Українська охорона здоров'я. Патологія норми

Твердженнями про те, що система охорони здоров'я в Україні працює зі знаком «мінус» не здивуєш нікого. З іншого боку, загальні витрати на охорону (дані на 2012г.) здоров'я складають 7,6% ВВП. Хоча, з бюджету виділяються дуже пристойні кошти (4,4%), порівнянні в процентному відношенні з багатьма європейськими країнами, проблема полягає в тому, що ВВП України дуже малий, знову ж таки в порівнянні з іншими країнами Європи.

Виходячи з того, що найчастіше порівнюваною з Україною країною є Польща, розглянемо спочатку, як йде справа з охороною здоров'я в цій східноєвропейській державі. Згідно з експертними даними аналітика Інформаційної кампанії Stronger Together Дениса Горбача, на відміну від нас, поляки почали реформування у кінці 1990 - х.У 1999 р. було створено 17 лікарняних кас, що збирали страхові внески і конкурували між собою. У 2003 р. їх об'єднали до єдиного Національного фонду охорони здоров'я. Служби соціального страхування збирають внески, що сплачуються із зарплат, передають їх Фонду, який платить за усі медичні послуги. В цілому, витрати на охорону здоров'я, що складали в 1995 р. 5,5% ВВП Польщі, до 2009 р. виросли до 7,4%. 70% цього фінансування забезпечує державу, головним чином через ОМС–обов'язкове медичне страхування (на страхові внески доводиться 84% публічного фінансування, решта платить держбюджет і місцеві бюджети). У 2013 р. медична галузь отримала 6,75% ВВП (107,8 млрд злотих). З них 4,67% (74,6 млрд)–публічні витрати. Зокрема, 64,3 млрд дали страхові внески, решта–держава і місцеве самоврядування.Держава дає гроші в першу чергу на невідкладну допомогу (25,8% бюджету), страхування незастрахованих (23%), санінспекцію (12,2%), програми політики охорони (11,8%) здоров'я.

В той же час, 22% фінансування охорони здоров'я–приватні витрати. У тому ж 2013 р. 24,5 млрд злотих (1,5% ВВП) сплатили безпосередньо польські домогосподарства. Це найвищий в ЄС рівень приватного фінансування. Половина населення вважає медичні послуги занадто дорогими, і 8-12% з - за цього не звертаються за медичною допомогою. Така ситуація склалася внаслідок комерціалізації медичних установ, коли державна система страхування гарантувала населенню певний кошик безкоштовних медичних послуг, але не більше того.

У Угорщині Фонд медичного страхування з'явився в 1993 році, але його засобів все одно бракує для того, щоб повністю фінансувати усю охорону здоров'я–значні засоби йдуть з держбюджету. Крім того, неофіційні плати в лікарнях там не зникли.

У Молдові ставу щомісячного медичного страхового внеску складає 7%: половину платить працедавець, половину–зі своєї зарплати–працівник. Крім того, пацієнтам доводиться доплачувати окремо за деякі послуги і ліки. Але невідкладна і екстрена допомога доступні усім, незалежно від платоспроможності.

Якщо ж розглянути інші, багатіші країни, то приклад Великобританії може змусити недобре посміхнутися будь-якого українця.Як відмічає експерт Stronger Together, у Великобританії, чия система охорони здоров'я вважається однією з кращих у світі, Національна служба охорони здоров'я на 98,8% фінансується державою і соцстрахом. Тобто, на плату за послуги, яка в певних випадках все ж стягується з пацієнтів, доводиться лише 1,2% загального фінансування. В основному за все платить держбюджет (близько 80%) і фонд соціального страхування (близько 19%). Якщо держбюджет наповнюється за рахунок податків, то соціальний страховий внесок платять безпосередньо громадяни: на нього доводиться 21,5% усіх доходів фіскальної служби. В той же час, в Україні, згідно з останніми підрахунками, 40% усіх витрат на охорону здоров'я покриває, кінець кінцем, пацієнт зі своєї кишені. У Британії нинішню систему ввів післявоєнний лейбористський уряд на хвилі підйому профспілкового руху. У нас сьогодні немає таких умов.

***

Усі роки незалежності України горезвісна стаття в Конституції, в якій надається право на безкоштовне медичне обслуговування, не дає спокою українським громадянам. З одного боку, її бояться прибрати з Основного закону, бо це відгукнеться непередбачуваними наслідками для будь-яких політиків, що перебувають в даний момент при владі. З іншого боку, це потужний інструмент маніпулювання електоральними настроями, на яких ситуативно грають супротивники будь-якої влади. З третього боку, незважаючи на абсолютно декларативну присутність цієї статті в Конституції, чималі кошти з бюджету виділяються саме на безкоштовне медичне обслуговування. І те, що 24 роки неможливо було зрозуміти, на що йдуть засоби, також стало причиною руйнування медичної галузі.

Розмови і спроби реформувати систему охорони здоров'я велися довгі роки.Ось і у березні 2015 року була розроблена Національна стратегія побудови нової системи охорони здоров'я, розрахована до 2020 року. Передбачається введення обов'язкового медичного страхування, куди буде включений «універсальний нестраховий пакет» медпослуг для усіх. У пакеті будуть присутніми базові послуги, доступні абсолютно усім громадянам, незалежно від рівня доходів : щеплення, швидка допомога, соціально небезпечні хвороби. Пропонується ще і державний пакет для ширшого спектру послуг для уразливих верств населення. Решта фінансуватиметься за рахунок обов'язкового медичного страхування. Але, це стратегія, втілення якої на сьогодні проблематичне, зважаючи на низькі доходи населення. Тому, сьогоднішні реформи пропонуються декілька в іншій площині: оптимізувати лікарні і поліклініки і виділити додаткові східці–амбулаторії, або «сімейних лікарів».Є ще інші пропозиції по реформі, що полягають в наданні фінансової самостійності поліклінікам і лікарням. У кожної медичної установи з'являться повноваження по управлінню грошима. Та плата, яка соромливо називається «благодійними внесками» , буде виведена з фінансової тіні, підзвітна і оподатковувана податками. Якщо яке - та кількість бюджетних грошей головлікареві в поточному році вдалося заощадити–він може їх використати наступного року, і не повинен буде повертати засоби до бюджету. Найважливішим кроком в реформуванні медицини повинне стати підвищення рівня доходів лікарів і медперсоналу. На сьогодні, зарплата лікаря складає 70% від середньої по країні, що не сприяє престижу професії.

Ну, і найважливіша складова реформування медичної галузі–це профілактика захворювань, про яку сьогодні говорять хіба що фахівці.А це, передусім–загальна вакцинація і регулярні профосмотры, на які чому - те дивляться, як на рудимент Радянської системи.

***

Своє бачення ситуації з медичною галуззю і побажаннями в реформуванні люб'язно погодилися виразити відомі в Миколаєві лікарі.

Валерій Лобанов, лікар - терапевт, г.Николаев:

Проблема №1. Деформовані стосунки між пацієнтом і лікарем.

Проблема №2. Низька зарплата. У мене оклад 1678 грн До 2002 року ми з педагогами йшли по зарплаті «ніздря - в - ніздрю». Зараз у учителів оклади вище. Я проти порушення традиції. Хоча на тлі бібліотекарів, медики «багачі».

Проблема №3. Дуже велика кількість медичної документації по обліку пацієнтів, яку доводиться вести лікареві. Пацієнтом, з відведеного по нормативу часу, іноді ніколи займатися.Якщо міністерству потрібна статистика, нехай вводить в штат «писарів».

Ігор Овечко, онко - уролог, г.Николаев:

Думаю, що медицина завжди була і повинна залишатися з людською особою. Основні проблеми пов'язані з бідністю, як пацієнтів, так і медпрацівників, особливо молодшої і середньої ланки. Медицина ніколи не була безкоштовною ні в одній країні світу. Усе питання - джерело фінансування. Найуспішніші країни світу намагаються знайти розумний баланс між державними програмами в онкології, педіатрії, боротьбі з туберкульозом, СНІДОМ і так далі, страховою медициною, приватними високо технологічними клініками, змістом хосписов і госпіталів Червоного хреста для малозабезпечених і людей без страхового полісу. Завжди повинен зберігатися вибір:лікуватися безкоштовно або недорого для пацієнта у своїй муніципальній установі, або за засоби спонсорів, фондів, страхових компаній, цільових державних програм в центрах трансплантології, пластичної хірургії, НИИ і тому подібне Боротьба з корупцією - дуже важливий момент у будь-якому суспільстві. Але якщо у хазяйки згорів пиріг, яким чином вона повинна розділити його між усіма страждущими? Висновок: менше красти і більше ділитися. І нехай відплатиться кожному.

Олександр Демьянов, головлікар Миколаївською БСМП :

Якщо дуже коротко, то перше що потрібно зробити, це зацікавити матеріально людей в турботі про власне здоров'я (це може регулювати політика страхової компанії або умови соціальної державної страховки). Друге: