Боєць миколаївського 19 - го БТО про необхідну допомогу: Головний упор треба робити на засоби зв'язку і спостереження

Найбільше бійці Миколаївського 19 - го батальйону територіальної оборони потребують засобів зв'язку і спостереження, не кажучи вже про необхідність забезпечення їх сучасними автомобілями.

Про це пише інтернет - журнал «NikLife» з посиланням на одного з бійців батальйону, що знаходиться на передовій.

Як відомо, 19 - й БТО ось вже 2,5 місяця несе службу на передовій в зоні проведення Антитерористичної операції на Сході України.

Як відзначається в публікації, перед відправкою батальйону в зону АТО представники влади в один голос заявляли, що усе необхідне у бійців є, і навіть в надлишку. Проте, за словами співрозмовника, бронежилети їм видали тільки на третій день перебування на передовий. Радянські каски, в яких, можливо, воювали ще їх діди, замінили сучасними тільки через два місяці. І те, звичайно, не всім. Обділеним допомагали родичі.

Звичайно, допомога від держави іноді приходить, тільки ось навряд чи воно витрачає на неї які - те засоби з бюджету або зібраних народом грошей.

- Видали звичайні ватні штани, на яких коштує штамп 74-75 років випуску. Нові, із складів. Згори на ватні штани існує такий камуфляж «чохол» , до якого пришиті підтяжки. Ще видали ношені валянки, на які калоші не дали. У них можна ходити, але тільки в суху погоду, або коли є сніг, який не тане.Але видали їх, знову - таки, не всім. Привезли два бушлати ще. Кожухи, в яких тільки взимку склад картопляний охороняти, - розповів солдат. - Ми їх надіваємо, коли парами виходимо в нічний дозор. Але це армійський бушлат не камуфляжу, це просто кожух.

Звичайно, без допомоги волонтерів і простих людей хлопцям було б туге. Проте, є у солдатів і свої зауваження.

- Дуже важливо, щоб народ зрозумів. Зараз усі кинулися одягати солдата, купувати йому шоколадки, цукерки. І у результаті він стоїть в теплих штанях, шапці, з кишень стирчать вологі серветки, шоколадки, але він без засобів зв'язку і спостереження, а на це треба робити головний упор, - відмітив боєць. - Наприклад, тепловизор, який бере на п'ятсот метрів - кілометр, він не такою дорогою, як гори пряників.

За його словами, у розпорядженні батальйону усього лише три внутрішні рації.

- Припустимо, група йде в розвідку і берет одну рацію. Але група може розділитися, як було з нами. Найобразливіший момент був, коли ми пішли в розвідку, коли загинули чотири людини, - тупо не було рації. Вони отримали наказ не йти нікуди. Якби рація була, приміром, вони б подали: «Прийом, група два, наближаємося до вас». Вони зробили б цей помилковий крок, але хоч би попередили. А ми б сказали: «Група один, відбій, не наближатися до нас». І тоді б вони залишилися живі, - з гіркотою розповідає солдатів. - А якби у нас було більше тепловизоров, ми б зробили декілька постів–на початку табору і у кінці. Ще потрібні сучасні машини. Тому що тут усі їздять в старих радянських роздовбаних «пігулках». Це позаминуле століття.

Не так давно вони спорудили «баню» з пересувної кухні, яку знайшли на кладовищі розбитої техніки недалеко від їх табору. Прибрали усе зайве, герметично зашили цератою. Поставили три баки–один для гранітних каменів з річки, які розжарюють, а потім плескають на них водою для пари, інший–для окропу, а в третій заливають холодну воду. За словами бійця, сільські хлопці орієнтуються швидко, їх умивальником з пляшки не здивуєш. А ось міським поскладніше–доводиться вчитися і пиляти дерева, і рубати дрова.

Реквізити для допомоги бійцям 19 - го батальйону терробороны

5168 7423 0335 6848 Поспелов Руслан Миколайович

Контактний номер телефону : 098-896-66-60