«Генплан - це ключ для майбутнього»: заступник головного архітектора Миколаєва про те, що та як будуть відновлювати у місті

Війна принесла багато руйнувань до і без того занедбаного Миколаєва, який вже десятки років шукає своє призначення. Оточений з усіх сторін водою, він зіткнувся зі спрагою після пошкодження водогону, втратив будівлі найбільших університетів, зазнав пошкоджень сотень житлових будинків. Разом з тим, він став одним з тих міст, мешканці якого показали свою силу та спроможність захищатися та з честю проходити випробування.

Саме Миколаїв, ще у березні, став першим містом, відновлення якого Президент Зеленський запропонував взяти під «шефство» цілій країні - Данії. Реакцією на таку пропозицію, з боку місцевої влади, стали розмови про необхідність розробки проєктів відновлення. Найбільш актуальним стало питання того, що Миколаїв наразі живе за Генпланом 2007 року та у нього відсутня затверджена стратегія розвитку території.

За допомогою багатьох міжнародних організацій, до розв'язання цієї проблеми, на волонтерських засадах долучилася італійська дизайнерська компанія OneWorks. З серпня продовжується робота над збором та аналізом інформації, яка має стати фундаментом для розробки нового Генерального плану, який заступник головного архітектора Миколаєва Євген Поляков називає ключем до майбутнього міста. Саме з ним, як з одним з менеджерів, який курує процес створення Генплану, поговорили про перший етап розробки стратегічного документа, виклики та пошуки рішень для відбудови та розвитку Миколаєва.

- На одній з презентацій, де обговорювалася робота над документом, Ви сказали, що Генплан - це ключ для майбутнього Миколаєва. Можете розширити цю думку?

- Якщо казати про розробку Генплану в сьогоднішніх реаліях, то звісно потрібно працювати з наслідками російського нападу. Місто значно постраждало від російської агресії. Вони знищили багато житлового фонду, обʼєкти соціального обслуговування, критичної інфраструктури. Тобто, якщо казати про Миколаїв, яким він був до війни, то місто налічувало 450 тисяч жителів. Зараз у місті, разом з переміщеними особами з Миколаївської та Херсонської областей перебуває близько 240 тисяч людей. Якщо ми кажемо про майбутнє Миколаєва, то перше - це люди. Без людського ресурсу планувати будь-що не є доцільним та правильним. Потрібно на все дивитися адекватно. Це стосується і Генерального плану.

До цього, якщо говорити про часи з моменту проголошення незалежності України, то досить довго Генплани розроблялися з розрахунком на те, що міста будуть збільшуватися. Зараз ми повинні зрозуміти, яку кількість населення ми зможемо повернути. Ми вже сьогодні бачимо, що планувати місто з розрахунком на його збільшення - це нераціонально та неправильно. Ми маємо визначитися з послугами, які будемо надавати містянам. Чому люди, наприклад, їдуть із села до міста? Тому що там більше можливостей отримати послуги, там більше місць прикладання праці тощо. Все це і закладається у Генплан. Це про те, що буде спонукати людей повернутися до Миколаєва, переїхати сюди жити, навіть якщо до цього вони тут не жили. Ось чому Генплан - це ключ до розвитку та майбутнього Миколаєва.

Наразі плануємо короткострокові рішення та довгострокові. Якщо ми кажемо про швидку реалізацію проєктів, то зараз проєктанти обирають певні локації за певними напрямами, за якими будуть розроблені архітектурні рішення. Для їх реалізації вже шукають інвесторів та донорів. Нам у цьому допомагає Європейська економічна комісія, з якою щочетверга у нас проходять зустрічі, на яких ми наголошуємо на тому, що ми хочемо від нашої співпраці.

- Яким чином наразі організована робота з розробки Генплану?

- У нас була певна кількість документів, які ми вивчили. OneWorks робить аналіз цих документів. Ми комунікуємо з Асоціацією архітекторів Миколаївської області, з експертно-громадською радою. Зараз ми залучили їх на першому етапі, аби вони висловили свої думки про те, як вони бачать наше місто, що у ньому неправильно. Намагаємося зробити так, щоб навіть якщо думки різні, щоб вони були озвучені. Кожен архітектор думати однаково не може, тому нам і важливо почути різні бачення.

Будемо залучати до обговорень людей. Наприклад, коли я проводив одну з презентацій, то просив кожного писати в чаті думки, які містяни мають по тому чи іншому питанню. Потім я просто копіюю цей чат, структурую інформацію і таким чином відбувається комунікація. Великий обсяг інформації отримуємо зараз і через опитування мешканців Миколаєва.

- Ви сказали про залучення до обговорень експертів. Наскільки ці думки ліквідні? Тобто наскільки можна говорити, що ці люди, на думку яких Ви орієнтуєтесь, представляють бачення миколаївців?

- Для цього і було розроблене опитування, щоб кожна людина могла заповнити анкету. Там звичайні питання. Головне в опитуванні - це район, у якому людина мешкає. Тобто дивлячись на район проживання людини, архітектори і урбаністи аналізують, які послуги людина може отримати поруч зі своїм житлом, бачать, чого їй не вистачає, дивлячись на кількість респондентів. Зараз наші партнери кажуть, що 10 тисяч відповідей - це вже ліквідний аналіз, по якому можна працювати більше краще.

На цьому і базуються принципи планування, тому що необхідно забезпечити людину можливістю отримувати послуги, створити комфортне середовище. Ця робота обіймає різні сфери й кожна з них важлива. Таким чином генеральний план і розробляється: по певних сферах, окремими рішеннями, які пов'язуються в єдиний концептуальний проєкт.

Якщо казати про залученість, то при роботі над проєктом Генплану у 2018-2019 році, ми отримали до сотні пропозицій від людей, натомість зараз вже понад 13 тисяч. Це значно відрізняється як ви бачите. До речі, колеги з Італії були здивовані такою активністю наших містян, оскільки в них вона менша.

Залучення місцевих фахівців та опитування мешканців - це одні з інструментів аналізу та збору інформації. Тому теза щодо їх ліквідності як єдиної бази для планування, є невірною, але такі майданчики та комунікації надають можливість вирішити більше коло ключових проблем та питань, що виникають при плануванні. Необхідно зрозуміти місто та його мешканців, щоб зробити дійсно актуальний план розвитку і відбудови міста для людей.

- Наскільки отримані дані відповідають реальності? Адже багато шкіл та медзакладів було зруйновано росією, а з огляду на те, що багато років йшла реформа медична, освітня, коли створювалися умовні точки відстані, де кожен українець мав би змогу отримувати певні послуги. Зараз, коли люди заповнюють анкету і пишуть про те, як колись було, то як це допомагає новому Генплану?

- Це робиться для того, щоб, по-перше, зрозуміти, в якому стані перебував Миколаїв до повномасштабної війни, чого людям вистачало, чого ні. Що ж до проблем, які ми зараз маємо, то для того, щоб певним чином щось планувати, потрібно зрозуміти наслідки руйнувань, які вже є в місті, та які ще можуть статися.

Після звільнення Херсону у Миколаєві руйнувань та пошкоджень стало значно менше, але, всі розуміють, що вони ще можуть бути. Ми створили базу даних, щодо руйнувань в місті, до наповнення якої долучаються різні органи виконавчої влади. Вони фіксують ці пошкодження, ми їх структуруємо у вигляді ГІС інформації. Тобто, створюємо набори даних, які зручно використовувати для планування і у розробці містобудівних рішень. По багатьох критеріях ми фіксуємо та аналізуємо інформацію. Також проводимо аналіз економічного впливу пошкоджень. За підтримки уряду Данії на замовлення Антикорупційної ініціативи ЄС до цієї роботи залучили команду “Росія заплатить”. Спільна робота дозволила отримали супутникові знімки компанії Maxar Technologies. Там досить детальна інформація. Завдяки цьому, за методологією Київської школи економіки, проведено аналіз збитків. Звичайно, ці дані будемо уточнювати.

Тільки тоді, коли ми поєднаємо те, що було, з тим, що сталося, ми зможемо щось прогнозувати, виходячи від кількості населення, від підприємств, які працювали тут, які будуть працювати, побачимо, які є перспективи, такі як створення місць прикладання праці, відновлення. Ніхто не буде працювати у місті, де немає нічого крім, наприклад, заводу. Якщо в місті не буде школи, куди можна віддати свою дитину, то я навряд чи тут запишуться молоді сім'ї, яким не патріотами міста вони б не були. Людина в першу чергу завжди думає про майбутнє. Теж саме можу сказати про себе.

Найчастіше миколаївці згадують про те, що наше місто оточене водою, але люди не бачать цієї води. До неї немає доступу. Люди майже не мають достойного відпочинку на цій території. Це якщо відкинути економічні питання грошей, доходу і місць роботи. Душа миколаївця прагне доступу до наших річок, бо це те, що люди бачать в інших містах. Ми бачимо, що так може бути і також хочемо, щоб це було в нашому місті.

- У своїх презентаціях Ви дуже багато говорите про інформаційну систему, яка стає основою для прогнозування того, яким буде Генплан. Які дані були взяті для створення цієї платформи? Наскільки вони «чисті»? Знаю, що зараз місто живе за генпланом 2007 року. Потім була спроба його оновити, але з 2018 року міська рада ніяк не може прийняти новий Генплан, тому що до нього було дуже багато питань. Як і по зонуванню, і по детальних планах територій, через намагання узаконити самозабудови тощо. Враховуючи це, наскільки, на вашу думку, дані, які отримала італійська агенція OneWorks, мають відношення до реальності?

- Дійсно, ми працюємо з генеральним планом який затвердили у 2009 році, а у 2007 році розробляли. У 2018-му році міська рада замовила оновлення цього генерального плану у київської компанії «Дніпромісто», яка розробляла в попередні роки генеральний план міста. Вони ж працювали над генеральним планом який діяв з 1986 року. Ця компанія зробила значну частину роботи, але генеральний план цей не затвердився, тому що не пройшов громадські слухання і не пройшов експертизу.

Там є певні проблеми. Особисто я вважаю, перше питання - це збільшення території міста Миколаєва. Це не є раціональним, тому що така перспектива залежить від багатьох чинників. Нам потрібно працювати з тією територією, яку ми маємо, тому що вона у нас і так завелика, для тієї кількості населення, що має Миколаїв. Наше місто займає досить велику площу і має віддалені один від одного райони, і налагодження комунікації між цими районами, якщо ми кажемо про транспортні комунікації, інженерні комунікації, це недешева штука. Тому краще працювати з цією територією міста, яку воно має і яка затверджена.

Потім була дискусія навколо історико-архітектурного опорного плану міста. Це частина, яка входить в склад генерального плану і визначає принцип його забудови. Місто Миколаїв - історичне місто, і ми повинні мати такий план, але підход до його розробки та результати, які ми отримали, полягають в тому, що в історичному ареалі міста, яке було визначено таким, є значні обмеження використання цієї території. Також там не закладена концепція дієвого відновлення або захисту об'єктів культурної спадщини, тобто належно не пропрацьовані охоронні зони. Фактично у тому варіанті, що ми отримали, просто на частину території були накладені ці обмеження, що є досить нераціональним, для того, щоб місто ставало сучасним і при цьому певні квартали та об'єкти культурної спадщини були збережені і відновлені. В результаті це призводить до того, що ми маємо зараз в центрі нашого міста таке явище як жилкопи. І на ці питання та виклики, з якими стикаються миколаївці, відповідей той Генплан не давав. Будівлі ці продовжують руйнуватися, а життя містян і нашого міста не покращується. Обмеження повинні бути раціональними та такими, що дійсно захищають ті, будівлі, які мають архітектурно-історичну та культурну цінність.

Але все це технічні питання, тому якоюсь мірою це добре, що його не затвердили. Завдяки цьому ми маємо можливість цю роботу доробити під ту ситуацію, яку ми зараз маємо. Якби нам затвердили Генплан, наприклад, в січні 2022 року, то ми б кілька років ще не могли б змінювати це рішення, повинні були б жити по ньому, а насправді у нас виклики зараз вже зовсім інші. Звичайно, є можливість, через два роки оновлювати Генплан, але б ми витрачали б час.

- Ви сказали про жилкопи та про збереження центру. Наразі є обмеження, яке не подобається дуже багатьом забудовникам, які не можуть будувати нові обʼєкти понад 4 поверхи. Вони не хочуть сюди приходити, тому що нецікаво будувати щось, що нижче чотирьох поверхів, бо це не вигідно з економічної точки зору. Які варіанти розглядаються для розв'язання цього питання?

- Те, що забудовники не хочуть заходити в місто, якщо не можна будувати нижче 4 поверхів, як ви розказали, то це одна з проблем забудовників. А є ще проблема, наприклад, коли людина - власник половини жилкопу, в неї є родина, і вони вирішують викупити іншу частину відремонтувати цей будинок і жити в ньому. Наприклад, ця людина працює головним інженером на заводі «Океан». І ось, він, через те, що цей будинок знаходиться в охоронній зоні, повинен їхати у Київ, у Міністерство охорони культурної спадщини та узгоджувати з ними документи. І це у той час, коли, в принципі, у нас децентралізація, яка каже, що людина повинна такі послуги отримувати на місці. Вважаю, що це безглуздя і так не повинно бути. Ми маємо раціонально визначити у нашому центрі міста, на його околицях, зони, де реально є об'єкти культурної спадщини. Щоб там, коли відводили землю, не порушували обʼєкти культурної спадщини, або коли якесь будівництво йде, щоб також було чітко зрозуміло, де можна будувати, а де потрібно отримати додаткове погодження. Це було б раціонально. Зараз є певна несправедливість стосовно власників майна, а проблема, що великі забудовники приходять і кажуть: «Ми хочемо все викупити, і ми це будемо робити, якщо будемо будувати понад чотири поверхи», - це інша проблема, і вона також існує.

- Багато об’єктів, той самий залізничний вокзал, який належить Одеській Укрзалізниці, деякі обʼєкти освіти, якими керує Міністерство освіти, які знищені вщент, як наші будівлі університетів. Яким чином відбувається і чи відбувається, або буде відбуватися комунікація, з різними власниками? Чи може у Генплан закласти такі умови, щоб умовно, ніхто не міг одягнути «шапку» на залізничний вокзал? Якщо стисло, то яким чином плануєте встановлювати запобіжники та працювати з власниками тих чи інших об'єктів у місті?

- Переходячи до вокзалу, то тут все просто. Якщо людина щось вирішила намалювати або навіть зробити детальні концептуальні рішення, то це може зробити кожен архітектор. Автор проєкту робить його для себе в першу чергу, бо він знаходиться у пошуках форм, і якщо він створює щось, то критика до нього повинна бути тим, що його стимулює працювати краще. А якщо архітектор ображається, то я вважаю, що він неповноцінний архітектор і досі не навчився як працювати та сучасним підходам до роботи. Це ні до чого не зобов'язує, ні нас, ні мешканців, але є багато людей, які думають, що якщо хтось щось намалював, то це повинно будуватись.

Насправді це не підхід до архітектурного планування, як на мене. Для того, щоб визначитися, що робити з громадськими місцями, потрібно проводити архітектурні конкурси. Бо коли архітектор отримує завдання на розробку реконструкції, наприклад, того самого, залізничного вокзалу, він розробляє проєкт згідно з всіма нормами. Дійсно може вийти красивий, сучасний, енергоефективний, з урахуванням відновлювальних технологій обʼєкт, то це один результат. А коли над майбутнім виглядом будівлі працює вісім або десять архітектурних бюро, кожне з яких змагається один з одним, то результат буде 100% краще, ніж той, який запропонує певна компанія або архітектор. Саме архітектурний конкурс підвищує якість об'єкта, робить і конструктивний, і фінансовий внесок в майбутнє будівництво, дає відповіді, як його раціональніше збудувати.

У основні положення генерального плану, можна закласти магістральній вулиці, певні важливі об’єкти, проєктування яких може здійснюватися лише на підставі проведення архітектурного конкурсу. Взагалі, у нас в нормативно-правових актах у сфері містобудівної діяльності є вимоги, що повинні бути планувальні обмеження, щодо певних місць, які повинні будуватися. Однією з таких вимог можна зробити будівництво за архітектурними конкурсами це може гарантувати певний результат попри стороні чинники. Міська влада може прищеплювати таку концепцію відбудови визначних об’єктів, залучаючи приватних власників, державних представників, які також зацікавлені у розвитку.

- OneWorks багато каже про те, що вони беруть за основу інші міста й інші країни. Є міста, на які дивишся і розумієш, що на певній території існують обмеження, а використанні певних матеріалів, певних кольорів, для відбудови того чи іншого об’єкту. Чи розглядаються варіанти розв'язання таких питань на рівні Генплану? Наприклад, щоб завдяки теплоізолюванню, зробити однаковий стиль наших панельних будинків. Чи закладаються у Генплан те, яким коштом та коштом чого, він буде реалізовуватися?

- Про таке конкретне рішення, щодо обмеження кольорів або використання певних колористичних рішень я не знаю. Ми про це не розмовляли, але тут є над чим задуматися, як може реалізовуватися це рішення. Мабуть, для Миколаєва, я не вибирав би певні кольори, тому що наше місто займає велику площу та має різну забудову різних часів. Однак перелік дозволених кольорів або матеріалів для використання при новому будівництві, або проведенні капітального ремонту зруйнованих об’єктів, впровадження таких умов - слушна думка, над якою потрібно попрацювати. Це дійсно важливо, якщо дивитися на концепцію в цілому, як буде виглядати місто у кольорі. Поставлю таке питання нашим колегам з OneWorks. Вони одні з найкращих дизайнерів у міському плануванні та архітектурі в Італії. Думаю, вони поділяться своїм досвідом, як вони такі питання вирішували й що вони порекомендують для міста Миколаєва.

- Повертаючись до зруйнованих університетів, чи є співпраця з міністерством освіти? Адже наразі, після ракетних атак, наші університети у такому стані, що їх потрібно відбудовувати наново. Можливо, розглядається концепція об'єднання певних обʼєктів, для того, щоб, наприклад, ефективніше залучити кошти й не відбудовувати три окремі університети, а зробити одну зону з кількома будівлями, які будуть виконувати освітню функцію. Чи розглядаються такі концепції у майбутньому Генплані?

- До обговорення кожного розділу генерального плану, кожної сфери, що стосується бізнесу, роботи підприємств, відбудови якихось об’єктів, будемо залучати зацікавлені сторони. Мова про власників обʼєктів, представників державної влади, міністерств тощо. Завдяки цьому майданчику з ООН, на який вони до себе запрошують і представників місцевої, державної влади, міністерств, зараз, коли об’єдналися три міністерства в одне, ми будемо мати консультації, дискусії та діалоги із державою.

Якщо казати про відбудову університетів, то так, у Миколаєві всі університети постраждали від обстрілів. Зараз ми розглядаємо пілотні проєкти за пʼятьма напрямками. Перший напрямок - історичні об’єкти, другий напрямок - це зелені легені, тобто відновлення або створення зелених зон, третій напрямок - це портова індустрія та водний фронт, який включає відновлення певного індустріального об'єкта, що є дотичним до води, четвертий - інноваційний район, тобто створення на території, яка не використовується у місті або вільна, інноваційного району, який поєднає у собі різні функції як житла, так і комерційних послуг, освітніх послуг, які нам колеги будуть пропонувати, і п'ятий - це відновлення певних будівель, які були знищенні або пошкодженні через обстріли російських військ. За своєю методологією, проєктанти з цих об'єктів створюють базу даних, беруть 40-50 будівель та обирають ті, які мають потенціал для залучення людей та грошей. На них пропонують концептуальні рішення і потім шукають кошти на їхню реалізацію.

Так ось, коли ми розглядали локації інноваційних районів, то там була ідея відновлення закладів освіти, а саме наших університетів на певній території. Пропозиція була розглянути промислові території нашого міста, які зараз не використовуються і фактично можуть бути тією зоною, де можна розвивати освітній кластер. Зараз це лише ідея, тому я далі не буду розповідати деталі, бо вони ще не обрали вузьке коло цих об’єктів. Вони лише в нас запитували про ті чи інші локації, щоб ми про них розповіли більш детально. Коли вони ці об'єкти оберуть, будемо проводити дискусії в форматі залучення мешканців Миколаєва, будемо проводити обговорення. Потім оберемо ті пілотні проєкти, які будемо відновлювати, або створювати нові.

Ідея щодо університету була на позаминулому тижні. Саме керівник проєкту від OneWorks Анна Паес таку ідею і висловила. Вона розповіла, що в іншому європейському місті проблема з університетами була вирішена саме таким чином, і в неї виникла така ідея розглянути таку концепцію і для Миколаєва. Але це знову ж таки, робочі моменти, які потім втіляться, або не втіляться у рішення. Побачимо, до чого ми прийдемо, тому що потрібно ще провести дискусії з міністерством освіти, як вони все це бачать. Відновлення діяльності навчальних закладів на території міста Миколаєва, і взагалі питання майбутнього освіти, пріоритетне. На одній з зустрічей був представник від міністерства і він сказав, що у них була внутрішня розмова з міністерством освіти й там прозвучала теза, що для міста Миколаєва саме освітня сфера є основою його майбутнього.

- Колись мер міста, пояснюючи відсутність стратегії міста, сказав таку тезу, що це державна влада повинна вирішити, яка ідея міста Миколаєва. Це було ще до війни. Він сказав, що як у кожному організмі є голова, руки, серце та таке інше, то так і влада повинна зібратися і вирішити, про що Миколаїв. Сьогодні генплан, над створенням якого ви працюєте - стратегічний документ для діяльності міста. З огляду на це питання: чи згодні ви з такою думкою? Державна влада чи місцева повинна вирішувати яким має бути Миколаїв?

- Генеральний план - це стратегічний документ. Це поняття, яке зʼявилося після змін у законодавстві. Раніше мова йшла про необхідність затвердження окремої стратегії, як рішення міської ради, на базі якого потрібно було розробляти оновлення генерального плану. Зараз ми маємо законодавство, яке пояснює, що таке генеральний план. І там визначено, що у нього закладається стратегія розвитку міста. Сьогодні ми працюємо над розробленням такого генерального плану, який стосується саме відбудови міста. Тому коли ми говоримо про стратегію, то цей документ, тобто Генплан, вже повинен її включати й саме компанія OneWorks та залучені нею спеціалісти з економіки та планування, на базі тих даних, які вони отримують від наших державних органів, маючи офіційну статистику щодо людських ресурсів, щодо економічної діяльності підприємств, враховуючи те, що наш департамент економіки надає економічні паспорти значних підприємств, які мають основний вплив на життя міста, будуть прогнозувати та пропонувати стратегію розвитку для міста. Але це буде не тільки робота з міською владою.

Вже зараз зрозуміло, що вони будуть ініціаторами того, щоб долучати до цього процесу з кожного питання стейкхолдерів. Це буде синергія всіх зацікавлених сторін. Тобто, генеральний план, буде документом, який буде охоплювати певну стратегію майбутнього нашого міста. І нам це краще зробити відразу, все разом.

Після перемоги місто буде перебувати у новому економічному становищі, в плані ринку збуту. Тому ми заздалегідь повинні бачити, куди та яким чином нам надавати послуги. І кращим радником буде саме Європейський союз та ті країни і спеціалісти, які вже працюють з такою інформацією і зможуть проаналізувати, що місто Миколаїв може дати для ринку надання послуг не тільки внутрішньому, а і зовнішньому.

Тому, якщо казати чи згоден я зі словами Олександра Федоровича, то, мабуть, вірно буде сказати, що кожна ситуація змушує до тих чи інших дій. Зараз до такого рішення, яке, за його завданням, до речі та виконується. Саме завдяки міському голові та його партнерським відносинам, ми доєдналися до цього проєкту, в якому бере участь і місто Харків.

- До речі, чому майже на всіх презентаціях присутній не Сєнкевич, а секретар Миколаївської ради Дмитро Фалько?

- Мабуть, у міського голови є інші питання, які він вирішує. Там не лише Дмитро Фалько, там Віталій Луков бере участь у робочих нарадах, присутній і Юрій Андрієнко. Міський голова також долучається до робочих зустрічей.

- Хто ще бере участь у робочих засіданнях?

- Департамент економіки бере участь. Зараз проходить стадія аналізу та збору документів. Тобто у нас зараз підготовчий етап, який триває ці три місяці. Думаю, що починаючи з січня місяця, буде вже планувальна робота.

- За прогнозом, коли буде готовий генеральний план?

- Все залежить від того, як ми зможемо підбити підсумки по останнім руйнуванням. Тому що ми закладаємо таку можливість. Коли будемо мати зріз економічного аналізу, розуміння того, що сталося. Протягом року ми таку інформацію зможемо оновити та отримати актуальні дані, щоб врахувати їх. Також це буде залежати від того, як часто ми зможемо комунікувати, тому що зараз, коли постійно вимикають світло, провести три зустрічі онлайн з фахівцями є трохи проблематичним.

Ми підписали меморандум по довгостроковій співпраці, наші колеги озвучили нам, що вже зараз бачать, що будуть працювати над проєктом до року. Зараз вони працюють на волонтерських засадах і роблять значну роботу, але вони також будуть шукати фінансування, для того, щоб зробити роботу більш якісно і залучити тих спеціалістів, які нам будуть потрібні.

Тісна співпраця також налагоджена і з Урядом Данії шляхом залучення фахової інженерної та проєктної допомоги компанії COWI.

- Як це буде прийнято потім міською радою? Одна справа, коли це закупівля Генплану, і це йде за певною процедурою, а тут розробляється якесь положення компанію, на волонтерських засадах. Яким чином все це буде імплементовано?

- Було таке питання і ми розмовляли про це з міністерством регіонального розвитку, з представниками, які також долучаються на щотижневі наші дискусії. Якщо казати про ситуацію на зараз, то законодавство передбачає певну процедуру та певні правила до компанії, до її сертифікованих спеціалістів, які саме документи необхідно зробити, як провести слухання, обговорення, як пройти експертизу і затвердити цей технічний процес.

Проте, головне в цьому питанні - це те, яке завдання надати розробникам. Та робота, яку ми проводимо зі створення європейського майстер-плану, бо він розуміється та як він розробляється і працює, це буде саме тими вихідними даними, тими критеріями та завданнями й вимогами, що, де повинно бути, як, чому і навіщо.

Якщо законодавство наше не зміниться, то ми будемо завершувати цю роботу за чинними вимогами. Тобто затверджувати рішенням міської ради. Якщо наше міністерство імплементує європейські норми й зробить таку реформу, щодо відбудови міст, щоб ми були єдині з Європейським Союзом, у розумінні того, що у нас однакове законодавство і документи, то ми зможемо затвердити напрацювання OneWorks. Дійсно важливо, щоб ця робота була завершена та затверджена і мала вплив на наше місто.

- Італійська дизайнерка, яка веде цей проєкт, якось сказала, що серед даних, які вони отримали для проєктування, була, так звана, транспортна стратегія, план сталої міської мобільності, на яку певний час тому, було витрачено багато бюджетних коштів. Коментуючи цю стратегію, дизайнерка зазначила, що їм не вдалося візуалізувати цю текстову інформацію. Яким чином зараз у Генплан плануєте закладати транспортні артерії міста Миколаєва?

- Найпростіший інструмент для аналізу і роботи з такою інформацією - це створення геоінформаційної системи, в якій можна побачити й використовувати усі креслення одночасно. Деякі питання важко візуалізувати іноді через складнощі перекладу.

Є ще питання того, що у нас різні технічні вигляди мають генеральні плани. Тобто у нас є креслення, з понад 12 частинами, плюс пояснювальна записка. Вони подивилися креслення, дійшли до пояснювальної записки, побачили там багато тексту. Вони його читають, перекладають і розуміють, що там є певний річковий маршрут, і він прокладений від Каботажного спуску до Великої Коренихи. Все супер. Але як він прокладений? Як це показати на карті? Ось по цьому і виникають питання. Зараз ми працюємо над удосконаленням мапи, з нанесенням на неї наших мікрорайонів так, як ми їх називаємо.

- Коли була презентація на засіданні ООН, на комісії по житлово-комунальному господарству, то там озвучили, що основна мета майбутнього Генплану - побудова з Миколаєва міста-порту, що саме цей напрямок береться за основу міста. І у презентації, всі міста, які були взяті для запозичення досвіду - портові. Для чого тоді проводити громадське обговорення, залучати інші сфери, якщо вже міська влада вирішила, що майбутнє міста - портова інфраструктура?

- Тут, мабуть, потрібно почати з того, що я вже розповідав. Є питання, як місто жило до цього, які проблеми мало. Тільки маючи це розуміння, ми можемо щось спланувати. Потрібно розуміти, що місто Миколаїв має проблему у вигляді портової діяльності. Це впливає на життя мешканців, це стосується транспортних маршрутів, великих вантажівок, які порушували нормальне життя містян. Тобто, коли казали про місто-порт, то це було для того, щоб віднайти розв'язання проблеми на прикладі інших міст, які б дозволили розв'язати проблему діяльності цих підприємств для міста і зробити мінуси плюсами.

- Великою проблемою цієї війни стала історія з тим, що у Миколаєві єдине джерело водозабезпечення. Чи закладають у новий Генплан альтернативні варіанти водозабору?

- Починаючи з квітня місяця, наше місто без питної води і практично без технічної. Та технічна вода, що є, виводить обладнання з ладу, руйнує наші комунікації з водопостачання. Попри те, що наше місто стоїть на воді, завдання з водопостачання є надзвичайно складним. Нам потрібно розуміти, які є альтернативні варіанти водозабору та яку кількість споживачів, він може забезпечити. Розвиток нашого Миколаїв водоканалу це передбачає. Ще до військових дій, розглядалося питання диверсифікації мережі та її принципу роботи. Зараз продовжуємо пошук таких варіантів. Тому доцільно в Генплан закладати розділ щодо часткового забезпечення певних територій міста водою. Паралельно з цим розв'язувати питання відведення стоків та каналізації. Це потрібно, щоб зробити нашу водомережу більш сталою.

- У занедбаних обʼєктів все одно є власники. Чи закладається у стратегію варіант викупу цих територій?

- Зараз не можу точно сказати, але такі об'єкти точно будуть, щоб розв'язати питання розміщення критичної інфраструктури міста. Через те, що ми зараз знаходимося на етапі збору інформації, сказати, що ось цю покинуту територію покинутого підприємства ми викупимо і там зробимо, наприклад, школу, не можу. Але думаю, що таке буде. Є визначена законом процедура щодо викупу земельних ділянок та майна, яке необхідно для того, щоб забезпечити необхідними послугами місцевих мешканців. Всі ці процедури потрібно робити виважено, через рішення сесії. Будемо пропрацьовувати бачення того, як це можна буде зробити, з найменшими витратами з бюджету.

- У презентаціях не побачила питання вирішення безпекових моментів. З огляду на те, що ми можемо жити як Ізраїль, який живе в стані постійних загострень та обстрілів, які проєктні рішення пропонуються для захисту населення?

- Це один з окремих напрямків, який Європейська економічна комісія вивела у тему окремого воркшопу, щоб залучити спеціалістів не лише з OneWorks, а й з усього світу, щоб врахувати найкращі практики. Питання безпеки, шелтерів, їх створення, утримання.

Одну з таких робочих зустрічей будуть модерувати експерти з Фінляндії. У місті Хельсинки, з 1960 років побудована велика мережа бомбосховищ, які можуть прийняти не лише населення міста, а й людей, які туди приїдуть. Це понад п'ять тисяч укриттів, які можуть прийняти біля мільйона людей. Як вони це робили, як ця мережа будувалася, про це буде велика дискусія, у якій візьмуть участь представники й інших країн. Завдяки цій зустрічі ми будемо бачити, що можемо взяти для нашого міста. Сподіваюсь, знайдемо ті рішення, які зможемо використати у нас.

Цей воркшоп потрібен не тільки нам, як представникам міської влади, а й спеціалістам з OneWorks та іншим архітекторам, які працюють над розробкою Генплану, щоб подивитися на цю ситуацію наново. Це обов'язково буде окреме рішення. Більш того, нещодавно були започатковані зміни у містобудівне законодавство, де це питання повинно бути враховано і це буде у нашому Генплані. Ми хочемо бачити ці об'єкти не тільки як захисні споруди, а і як простори, які миколаївці зможуть використовувати у мирний час.

– З огляду на вже проведений аналіз, які законодавчі зміни потрібні для створення Генплану, за яким у Миколаєва є майбутнє?

- Ми можемо розробити Генплан відбудови та подальшого перспективного розвитку міста за тим законодавством, що є зараз. Це реально можливо, потрібно тільки виконати процедури. Але я думаю, що краще вносити зміни до законодавства, які потрібні для узгодження наших вимог у плануванні населених пунктів до вимог ЄС. Працюємо з нашим профільним міністерством щодо цього - їм цікавий досвід нашого проєкту UN4Mykolaiv. Та робота, яка зараз проводиться з нашим містом та Харковом, який також значно постраждав від обстрілів, - важлива, експертна та фахова. Вона може мати значний вплив на подальший розвиток наших міст.

- Які пілотні проєкти вже розглядаються та чому важливо взяти участь в опитуванні?

- Розглядаємо можливості відновлення обʼєктів, які були зруйновані обстрілами. Він має назву «Housing Microdistrict». Він охоплює не лише житлові будинки, а і інших важливих обʼєктів, навколо яких групується життя.

До роботи також запропоновані напрями: «Heritage and iconic landmark» (надання другого життя будівлям та територіям культурної спадщини), «Green lungs» (створення сучасного зеленого простору для містян з вектором розміщення біля води), «Industry and the waterfront» (новий погляд на промислову діяльність пов'язану з використанням водного ресурсу), «Innovation district» (новий багатофункціональний мікрорайон).

За своєю методологією OneWorks зараз визначають обʼєкти, які найбільш потребують відновлення. Будуть визначені обʼєкти по кожному з напрямків, отримаємо економічне обґрунтування, будемо шукати донорів для їх реалізації. На деякі з цих напрямків ми вже маємо зацікавлених інвесторів. Думаю, до кінця лютого ми побачимо певні результати.

Над матеріалом працювала Олександра Ющишена, спеціально для «Преступности.НЕТ»