"Ми найперші, хто зацікавлений в проведенні судової реформи", - голова Апеляційного суду Миколаївської області

Останнім часом все частіше в Україні говорять про необхідність проведення судової реформи, а також про прийдешнє внесення змін до Конституції України в частині правосуддя. У першому читанні це питання вже було підтримане депутатами Верховної Рады і остаточні зміни планують внести вже до середини літа 2016 року.

Часто політики говорять про те, що самі судді опираються майбутнім змінам. Для того, щоб з'ясувати чи так це, редакція «Злочинності.НІ» зустрілася з главою Апеляційного суду Миколаївської області, суддею і Заслуженим юристом України Олександром Ржепецким.

В ході спілкування, яке тривало близько години, суддя розповів про те, наскільки змінилася ситуація в судах, післяанексія Криму і після того, як виникло військове протистояння на Сході країни, про те, чи є необхідність у військовому трибуналі, а також про те, чи є зараз тиск на суд з боку урядових структур.

*Текст інтерв'ю, на прохання співрозмовника видання, наводиться на мові оригіналу.

- Олександр Павлович, давайте розпочнемо розмову з того, як часто до Вас звертаються правоохоронні органи з питанням про дозвіл на «прослуховування» і як часто Ви їм відмовляєте?

- Однозначно відповісти доладно, не оперуючи відповідними даними. Треба мати на увазі, що уся ця робота суду має статус «таємно» і «особливо ​​таємно». Той доповідний я не травню права про це говорити.У узагальнених даних секрету немає, але треба розуміти який період цікавить «ПОНЕДІЛОК».

- Припустимо, за 2015 рік.

- Таку інформацію мі маємо кожен місяць. А тому краще буде назвати цифри за період січня 2016 року по день нашої бесіди (інтерв'ю відбулося 25 квітня, - авт.). У вказаний період надані дозволи на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних ятерів, ті що ви називаєте «прослуховуванням» , у якості оперативно розшукової дії - більше 150, а як слідча дія–більше 250. А чому Вас цікавить тільки «прослуховування» , адже є й інші негласні слідчі дії?

- Тому що слідчі подають клопотання про «прослуховування» , а потім ці докази не доходять до розгляду у суді. Тому виникає питання: заради чого все це було? Адже, як відомо «прослуховування» чужих розмов є порушенням конституційних прав людини.

- Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без дозволу слідчого судді, який повинний вирішити, чи є для цього законні підстави.

Є два відіа таких негласних дій відповідно до норм Кримінально - процесуального Кодексу: по - перше, це дії, пов' язані з веденням оперативно - розшукової справи, тобто розшукові дії, по - другу, дії, пов' язані з розслідуванням кримінального провадження. І там, і там можуть здійснюватися одні і ті самі дії, але їх мета - різна.

Наприклад, завдання проведення таких дій за Законом «Про оперативно - розшукову діяльність» є попередження вчинення злочину. Тому, якщо при проведенні оперативно - розшукових дій людина не вчинила злочину, то і добрі, що так сталося. Означати їй не надали можливості цього зробити.

Колі кримінальний злочин вже вчинено і треба встановити причетних осіб та обставини події, то провадяться слідчі дії.Тоді слідчі до нас звертаються з клопотаннями дозволити проведення таких заходів. Тут вже є відкрита кримінальна справа і зібрані дані будуть долучені до її матеріалів. Всі відповідні протоколи будуть розглядатися у суді.

- А яку співвідношення дозволів, які видаються на «прослуховування» і надалі стають доказовою базою, яка доходити до суду і тихий, які не принесли результату?

- Апеляційний суд не веде такої статистики. У нас немає статистичної звітності, яка б визначала скільки матеріалів реалізовано, а скільки - ні. Це можливо підрахувати, але це дуже велика і о‘ємна робота. Звичайно, що не всі матеріали доходять до суду.

- Можна назвати приблизну цифру?

- Називати приблизні цифри я не можу, оскільки як суддя звик до конкретики. Слід мати на увазі, що іноді оперативно - розшукова діяльність автоматичний переходити в кримінальне провадження, оскільки матеріали, які отримані в процесі оперативно - розшукових заходів, можуть статі підставою для внесення даних до реєстру про вчинення кримінального правопорушення. Тоді за законом за підсумками цих розшукових дій, протокол приєднується до матеріалів кримінальної справи.

Сказати, що всі оперативно - розшукові заходь завершилися нічим було б неправильно, оскільки попередження злочину–це теж добрий результат. «Прослуховування» - це один з видів слідчої чи розшукової дії, тому не можна говорити однозначно, що саме цей вид дає результат.

- Часто Вам доводитися відмовляти СБУ або МВС в «прослуховуванні» ?

- Відмови є. Часто або не часто? Кожен день по - різному.У Апеляційному суді чотири слідчих судді, які розглядають клопотання щодо негласних дій. Кожен день може надходити від 10 до 30 і більше клопотань, при цьому різних. Законом визначено до десятка «різновидів» негласних слідчих дій, не тільки «прослуховування». Якщо говорити про кількість відмов в задоволенні клопотань, то за вказаний мною період відмовлено в задоволенні більше 10 відсотків від тихий, що надійшли.

- Інших запитів теж багато?

- Є і інші слідчі (розшукові) дії, які передбачають втручання у приватне спілкування. Наприклад, аудіо -, відеоконтроль особини, зняття інформації з електронних інформаційних систем та інші. Можуть також і інші дії застосовуватися: не тільки прослуховування і стеження, а й, наприклад, перевірка електронної пошти через Інтернет. Є різні способи контролю підозрюваних осіб дозвіл для яких надається судом.

- Кількість заяв про прохання дозволити негласні слідчі дії змінилася відтоді, як виникла військова ситуація на сході України і від анексії Криму?

- Звичайно, є зміни в практиці і смороду стосуються як оперативно - розшукової діяльності, так і кримінальних проваджень. Так, з‘явилися у практиці відповідні видів злочинів : ті, які раніше просто не вчинялись або вчинялися дуже рідко.

Наприклад, такі злочини як «державна зрада» , «тероризм» , «шпигунство» булі передбачені Кримінальним кодексом України, але на практиці не мали місця, а зарази смороду є. У зв'язку з подіями в Україні вчиняються відповідні злочинні дії. Їх стало більше після вказаних подій.

Новим Кримінальним процесуальним Кодексом негласні слідчі дії регламентовані кримінальним провадженням.До цього такі дії вчинялись тільки при проведенні оперативно - розшукової діяльності і за спеціальними законами.

Закон «Про оперативно - розшукову діяльність» та інші спеціальні закони відсилають тепер до норм КПК України, до його відповідних статей, які передбачають певну процедуру суднового розгляду. Там, до речі, передбачено, що у разі припинення таких дій прокурор повинний повідомити відповідним особам про тимчасові обмеження їх конституційних прав.

- Про ті, що за особою стежили?

- Так, прокурор повинний повідомити, а особа має право знаті про ті, що відносно неї вчинялися негласні слідчі дії.

- Вище мі говорили про «зраду» і про судову практику, яка виникла після ситуації на Сході України.На Ваше думання, з огляду на виникнення цієї категорії злочинів, чи є необхідність створення в Україні військового трибуналу?

- Щодо поновлення військової прокуратури - питання було актуальним і його вирішили. Ідеї щодо створення якихось нових суб' єктів у судовій системі наразі не обговорюються.

У військовому трибуналі просто немає споживи, оскільки місцеві суди цілком справляються з цією роботою. Це звичайні злочини, які вчиняються військовослужбовцями, там немає ніякої особливої ​​специфіки.

У тієї ж година такий злочин як «зрада» не обов'язково вчиняється військовослужбовцями. Тій, хто звинувачується в зраді своєї Батьківщини не обов'язково військовий, адже це може бути будь - яка людина. Або, наприклад, такий злочин, як «доля у терористичних організаціях». Терористом може бути не тільки військовий. Тому тут немає ніякої специфіки.Є дії в Кримінальному Кодексі, які кваліфікують виключно як військові злочини, але це всього один розділ Кримінального Кодексу.

Я не бачу проблеми у розгляді цих справ загальним судом.

Наприклад, нещодавно Миколаївським районним судом, а потім і Апеляційним судом розглядалися справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовців, які не забезпечили належне утримання солдат на Широкому Лані. Ті, на що не звернув уваги суд першої інстанції, то вирішила апеляційна інстанція. Принаймні, всі хто був вінен у тій катастрофічній ситуації, яка склалася на полігоні у тієї година, притягнуті до адміністративної відповідальності.

- Тобто для судів не є проблемою вирішення питань військових?

- Наші судді - не військові. На нас не впливає ті, ким є військова особа:яка посаду особини що притягується до адміністративної відповідальності, чи яку в неї звання, нам все одно, чи генерал він, чи полковник - він для нас звичайна людина. Тому на суд загальної юрисдикції важко вплинути, а на військового суддю–можливо б ці фактори і мали б вплив.

- Чи не є проблемою ті, що місцеві суди розглядають відразу всі злочини - від легенів до особливо тяжких? Може варто створити ще одну структуру судів, припустимо, як в Російській Федерації «мировий суд» ?

- Це питання неодноразово обговорювалося, в тому числі і народними депутатами. Пропозиції такі булі, але до змін Конституції, які стосуються судової влади, сморід не увійшли. Тобто залишається та ж сама система судів, яка діяла до сьогодні - це чотириланкова система: місцевий суд, апеляційний суд, касаційний та Верховний Суд України.

По суті, апеляційний суд є останньою інстанцією, яка приймає остаточні рішення. Те що мі можемо переглянути справу в повному обсязі. Тому апеляційний судпереглядаєсправу, а касаційний судрозглядає лише скаргу, якові може або задовольнити, або–ні. До Європейського суду можна звернутися відразу після рішення Апеляційного суду.

- На Ваше думання, ті зміни, які на сьогоднішній день пропонуються внести до Конституції і в цілому судова реформа актуальні?

- Все залежить від того, якові мету переслідують ті, хто провадить судову реформу.

Судді нашого суду завжди підтримували судову реформу і, скажу відверто, мі булі, співучо, першими в Україні, хто взагалі це питання ставив.

Після того, як Україна стала непокладом, законодавчо діяльність судів врегульована належним чином не була.Ми вимагали, щоб це питання було негайно вирішене. Судді Миколаївської області ініціювали законодавче врегулювання діяльності судів, відправляючи делегацію до Верховної Ради, яка домоглася того, щоб комітет прийняв до уваги їх пропозиції. У принципі, в зв'язку з цим, був проведень перший з' їзд суддів. Тобто, судді Апеляційного (тоді обласного) суду та судді районних судів Миколаївської області булі найпершими суддями, які самі вимагали проведення судової реформи після створення незалежної України.

Тому критика, яка стосується того, що мі опираємося, що мі не хочемо змін - це дурниця. Ми найперші, хто зацікавлений в проведенні судової реформи. Однак тут є важливий момент. Наше ставлення залежить від того, яка мета ставитися законодавцем чи політиками. Тобто мета будь - якої реформи має бути отримання непокладу суду. Вісь і все.

Якщо все, що написане в змінах до Конституції, спрямовано на ті, щоб отримати незалежний суд, те мі це підтримуємо, а якщо автори змін бачать тій суд, який виконував би примхи інших гілок влади, то це не реформа.

Ті, що заразом запропоновано і ті, за чим прийнято попереднє рішення Верховною Радою, на моє думання, в якійсь мірі посприяє незалежності судів і суддів.

- Чому?

- Тому що прибираються чинники, які давали можливість впливати на суди.

-Які це чинники?

- Зазвичай це вибори і призначення суддів на посади, їх звільнення з цих посад, просування по кар' єрних сході, тобто кадрові питання. Всі ці питання раніше булі в руках Президента і Верховної Ради. Президент призначає суддю на перші п'ять років, як називає це Венеціанська комісія «на випробувальний термін» , а Верховна Рада вже призначає безстроково.А вісь чи буде суддя, відпрацювавши п'ять років, працювати безстроково, то тут вже питання, яку залежить від його поведінки. І тут не завжди ставитися питання про його кваліфікацію, чи доброчесність, чи етичну поведінку, а ставитися питання, як він реагував на певні виклики представників інших гілок влади. Тому, так і виходить, що на сьогоднішній момент близько 900 суддів, і, це - не точна цифра, оскільки вона уся година змінюється, чекають безстрокового призначення. При цьому смороді відпрацювали по п'ять років, мають відповідні рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів, в установленому законом порядку рекомендовані на безстрокове призначення. Верховна Рада на це просто не звертає увагу.

- Тобто це такий метод впливу на суддів?

- Це яскравий приклад того, як можна впливати на суддів таким чином.Так вісь, зміни в Конституцію усувають цей чинник, тому що суддів пропонується призначати відразу безстроково і забрати повноваження щодо призначення суддів у Верховної Ради. Тепер цим буде займатися Вища Рада Правосуддя, а церемоніально призначення буде провадити Президент. При цьому, Президент не може не призначити суддю на посаду після того, як Вища Рада Правосуддя подала свої рекомендації.

- Чи був тиск на Апеляційний суд Миколаївської області під година так званого «режиму Януковича» або останнім часом?

- Я працюю суддею з 1978 року. Тобто, я працював і при Радянському Союзі, і при перебудові, і після встановлення незалежності України. Можу сказати тільки одне: тиснути на того, хто піддається, а того хто не піддається - поважають. Я постійно на цьому наголошую всім суддям. Якщо суддя піддається тиску, то за це його любити і поважати ніхто не буде.

Є чітка позиція - все вирішувати тільки за законом. Тоді тобі будуть і люди поважати, і ті чиновники, які намагаються впливати на суддю. Сморід теж будуть.

Прямих впливів, ніяких прямих вказівок для прийняття тихий чи інших рішень я, працюючи при «режимі Януковича» , як його заразом називають, хоча і працював на тій година заступником голови Апеляційного суду, де моєю, як кажуть «парафією» булі кримінальні справи, не отримував.

- Деякий година тому прокуратура Миколаївської області внесла до реєстру відомості щодо неправосудного рішення судді Центрального суду міста Миколаєва Катерини Лагоди після чого суд, в якому вона працює, заявивши про тиск з боку прокуратури. Як Ви можете прокоментувати дану ситуацію?

- По - перше, я хочу уточнити, що відносно судді Катерини Лагоди як слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ніхто ніяких даних в реєстр не вносив. До реєстру булі внесені дані по факту постановлення неправосудного рішення. Це зовсім не означає, що відносно судді. Можна внести в реєстр повідомлення за фактом порушення, можна внести щодо конкретної особині яка, з точки зору того, хто вносити ці відомості, вчинила тій чи інший злочин, або кримінальне правопорушення. Тому говорити про ті, що щодо Лагоди провадиться якесь розслідування, заразом абсолютно передчасно.

Ми говоримо про факт постановлення, нібито, неправосудного суднового рішення, яку було скасовано Апеляційним судом Миколаївської області.Сам факт скасування суднового рішення судом вищої інстанціїне є підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальностіі навіть не підстава для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Якби це було так, то для чого же тоді потрібні булі б апеляційні та касаційні суди? Адже смороду працюють для того, щоб виправляти помилки, яких припускаються судді першої інстанції. Це нормальна світова практика. У всьому світі є апеляційний переглядання справи. Суддя може припуститися помилки, як і будь - який інший працівник, в тому числі, працівник прокуратури. І працює система виправлення таких помилок. Тому тій факт, що апеляційний суд скасував рішення, зовсім не свідчить про ті, що це рішення є неправосудним.

Внесення до реєстру вказаного факту–це, звичайно, психологічний тиск на суддю.Вона є слідчим суддею і кожен день розглядає клопотання тієї ж обласної прокуратури у тихий чи інших кримінальних провадженнях. Прокуратура висловила свою позицію з приводу конкретного рішення. Правильна вона чи ні - це питання. Хоча, я вважаю, що суд не повинний виправдовуватися або взагалі щось з цього приводу пояснювати, якщо вже події розгортаються таким чином. Пояснювати своє судове рішення суспільству - це нормальне явище, а реагувати на тиск–ні. Суд повинний мати контакт з суспільством і пояснювати ті рішення, які він приймає в тому чи іншому питанні.

У даному випадку навіть публікація заперечень на сайті суду, у своєму роді, пояснення. Адже в ній викладені факти, які з точки зору суддів свідчать про ті, що прокуратура теж недопрацювала в даній конкретній справі. Цей спір, як для міні, був не актуальним. Але суд вирішив виступити на свій захист і це їх право. Конфлікту якогось тут немає.Всі ці питання мі обговорюємо з суддями нашого суду та місцевих судів. Прокуратура висловила своє думання і внесли відомості до реєстру. Якщо не зможуть довести, що відомості правдиві тоді мі їх запитаємо, для чого вини це зробили.

- Деякий година було популярно говорити про Закон про люстрацію та про очищення влади. Він поширювався і на суддів. Чи булі в Миколаївській області судді, які потрапляли під цей закон?

- На сьогодні в Апеляційному суді працюють 48 суддів. Всі повністю пройшли перевірки, передбачені вказаним законом. У грудні 2014 року мною був виданий наказ про проведення такої перевірки і мі дуже швидко все це зробили. У Миколаївській області є кілька суддів, які не пройшли перевірку, але не через ті, що у них є якісь проблеми, а через ті, що досі немає відповідей від перевіряючих органів.Суди направляють необхідні документи в усі ті органи, які перераховані в законі про люстрацію, а сморід повинні повідомити, чи є у них якісь дані на суддю чи ні.

Кілька суддів області ще не мають таких відповідей. Очевидних заборон, за якими можна було б зміщувати з посад суддів Миколаївської області на сьогоднішній день, немає. Хоча політики і стверджують, що судді якимось чином перешкоджають люстрації, але в Миколаївській області, можна вважати, що люстрацію пройшли всі судді і ніхто не ухилявся від цієї процедури

- Ви говорили про тиск на суди з боку прокуратури, а заразом цікаво дізнатися про ті, чи є тиск з боку суспільства. Адже буває, що якась справа стає резонансною, люди приходять під вікна, починають кричати гаснула.Що вважати тиском на суд? І чи мають такі дії вплив на рішення судді?

- Хочу зауважити, що Ви констатуєте факт тиску на суд зі сторони прокуратури, але це зовсім не доведень факт. Що стосується тиску суспільства, то я скажу так: бувають випадки, коли передставників громадськості занадто емоційно висловлювали своє думання, але значних проявів тиску, які б перешкоджали суду розглянути справу, блокування суду або перешкоджання роботі працівників суду - у нас таких випадків не було.

Але це не означає, що не було тиску. Оскільки тиск на суд - це різні дії, які змушують або намагаються змусити суд вчинити щось бажане для того, хто їх здійснює. Якщо учасники акції кричати, що має бути постановлене тільки таке рішення або, що особа винна чи не винна, то це і є тиск на суд.Деякі громадські організації підтримують то одну, то іншу сторону, висловлюють підтримку як потерпілим, так і особам, які вчинили злочини; як особам, які представляють інтереси держави так і поодиноким громадянам.

Мета пікету, якові ставити та чи інша громадська організація - це їх право. Кожна громадська організація має свою мету і вона її намагається досягнути різними засобами. На моє думання, такими засобами як пікети, цю мету досягнути не можна. Але нехай висловлюють свою позицію. Ми завжди виходимо на вулицю і спілкуємося до качану суднового розгляду і ще жодного разу не зверталися до суду або поліції, щоб заборонити ті чи інші дії. Моя позиція чітка: люди мають право висловлювати своє думання, але не перешкоджати при цьому розгляду справ в апеляційній інстанції.

У нас чітка система:люди прийшли з пікетом, з гаслами і так далі - обов'язково підходить прес - секретар, з' ясовує що і як, яку питання, в чому проблема. Після чого громадські активісти запрошуються до зали суднового засідання, але з проханням згорнути свої гаснула, тому що гаснула в залі - це вже тиск на суд. Як правило, саме так все і відбувається. Іноді бувають дуже емоційні активісти, але, незважаючи на це, суд намагається розглянути справу і прийняти відповідні рішення. Після цього всі спокійно розходяться. Рішення завжди прийнято за законом, але активістам здається, що воно постановлене тільки тому, що сморід прийшли або не прийшли.

Взагалі, звичайно, пікети–це справа небажана в суді. Адже у кожній справі є дві сторони. Якщо з одного боку є підтримка громадськості гаслами, з телебаченням, то інша сторона відчуває собі не зовсім комфортно.У неї складається враження, що на суд тиснути і змушують прийняти несправедливе для неї рішення.

Тобто, незалежність суду–це дуже відповідальне питання. Бути незалежним для суду мало. Важливо, щоб було за зовнішніми проявами видно, що він незалежний. А вісь такі заходь, як мітинги, пікети та громадські активісти у суді створюють враження, що на суд можна тиснути, а це вже неправильно і це порушує права іншої сторони, якими б сморід не булі. Якщо ще не було рішення, немає вироку, які б мали законну силу, людина - не винна. Кожен повинний розуміти, що не сьогодні - завтра така ситуація може торкнутися особисто його і тоді гостро відчуватиметься, що означати презумпція невинуватості: чи тобі відразу громадські активісти, ще до постановлення вироку, назвуть «злочинець» , чи, все - таки, тільки тоді, коли суд встановить, що вінен, ухвалити вирок, який залишиться після апеляції в силі.

- У змінах до Конституції є пункт про адвокатуру. Там є такі норми, які встановлюють монополію адвокатури. Як ви вважаєте, чи правильно вводити ці норми в дію або потрібно якось дати людям можливість самим захищатися?

- Цікаве питання. Тут можна взяти переклад висновок Венеціанської комісії, викладенний щодо змін до Конституції України. Венеціанська комісія теж говорити про адвокатуру. І тут немає такого словосполучення, як «монополія адвокатури» , але суть справді така, оскільки за законом, яким передбачені попередні зміни до Конституції, юридичну допомогу повинні надавати тільки професійні юристи. Венеціанська комісія звернула на це увагу. Сморід вважають, що це можна трактувати так: що представництвом в суді з боку захисту може бути виключно адвокат.Це положення може призвести до дуже серйозних наслідків, оскільки заперечує будь - якові можливість представництва у суді у будь - якому виді спору особини, яка не є адвокатом.

- Тобто, навіть сама особа не може представляти свої інтереси?

- Фактично передставником не може бути ніхто, крім адвоката. Хоча Венеціанська комісія і не відкидає ідею, що в якісь категорії справ можна допускати і інших осіб. Наприклад, трудові спори, або якісь інші незначні судові провадження, кримінальні проступки.

Адже поняття «проступок» є у Кримінальному Кодексі. Новий Кримінальний процесуальний кодекс України поділяє кримінальне правопорушення на злочин та кримінальний проступок. Втім, Кримінальний кодекс України досі не передбачає і не дає визначення такого виду кримінального правопорушення, як проступок.У змінах до змін до Конституції врахували цю обставину, і вказали, що можуть і інші особини представляти інтереси в трудових і інших незначних проступках.

- Тобто до змін в Конституцію внесли зміни?

- Так. З огляду на рекомендації Венеціанської комісії. Тобто, там «монополія» , як ви це називаєте, може і є. Але, в принципі, допускається, що в якихось незначних для особини, наприклад, трудових спорах, його інтереси може представляти хтось інший, крім адвоката.

Законодавець хоче захистити право громадянина бути представленим кваліфікованим юристом. Судова практика свідчить про ті, що ті особини, які надають правову допомогу не завжди кваліфіковані спрямовують захист сторони не тим шляхом, який би рекомендував кваліфікований юрист. Тому, дуже важливе значення має тій факт чи кваліфікований захисник особини, чи ні.

Я відверто скажу:не завжди і адвокати можуть надати кваліфіковану допомогу. Бувають і такі рідкісні винятки. Тут питання кваліфікації адвокатів та їх відповідальності за ті, послуги, які сморід надають. Але тій факт, що особа є адвокатом і, що вона має відповідну освіту - це вже гарантія надання кваліфікованої допомоги. Тому, я б категорично не відкидав би ідею так званої «монополії».

Для людей в Україні - ця проблема не стільки доступу до кваліфікованої допомоги і використання адвокатів для представлення своїх інтересів, а питання більше пов'язане з матеріальним становищем. За послуги професіонала потрібно заплатити. Але для цього у законі передбачена безоплатна допомога.

Бувають випадки, коли людина не має матеріальної можливості знайти для собі захисника, але є спеціальний закон і створені відповідні агентства, які надають допомогу у випадках, коли людина не може заплатити.Тобто тут є гарантія прав громадянина. Ми як судді за ті, щоб інтереси у суді представляв професіонал відповідно до закону. Суддям простіше працювати, коли документи оформляються правильно на високому професійному рівні, і інтереси представляються якісно, і висловлюється позиція лінії захисту відповідно до закону.

Розмовляла Олександра Вязникова, спеціально для «Злочинності.НІ»