Як вирішити бізнес - проблеми коштом держави, запитаєте Вадатурского

Є ситуації, спостерігаючи за якими, дуже важко розібратися, хто правий, а хто винен. У науковій літературі подібне називають "сірим" рейдерством. І тут дуже хороша штука - піар, причому абсолютно не важливо, правий ти або ні. Головне в цій справі - правильно і вчасно використати ЗМІ. А якщо ще і випередити опонента в широкому розголосі своєї позиції, то в оману можна ввести навіть служителів Феміди.

Схоже, впродовж більше двох років нехитру сплановану аферу намагався провертати титулований місцевий олігарх Олексій Вадатурский, щоб тим самим, як говоритися, "розвести" одно з державних підприємств більш ніж на 120 мільйонів гривен.

Про нечувані багатства героя - аграрія вже давно ходять легенди, які неодноразово підтверджуються всілякими рейтингами в ЗМІ, складеними впливовими і компетентними експертами. А якщо врахувати існуючі думки і розмови про корумпованість в нашій судовій системі, то спочатку можна було передбачати, на чию сторону стало б правосуддя у війні нашого героя з його супротивниками.

І в протистоянні ТОВ СП "Нибулон" з Миколаївським морським торговим портом в судах, про який піде мова в цьому матеріалі, ні у кого спочатку і не викликало здивування, що в судах першої і другої інстанцій прихильність суддів виявилася на стороні власника "Нибулона". Ось тільки довести до кінця аферуВадатурскомутак і не вдалося.

Итак, звідки ноги ростуть

Однією з принад ринкової економіки є здорова конкуренція.Але логічно, що якщо підприємство звикло бути монополістом, посуватися у своєму сегменті ринку ой як не хочеться. Мабуть, не захотіло миритися із заходом в миколаївський регіон конкурента в особі компанії "Bunge Ukraine" і керівництво ТОВ СП "Нибулон".

Самому бруднити ручки Олексію Вадатурскому, беручи участь в ліквідації конкурента, мабуть, не хотілося, тому він пішов по простішому на його думку шляху - завдати фінансового удару і підірвати репутацію підприємства, яке і послужило причиною появи іноземного інвестора, - конкурента. Йдеться про Миколаївський морський торговий порт, керівництво якого і приклало максимум зусиль, щоб в Миколаїв прийшов інвестор зі світовим ім'ям.

Тут як на руку зовнішньоекономічні процеси: світова криза, різке падіння фрахтових ставок, а як слідство збиткова експлуатація світового торгового флоту.

Скориставшись ситуацією, коли судновласникам, загалом - те було "наплювати", де стоятимуть їх судна в очікуванні замовлення, Вадатурский зафрахтував таке судно, яке за усіма своїми параметрами не змогло б підійти до терміналу "Нибулона".

Більше того, досвідчений бізнесмен, швидше за все, знав про те, що "PREVENTER", саме так називалося судно - гігант, може надовго "застрягти" в акваторії НМТП. Чому ми можемо про це говорити? А річ у тому, що ще в 2008 році Олексій Вадатурский став ініціатором виконання двох експериментальних проводок великовантажних судів завдовжки до 225 м до свого приватного терміналу в Миколаєві.

У той час капітан Днепро - Бугского морського торгового порту після здійснення експериментальних проводок зробив висновки, що подальша проводка судів подібних габаритів до причалу ТОВ СП "Нибулон" є небезпечною.Щоб заводити такі судна як "PREVENTER" до причалів підприємства експортера, необхідно було провести відповідні днопоглиблювальні роботи на Першому коліні каналу акваторії миколаївського порту. Власне, цей досвід і послужив тому, що за рішенням Кабінету Міністрів України у вересні 2009 року Миколаївський порт начал днопоглиблювальні роботи, про що, до речі, повідомили усіх зацікавлених осіб. У тому числі і Вадатурского.

Останній, знаючи, що без завершення днопоглиблювальних робіт безпечна проводка до причалів "Нибулона" таких судів як "PREVENTER" неможлива, і що днопоглиблювальні роботи тільки почалися, все ж, звернувся до капітана НМТП із заявкою на здійснення лоцманської проводки цього судна від рейду порту Південний до причалу ТОВ СП "Нибулон".

Багатьом фахівцям морської галузі спочатку було зрозуміло, що такі дії керівництва приватного підприємства носять провокативний характер.Адже, якби капітан НМТП дав позитивну відповідь на вимогу Вадатурского, під загрозу стала б безпека в акваторії порту. Звичайно, винним у разі посадки судна "PREVENTER" на мілину, знову - таки, залишився б капітан порту. У разі ж негативної відповіді від порту, у Олексія Вадатурского, як виявилося пізніше, були заготовлені інші козиря для гри.

Капітан Миколаївського порту, виконуючи свої службові повноваження по забезпеченню безпеки мореплавання в увіреній йому акваторії, природно наклав резолюцію про відмову в проходженні судна водами акваторії порту. В той же час, адміністрація порту, увійшовши в становище Вадатурского, запропонувала підприємству альтернативні варіанти завантаження судна в інших безпечних місцях. Причому це завантаження, якби вона була проведена, було б без додаткових витрат для експортера.Чим не варіант?

Але що робить наш Герой? А він, з причин відомим тільки йому, не то що не бере до уваги пропозиції представників адміністрації порту, а і свідомо відмовляється від мінімізації ризиків щоденного збільшення штрафних санкцій за простій "PREVENTER"!

Не повірю, що 30 тисяч доларів штрафу в день, навіть для такого великого підприємства як "Нибулон" - крапля в морі. Як виявилося надалі, Вадатурский і не збирався втрачати ці гроші, а в подальшому просто перенаправити штрафні санкції в судовому порядку і покласти їх на порт.А це на виході не багато не мало - 120 000 000 гривен державних коштів!

Хижак Вадатурский

Оголосивши інформаційну війну адміністрації НМТП і при цьому не жаліючи засобів на найвпливовіші ЗМІ країни, заручившись підтримкою в найвищих ешелонах тодішньої влади, "Нибулон" звернувся з позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду. Вадатурский зажадав зобов'язати капітана порту дозволити дроту судна "PREVENTER" із зерном для фірми свого сина в Швейцарії "Nibulon S.A". Тільки вдумайтеся, "зобов'язати капітана" узяти на себе відповідальність за такий ризик!

Але чому - те миколаївських суддів це анітрохи не збентежило. Не прийняли вони до уваги ні постанова Кабміну про проведення днопоглиблювальних робіт, ні існуюче виведення капітана Днепро - Бугского торгового порту.Відразу необхідно підкреслити, що суддів, які розглядали цей позов "Нибулона", вже ніяк не можна вважати фахівцями в питаннях безпеки судноплавства, але, незважаючи на це, вони навідріз відмовилися притягнути до процесу яку - або комісію в морській галузі. У результаті, незважаючи на присутність в суді великої кількості портовиків і журналістів, рішення було прийняте на користь "Нибулона".

Ну що ж, напевно, уявний "авторитет" Вадатурского, штучно підтримуваний його піарниками і, напевно, гроші виявилися вагомішими аргументами, ніж навіть наявні факти.

Без посилань на законодавчу базу і норми господарського права, таке рішення суду викликало законне обурення у усіх фахівців в області безпеки судноплавства.Більше того, не можна не взяти до уваги і той факт, що Асоціація капітанів морських портів України і Госфлотинспекция стали на сторону капітана Миколаївського морського торгового порту.

Досить своєрідну позицію в цій суперечці зайняло тодішнє керівництво Міністерства транспорту і зв'язку України, яке по суті залишило НМТП наодинці в цьому протистоянні. Мінтранс зайняв нейтральну позицію, доручивши провідним проектним організаціям і підприємствам галузі розробити проект разової спеціальної проводки судна "PREVENTER" з урахуванням фактично виконаних днопоглиблювальних робіт.

Завдяки цьому у березні 2010 року судно "PREVENTER" завели на термінал ТОВ СП "Нибулон" за розробленим проектом.

Сьогодні однозначно не можна сказати, чим закінчилася б ця проводка, якби вона була зроблена на першу вимогу "Нибулона", коли днопоглиблювальні роботи були тільки розпочаті.Вдалося б уникнути посадки судна на мілину? Та навряд чи, адже коли "PREVENTER", у рамках спецпроводки, насилу пройшов до терміналу, було вже виконано більше 80% днопоглиблювальних робіт на Першому коліні каналу акваторії НМТП.

Тут необхідно відмітити, що загальна вартість проведених днопоглиблювальних робіт склала 12 мільйонів гривен. І знову в ролі спонсора виступила держава!

Чому в цій ситуації Герой України Вадатурский не звернувся до держави з партнерською пропозицією, щоб хоч на половину погасити бюджетні витрати на забезпечення благополучної роботи свого ж багатомільйонного підприємства? Адже по цьому каналу такі великогабаритні судна підходять тільки до приватного терміналу "Нибулона".

Добившись свого, хижак - Вадатурский ще тричі скористався каналом у своїх цілях - після завершення днопоглиблювальних робіт до причалів "Нибулона" пройшли ще три судна, аналогічних по масштабах судну "PREVENTER".

Таким чином, вирішивши усі свої бізнес - проблеми за державний рахунок, "Нибулон" взявся за повернення штрафів за простій "судна - страждальника". Але як отримати від НМТП нечувані кошти за неіснуючий збиток?

Звичайно ж, в судовому порядку. Вадатурский направляє в Антимонопольний Комітет України скарги на, нібито, незаконні дії НМТП і Мінтрансу із створення перешкод для роботи підприємства.

Ось тільки перешкод в чому? У тому, що йому не дозволили створити аварійну ситуацію? Тільки на хвилиночку уявіть, що б сталося, якби ця майже трехсотметровая громадина вийшла з - під контролю і сіла на мілину біля берегів міста корабелів.

Залишається загадкою і те, чому "Нибулон" у своєму позові соромливо не згадав те, що вони свідомо відмовилися від варіантів вирішення проблеми, запропонованих тодішньою адміністрацією порту. Чому досі ніхто не почув від Вадатурского вдячності за допомогу у вирішенні проблеми проводки нестандартних судів по Днепро - Бугскому каналу. Ще раз підкреслимо, що проблема була розв'язана за державні кошти.

Дивує і те, що і в Антимонопольному Комітеті України, в інших державних інстанціях і судах різних рівнів ніхто не замислювався над цими питаннями, а крайнім у всьому намагалися зробити капітана порту, який, всього - навсего, поступив у рамках дозволеного законодавством. Мабуть, українська судова система і правда не без блату.

А судді хто?

Дійсно розібратися у справі вдалося тільки колегії з п'яти суддів Вищого адміністративного суду України, які відмінили рішення Миколаївського окружного адміністративного суду. Як видно, не усі вирішують зв'язки, гроші і інформаційний тиск.

Істина виявилася проста - дії капітана порту Вищим адміністративним судом України були визнані законними. Куди ж обернулися усі попередні посилання суддів на нібито необгрунтованість оспорюваного рішення? Остання заява:правових підстав для задоволення позовів "Нибулона" просто не було, судді всього - навсего зробили помилкові висновки про їх присутність і при цьому сплутали пріоритети: комерційні інтереси Вадатурского поставили вище за інтереси безпеки судноплавства.

Можна представити, яке було розчарування Вадатурского. Адже варто тільки згадати його грандіозну піар - компанію в ЗМІ, коли виступаючи під виглядом жертви, він лунав в усі дзвони, що його кривдить держава.

Приведу останній, але дуже яскравий штрих до портрета Олексія Вадатурского, який дуже яскраво характеризує його суть. Схоже, останнім часом у директора "Нибулона" судові процеси стали сенсом життя - він позивався до усіх підряд, а нещодавно навіть вирішив, як мовиться, наїхати на губернатора Миколаївської області Миколу Круглова.Про те, як "герой" - аграрій, публічно дозволив собі грубо і не коректно виражатися на адресу Круглова, який завжди відрізнявся лояльністю до місцевого бізнесу і до "Нибулону" зокрема, писали багато ЗМІ.

Ось так ось, через два роки боротьби, вимоги "Нибулона" визнали необгрунтованими. У спорі навколо судна "PREVENTER" поставлена жирна точка. Адміністрації Миколаївського морського торгового порту вдалося відстояти свою правоту і захистити свою репутацію, і тим самим уникнути вимивання державних коштів з підприємства, яке могло статися з, - за ігор, як він любить себе називати, Героя України.

Наостанок можна згадати фрази з культового фільму "Брат 2" :

- Ну ось є у тебе багато грошей, і що? Ось скажи мені, американець, в чому сила? Хіба в грошах? Ось і брат говорить, що в грошах. У тебе багато грошей, і чого?. Я ось думаю, що сила в правді. У кого правда - той і сильніше.

Тут, як мені здається, коментарі зайві...

Дарина Ткаченкоспеціально для "Злочинності.НІ"