Антимонопольне законодавство: наповнення бюджету або досконала конкуренція?

Україна більше 20 років живе в умовах, в яких відсутня соціалістична (планова) економіка, але нібито є присутнім вільна, тобто ринкова.

Засадниче поняття ринкової економіки - вільна конкуренція.

Але, внаслідок цієї вільної конкуренції часто виходить так, що одні домагаються на ринку таких успіхів, що починають поглинати конкурентів і навіть виходити на нові ринки, де вже можуть диктувати свої умови. Тобто встановлювати свою ціну, свою якість товару. Немає конкурентів - немає проблем, але це обов'язково негативно позначається на споживачах, на нас з вами.

Щоб такого не відбувалося на ринку, в країні зазвичай існує орган, який стежить за тим, щоб все було «чесно» :наприклад, ціни були адекватними, а не встановлювалися по змові великих виробників. У Європі функції такого наглядача виконує Єврокомісія, у нас - Антимонопольний комітет України.

Якщо говорити простими словами, то Комітет не лише покликаний забезпечувати добросовісну конкуренцію і присікати порушення в цій сфері, але і створювати прозоре середовище при державних закупівлях, а значить контролювати правильний розподіл бюджетних коштів. Наших з вами засобів. Проте, найбільші порушення законів спостерігаються саме при проведенні тендерів на закупівлю за рахунок бюджету різних речей, будь то ліки, автомобілі, устаткування, медтехніка і багато що інше. Час від часу в пресі з'являються гучні матеріали про дії Антимонопольного Комітету (далі АМКУ), але монополісти і непорядні представники бізнесу не зникають. І справа не лише в горезвісній і усеосяжній корупції.У нас існує величезна проблема з самим антимонопольним законодавством.

АМКУ, за визначенням, де - юрі, контролює прозорість конкурентного середовища, здійснюючи державну політику в цій сфері. А де - факто, цей орган перетворився, на думку юристів і представників бізнесу, у фіскальний, тобто–наповнюючий бюджет.

Річ у тому, що в спеціальному законодавстві немає методики розрахунку штрафних санкцій за порушення у сфері конкуренції. Є тільки верхня межа–10%, 5%, 1% річного доходу, залежно від виду порушення.

Тому, будь-яка компанія, проти якої АМКУ збуджує виробництво, ризикує отримати штраф «по - повною». Крім всього, немає такого поняття, як пом'якшувальні або обтяжливі обставини, точніше немає механізму застосування цих понять, тому АМКУ, як практично фіскальний орган, частенько застосовує верхню планку штрафів.

Відсутність методики розрахунку, призводить частенько до непрозорих механізмам застосування штрафів, внаслідок чого, одні фірми буквально банкротували, а інші, можна сказати, уникали відповідальності.

Наприклад, за схожі порушення Полтаваоблэнерго і Львовоблэнерго отримали дуже різні покарання.

Першим інкримінувалося те, що вони неправомірно зобов'язали споживачів реконструювати електропідстанцію. І зобов'язали виплатити 50 млн грн штрафу.

Другою інкримінувалася неправомірна вимога в техусловиях установки системи обліку і передачі даних про споживання. Штраф визначили в 400 тис. грн

Подібних прикладів не так мало. На думку аналітиків Інформаційної кампанії Stronger Together, українське антимонопольне законодавство необхідно негайно приводити у відповідність з європейськими правовими нормами.І ця робота вже активно ведеться за допомогою народних депутатів, громадських активістів і галузевих експертів.

Окрім природно назрілої необхідності зміни в законодавстві, в тексті Угоди про асоціацію з Європейським Союзом є зобов'язання України про розробку принципів і підходів АМКУ до порушень і визначення розмірів штрафних санкцій. До речі, в Коаліційній угоді також це прописано. Підготовка відповідного документу покладена на Міністерство економіки, Антимонопольний комітет.

Якщо ж говорити про практику, існуючу в країнах ЄС, стосовно антимонопольного законодавства, то там, якраз, існують дуже чіткі норми і критерії, по яких визначаються штрафні санкції для порушників. Наприклад, при розрахунку розміру штрафу враховується не увесь сукупний доход компанії - порушника, а тільки доход, який був отриманий в результаті діяльності, пов'язаної з порушенням.Враховуються обтяжливі (повторне порушення) і пом'якшувальні (визнання порушення, робота із слідством) обставини. Знову ж таки, компанія - порушник може звернутися до суду з вимогою про перегляд розміру штрафу вже після того, як антимонопольний орган розрахував штраф згідно методології. У Україні, на сьогодні, це неможливо. Наші суди, згідно з чинним законодавством, можуть тільки відмінити штраф або залишити його в силі, але ніяк не переглянути його розмір. На практиці виходить так, що навіть якщо суд вирішить, що розмір штрафу треба переглянути, АМКУ може накласти новий і змінити його... всього на копійку. Тоді підприємцеві припаде або починати судові тяжби наново або заплатити штраф, з яким він не згоден.

Згідно з дослідженням аналітиків Інформаційної кампанії Stronger Together, прагнучи схилити порушників до співпраці, Єврокомісія розробила дуже ефективну «політику поблажливості». Коротко вона описується фразою «щиросерде визнання полегшує покарання». Тому підприємству, яке першим повідомить Комісії про свою участь в картельній змові, і надасть необхідні докази його наявності, гарантують повний імунітет від переслідування, тобто йому не загрожуватимуть ніякі штрафи. Якщо на шляху до єврокомісара вас обігнав співучасник, то це теж не біда: ті, хто повідомили про наявність картеля, але не були першими, отримають 50%- ную «знижку». Далі, якщо компанія співпрацює із слідством і визнає свою провину, вона має право розраховувати на 10%- ное зниження суми штрафу.І, нарешті «знижка» у розмірі 20-30% від суми штрафу покладена тій компанії, яка дає додаткову інформацію після відкриття розслідування. Ця політика виявилася украй успішною: при появі перших ознак небезпеки компанія зацікавлена першою у всьому зізнатися, і «здати» співучасників не лише Єврокомісії, але і національним антимонопольним органам. В результаті на сьогодні більшість картельних розслідувань ініціюються саме в результаті таких «визнань».

*******

Автор звернувся за коментарем до Голови Миколаївського Обласного територіального відділення АМКУ Віталія Харченка.

Віталій Георгійович відмітив безумовну необхідність приведення нинішнього українського законодавства до європейських норм, проте зробив акцент на тому, що не в усіх країнах Європи антимонопольні закони однакові.Крім того, нинішнє антимонопольне законодавство України свого часу також виписувалося під європейські норми і можливо, деякі моменти треба доповнити або змінити, а в основному, воно працює досить успішно.

Віталій Харченко не вважає Антимонопольний комітет України фіскальним і, вже, тим більше, каральним органом, оскільки порушник, на якого накладений штраф, може звернутися до суду і оспорити рішення АМК. А то, що господарський суд своїм рішенням по подібному позову може тільки відмінити рішення АМК або визнати його законним, відноситься виключно до компетенції суду і можливої недосконалості судової системи.

Ігор Пох, спеціально для «Злочинності.НІ»