Комуністові Дзарданову всюди увижається колючий дріт

Скажу відверто, я досить довго роздумував, чи коштує як - те реагувати на чергові пророцтва головного комуніста області(якщо не рахувати практично вже киянина В. Матвєєва) Миколи Дзарданова. Насправді, чого ради витрачати час - і своє, і читацьке - на те, щоб ще раз здивовано зібрати плечима з приводу псевдоглибокодумних "прогнозів" нашого "червоного Нострадамуса". Але, останнім часом, на кожному кроці, чіпляючись оком за такі ж гучні, наскільки і безглузді передвиборні гасла комуністів, виконані в дусі таких же брехливих, що і нинішні, хрестоматійні "Землю - селянам", "Ми - не раби", відчув, що змовчати не вийде.Від цієї нескінченної брехні, лицемірства, політичного шахрайства вже вилиці зводить.

Якщо медицині відомі випадки сезонних загострень, то для тих, хто більший - менш стежить за політикою, давно вже не секрет: у комуністів загострення починається незалежно від пори року, зате у цілковитій згоді з календарем чергової виборчої кампанії. Тобто, основний час між виборами вони чинно - благородно, як доброчесні буржуа, примножують капітал(ось, наприклад, один з таких рецептів від їх недавнього однопартійця Леоніда Грача : http://news.pn/politics/52141 вже він - те знає, про що говорить), торгують голосами, навіть не занадто приховуючи це: "Boпpoc зaключaeтcя в тoм, чтo кoгдa нaм выгoднo пpинимaть в Bepxoвнoй Paдe peшeния, ми c ними (c ПP - pn.mk.ua), кoгдa нeт - пopoзнь" ( http://news.pn/politics/58395 ), братаються в коаліції, у цілковитій згоді з "кровопивцями" і "олігархами" ухвалюють закони, ніби зовсім свіжого, законопроекту №9634, по якому практично будь-які держзакупівлі можуть бути оголошені "комерційною таємницею", і завдяки якому, при тому, що за оцінками незалежних експертів через такі державні підприємства щороку "прокачують" близько 250 мільярдів гривен, а середня сума "відкату" в Україні складає мінімум 25-30%, близько 75 мільярдів гривен, що називається, на голому місці, піде в потрібні кишені.

Та зате, як дійде до риторики, то тут вже, звичайно, комуністи з усією рішучістю скажуть своє пролетарське "ні"! різним власникам заводів, газет, пароплавів (при цьому, само собою, делікатно обійшовши згадкою свого давнього спонсора, мільярдера Григоришина). І усі стовпи і білборди прикрасять своїм вицвілим кумачем. Ясна річ, не варто змішувати мух з котлетами:голосування голосуваннями, це чистий бізнес, це святе, а гасла - так це ж для народу, для того пипла, який усе схавает. У нього, у електорату, адже, на думку комуністів, як у собаки Павлова, вже давно безумовний рефлекс виробився на правильні слова, які Дзарданов співтовариші на стовпах та огорожах пишуть. Ось, прочитають про "назад в СРСР" -- і відразу, рядами і колонами, під "Варшав'янку", з барабанами на шиях і червоними прапорами в руках відправляться на виборчі дільниці віддавати свої голоси за комуністів. Ну, це, загалом, правильно, більше - те віддати нічого, адже усе інше у цього самого електорату за два роки "Покращення вже сьогодні" кращі друзі і давні партнери комуністів регіонали вже відібрали.

І ось адже, що найсмішніше: усе це усе прекрасно розуміють.І сам Микола Сергійович Дзарданов прекрасно розуміє, що ми розуміємо, що усі ці маніпуляції з "гнівними відповідями", що казна-звідки взялися, що, мовляв, в ПР "Кoличecтвo мepзaвцeв пpeвышaeт кoличecтвo пopядoчныx людeй", з пікетами "в знaк пpoтecтa пpoтив "Цeнтpaльнoй фaшиcтcкoй пoлитики" вицe - пpeмьepa" -- це так, передвиборне розлучення лохів. Але проте - ось яка виучка у людини! - оком не моргнувши, не корчившись від сміху, навіть куточками губ не здригнувшись, несе нісенітницю про відсутність перспектив у опозиції, про нездатність опозиціонерів порозумітися між собою. Ну, так, що тут скажеш, робота у людини така. Його, може, пошкодувати потрібно, молоко йому за шкідливість видати.

Хоча, наостанок хочу все - таки помітити одну річ. Можна сказати, симптоматичну. Клінічну. Микола Сергійович говорить - говорить - говорить, і час від часу проговорюється.Підсвідомість назовні проситься. Ось, як у разі, коли він з приводу об'єднання опозиції видав, мовляв, схрестили вужа з їжаком. Ну, що це, як не обмовка по Фрейду? Адже люди старші, якраз віку Н. Дзарданова, пам'ятають цю стару - старий жарт: питання вірменському радіо: "Що буде, якщо схрестити вужа з їжаком"? і відповідь: "Півтора метри колючого дроту". Ось у представника колись керівної і направляючої сили і засіла де - те в закутках мозку генетична пам'ять про головний продукт, який КПРС робила для внутрішнього споживання, і для доброї половини Європи. Звичайно, нині можливості не ті, заводи - те колишні парторги з першими - другими - третіми секретарями вдало продали на металобрухт, виробничих потужностей явно бракує. Та і силоньок вже не вистачить з дротом по периметру побігати. Але думки - те, думки - їх куди подінеш!. Ось і рветься назовні давня мрія про колючку.Обережніше, Микола Сергійович, ваші симптоми вже занадто помітні таким, що оточує. Адже вам ще у виборах брати участь.

Эрик Григорян

Депутат Миколаївської облради, член Об'єднаної опозиції "Батьківщина"

спеціально для "Злочинності.НІ"