Політтехнолог Сергій Гайдай про те, як працювати з Порошенком і Ющенком

Один з найуспішніших політтехнологів згадує, як працював з Петром Порошенком і Віктором Ющенком, коли вони ще не були президентами, і міркує про користь частих виборів.

Чийого - те надзадуму у більшості подій, що відбуваються, немає. Багато хто з них трапляється з‑за чиєю‑те дурості і недалекоглядності—так починає розмову про українське політичне закулісся Сергій Гайдай, який вже майже 15 років є видною фігурою в цьому середовищі. Він успішний політтехнолог, і його послугами в різні роки користувалися багато рейтингових політиків —від нинішнього президента Петра Порошенка до олігарха часів Леоніда Кучми Ігоря Бакая, який після помаранчевої революції біг в Росію.Також Гайдай працював і з цілими політичними силами, у тому числі партіями Народний фронт і Наша Україна.

— Більше того—продовжує з посмішкою політтехнолог—наслідуючи наївну дитячу віру, що світом управляють дуже розумні і хитрі люди, я мріяв потрапити в ці центри управління. А потім, побувавши у багатьох владних кабінетах, ніде не знайшов цих тіньових штабів управління.

Ми розмовляємо з Гайдаем в київському аюрведичному кафе Імбир, де готують для вегетаріанців і сироїдів. Вибір місця невипадковий: 50‑літній Гайдай вже п'ять років дотримується сыроедческого раціону —іншими словами, не їсть те, що піддалося тепловій обробці. Гайдай, як і багато сироїдів, не вживає м'ясо, рибу і молочні продукти, а обмежується сирими овочами і фруктами, горіхами і пророщеним насінням.

На моє зауваження про те, що, живлячись таким чином, Гайдай ризикує здоров'ям, він відповідає:“Так добре, як зараз, я себе ніколи не почував”. Захоплений питаннями здорового харчування, політтехнолог навіть налагодив з партнерами випуск чіпсів з льняного насіння —антиоксиданту, що перешкоджає старінню.

За компанію я теж замовляю вегетаріанський обід —запечені баклажани з індійським сиром панир, а мій співрозмовник —салат з пророщеного гороху.

Політтехнологіями Сергій Гайдай зайнявся в 1998 року, після того, як рекламне агентство, в якому він був креативним директором, взяло участь в передвиборній кампанії молодого українського політика Валерія Хорошковського. В результаті той виграв вибори у Верховну раду по одному з мажоритарних округів в Криму.“Я подумав: ось це реально крутіше, ніж звичайна рекламна кампанія—згадує Гайдай—тут рішення швидкі, покупець тебе спочатку ненавидить. І якщо ти його переконав—це успіх”.

На той час у нього вже був досвід роботи покрівельником, журналістом і рекламником. Вивчати ази нової професії Гайдай відправився в Росію, де, зокрема, брав участь в підготовці передвиборної кампанії одного з лідерів російських демократів —Ірина Хакамады. Повернувшись в Україну, перше замовлення він отримав з подання Юрія Левенца, нині покійного, а в недавньому минулому одного з найвпливовіших політтехнологів країни.

Левенец запропонував Гайдаю очолити креативну групу на виборах газового олігарха Бакая. Тепер Гайдай згадує, що тоді по недосвідченості ще не знав, хто є хто в українській політиці, тому погодився працювати не оглядаючись на те, що Бакай був одним із стовпів президентської вертикалі Леоніда Кучми, до якого він відносився досить критично.

“Я пізніше для себе цю діяльність визначив як соціальну інженерію—міркує Гайдай про професію політтехнолога.—Є люди, які здатні управляти, є ті, якими управляють, а є ті, хто відповідає за комунікації між першими і другими. Без цієї комунікації нічого немає”.

У 2002 року на виборах до парламенту Гайдай вибудовував кампанію Петра Порошенка, який висунув свою кандидатуру по одному з мажоритарних округів у Вінницькій області. Політтехнолог згадує, що погодився на цю роботу не відразу : мовляв, Порошенком довелося його переконувати.

Уточнюю, що, ймовірно, вирішальним аргументом стала сума гонорару, від якого неможливо було відмовитися. Проте Гайдай негативно хитає головою.“Порошенко не дуже щедрий—говорить він—але він дійсно уміє переконувати, знаходити правильні аргументи”.

Незважаючи на розчарування, результат співпраці з Ющенком приніс в портфоліо політтехнолога Гайдая один з найяскравіших рядків —мова про помаранчеві стрічечки, які на знак підтримки кандидата в президенти Ющенка в 2004‑м зав'язали сотні тисяч українців.

Автором цієї ідеї став саме Гайдай, який в той період працював з Ющенком. Правда, політтехнолог робить обмовку, що“стрічковий рух”, швидше за все, виникло б і без нього, мовляв, це носилося в повітрі. Помаранчеві стрічечки стали відповіддю на грубу, але ефективну роботу політтехнологів Януковича : тоді в новинах майже усіх телеканалів чи не в кожному сюжеті розповідали, що велика частина населення країни підтримує саме главу Партії регіонів.

“Треба було придумати що‑те, щоб показати : це не так”,—розповідає Гайдай.Проте опозиційну Нашу Україну не пускали не лише на телебачення, в пресу і радіо, але і на комерційні білборди.

Що робити, стало зрозуміло на одному з передвиборних заходів в столиці, куди опозиція привезла 120 тис. чоловік підтримки з регіонів.“Усі ці люди йшли по Києву, тримаючи в руці помаранчеву символіку партії, і це справляло колосальне враження”,—розповідає Гайдай.

Увечері того ж дня він запропонував усім, хто підтримує опозицію, розіслати за своїм списком контактів листа про те, що кожен прибічник Ющенко повинен позначити свою позицію, надівши на себе що‑те помаранчевого кольору. Щоб кожен, вийшовши на вулицю і побачивши безліч помаранчевих людей, розумів, що телевізор бреше про всенародну підтримку Януковича.

Гайдай і сам одним з перших повісив помаранчевий прапорець з штабу на свою машину.“Їду уранці по проспекту Перемоги, чую, як кожна друга машина мені [на знак схвалення] сигналить, і розумію: вийшло”,—розповідає він.

Розмовляючи з політтехнологом, гріх не торкнутися підсумків київських виборів, де в другому турі переміг Віталій Кличко. На думку Гайдая, кияни даремно не дали шансу Бориславу Березі, адже про Кличка усі вже точно знають, що він не самий кращий мер.

— А якби Береза не працював, то його теж можна було б звільнити. Головне, щоб там була ротація.

На думку політтехнолога, політичне життя має бути подібне до роботи здорового організму : коли організм захворює, він разом з нежиттю, чханням і високою температурою викидає все, що йому не треба.А українське суспільство давно хворе —інфантильністю, патерналізмом, відсутністю політичної позиції —тому“соціальний метаболізм”має бути особливо інтенсивним, вважає Гайдай.

— Потрібно, щоб більше нових політиків приходило і, відпрацювавши своє, вирушали на звалище—говорить він.—Деякі говорять, мовляв, занадто часто вибори. Почастіше вони мають бути, і тоді по крупинках накопичуватиметься те, що корисно.

Катерина Шаповал Новий час