Через рік. Николаевцы про Майдан: його досягнення і провали

Річниці трагедії на Майдані присвячується наше невелике опитування николаевцев з активною життєвою позицією.

У матеріалі представлені відповіді на шість питань шести чоловік, які підтримували/брали участь/освітлювали миколаївський Євромайдан і співпереживали усім тим подіям, що відбуваються в Києві рік і більше опісля.

АНАТОЛІЙ ЧУБАЧЕНКО, головний редактор миколаївського інтернет - видання «Злочинності.НІ»

1.Чи вийшли б Ви на Майдан сьогодні, якби знали, що станеться через рік наперед?

Так, однозначно вийшов би.

2.Чи змінилися николаевцы після Революції?

Складно сказати. Николаевцы по своїй натурі люди пасивні.Жодне з суспільно - політичних важливих подій, не рахуючи концертів, не збирало більше 5 тисяч чоловік. Однозначно можна сказати, що у николаевцев є своя думка, проте вони вважають за краще тримати його при собі.

3.Чи стали політики керуватися ідеалами Майдану або продовжують відстоювати свої особисті корисливі інтереси?

Будь-який політик своєю метою ставить досягнення влади. Для чого, це кожен може вирішити для себе сам. Але серед нинішніх місцевих політиків я знаю тільки одиниць, яких можна назвати альтруїстами.

4.Яке головне досягнення Революції гідності, і в чому може полягати її провал? Іншими словами, чого добилися українці, і що не вдалося?

Головне досягнення її в тому, що народ нарешті - те піднявся і показав, що він здатний на більше, ніж ставити галочок у бюлетенях. А провал її в тому, про що говорив Отто фон Бисмарк:Революції планують романтики, виконують фанатики, а плодами користуються покидьки.

5.Що є головною причиною гальмування реформ в Україні, за які боровся Майдан?

Головна причина в тому, що у нас мало політиків - альтруїстів. Коли на перший план виходить особиста вигода, про реформи мало хто думає. Особливості нашої країни в тому, що влада змінюється чи не кожні п'ять років. І тому політик, який перемагає на виборах, розуміє, що довгострокову політичну ренту йому навряд чи вийде виручити. Особливо, якщо він почне проводити реформи на благо народу.

6.Яка з подій на Майдані (миколаївському/київському) Вам запам'яталося найбільше?

Та сам Майдан була подія, яка запам'яталася, без розділення на місцевий або київський. Саме його початок–було самим знаковим моментом, що запам'ятався.Проте в пам'яті залишився, мабуть, найжахливіший момент миколаївського Майдану–коли натовп молодчиків змусив правоохоронців проводити 50 учасників Майдану через пішохідний міст.

ОЛЕГ ДОРОШ, журналіст миколаївського комунального підприємства «ТРК «БЕРЕЗЕНЬ»

1.Чи вийшли б Ви на Майдан сьогодні, якби знали, що станеться через рік наперед?

Це складне питання, але думаю, вийшло б. Адже те, що відбувається зараз, пов'язаний в першу чергу не з Майданом, а з владою, яку повалили і яка усіма силами за допомогою своїх покровителів (провладные сили в Російській Федерації) намагається повернути собі контроль. Швидше за все, вже навіть не намагається, а просто агонізує таким чином. Можуть навіть більшість фігурантів, думаю, у тому числі і Янукович, усвідомили усю жорстокість вибраного ними шляху.Але механізм вже запущений, війна розв'язана, і тепер це не зупинити яким - або іншим шляхом, окрім як силового. А Майдан потрібний був країні, щоб очиститися. Хоч це і не зовсім вийшло, як ми бачимо. Ну, принаймні, дарма для українського народу точно не пройшло. Плавно переходимо до другого питання.

2.Чи змінилися николаевцы після Революції?

Не лише николаевцы, але і українці змінилися. Стало відразу видно, хто - що є. Відразу видно стало друзів, і «чужих серед своїх». Я думаю, це основне досягнення Майдану.Українці об'єдналися, усвідомили, що вони «нація» , а не просто народ, який яким, - те дивом після розвалу Радянського союзу отримав свою незалежність, усвідомили, що ця незалежність їм таки потрібна, усвідомили, що за неї треба боротися, тому що все просто так не дається, усвідомили яку державу вони хочуть будувати, усвідомили дуже багато що, над чим більшість не замислювалася за 24 роки. Цей момент повинен був статися. Сумно тільки, що об'єднала нас біда, а не яке - та радісна подія. Втім, так відбувається завжди. Не буває лиха без добра. І що найважливіше: «держава—це не територія, це народ». Після усіх подій, що ми прожили за рік, можна упевнено стверджувати. Народ у нас є і країна буде. Така, яку ми захочемо побудувати. Треба тільки трохи - трохи потерпіти, ну, і старатися звичайно - ж. В першу чергу, розпочати з себе.

3.Чи стали політики керуватися ідеалами Майдану або продовжують відстоювати свої особисті корисливі інтереси?

Звичайно ж, немає. Політики—вони у будь-якій точці світу політики. Туди якщо і потрапляють люди, які ратують за звичайних громадян, то в меншості. Звичайно ж, вони відстоюватимуть свої особисті інтереси. Але, мені взагалі немає діла до політиків. Вони живуть своє окремим життям. Майдан проходив не за політиків, а за народ. Мені так здається. А політики мінятимуться. Були одні—прийдуть інші, треті. Що з них узяти. Чекати, що вони думатимуть за Україну або за українців не стоїть. Це як «віра в доброго царя». Обман і ілюзія. Ті, хто дійсно відстоює національні інтереси, роблять це. Інше питання, щоб таких виявилася більшість. Але це інша історія. Принаймні, ми на це заслуговуємо. А чи буде це? Думаю, буде. З часом. Люди ж помінялися. Подивимося.

4.Яке головне досягнення Революції гідності, і в чому може полягати її провал? Іншими словами, чого добилися українці, і що не вдалося?

Частково, що вдалося, я відповів в другому пункті. А не вдалося багато чого. Люди чекали, що відразу підуть реформи, поліпшення життя, поміняються політики, курс в Європу і інше. Але, цього відразу не станеться. У житті нічого просто так не відбувається. За все треба боротися. Рано чи пізно. Зараз потрібно працювати над собою.

5.Що є головною причиною гальмування реформ в Україні, за які боровся Майдан?

Відповім коротко—політики. Все відразу не приходить. Я вже про це говорив.

6.Яка з подій на Майдані (миколаївському/київському) Вам запам'яталося найбільше?

На миколаївському дуже багато.Майже усі запам'яталися, але найбільше, звичайно, знос Леніна і розгін наметового містечка антимайдановцев під пам'ятником Ольшанцам.

ЄВГЕНІЯ МАТЕЙЧУК, один з лідерів миколаївського Євромайдану ( «Демальянс» )

1.Чи вийшли б Ви на Майдан сьогодні, якби знали, що станеться через рік наперед?

Так

2.Чи змінилися николаевцы після Революції?

Люди не змінюються. Думаю, що частина миколаївців (серед тихий кого я знаю, бачу) просто зрозуміли, що таке брехня, що таке самообман, що таке власна відповідальність за своє життя, своє місто, країну.Частина ж таки пішла і проголосувала за Опозиційний блок, політика якого простою мовою - проросійський курс, повернення радянського в гібридній її версії, загнивання країни і саме лідери цієї «сили» одні з тихий головних героїв, хто розпочав «штучну» війну в країні ще тоді, коли я в школу ходила.

3.Чи стали політики керуватися ідеалами Майдану або продовжують відстоювати свої особисті корисливі інтереси?

Всіх під одну гребінку–неправильно. Є дісно ті, хто і керується. Це ті, хто знає, що таке ідеали Майдану, і пережили його на собі від качану і до кінця. Булі не на трибунах Майдану, а в роботі. Їх зовсім - зовсім мало. Це нові обличчя в політиці. Але є і ті, кому слова «Революція Гідності» залишаються словами. Коли чуєш цих людей у їх виступах, то аж коробити від цього.

4.Яке головне досягнення Революції гідності, і в чому може полягати її провал?Іншими словами, чого добилися українці, і що не вдалося?

Янукович втік з країни. Хотіли, правда, під арешт, і листівку ДемАльянс по Україні відповідну розповсюджував. Та не змогли. Думаю, що і на те прийде свій година.

Після революції одразу почалася війна. Путін зрозумів, що цей український народ без бою країну не дасть, тому на територію України булі введені російські війська. Майданівці стали волонтерами допомоги армії, добровольцями у батальйони. Багато тихий, хто спостерігав за Майданом сьогодні теж і волонтери, і воюють на стороні української держави. Єдине, що заразом зрозуміло, що життя дало нам всім шанс або на розвиток і процвітання, або на загнивання. Далі все залежить від нас.

А відповідь на питання таке–о’єднувати навчились і показали, що можуть своє захищати.

5.Що є головною причиною гальмування реформ в Україні, за які боровся Майдан?

Є два варіанти реформ–директивний, яким пішов Саакашвілі в Грузії і консенсусний.

Шимків, який сьогодні відповідальний за реформи в країні, у своєму інтерв’ю сказавши, що їм не вистачає консенсусу серед політичних сил. Яценюк же сам сказавши, що заразом курс на виживання, а за таких умів не може бути реформ.

Думаю, щоб реформи булі, треба їх спочатку підготувати. Але ж їх ніхто не підготував. Ми ж оббирали політиків, які виходили і щось там нам обіцяли, а потім розкрадали державу по камінчиках. І по кілку. І на останніх парламентських особливого прориву у своєму виборі не зробили. Тому де ж тим реформам і тим, хто буде хотіти їх реалізовувати, взятись. І до всього того бюрократичний апарат, який просто гальмувати навіть малу ініціативу на зміни.

Радує, що все ж є реальна робота. Від приклад проект «Волонтерський десант» у Мінобороні. Від хлопці і дівчата там показують, що таке змінити і як можна працювати.

6.Яка з подій на Майдані (миколаївському/київському) Вам запам'яталося найбільше?

Багато зарази картин перед очима, відчуття, що пройшло не кілька місяців, а кілька років.

Ясна річ, що запам’яталась та незрозуміла і така безтолкова штовханина - перший день Миколаївського Майдану. Тоді нас (30 чол.) намагались заштовхати біля сотні міліціонерів, які прийшли, щоб забрати 3 намети як «загрозу режиму».

Потім ніч на перше грудня. Була тоді на Київському Майдані. Розбиті голови молодих хлопців і дівчат, сотні міліціонерів і беркутівців, які ходять по Майдану, Хрещатику з кийками і шукають майданівців, кількадесят тисяч людей на Михайлівській площі людей на ранок. Від з того дня і почалася революція. Мене хтось попросивши приглянути за одним пораненим. Та який там догляд, він замісь того, щоб йти до швидкої допомагав іншим.

16 січня, коли булі прийняті диктаторські закони.

20-22 лютий–розстріл людей на головній площі в столиці нашої держави. Досі в голові це не вкладається. Була тоді в Миколаєві. Ввечері наші хлопці з Майдану сіли на машину і поїхали в Київ. Усю ніч на телефоні.

Тоді ж було вбите з табору ДемАльянсу, молодих хлопців, яких я знала. Одиному з них, Устиму Голоднюку, було 19. Вічна слава Героям!

Тепер це вже історія, якові згадуєш, бо дуже вже те врізалось в пам'ять. І є сьогоднішня реальність–на територію нашої дежави йде війна, якові розпочав Путін, і гинути українці. Тому не можна ні опускати руки, ні жалітись, а йти, і все, що можеш, робити для спільної перемоги.Допомагати армії, чесно робити свою роботові, виховувати покоління думаючих українців. А ті, хто бачить в собі сили, і має бачення змін, то на найближчих виборах йти у владу.

Ми українці такі, що, коли в перерва між тугою за тим, який мі багатостраждальний народ, якщо захочемо щось, то отримаємо це неодмінно!

Слава Україні!

КАТЕРИНА СТОКОЛЯС, прес - служба миколаївського Євромайдану ( «ДемАльянс» )

1.Чи вийшли б Ви на Майдан сьогодні, якби знали, що станеться через рік наперед?

Так, вийшла б

2.Чи змінилися николаевцы після Революції?

Змінилися, але не всі. Але з'явилася спільнота, яка перестала боятися, яка відчула, що може змінити країну, і шкірного дня щось для цього робить.

3.Чи стали політики керуватися ідеалами Майдану або продовжують відстоювати свої особисті корисливі інтереси?

Деякі так, в основному це молоді політики, що прийшли у Верховну Раду або ті, що не представлені у владі.

4.Яке головне досягнення Революції гідності, і в чому може полягати її провал? Іншими словами, чого добилися українці, і що не вдалося?

Ми вигнали злочинця–Януковича, мі навчилися самоорганізовуватися, побачили, що все можемо робити самі - все в наших силах. Взаємодопомога і жертовність. Я думаю, що відбулося народження громадянського суспільства і нації. Ми нарешті позбавилися комплексу меншовартості. Ми навіть самі не усвідомили усе це. Революція не закінчилася, вона перейшла в іншу форму, тому говорити про провали не буду. Заразом іде війна, частина Майдану захищає Батьківщину, інші–волонтерять.Уся енергія наша, і ресурси йдуть на допомогу армії. Те мі не можемо сконцентруватися повною мірою над подальшою боротьбою з цією системою, з корупцією, продажними чиновниками і тонни д.

5.Що є головною причиною гальмування реформ в Україні, за які боровся Майдан?

Я вже частково відповіла на це питання, ті хто б змушував владу прискорювати реформи, або воюють або волонтерять. Ну і звичайно, систему треба ламати, а вона ох як лагодити опір, і більшість політиків теж, які звикли в цій системі працювати.

6.Яка з подій на Майдані (миколаївському/київському) Вам запам'яталося найбільше?

Було багато моментів, які запам'яталися–смішних, драматичних і трагічних. Майдан–це ціле життя. Хто не переживши всіх цих почуттів, не зрозуміє міні. Звичайно, заразом перше, про що думаю–це розстріли людей, викрадання, катування.Ці картини назавжди врізалися в мою пам'ять, і ця пам'ять не дозволити мені зійти з того шляху, який я обрала. А коли пройде більше годині, я частіше буду згадувати, як мі на Миколаївському Майдані наряджали ялинку «Йолку» , збирали валізи Януковичу, ставили вуличну виставу. І наші кричалки: Банду Геть! І Разом - сила! І ті, що мі стали такими рідними!

АРТЕМ КУЦОЛАБСКИЙ, журналіст миколаївського інтернет - видання «НикВести»

1.Чи вийшли б Ви на Майдан сьогодні, якби знали, що станеться через рік наперед?

В цьому відношенні можете вважати мене фаталістом. Мені здається: те, що сталося–сталося б у будь-якому разі. Тому насправді ніякого вибору немає, і я б, звичайно, вийшов.

2.Чи змінилися николаевцы після Революції?

Так, змінилися.Напевно, не в усеосяжному сенсі і у відносно невеликому масштабі, але головне, що з'явилося критично важливе число пасіонаріїв, здатних змінити Миколаїв. Як мені віриться, в кращу сторону. Завдяки ним я зміг, нарешті, пробачити це місто.

3.Чи стали політики керуватися ідеалами Майдану або продовжують відстоювати свої особисті корисливі інтереси?

Яка - те частина керувалася ними і до виникнення Майдану. Мені здається, я знаю декілька таких чоловік. Не називатиму їх імена, щоб не викликати пересудів. Інша частина, зрозуміло, мімікрувала. Це природний процес, не потрібно із цього приводу спокушатися.

4.Яке головне досягнення Революції гідності, і в чому може полягати її провал? Іншими словами, чого добилися українці, і що не вдалося?

Ви, мабуть, пам'ятаєте вираження: «Наші недоліки є продовження наших достоїнств» ? Воно дуже точно описує моє відношення до результатів Революції і до війни на Сході. Нам вдалося досягти небувалої монолітності однієї частини нації і, одночасно, настільки ж сильно зіпсувати стосунки з іншою. Тут є над чим замислитися. Ну, це на той випадок, якщо ПОНЕДІЛОК винайде спосіб подорожі назад в часі.

5.Що є головною причиною гальмування реформ в Україні, за які боровся Майдан?

Стара державна система, що дісталася в спадок. І цілком обгрунтований страх перейняття на себе відповідальності за непопулярні кроки. Сучасники зазвичай «з'їдають» занадто активних реформаторів. У історії таке не раз бувало.

6.Яка з подій на Майдані (миколаївському/київському) Вам запам'яталося найбільше?

Київ у вогні. Уранці, вдень і вночі. Неповторна симфонія звуків.Ранні птахи, що повернулися з Півдня, ширяючі високо в небі серед клубів диму. І перші смерті. І масові вбивства. До кінця своїх днів не зможу цього забути.

ДЕМИД ГУБСКИЙ, один з лідерів миколаївського Євромайдану (У «Свобода» )

1.Чи вийшли б Ви на Майдан сьогодні, якби знали, що станеться через рік наперед?

Так.

2.Чи змінилися николаевцы після Революції?

Не усі. Проте є такі, хто змінився кардинально.

3.Чи стали політики керуватися ідеалами Майдану або продовжують відстоювати свої особисті корисливі інтереси?

«Політики» - надто широке узагальнення. Влада - не стала.

4.Яке головне досягнення Революції гідності, і в чому може полягати її провал? Іншими словами, чого добилися українці, і що не вдалося?

Досягнення - у об' єднанні та перемозі над злочинним режимом. Провал - революція так і не набула усіх ознак національної, що дозволило лібералам на повну опанувати ситуацію. Крім того існує вірогідність реваншу ПР.

5.Що є головною причиною гальмування реформ в Україні, за які боровся Майдан?

Відсутність державницької позиції та політичної волі керівництва країни. Гальмування процесу докорінного очищення влади.

6.Яка з подій на Майдані (миколаївському/київському) Вам запам'яталося найбільше?

У Києві - розгін студентів, повалення Леніна, розстріл на Інститутській. Прощання із загиблими. Ну, принаймні з того що бачив.У Миколаєві - промова священика на Майдані на качану лютого, протистояння з міліцією у деру ніч.

Підготувала - Катерина Вовченко, спеціально для «Злочинності.НІ»