"Нас було багато."., - ветерани ВОВ в день звільнення Миколаєва від фашистів про те, як любили і воювали

В п'ятницю, 27 березня, жителі міста Миколаєва поклали квіти Пам'ятнику воїнам - визволителям - танкістам, які, прорвавши останні укріплення супротивника, увірвалися в місто.

Так, на урочистий мітинг на честь 71 - летия звільнення Миколаєва від німецького - фашистських загарбників прийшло близько 300 чоловік. Ушанувати пам'ять тих, хто приніс приніс Велику перемогу прийшли і нечисленні ветерани Великої Вітчизняної Війни.

Також були присутніми міською голова Юрій Гранатуров, голова Ленінської адміністрації Петро Мовчан, депутати миколаївської міськради Тамара Дубинец і Инга Шаповалова.Був помічений і колишній народний депутат від Компартії Микола Дзарданов.

- Данина і почесті тим, хто подарував нам світ, ми віддаватимемо завжди. Так само ми виховуємо наших людей, - сказав мер Гранатуров.

Голова Ради ветеранів війни і праці Ленінського району Владислав Бондаренко з жалем відмітив, що з кожним роком учасників Великої Вітчизняної Війни стає усе менше. Приміром, в Ленінському районі міста мешкають двох таких ветеранів—Олександр Кривошлыков і Борис Цинцебер, які пішли на фронт зовсім молодими і самовіддано боролися за наш мир.

Із цього приводу він написав вірш під назвою «Нас було багато».

«Роки проходять, нас менше і менше

Воюємо уві сні ми і рани тривожать

нас смерть наздоганяє, безжально косить

І тут вже ніхто не допоможе.

Мирно ми жили і були нас багато

Любили, дружили, хліби били

Сонце світило, ми не бажали неба іншого.

Це усе було, і це не снилося

І ми не хочемо, щоб все повторилося».

Владислав Бондаренко на завершення відмітив, що дуже боляче і образливо, що від нас йде історія правди Великої Вітчизняної війни.

Також виступила представник партії «ДемАльянс» , активістка Майдану Юлія Гречка, відмітивши, що сьогодні в Миколаєві і по усій Україні дуже багато патріотично налагодженої молоді.

- Обливається серце кров'ю, коли нас називають фашистами журналісти сусідніх держав. Цим найгіршим словом, яке мій дід, кавалер Червоної армії, вважав самою великою зневагою...Наше покоління вже дуже далеко від тієї війни, наші онуки вже не познайомляться з ветеранами, але ми обіцяємо, що завжди пам'ятатимемо і виховуватимемо у своїх дітях любов і повагу до цього свята, - сказала вона.