Поліція відпустила жінку, що примушувала дитину жебрачити на головній вулиці Миколаєва : "Вона вибачилася"

Співробітники поліції Центрального райвідділу поліції Миколаєва відпустили жінку, яка на вулиці Соборної пізно увечері використала маленького хлопчика для зайняття випрошуванням, не відкривши по цьому факту кримінального виробництва.

Про це у своєму блозі «Переатестували, набрали нових, а працювати не навчили» пише кореспондент «Злочинності.НІ» Андрій Лохматов.

Нагадаємо, як вже повідомлялося, 18 червня в Миколаєві на головній вулиці міста Соборної пізно увечері маленька дитина віком до 10 років приставав до перехожих з проханням дати йому грошей, після чого отриману «виручку» відносив жінці, що сидить поруч на лавці.

Журналісти, що стали свідками цього, викликали поліцію, яка відвезла жінку з дитиною в Центральний райвідділ поліції Миколаєва.

Проте, в результаті, як пише Лохматов, він з'ясував, що у результаті поліція відпустила жінку, навіть не оформивши на неї адміністративний протокол по статті 184 КУоАП (Невиконання обов'язків по вихованню дітей).

«Патрульні замість того, щоб, доставивши жінку з дитиною в райвідділ, викликати слідчий - оперативну групу для оформлення кримінального правопорушення і відкриття виробництва, віддала їх в руки інспекторові відділу превентивної діяльності, по - старому–кримінальній міліції у справах дітей, Олександру Кикотю, який, не знайшов нічого кращого, як…порадити жінці піти в службу у справах дітей міськвиконкому і відпустити її. Ага, вже побігла…тільки не у службу, а за кут гроші збирати за допомогою дитини» , - пише журналіст.

За його словами, в райвідділі йому пояснили, що у інспектора Кикотя був намір скласти протокол, але цьому завадило те, що жінка не могла назвати свою адресу, і у неї було з собою паспорти.Також в райвідділі відмітили, що жінка визнала факт того, що примушувала дитину займатися випрошуванням, але вибачилася і пояснила це тим, що їм нічого їсти.

«Після мого обурення фактом імітування правоохоронної діяльності, а її реального виконання, через декілька днів мені передзвонили і сказали, що на жінку таки оформили адміністративний протокол по статті 184 КУоАП, відшукали її ще раз–мовляв, ну що, задоволений? Не задоволений. Наша переатестована поліція або занадто добра і наївна, або занадто ледача і нікчемна. Після того, як патрульні того вечора «усадили» жінку з дитиною у свою машину і відвезли, ми повернулися на свою лавку. Через хвилину до нас підійшла дівчинка років десяти із згортком купюр в руці і проханням дати їй грошей. Нічого собі, подумали ми, та тут ціла мережа.

- Ми вже дали твоєму другу.

- А куди вони пішли?–захвилювалася дівчинка, оскільки явно «мама» була у неї спільна з тим 7 - літнім хлопчиком, а грошей в руці накопичилося багато–потрібно віддавати.

- Туди, - показую навмання у бік Каштанового сквера.

До нашого подиву дівчинка заходить за кут, а звідти виходить ще з чотирма дітьми різного віку, після чого вони всі разом йдуть у бік Каштанового сквера у пошуках «мами» , попутно пристає до людей з проханням дати їм грошей.

Дзвоню патрульному, який забрав «маму». Говорю–тут як би ще п'ять дітей і та ж ситуація. Чую по голосу його розгубленість і не особливе бажання ще раз реагувати : «Мм…Я зрозумів, ми відреагуємо». Більше мені ніхто не передзвонював» , - вказує Лохматов у своєму блозі.

Тим часом, далі історія продовжилася тим, що чергові Центрального райвідділу поліції Миколаєва увечері 29 червня відмовилися приймати у Андрія Лохматова заяву про злочин, який він хотів подати у зв'язку з тим, що поліція по його дзвінку на 102 цього не зробила, попри те, що дії жінки прямо підпадають під статтю 150-1 Кримінального кодексу України (Використання малолітніх дітей для зайняття випрошуванням).

«Розуміючи, що завдяки ось такій ось безхребетності міліції - поліції і держави в цілому 7 - літні діти продовжуватимуть тинятися вулицями, входити в довіру перехожим, які «ну як же не дати малюкові, він, напевно, голодний» , а потім яка - те «мама» , що падає «на дурну» , будуватиме собі будинок у Баштанке, написав заяву про кримінальний злочин. Йду все в той же Центральний райвідділ поліції. 18: 10.І тут «моя боротьба» , як виявилося, тільки починалася» , - пише журналіст.

Діалог у нього з черговим райвідділу закінчився тим, що той відмовився приймати у нього заяву про злочин.

«Я: Добридень! Заява про злочин вам подавати або в канцелярію?

Черговий (ліниво) : Канцелярія працює до 18: 00.

Я: Означає вам?

Черговий: Ну взагалі, в канцелярію.

Я: Тобто райвідділ приймає заяви про злочин до 6 годин вечора і на цьому все?

Черговий:…ну, чому ж. А що у вас?

Я: Заява про злочин…

Черговий: А що там, з якого приводу?

Я: Стаття 150-1 Кримінального кодексу України.

Черговий (замислився) : І що там в цій статті?

Я: Використання малолітньої дитини для зайняття випрошуванням.

Черговий йде до начальника радитися.Я як би, м'яко кажучи, здивований–тобто по такій логіці за ніч вчинених злочинів у них під дверима в 9 ранку черга повинна вже стояти. А потім в голову лізе інша думка–ну я - те розумію, що розслідувати ви нихрена не будете, але хоч заяву для годиться прийміть, млинець…Черговий повертається.

Черговий: Ви б не могли завтра до 9 ранку підійти?

Я: Ем, я - те можу і в 8, питання в іншому. Наскільки я знаю, канцелярія для звернень громадян і запитів, а ви–для заяв про злочин.

Черговий: Ну це якщо б ви приїхали разом з опергрупою писати заяву, то у вас би його, звичайно, ми прийняли. А оскільки, як я зрозумів, воно у вас вже готове, написане, то це–у канцелярію.

У цей момент чергового хто - те відволікає, і він ретирується за двері» , - говориться у блозі.

В результаті журналіст подав скаргу на чергового РОВД, подзвонивши на гарячу лінію Національної поліції України, після чого в четвер, 30 червня, все ж подав заяву в райвідділ.

Варто відмітити, що згідно з відповіддю на інформаційний запит, підписаною начальником Управління інформаційного забезпечення ГУ НП в Миколаївській області Гнатовской, в період з 1 січня 2015 року по 24 червня 2016 року миколаївська міліція і поліція не зареєстрували жодного кримінального виробництва по статті 150-1 УК України (Використання малолітніх дітей для зайняття випрошуванням).