Свято неслухняності

"Президент сказав, Президент передумав", - формула, що коротко пояснює суть раптового бажання Віктора Януковича виправити закон про місцеві вибори. Недосконалість якого він "раптом" - через місяць після підписання - виявив. Детальне пояснення цієї ініціативи - головна тема бесід, що займали гостей урочистого прийому, даного главою держави з нагоди 19, - ой річниці Незалежності - увечері понеділка. Про що Віктор Федорович думав, якими мотивами керувався 27 - го липня - візуючи документ - тут намагалися не говорити.

Як усі щасливі сім'ї щасливі однаково, так і більшість свят за участю гаранта схожа, ніби дві краплі води.Відрізняються, хіба, заходами безпеки - з кожним разом вони усе більш суворі.

Так, на "коронації" Віктора Федоровича, по Трьохсвятительській майже вільно(не рахуючи заторів) проїздили машини. Під час останнього з'їзду ПР(що проходив тут же) авто вже направляли в об'їзд, тротуари відгородили від бруківки рядами металевих щитів, але "коридор" для перехожих залишили. Цього разу охоронцям спокою Лідера усього цього здалося мало - Трьохсвятительську закрили усю. Від Костьолу - "намертво". Добру половину Хрещатику(від офісу Київської спілки журналістів ) - теж. П'ятачок від парламентської бібліотеки до Філармонії - само собою(відповідних виходів в підземних переходах це теж торкалося).

Ну, а сам сценарій прийомів не міняється. Перебуваючи до підніжжя Українського дому, гості піднімаються вгору. Примітно: червону доріжку більшість старанно обходять.Пам'ятають, мабуть, як взимку її вистилали безпосередньо перед прибуттям Лідера - щоб не занадто затоптували. У просторому холі першого поверху накритий бенкет. Штовхнувши коротку вітальну промову, Янукович обходить столики. Все. Хвилин через десять народ починає тягнутися "на вихід". Через двадцять - "на вихід" валить. Через сорок - по мармуровій полі Українського дому цокають каблуки одних тільки офіціантів.

Усе фото: Макс Левін

Втім, прийом з нагоди Дня Незалежності мав таки відмітні особливості. У - перших, Янукович приїхав сюди один. Без першої леді, яку не виявляє світу вже навіть по державних святах. І без онука, що супроводжував діда на інавгурації. Навіть без Азарова, що зустрічає його, зазвичай, на ганку Українського дому. У - других, відомий вигук "Слава Україні - героям слава"!, отримало цього дня нове трактування.Точніше - вона була озвучена(отримало - те воно її раніше). Гості, що почули її уперше, були настільки уражені, що - ділячись враженнями з Lb.ua - одноголосно називали її "найголовнішим ипресьйоном вечори". Так от, на вітання "Слава Україні"! тепер слід відповідати не традиційне "Героям слава"!, а, прости господи, "Януковичу слава"!. І це не жарт.

Порівняно з цим традиція "справжніх біло - блакитних"(уперше відмічена автором ще в 2005 - м) третій тост в застіллі піднімати не за пані, не за любов - "за нашого Лідера, Віктора Федоровича Януковича" - сущі дурниці.

І навіть нове прізвисько гаранта, яким його відтепер величають деякі наближені, - Імператор(замість, власне, Лідер) - не здається такою вже несусвітною дурістю. Авторство прізвиська приписують Льовочкіну. Впоратися про те у нього самого нагоди, на жаль, не трапилося. На прийомі глава АП помічений не був.

Власне, помітити там що - або більшості журналістів було взагалі досить складно.

Акредитації ЗМІ захід не передбачав. Безпосередньо на прийом доступ був закритий, а для прогулянки в околицях Українського дому ніякі списки, ніби як, не були потрібні. Так, принаймні, думали журналісти, дійства, що бажали поспілкуватися з гостями, на свіжому повітрі - на ганочку Українського дому. Держохорона була, проте, іншої думки. Про те, щоб підібратися до будівлі з боку Трьохсвятительської не могло бути, як відзначалося, і розмови.

Що не полінувалися обходити через Майдан - завертали на Хрещатику.

- Немає ніяких списків, нічого не знаю. Не пущу, - коротко повідомив суворий УГОшник, догідливо пропускаючи перед нами натовп громадян з жовто - блакитними стягами в руках.

- А вони куди? - розсердилася я.

- Вони - за списком.А ви йдете, - коротко огризнувся чоловік, якого усі тут називали "адміністратором". У руках у адміністратора дійсно були листи з відмітками. Відмітки були прості: прізвище, навпаки - підпис. Нескладно здогадатися - про отримання винагороди. Розмахуючи листами в повітрі, "адміністратор" підганяв громадян з прапорами:

- Проходимо. По одному. Швидше. Так, мої - все, - доповів він УГОшнику, сам прослизаючи за металеве загородження, встановлене посеред вулиці.

- Тепер я. Ось мої люди, - приспів наступний "адміністратор".

Пізніше і їх двох і їх людей я, без зусиль, розрізнила в натовпі "прибічників" Віктора Федоровича, що зустрічали його на східцях Українського дому рідкими нерішучими оплесками і конвульсивними здриганнями стягів. Ледве Лідер проїхав усередину - "прибічники" віддалилися геть.Їх любов до Лідера була така велика, що чекати другого явища Федоровича народу - по дорозі назад - не стали.

А ми з фотографом не стали сперечатися з УДО і, покружлявши трохи по периметру площі, лазівку таки знайшли. Хвилин через десять ми вже освоювалися біля підніжжя червоної доріжки.

Одним з перших приїхав Олександр Попов. Що вражаюче - без свити.

- Офіційно питання про скасування райрад не обговорювалося, зараз не до цього, - поділився він.

- А коли до цього буде, коли вибори в місті програєте?

- Ні, ну, чому... Це взагалі ніяк не пов'язано. Так, я райрадами не займаюся, я - по господарській частині, - за звичкою, чиновник імітував повну непоінформованість, - Питання дійсно не коштує.

Подальші розпитування представлялися абсолютно безперспективними.Домагатися від Попова прогнозів політичних планів ПР в Києві, все одно - що від Могильова - пояснень "перегинів" співробітників МВС. Споглядаючи його обійми і рукостискання з Віталієм Журавским, хотіла, було, повідомити Олександра Павловича про місцезнаходження його безпосереднього шефа, мера Черновецького. На відсутність відомостей про яке він недавно нарікав і якого Lb.ua виявив в Женеві. Не встигла - з авто, що підкотило, вийшов Олександр Єфремов.

У глави фракції ПР вимагалося з'ясувати: чому Віктор Федорович ухвалення "драконівського" закону про місцеві вибори спершу стимулює, потім - сам же його критикує.

- Ви розумієте, що з боку це виглядає як недалекоглядність. М'яко кажучи.

- Якщо пам'ятаєте, я теж висловлював незгоду з окремими нормами закону, ще на стадії розгляду, - прорік Єфремов, - Він вимагає доопрацювання, це очевидно.

- Чому його не удосконалювали в процесі прийняття?

- Тоді була інша ситуація. Коаліція - на тому етапі - затвердила таке рішення.

- Тепер, значить, помінялася ситуація в коаліції?

- Зараз обговорюються варіанти можливих правок, - Єфремов м'яко пішов від питання, - Якщо домовленості будуть досягнуті - правки винесуть в зал. Дострокова сесія відбудеться, швидше за все, до кінця місяця.

За подробицями відправилася до Клюєва, що розціловувався на ганочку з Оленою Франчук.

- Не займаюся я виборами, зовсім часу немає, - повідомив чиновник.

- Але ви ж глава штабу!

- Я? М - м - м - м, - протягнув, розгубившись: офіційного повідомлення про закріплення Клюєва за центральним штабом ПР, як і Азарова - за кураторством кампанією в цілому, дійсно не було, хоча рішення прийняли ще на початку літа.

- Ви ж не можете не виправдати довіру партії.Ось, на нараді в "Зоряному"...

Одними очима - не повертаючи навіть голови - Клюєв озирався по сторонах, прикидаючи, як би швидше від Lb.ua відбутися.

- В "Зоряному"? А це де? - випалили раптом.

- В Києві!

На радість Андрія Петровича, на підмогу йому приспів молодший брат Сергій.

- Соня, я так давно брата не бачив. Все робота у нього - поговорити ніколи.

Прохання Клюєву прокоментувати власну фразу, сказану їм нещодавно у вузькому крузі : "Тігіпко - наш партнер, а з Яценюком у нас контракт на критику", довелося залишити при собі.

Стрілки годинника наближалися до чотирьох - услід за послами, духовенством, діячами культури, поспішала до столів і строката публіка, що розкланювалася друг з дружкою на ганочку. Останнім - запізнившись на декілька хвилин - піднявся Лідер.

До речі сказати, особливо наближені соратники, його несподіваний маневр поспішили піднести як - хто б сумнівався - велике досягнення, свідоцтво неймовірної демократичності, далекозорості.

- Чому він в підписав недосконалий закон? Ой, він вимушений балансувати між інтересами стількох суб'єктів. Йому так, знаєш, непросто, так важко. Але так здорово, що він озвучив необхідність виправляти закон! І він ще із цього приводу висловиться - ще ряд правок потрібний! - захоплено говорив один високий чин з АП.

Слухаючи його, щиро жалкувала за відсутністю Льовочкіна. Сергій Володимирович, можна не сумніватися, перейшовши на довірчий шепіт, сказав би :

- О, це спочатку так було задумано! Це така складна многоходовка!

Мовляв, спочатку погана коаліція ухвалює поганий закон, потім хороший Янукович примушує погану коаліцію відновити справедливість.Причому робить це тоді, коли головні сателіти ПР - Яценюк з Тігіпком, вже оплакавши свою неможливість "розгорнутися по повній", знайшли підходи і аргументи для компенсації своїх інтересів в тих областях, де не мають повноцінних осередків. І тут - за пару днів до початку кампанії - Сергій Леонідович з Арсенієм Петровичем отримують сюрприз - можливість участі в гонці нарівні з усіма. Тоді, коли "баян розгортати" вже пізно, гроші витрачені, народ прибудований в чужі списки, а увесь запас лизоблюдства перед ПР вичерпаний.

- Нічого не пізно! Ми з президентської штаби не звертали! У нас йде така робота. О! Проводимо праймериз - ще ніхто такого не робив., - про свої політичні перспективи - що представляються йому грандіозними - Тігіпко може говорити вічно.

- І ніхто з "регіоналів" не викриває вас - як члена коаліції - в надмірній електоральній активності?

- Ні, що ти!

- Навіть після того, як ви - якраз напередодні ювілею Лідера - увесь Київ своїми плакатами заліпили?

Сергій Леонідович мовчав, посміхався. Як і Клюєв півгодини тому - приглядывал шляхи до відступу.

- А на в'їзді до Межигір'я ви свій плакат теж повісили?

Відповіді не послідувало.

- По розуму, опозицію наслідувало б бойкотувати гонку як таку. Самим фактом участі в ній і вони і навіть ви, легалізовуєте усю цю історію. І в ПР це зрозуміли раніше. Ось вам істинна підоснова ініціатив Януковича. Плюс - небажання злити Захід. Поміняти все в останню хвилину - грамотний хід, - звернулася я до Давида Жванії.

- Наша сила говорила: місцеві вибори взагалі не потрібні зараз і ці правила гри...Ну, якщо не можемо на них впливати - хоч приймемо участь, - філософствував, затягуючись сизим димом, Давид Жванія.

- При усій повазі, Давид Важаевич, не думаю що це з - за вашої великої і жахливої політсили закон міняти надумали.

- Так піде - може виборів взагалі не буде.

- Тобто?! - я остовпіла - Коригування закону як приводом для зриву кампанії?

- Саме.

- Вибори - те будуть, але ти не лише про Яценюка з Тігіпком думай. Усунувши ці скандальні норми ми, тим самим, підіграємо опозиції. Раніше вона була роз'єднана. Тепер що? Отримає можливість консолідуватися, - заочно заперечив йому один маститий регіонал.

- Ви створюєте дикий правовий прецедент. Як же так можна?

- Щодо прецеденту - згоден. Це погано, звичайно. Ну, так що - ми з Єфремовим спочатку проти були цих норм.

Повз нас повільно і важко - по - старечо ступаючи - протупав Леонід Кравчук. Теоретично, присутність на прийомі першого Президента цілком логічно. Практично, не здивуюся, якщо завтра вчорашній прибічник Тимошенко зачастить в стан біло - блакитних не лише на свята.

За ним - Микола Мартиненко з тонкою дамською сигаретою (чому - те вважається: "зубочистки" менш шкідливі для здоров'я. Услід - Олександр Лавринович. У вузьких прямокутних сонячних окулярах він лякав подібністю з Валерія Хорошковського. На питання про долю політреформи не відповідав - відбувався жартами.

На ганку сталося помітне пожвавлення - проводжали Януковича. На червону доріжку - зібрати руку Лідерові виплив Литвин.

- Все міняється, і це добре, що президент реагує, - помітив він, готуючись зануритися в "Мерседес" поданий прямо до дверей, - Мають бути враховані інтереси усіх політичних гравців, у тому числі нових.А їм - новим - багато що не подобалося. Йшли листи - від аграріїв від колективів.

- При Союзі трудові колективи теж листи писали, звернення, - не витримала я.

- Так, - з гіркою усмішкою підтвердив Литвин. Зараз теж, ось, були листи. Так, були листи., - додав, занурюючись в нутро шкіряного салону.

Соня Котяча