Слабкість "сильних"

"Влада сильна як ніколи" - ця легендарна фраза Віктора Медведчука, легендарно ж спростована Майданом, в останні місяці набула в Україні другого життя."Вони прийшли надовго", "вони узяли країну за горло", "тепер уже виборів не буде ніколи" - саме такими виразами пістрявлять ЗМІ, форуми і блоги. Парламентська більшість росте, уряд - під пальцями президента, губернатори наливаються повноваженнями, Хорошковського пора "за звірства виганяти з гестапо", бізнес давлять, права партій урізують, мери і місцеві депутати масово капітулюють, адмінресурс до місцевих виборів нарощують...

Усе це так. Але, як це сьогодні багатьом ні здасться дивним, мені ближче інше твердження: сьогоднішня влада слабка як ніколи. Бо сила влади визначається не цими первинними політознаками або формальним порівнянням з потенціями попередників. Вона визначається здатністю лідера і команди протистояти загрозам і викликам, які виникають перед суспільством і державою. Таких загроз - об'єктивних і суб'єктивних, зовнішніх і внутрішніх - накопичилася критична маса.Одні копилися роками, інші з'являються, а треті створюються власноручно. Для їх зняття або мінімізації потрібна єдина команда з високим інтелектуальним і моральним потенціалом, здатна проводити ефективну політику, грунтовану на розумінні світових процесів, внутрішніх проблем і шляхів їх рішення.

Итак, пройшло сім місяців, а реформи в Україні так і не почалися. Меморандум МВФ - акт про капітуляцію. І не лише тому, що нинішній уряд, так само як і попереднє, латає діри за рахунок зовнішніх запозичень, і це при тому, що сильно - сильно високопоставлений податківець пошепки повідомляє: "В тіні - не 30, не 50, а усі 90 відсотків економіки". Меморандум МВФ подається як зведення основних непопулярних реформ, необхідних для порятунку ситуації.Насправді це, в першу чергу, спроба МВФ забезпечити повернення грошей, що виділяються, і закріпити джерела повернення в договорі з безвідповідальними позичальниками, нездібними самостійно і по, - іншому гарантувати повернення кредитів. МВФ мало хвилює прозорість і ефективність української економіки, бізнесу; правила гри і реальна боротьба з корупцією; визначення пріоритетних галузей і шляхів їх розвитку.

Може, відповіді на усі ці питання нам принесла сильна влада? Зайнявши крісло на Банковій, Янукович з ручкою в руках довго, насупивши брови, розглядав порожні президентські бланки, не маючи на столі готових до підпису законопроектів. За перші три місяці роботи країна не побачила ні єдиної законодавчої ініціативи президента?! На рубежі 100 днів з подання Ірини Акімової президент представив проект Програми економічних реформ. Про неї скажу нижче.Програм або хоч би концепцій яких - або інших реформ Янукович не представив досі. Приміром, адміністративно - територіальної реформи, реформи правоохоронної системи, військової реформи, реформи місцевого самоврядування, пенсійної реформи, реформи ВПК, реформи ЖКГ і багатьох інших.

Тепер про Програму економічних реформ трохи детальніше. Навіть після збіглого прочитання стає ясно, що це, власне, ніяка не програма. Програма повинна відповідати на прості питання: хто, що, де, коли, за які кошти, з виходом на які саме показники повинен зробити для досягнення заявлених цілей. Ці вимоги до розробки загальнодержавних програм закріплені в законі. Нічого подібного в "програмі" Януковича немає. Ні конкретних заходів, ні відповідальних за їх виконання, ні вимірюваних(а відповідно, що перевіряються) показників, ні хоч би грубих оцінок ресурсних потреб - нічого подібного.Найчастіше в програмі як рубіж досягнення мети згадується 2014 рік. І гадати не потрібно, до якої події це приурочено.

Гаразд, вважатимемо, що це доки не програма, а деяка концепція, стратегія, або система поглядів Януковича на розвиток економіки країни. Але і в цьому випадку система вийшла нецілісною, фрагментарною, з флюсами і перекосами.

У - перших, в документі немає головного - пріоритетів. В умовах різкого падіння економіки і соціальних стандартів, високого безробіття, глибокої бюджетної ями, тим більше на тлі світової економічної кризи, розмазувати ріденьку бюджетну олію по усьому бутерброду не вийде. Треба концентрувати обмежені бюджетні ресурси і важелі стимулювання, мотивації, які має в розпорядженні держава, лише на декількох найбільш пріоритетних, системотворних напрямах. Їх в програмі немає.Ні по економіці в цілому, ні в промисловості, ні в науково - технологічній сфері - ніде. Що повинне стати точками зростання, з якою саме продукцією Україна займе свою, унікальну, нішу на світових ринках? Неясно. Ясно, що не з нинішньою - металургією і хімією : ставка на сьогоднішню структуру експорту була б згубною.

У - других, в програмі Януковича не знайшлося місця для ключового, якщо не найголовнішого, напрями створення в Україні конкурентоздатної економіки - енергозбереження. Згадки заслужило лише зниження споживання газу в ЖКГ. А даремно. Тому що, витрачаючи на одиницю вироблюваної в Україні продукції в чотири - шість разів більше енергоресурсів, ніж інші країни Європи, ми завжди пастимемо задніх, незалежно від успіхів на інших напрямах.Хіба це не очевидно, що в програмі мають бути вказані чітко, по роках і галузях, чисельні орієнтири зниження енергоспоживання? За цими показниками не лише економіка, але і політика - як внутрішня, так і зовнішня, самостійна або, як сьогодні, залежна від інших.

У - третіх, серйозні побоювання викликає в цілому розділ енергетики. З одного боку, досить детально розписані етапи продажу в приватні руки об'єктів електроенергетики, приділена увага системам розподілу газу. З іншої - в програмі Януковича зовсім відсутній і саме завдання і, відповідно, заходи по кардинальній зміні структури енергетичного балансу України. А дуже навіть не завадило б вказати, на скільки відсотків щорічно Україна зменшуватиме долю природного газу і збільшуватиме долю вугілля, атомною і гідроенергетики, в скільки разів повинна збільшитися доля поновлюваних джерел енергії і тому подібнеЧому цього немає в програмі? Не знають? Не вірю. Інша відповідь напрошується: інтерес особистого бізнесу високих чиновників, що непогано запрацювали і нині заробляють на російському газі, набагато перевищує національний інтерес України по забезпеченню енергетичною, а разом з нею - економічній і політичній безпеці.

У - четвертих, в програмі Януковича навіть зовні не намагалися прикрити домінанту інтересу великого бізнесу, найбільшого. Потому в ній немає ні слова про демонополізацію, не передбачено стимулів і дієвих важелів по забезпеченню прозорості в структурі власності, по створенню умов для чесної економічної конкуренції, з акцентом на малий і середній бізнес.

І останнє - можна сміятися, можна плакати, але Програма економічних реформ Януковича не містить навіть згадки про корупцію.Немає корупції серед головних чинників, стримуючих розвиток економіки і громадян, що вбивають економічну ініціативу. Ні, відповідно, і переліку заходів по протидії корупції. У Союзі не було сексу, а Україна - зона, закрита для корупції? Или для розмов про неї?

За винятком наведених вище "дрібниць" усіма іншими реформами покликаний займатися президентський комітет з економічних реформ Ірини Акімової. Той самий, який існує паралельно з Урядовим комітетом з економічних реформ, очолюваних Миколою Азаровим і паралельно з віце, - прем'єром по реформах Сергієм Тігіпком, який теж ніби займається економічними реформами, якщо судити по розподілу обов'язків між віце - прем'єрами. Абсолютно очевидно, що в команді, яка називає себе сильною, Центр управління польотом мав бути один.Їм повинні були б стати Кабінет міністрів, у якого є реальні важелі для імплементації, інформація і інституціональна пам'ять. Але Кабміну, судячи з кадрового набору, була відведена роль виконавця, а крім того, на Банковій небезпідставно вирішили, що система сама себе реформувати не може - вона собі дуже не зробить. Саме тому пришли до виведення: треба створювати зовнішній майданчик по генерації реформ, для чого і створили "налепочную" структуру, замість того щоб зробити таким майданчиком, з усіх точок зору відповідної для цього, РНБО - конституційний орган з абсолютно законним механізмом проведення дискусій, прийняття, оформлення і реалізації рішень, обов'язкових для усіх структур, включаючи Кабмін.

Але, доки відрізана від впливу і інформації Раїса Богатырева продовжує прикрашати собою РНБО, Ірина Акімова зайнята створенням матриці реформ, покликаної перетворити прекраснодушні побажання, висловлені президентом в згаданій програмі в червні, у вже робочий документ, що припускає наявність чітких термінів проведення тих або інших змін; визначення відповідальних за них; опрацювання з міністерствами деталей реформ; формулювання новел, що вносяться в законодавство; чітке закріплення ресурсів за напрямами і т. д. За розповідями очевидців, стіл Ірини Михайлівни сьогодні є майданчиком для шкільного збору макулатури. В основному, звичайно, за формою. Але багато в чому - і за змістом.У гарячих спорах розібратися з усім цим господарством їй допомагає відряджена Ринатом Ахметовим директор Фонду "Ефективне управління" Наталія Ізосимова з незмінними експертами компанії Mackenzie, що все більше нагадують що гастролювали в Україні Smokie або Suzy Quatro, що були коли, - те рисаками. Вибудовування подібної матриці, покликаної стати основою як мінімум для формування майбутнього бюджету(який вже 15 вересня уряд повинен передати в Раду), а як максимум усієї економічної політики влади, - справа морочлива навіть для згуртованої і високоінтелектуальної команди. Увы, цих умов немає.

У - перших, тому що Віктор Янукович все більше нагадує героя Євгенія Леонова у фільмі "Джентльмени удачі" : "Тут пам'ятаю. Тут - не пам'ятаю", а точніше: "Тут реформую. А тут - інкасую". Як ви самі розумієте, процеси ці взаємовиключні.

У - других, тому що ні про яку згуртовану команду однодумців мови немає. І справа не в інтригах, а - ля "як Клюєв на зло Азарову зрубав Семиноженко". Проект Програми дій уряду Банкова побачила за два дні до передбачуваного твердження її на Кабміні. Він був схожий на президентську програму реформ приблизно так само, як Юрій Андропов на Вуди Аллена. Зупинили. Але тут "виліз" Податковий кодекс, випестуваний прем'єром, Мінфіном і податківцями, згодом в пух розкритикований президентом, Акімовою і фракцією ПР. Не кажучи вже про опозицію і підприємців. В принципі, дискусія, особливо внутрішньовладна, надзвичайно важлива. Проте, нагадаю, що служить вона справі пошуку оптимального рішення, а не демонстрації неспроможності. Податковий кодекс - це деяка квінтесенція усього, що відбувається в нинішній "сильній владі". Пообіцяли прийняти в липні - не змогли, продемонструвавши безвідповідальність;змістом Кодексу повністю розчарували, звівши податкову реформу в першому варіанті до збільшення репресивних прав ДПАУ; замість того, щоб стати першою перемогою влади, ПК став її першим публічним провалом, викликавши глибоке роздратування в усій бізнес - середовищу; процедура його удосконалення з рядом віце - прем'єрських варіантів "лудимо - паяємо", продемонструвала не дискусію, а боротьбу за повноваження і піар - дивіденди між членами однієї команди; і нарешті - те, урочисте зведення усіх напрацювань на столі Андрія Клюєва з метою "тюнингации", а не проведення корінних змін.

Півзаходи, напівкроки, напівреформи. І при цьому - явне невміння підкреслити позитив, що має місце на тлі масштабного негативу. Незважаючи на чегоизволитизм "ящика", продиктований лояльністю переважної більшості власників каналів, влада не має інформаційної політики - вона її просто провалила. Із спікерами - колосальна проблема.З месиджами - ще більша. "Пеню введуть", "пеню не введуть", "кадилак" не дарували. але подарував спонсор", "Меморандум МВФ ніхто виконувати не буде", "Виконаємо обіцянки МВФ до букви", і такого - море. Роздвоєння слів і справ стає видно неозброєним оком. Янукович пачками відмовляється від передвиборних і післявиборних обіцянок. І при цьому ніхто не дає собі праці пояснити людям - чому. Насправді, навіть корекція обіцяного вимагає діалогу з суспільством. Які обставини змусили президента і його команду відмовитися від обіцяного: не підвищувати тарифи; не підвищувати пенсійний вік; надати статус держслужбовців медикам і учителям; підвищити пенсії і зарплати; ввести з 2011 року контрактну армію; делегувати повноваження і ресурси на місця, надати п'ятирічні податкові канікули малому бізнесу і т. д. і тому подібне

Зміна вектору, задекларованого під час виборів на 180 градусів, називається шоковою терапією.Хто - нибудь дав собі працю пояснити, чому так сталося? Хто - нибудь спробував зробити суспільство усвідомленим союзником в проведенні реформ, а не потерпілим? Хто - нибудь подумав про те, що вже досить швидко інерційно - лояльний електорат зрозуміє суть того, що відбувається в країні? Или на Банковій вважають, що людям, що споглядають шоу Кисельова, знадобляться роки, щоб зрозуміти:внаслідок політики нової команди верхи повинні пробити дві дірки в поясі для того, щоб зростаючому животу було куди поміститися, а низи повинні пробити ті ж дві дірки для того, щоб не впали брюки?

Люди, звичайно, ще сподіваються, ще бояться, але вони ж не сліпі... Нехай їм доки не розповідають по телевізору: що на найвищому рівні дана команда сформувати в країнітри основні потоки - "Сім'я, Юрко Єнакіївський і Ринат"; що від мерів губернатори вимагають данину, і не лише електоральну;що бабусі сплатять мільярди для Фірташа і його партнерів; що німці отримують від Росії газ по 110-150 дол., а болгар, які підписали з Росією такий же кабальний договір за такими ж кабальними цінами, що і Тимошенко, змінили уряд, розірвали договір з Росією і тепер отримують газ на 90 дол. дешевше, ніж ми; що дороги у нас будуються по 80 млн. грн за кілометр, а зерно з Аграрного фонду продається по 800 грн Але людям не потрібний телевізор для того, щоб знати від родичів, знайомих або із власного досвіду - ніде об'єм хабарів, встановлених помаранчевою владою, не впав. А яке - де навіть виріс.Хто - те угамував апетити міліції, митниці, пожежників, чиновників, медиків, учителів? І при цьому, роз'їжджаючи по свіжозаасфальтованих "звіриних стежках" на "мерседесах" і "кадилаках", у складчину подарованих підлеглими, влада хоче, щоб люди із захватом почали платити податки?

Як - те на зустрічі українських редакторів з російськими посол сусідньої держави дав своє визначення тому, що таке сильна держава:"Сильна держава - це те, яке збирає податки".Особисто я з ним погодилася, запропонувавши дещо розширити визначення, додавши до нього:у - перших"...з усіх", бо 200 грн единоналожников - це, звичайно, замало, але за твердженням гуру української податкової, багаторічного зама, що знає про податки в нашій країні все, що про них можна тільки знати, - "великий бізнес в Україні, використовуючи схеми мінімізації, платить один - два відсотки від того, що повинен би платити".Якщо ви продасте машину або квартиру - ви заплатите податок. А якщо Черновецький продасть банк, то він відбудеться лише вдячністю тому, хто дозволив йому перед продажем перереєстровувати акції на офшорний Кіпр і нічого не заплатити в Україні. Втім, банк свій продав не лише Черновецький... Та і чому тільки банк?. Два тижні тому було продано сім контрольних пакетів облгазів. Усі угоди - через офшор. Тепер у кого - те буде не 75, а 90 відсотків облгазів. Бюджет від цього не отримає нічого. А ось НАК "Нафтогаз" тепер активно почне готуватися до реструктуризації мільярдних боргів облгазів перед держкомпанією. І ніхто до Дмитра Васильовича не дотягнеться, тому що в документах у г - на Костусева в Антимонопольному комітеті значитимуться абсолютно різні назви офшорок, а хто за ними стоїть - г - н Хорошковський ніколи не дізнається.Бо за українським законодавством це не входить в його компетенцію, оскільки тотальний монополізм на ринку "багатоофшорного Шивы" не представляє загрози економічної безпеки країни.

У - других"...і не розкрадає їх, направляючи, в першу чергу, на розвиток правильно і чітко певних пріоритетів". Ну, з цими моментами в нинішній українській ситуації ми вже розібралися. Хочу лише попутно помітити, що в період створення нинішньої виконавчої влади у деяких особливо креативних членів президентської команди були досить прогресивні, по наших, зрозуміло, міркам, плани. Полягали вони в наступному: "Потрібно дати зітхнути народу, малому бізнесу. Понад усе народ страждає не від великих хижаків, а від кровосисних комах. Ланки, які тероризують простого українця, дрібний бізнес, мають бути вичищені.В'язниці мають бути наповнені усіма цими вимагачами з перевіряючих структур і дрібними чиновниками, що беруть від тисячі до ста. Це дасть можливість людям зітхнути. Не платячи хабаря, вони стануть платити податки. Наповниться бюджет, який дасть можливість розвивати, будувати, перерізувати червоні стрічечки. Узяти з наповненого потоку 10 відсотків - чесніше і краще, ніж викачувати 40-50 з обмілілих бюджетних річечок. Людям добре, країні добре і нам непогано".

Не стрималися. Реванш так реванш. У всьому: від мовы до мови; від голодного пайка до булімії; від федералізму до відновлення кучмівської Конституції; від бронзи в Межигір'ї до сухозлітного золота; від амбітної думки про входження в історію як реформатора до "трьох потоків"; від обіцянок об'єднати країну до можливості її централізований доїти; від обіцянок навести лад до селективного застосування законів;від судової реформи до дубини у вигляді Вищої ради юстиції(що змушує суддів заглядати в очі влади, намагаючись вгадати, що треба зробити: пісню заспівати або зарізати кого - нибудь); від реформ в правоохоронних органах до перетворення їх на каральні загони, на чолі із сміливими і безглуздими генералами з калькуляторами замість очей.

Ось шлях сильної влади за сім місяців, який веде стратегічно тільки до одного - перспективи України шагреневий тане. А тактично - до втрати рейтингу чинного президента і його команди. Про неминуче зниження довіри до нинішньої влади говорять як усередині команди, так і в опозиції, з нетерпінням чекаючи свіжих соціологічних поствідпускних вимірів, які повинні проявити тенденцію. Медовий час влади закінчується. Це очевидно і об'єктивно. "Все, правда, йде не так, як повинно було б, - поділився спостереженнями зі мною одна дуже близька до Януковича людина.- Але коли рейтинг знизиться, президент змусить їх працювати. І працювати так, як потрібно". Що ж... Я - тільки "за", тому що не хочу "погано Януковичу", а хочу "добре Україні". Але тільки нічого у Віктора Федоровича не вийде. У - перших, тому що лікування країни, на жаль, далеко не єдине завдання президента, хоча такій мала б бути. У - других, тому що навіть в тій частині його голови, яка думає про реформи, немає розуміння їх стратегічного напряму.

На відміну від Ющенка, Янукович ретельно готується до переговорів. На відміну від Ющенка, він читає усі(а не тільки "смачні") донесення СБУ і двох розвідок, залишаючи на них позначки. На відміну від Ющенка, Янукович намагається вникати в хід напрацювань реформацій. Але ж ми знаємо, що наш президент не є інтелектуальним лідером нації. Правда, він цього не знає.На початку 90 - х керівник прес - центру МЗС Валерій Ингульский учив підростаюче покоління журналістів : "Якщо ти побував в країні один день, тобі здається, що ти можеш про неї написати роман. Якщо прожив там рік - те повість. А якщо прожив усе життя - дай Бог, щоб на розповідь вистачило". До чого це я?. Днями з - під пера Віктора Федоровича Януковича, на додаток до наявних двом, міністерському і кабмінівському, вийшов третій варіант... військової реформи. Верховний головнокомандувач надихнувся черговим звітом спецслужб про проходження реформи в країні, яка, мінімум років на п'ять, відстає в цій справі від України. У якій країні? Та ну в якій же ще!. А хто президентові заперечить?

І ось тут ми переходимо до "в - третіх". Змусити працювати по - іншому можна тих, у кого є потенціал. У нашому випадку - це найбільша проблема. Янукович побачить падіння рейтингу і...змусить зварити "суп з сокири"? Кого змусить? Могильова? Цушко? Ежеля? Хиврича? Кулиняка? Присяжнюка? Врешті-решт, Азарова або Mackenzie? "А чим вони гірші за своїх попередників"? - обов'язково запитає хто - те. Та в тому - раз у раз, що нічим не краще. Це з бюджетом все гірше. Воронка світової кризи все щільніше закручується. Протиріччя в країні посилюються. Рівень корупції росте. Для того, щоб впоратися з цим, повинні прийти сильніші, ніж ті, що були раніше; розумніші і менш жадібніші. А прийшли такі ж з одиничними виключеннями, які, втім, були і у складі старої влади. Як там говорив Шарапов, сидячи навпроти Горбатого? "Ось і обійдуться мені мої дурість і жадність за найдорожчою ціною". Якщо не станеться диво, дурість і жадність згублять команду Януковича і його самого. Та і гаразд би, але проблема в тому, щоякісної альтернативи цій команді зараз немає.А проблеми, загрози і виклики, від яких влада повинна захистити країну, - є.

Проте при прояві негативних рейтингових тенденцій, влада почне рятувати не країну, а себе. Навіть розробляючи позитивні кроки - обіцяючи скоротити кількість ліцензій, терміни видачі дозволів, ввести відповідальність чиновників і радуючи того, що зневірився було УЄФА, - влада продовжує діяти старими чавунними методами: нарощувати зовнішній борг, забезпечувати податковий і ціновий заповідник для великого бізнесу, вручну разруливать бюджет, обходити тендери, грабувати награбоване і брехати, брехати і ще раз брехати в телевізорі. Своїми діями відносно бізнесу інших політичних кольорів, дискримінацією інших партій, забороною на мітинги, каральними рейдами податкової поліції влада засовує народ в каструльку, накриває кришкою і підбавляє вогню. Яку групу виборців за сім місяців ощасливив Віктор Янукович? Ніяку.Для гонки популізму, якій дав старт Віктор Федорович восени 2004, - го своїми пенсійними доплатами і яку згодом, воюючи між собою, розкрутили Ющенка і Тимошенко, - при цій владі ресурсів немає. Дихати низам легше не стало.

НАТО нам вже не загрожує(у сенсі, ми йому). Українська мова, стараннями відповідальних національних кастратів, - теж. Чим підтримувати рейтинг? Найпростіший варіант - силовими методами: закручуванням гайок, посиленням цензури, арештами, страхом. Подібні дії у разі збереження тенденції, що намітилася, не залишаться непоміченими на заході, добрим відношенням з яким, насправді, Янукович дорожить. Бо там - у Брюсселі, Берліні і Вашингтоні - ніхто так зневажливо і явно не вказує йому на його місце, як в Москві. Але порушення усіх можливих прав владою, силовиками і судами зіпсує стосунки Януковича навіть з сонною і зайнятою власною кризою цивілізованим світом.І тоді він, як Кучма в 2000 р. після "касетного" скандалу, остаточно і безповоротно притиснеться до кремлівської стіни. Саме тому, той, хто вважає, що країна знаходиться на піку репресій і вже віддала Росії все, що могла, може помилятися.

Проте влада таким чином ніяк не вирішить ні свої проблеми, ні ті, що покликана вирішувати для країни. Шлях, на який став Янукович, - тупиковий. І якщо він з нього не зійде, то думати президентові треба не про те, як отримати другий термін, а як перший добути до кінця.