночі людина подарувала державі завод вартістю 50 млн скрині”. Ще Маградзе згадує історію“однієї жінки”, яку утискували і погрожували звільнити усіх її родичів, якщо вона не перестане співпрацювати з опозицією.“Таких випадків було багато”,—робить висновок він.

О тому, що роки правління Саакашвілі були неоднозначними, говорить і Ника Гварамия, директор найбільшої грузинської телекомпанії Рустави - 2.

У ті часи опозиція була слабкою, а преса мало критикувала владу.“Ми вибрали для себе комфорт: ТБ створювало міфи”,—згадує Гварамия. Керівництво і співробітники Рустави - 2 вирішили, що вони представляють інтереси команди, що перемогла. А потрібно було, як тепер розуміє телеменеджер, відчувати себе представниками усього народу.

У підсумку справа дійшла до того, що перші особи держави стали неадекватно сприймати те, що відбувається. І почалися, як виразився Гварамия“перегини”у управлінні країною. Що послідував же за цим тріумф партії Иванишвили став не стільки перемогою опозиції, скільки поразкою команди реформаторів.

На хвилі“нелюбові”до Саакашвілі в суспільстві посилилися проросійські настрої.“Зараз 30 % грузин підтримують вступ в Євразійський союз [економічна організація, що об'єднує РФ, Білорусь, Казахстан, Вірменію і Киргизію], а половина не вважають Росію агресором. Це найстрашніше”,—говорить Капанадзе.

Эка Ткешелашвили, глава грузинського МЗС часів Саакашвілі, розповідає: нова влада переслідує однопартійців колишнього президента

Але нинішній уряд прем'єра Іраклія Гарибашвили також встиг наробити помилок.

Серед них економіст Гела Васадзе виробить ряд невиконаних зобов'язань. Наприклад, обіцянка понизити в двічі вартість бензину —мовляв, пальне було дорогим, тому що Саакашвілі забирав собі деяку долю.Але Михо пішов, а ціна залишилася.

Ще одно забута обіцянка —безвідсоткові кредити на нерухомість плюс гарантії, що держава погасить позиками колишні іпотечні запозичення населення. Також“змінники”присягалися електорату, що тарифи на електрика знизяться удвічі, по факту ж вони виросли на 20 %.

- Беда в тому, що вони [новий уряд] почали регулювати економіку вручну. Наприклад, скоротили витрати на інфраструктуру і збільшили витрати на соціалку—розповідає Васадзе.

Це супроводила девальвація скрині, додає глава Нацбанку Грузії Георгій Кадагидзе.“Нас [Нацбанк] звинуватили, що ми не витрачаємо валютні резерви [на підтримку національної валюти]. Але це ж не вихід”,—засмучується банкір.

Уряд створив особливий надзирательный орган над Нацбанком, то є, як пояснює Васадзе, з'явився паралельний фінансовий регулятор.

При цьому складно відстежити ефективність витрачання кредитів, виданих державними банками державним же компаніям. І це в країні, що декларує максимальну відкритість в всім.

- В економіці вплив держави має бути мінімальним: чим більше свободи —тим привабливіше ринки—говорить Кадагидзе, який займає свій пост з 2008 роки.

Зараз Грузія має ще і загальну стагнацію економіки, а також уповільнення зростання ВВП.

Представники діючої влади, виключно на умовах анонімності, визнають: так, Кабмін працює неефективно.

Відступати нікуди

Місцеві експерти і політики сходяться в одному: реформаторська основа, закладена урядом Саакашвілі, і сьогодні дозволяє утримувати усю грузинську держструктуру робочому стані.

Скажімо, до цих пір функціонують Будинки юстиції. Там можна за 15 хвилин оформити будь-які документи, а через день приїхати і отримати їх, як на McDrive—не виходячи з машини, у спеціального вікна.

У Тбілісі, наприклад, після Саакашвілі залишилося всього п'ять основних комунальних підприємств —чи не усе міське господарство віддане в аутсорсинг комерційним структурам. У Києві ж зараз більше 500 комунальних підприємств, і за минулий рік вони нанесли місту збитків на 1 млрд грн

Процедура землевідведення в грузинській столиці по колишньому максимально прозора —на сайті можна бачити усіх учасників тендеру і контролювати процедуру передачі ділянок почала і до кінця. Частину рішень реально оскаржити, і, як стверджують в мерії, нерідко адміністрація встає в таких випадках на сторону позивача.

“Сліди”Саакашвілі помітні і у інших сферах. Наприклад, растаможка автомобіля займає п'ятнадцять хвилин і стоїть в десять разів менше, ніж у Україні. Сервісні центри поліції не відрізнити від європейських. А при складанні практичного іспиту на права на машину з учнем ставлять датчики, які не дають зімітувати результат, а також відеокамери, записуючі усі дії—щоб той, що здає міг оспорити результат.

Грузинські будинки юстиції (на фото—співробітник одного з них на тлі свого місця роботи), де громадянам доступні усі довідки, по - колишньому нагадують зовнішнім виглядом, персоналом і швидкістю обслуговування McDonald’s.

Відчувається інерція первинного поштовху і у економіці. Колишній прем'єр Грузії Ладо Гургенидзе, який стояв у витоків грузинського дива, говорить, що економічна свобода не покинула країни разом з Саакашвілі. І зовнішні інвестиції все ще близькі до 60 % від ВВП—максимуму, показаному в 2012, - м.

Кадагидзе з Нацбанку додає, що Грузія ще у 2011‑м вийшла на свій пізньорадянський економічний рівень—Україна ж не зробила цього до цих пір.

На батьківщині Саакашвілі є і інші маркери стабільності :так, за останні роки не збанкрутів ні один банк, немає фонду гарантування вкладів.

Не втратив офіційний Тбілісі і колишню зовнішньополітичну орієнтацію —нинішня команда керівників країни декларує прихильність проєвропейській політиці попередників.

У влада, схоже, розуміє, що нинішнє відносне благополуччя Грузії грунтується на діях команди Саакашвілі. І тому не відходять далеко від рамок первинних реформ.

Розуміє це і електорат. По даним цілого ряду соцопитувань, рейтинг правлячої партії Грузинська мрія впав з 50 % до 30 %. А ось у Нацдвижения він істотно виріс, досягнувши рівня 20 % підтримки. Гірше за справу у прозахідних Вільних демократів (10–15 %) і проросійській партії Нино Бурджанадзе (менше 10 %).

Тому, як упевнений Капанадзе, на наступних виборах в 2016 року можливий реванш Національного руху. Але тільки у складі коаліції з який‑те іншою політсилою. Самостійно однопартійцям Саакашвілі не витягнути —у їх середовищу тепер немає харизматичного лідера. Тот доки намагається здійснити“революцію доріг і пляжів”у Одесі.

"Новий час". Матеріал опублікований від 18 вересня 2015 року