«Простими словами від експерта»: Майже все про повістки у Миколаєві, роботу «воєнкоматів», міфи про ТЦК та мобілізацію
11.05.2023 09:00
Потреба виходу з зони комфорту, через розвʼязану росіянами війну, привела до сотень рекомендацій, як протидіяти "воєнкоматам", породила тисячі запитань, на які суспільство, здебільшого не має відповіді. Наприклад, ворожі інформаційні кампанії почали вкладати думки про те, що працівники ТЦК замість того, щоб роздавати повістки, мали б самі йти на фронт. В той час, як багато хто з працівників ТЦК вже захищає країну та одними з перших стали до оборони. Зокрема, 27 лютого, через три дні після початку повномасштабного вторгнення, загинув начальник Корабельного ТЦК Віталій Бачков. Першого березня під Березнегуватим загинув молодший лейтенант Березнегуватського відділу ТЦК Юрій Блоха. Через тиждень, йому надали звання Герой України посмертно. Першими хто вступив в бій в Снігурівці, стала рота охорони Снігурівського відділу ТЦК, військовослужбовці Баштанського РТЦК стояли на обороні Баштанки.
Щоб зрозуміти, як працює ТЦК в умовах воєнного стану та оголошеної мобілізації, видання "Преступності.НЕТ" поспілкувалося з представниками центрів комплектування. Під час розмови офіцери* ТЦК простими словами розповіли про свою роботу та спростували міфи навколо своєї діяльності.
*Відповіді на запитання надали: офіцер мобілізаційного відділу Інгульського районного територіального центру комплектування (Юлія), офіцер обласного територіального центру комплектування Володимир Тимошин та майор – заступник начальника відділу військового обліку та бронювання обласного територіального центру комплектування (Олег).
– В чому полягає ваша робота? Чим ви займаєтеся?
Юлія: Основним напрямком роботи є комплектування військових частин з метою покращення обороноздатності держави. Це охоплює оповіщення військовозобов'язаних та комплектування військових частин.
– Як змінилася ваша робота після дозволу вручати повістки незалежно від прописки?
Юлія: Наша робота взагалі не змінилася. Ми як вручали повістки, так і вручаємо. Сьогодні змін не відчуваємо. Але надалі побачимо. Думаємо, буде покращення, бо люди зможуть більш довіряти нам. Досить часто були такі відповіді, що я не звідси, я з іншого міста, я приїхав сюди на годину, на дві й зараз уїжджаю додому. Тепер на ці питання ми зможемо дати відповіді. Раніше ми цього не могли зробити.
– Розкажіть, будь ласка, з юридичної точки зору, коли оголошена мобілізація, хто має прибути до, у минулому військкоматів, а зараз ТЦК?
Володимир Тимошин: Відповідно до вимог законодавства, в першу чергу повинні з'явитися всі оперативні резерви, всі, хто має мобілізаційне розпорядження, мобілізаційний припис. Фактично, відповідно до статті 65 Конституції України, це є обов'язком всіх. І всі повинні були з'явитися. Всі, хто проходив службу. Всі, хто підлягає мобілізації. Всі, хто старший 27 років, якщо він не служив. Насправді, ті, хто повинен бути, вони всі про це знають. На жаль, дуже багато людей не прибули й до теперішнього часу бігають.
Олег: В першу чергу повинні були прийти резервісти. Це ті, хто проходять службу в резерві, а також військовозобов'язані, які були призначені до складу команди. Ті, хто призначалися в команду, їм всім видавали мобілізаційне розпорядження, виписували облікові документи. Оці люди повинні були в першу чергу прийти до ТЦК.
Юлія: А загалом, після оголошення мобілізації, кожен військовозобов'язаний повинен з'явитися до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою уточнення військово-облікових даних.
– Тобто, коли вручають повістку на вулиці, супермаркеті, це не означає, що ти відправишся на фронт?
Юлія: Ні, в жодному разі ти обов'язково відразу ж не відправишся, тому що проводиться комплекс заходів, спрямований на вивчення особи військовозобов'язаного, на уточнення його облікових даних, направлення на медичний огляд, вивчення соціального становища, саме сьогодні, що з ним відбувається, чи користується правом на відстрочку згідно зі статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Також, перевіряється, чи має людина бронювання. Ці всі дані уточнюються, проводиться психологічний відбір, тестування різного типу, спілкування. І лише в тому випадку, якщо людина повністю по параметрах підходить до комплектування тієї чи іншої військової частини, його можуть направити до військової частини на співбесіду.
У військових частинах також проходить відбір і медичний, і психологічний. Спілкуються залежно від знань та вмінь людини. Саме військова частина приймає рішення, чи дана людина їй потрібна, чи може вона надати якусь допомогу державі, а саме тій військовій частині, чи ні. У випадку, якщо особа не відповідає якимось вимогам, вона повертається централізовано до територіального центру комплектування. І ми вирішуємо, що з цією людиною робити. Іноді пропонуємо іншу військову частину, розглядаємо різні варіанти. Залежно від навичок, це може бути навчальний центр з метою отримання якоїсь нової військово-облікової спеціальності.
Олег: Хочу додати, що під час вручення повістки, коли людина прибуває до ТЦК, її обов'язково вивчають. Дивляться, чи проходила людина військову службу, чи ні. І, якщо людина не проходила військову службу, то її спочатку завжди направляють в навчальні центри. На фронт нікого, хто не служив, не відправляють. Територіальні центри комплектування на фронт не відправляють. Ми комплектуємо частини, а далі частина вже вирішує. Судячи з задач, які вона виконує, – це буде або на фронті, або на другій лінії, або в цеху, або ще якісь задачі.
– В ці навчальні центри відправляєте ви, чи частина, до якої потрапляє людина?
Олег: До нас надходять завдання, які визначають обсяги необхідних кадрів. Тобто на навчання відправляють або напряму військової частини, або навчальні центри нас просять зайти людей і тоді вже ми до них направляємо.
Якщо це частини ДШВ (десантно-штурмові війська, - ПН) або морської піхоти, то, зрозуміло, що там люди потрібні придатні для служби, здорові, молоді, як ми кажемо. Таких людей ми відбираємо, відправляємо частинам. У морської піхоти, ДШВ є центр, які також проводять навчання. Вже потім навчених людей розподіляють по військових частинах.
– Якщо все так, то чому такий ажіотаж з повістками?
Володимир Тимошин: Бо більшість громадян України не виконує законодавства України. Тому РТЦК змушені оповіщати осіб. Відповідно до законодавства України, будь-яка подія в житті відбулась, людина зобов'язана повідомити про це РТЦК: діти народилися, в навчальний заклад поступив, захворів, інвалідність отримав. Якби люди виконували законодавство і протягом 7 днів з моменту настання життєвих подій повідомляли б РТЦК, то сьогодні не було б потреби бігати містом, по селах і уточнювати дані. Але люди, не виконують закон, про що ми неодноразово повідомляли, через засоби масової інформації. Майже всі вони вчиняють адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП – це не повідомлення про повні події. Що з цього виходить? РТЦК його шукає, шукає, він ховався, його знайшли. А у нього стаття 23 закону про мобілізацію. Що це значить? Що він, відповідно до чистини першої, не підлягає призову, бо в нього три чи більше дітей. Або в нього мати, батько, теща, тесть – інвалід першого групи. Або людина навчається на денній формі навчання. Якби РТЦК знало б ці обставини, то не витрачало б стільки сил, і не було б от цього ажіотажу в країні, якщо б люди виконували закон. По-друге, є закон, який каже, що людина має повідомляти про зміну міста проживання.
– Наскільки відбувається комунікація між державними органами? Зараз дуже багато цифрових реєстрів і логічно, вони могли б передавати всю цю інформацію.
Володимир Тимошин: Дуже сподіваюсь, що так колись це буде.
– Який документ видає ТЦК, коли людина приходить і виявляється, що вона не підлягає службі?
Олег: Потрібно знати причину, чому людина не підлягає службі. Якщо, наприклад, вона заброньована, то її видають посвідчення про бронювання. Це те, що потрібно було робити до війни. Коли настав військовий стан, то відповідальні за військовий облік на підприємстві, повинні були видати їм посвідчення про бронювання. Після того як заброньовану людину зупинили на вулиці представники ТЦК, то він просто показує це бронювання і все, питань до нього немає.
Щодо інших ситуацій, то запису у військовий квиток ніякого не робиться. Людина просто приносить документи, які підтверджують право на відстрочку. Підстави перевіряються, приймається рішення начальника ТЦК про схвалення відстрочки, і його облікова картка ставиться у відповідну картотеку. У результаті на цих людей просто не виписуються повістки.
Тобто, коли людина ніколи не виконувала правила військового обліку, які, до речі, затверджені постановою Кабінету Міністрів 1487 від 30 грудня 2022 року, то у ТЦК є підстави почати її шукати, або звірити дані. Якби всі робили як належить, то ми б не витрачали свій час на пошуки.
Юлія: У випадку, коли військовозобовʼязаний не підлягає мобілізації за станом здоров'я, після проходження військово-лікарської комісії, яка працює на базі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у військово-обліковий документ військовозобов’язаного заноситься відповідний запис, щодо непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку та видається довідка військово-лікарської комісії. Відповідний запис та довідка засвідчується підписом начальника РТЦК та СП та гербовою печаткою відповідного органу. Даний запис засвідчується гербовою печаткою районного територіального центру контактування та підписом начальника РТЦК та СП.
Володимир Тимошин: Друзі, одна порада для всіх військовозобов'язаних, які ще не з'явилися до РТЦК: відкрите свої облікові документи й подивіться на печатку дати вашого останнього прибуття. І всі побачать, що там вже пройшли 10 років, 8 років і тому подібне. Тобто у ТЦК на теперішній час немає даних, які актуальні на теперішній час. У Постанові Кабміну, є пункт 10, в якому прописано, що кожних 5 років військовозобов'язані повинні звіряти свої дані. Якщо раніше цього не було, бо це робили підприємства, установи, де люди працюють, то зараз особисто військовозобов'язані мають звіряти свої дані.
– Чи враховуєте ви навички людей при вирішенні, кого куди відправити? Наприклад, у людини є військова кафедра, він там танкіст, але вона умовна ця військова кафедра, а за фахом людина працює, наприклад, програмістом і зараз саме в них є потреба у Збройних Силах. Як ви розв'язуєте це питання?
Олег: Якщо людина, наприклад, закінчила військову кафедру та має спеціальність, яка на даний час не така актуальна в Збройних Силах, то ми можемо її призвати та направити до навчального центру, і там вже, враховуючи її цивільну спеціальність, її можуть перенавчити. Наприклад, програміста на оператора дронів. Якщо його військово-облікова спеціальність на даний час не дефіцитна, не така потреба в них є, а його можна перенавчати, то перенавчають в навчальних центрах. Також це проходить в вищих навчальних закладах міністерства оборони, якщо це стосується офіцерів.
– Яка мотивація, на вашу думку, у тих, кого забирають служити проти волі? Ну, принаймні здається, що проти волі, коли ми бачимо у соцмережах відео, як людей хапають на вулицях, тягнуть до бусів. Деякі люди можуть поставити запитання, а чи справді це робить ТЦК, тому що це може бути, наприклад, затримання дезертира, або людини, яка самовільно залишила частину. Тобто, якщо коротко, то як ви можете відповісти на ті відео, які публікують, наприклад, у тик-тоці акаунту "Повестки в Николаеве"?
Володимир Тимошин: Телеграм-канал "Повестки в Николаеве" – це справа Служби безпеки України. Кримінальну відповідальність по статті 114 прім, ще ніхто не скасував. Вона про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України. І вже є подібна практика. На жаль вона існує не у Південній Україні, а на Заході, на Волині. Вже є люди, які притягнуті до кримінальної відповідальності, саме за канали, де розповідають про роздачу повісток. Є людина, яка вже отримала 5 років позбавлення волі за це. Це по-перше, щодо каналів.
По-друге, всі ці відео в Тік-Токах і в Фейсбуках, де публікують інформацію про тих, хто роздає повістки – це теж кримінальне діяння. Такі відео грають на руку країні-агресорці. Плюс, ми ніколи не бачимо, з чого починається і чим закінчується відео. Як ви правильно зазначили, є дуже багато випадків самовільного залишення частини. Тобто це можуть бути не представники ТЦК, а, наприклад, представники Військової служби правопорядку. Це можуть затримувати людину, яка розшукується. А, може це людина, яка розшукується за ухилення від мобілізації.
Тому необхідно попереджати всі такі дії. Щодо Миколаївської області, то особисто не знаю таких випадків, щоб наші спеціалісти ТЦК когось кудись тягнули. Більш того, вони дуже толерантні. До того ж людям, які здійснюють оповіщення, необхідно мати залізні нерви та характер, бо, я перепрошую, посилають всі. Зривають погони, розказують, які вони розумні, кажуть: "Ви нічого не маєте права робити. Чого ви тут роздаєте повістки, а чому не на фронті?" При тому, що ніхто не вдавався у питання того, що сьогодні й ТЦК більшість людей, які пройшли АТО, ООС. Військові частини, якщо людина отримувала якісь поранення і ставала обмежено передатною, направляли до РТЦК. Саме такі люди із контузіями, із пораненнями частіше за все роздають повістки.
Юлія: Особисто вручаю повістки та виходжу на оповіщення, як за адресними повістками, так і з повістками на вулиці. Досить неприємно, коли я військовослужбовець, жінка, підходжу до людини і кажу: "Доброго дня. (тобто вже з посмішкою запитую). Можете, будь ласка, показати Ваші військово-облікові документи?" На що досить часто чую агресивні відповіді: "А Ви хто тут взагалі такі? Чому Ви тут нас знаходите? А йди, будь ласка, десь туди якомога далі". Це досить неприємно. Жінка, яка підійшла до військовозобов'язаного чоловіка з метою уточнення, навряд чи може когось силою кудись затягти. Зрозуміло, що цього не відбувається. Проте, не дивлячись на це, чую багато агресії у свою сторону. Нехай це буде на совісті тих чоловіків, які наразі так себе поводять. Справжні чоловіки в житті так не будуть себе поводити. Тому ми надіємося, що в нас в країні досить багато справжніх чоловіків, за якими ми можемо відчувати себе жінками, навіть будучі військовими.
– Серед військовозобов'язаних, є і жінки. Як з ними відбувається комунікація і як взагалі багато жінок призвали на Миколаївщині?
Юлія: Військовозобов'язані жінки належать до тієї ж категорії, що і військовозобов'язані чоловіки. Законодавча база однакова. Тобто військово-облікові дані вони також повинні уточнювати, кожних 5 років проходити медичний огляд, повідомляти про зміни облікових даних. Тому жінки приходять також, проходять медичні огляди, показують свої бронювання, показують, що дітки народилися, десь влаштувались на нову роботу. Примусового направлення до військових частин жінок, звичайно, немає. Бувають такі випадки, коли жінки приходять і кажуть: "Я хочу, я зможу, я впевнена, що я сьогодні надам допомогу державі, я хочу це здійснити". Зрозуміло, що ми намагаємося зробити так, щоб ця жінка допомогла: направляємо до навчальних закладів, де жінки отримують військово-облікові спеціальності, такі як психолог, діловод, інші різні військово-облікові спеціальності, або до вишів, де жінки отримують військово-облікову спеціальність та офіцерське звання.
– Можете розповісти більш детально, як відбуваються замовлення? Звідки ви знаєте, кого треба знайти?
Олег: Нам доводять завдання вищі штаби. Кількість, яка потрібна, які військово-облікові спеціальності. Це все визначається Генеральним штабом, який своєю чергою доводить через командування Сухопутних військ і так, ця інформація доходить до нас. Ми самі не визначаємо, кого нам скільки треба. Нам завжди вище керівництво доводить цю потребу.
– Є такі випадки, коли військові частини самі шукають собі людей. Ці люди отримують так зване "відношення". Що потім відбувається з цією людиною? Чи повинна вона прийти до вас, щоб ви її видали військовий квиток?
Олег: Якщо людина має "відношення" від військової частини, то вона приходить до районних центрів комплектування, де вона перебуває на обліку. Скоріш за все це буде контрактна служба. Тобто коли людина підписує контракт з військовою частиною.
– Яка комунікація між вже військовими та Центрами комплектування? Яку соціальну підтримку надають ТЦК військовослужбовцям?
Олег: Після того, як людина йде до військової частини, вона там обліковується. Єдине, що ми можемо, це коли військовослужбовець хоче звільнитися зі служби з якоїсь причини, то здійснити виїзд до місця проживання військового аби зʼясувати ці причини. Можемо скласти акт обстеження, щоб підтвердити або ні те, що викладене у рапорті. Після цього людину або звільняють або не звільняють. Райони центрів комплектування працюють з тими, хто звільняється з військової служби. Тобто це пенсіонери, яким оформлюють справи й направляють до Пенсійного фонду для нарахування пенсії. Це інші соціальні виплати, робота з родинами загиблих, з пораненими та таке інше.
– Яка соціальна підтримка наразі є актуальною у роботі центру?
Володимир Тимошин: На теперішній час, одне з найактуальніших питань – це робота з родинами загиблих. Законодавець каже, що родини, які мають право на грошову допомогу, можуть звернутися в будь-який територіальний центр. Тобто якщо людина була мобілізована в Снігурівському районі, і, не дай Бог, загинула, а дружина знаходиться в Івано-Франківську, то вона може прийти там в територіальний центр і їй мають допомогти оформити документи. Бо людина сама, особливо в такому стані, в якому вона знаходиться втративши близьку людину, навряд чи матиме змогу шукати юристів, чи адвокатів. Можна приходити до територіального центру, в якому є фахівці соціальної підтримки, які оформлять повний пакет документів, з'ясують, які ще є родичі, та направлять весь пакет документів на розгляд керівництва.
– Ви вже казали, що багато тих, хто прийшов АТО та не може зараз служити на фронті, розносять повістки. Але люди дуже часто кажуть: "Чому воєнкоми самі не підуть служити? Хай вони служать, навіщо мені видають повістку?" Вам є що сказати на це?
Олег: Спеціалісти нашого центру вже служать. Фактично вся рота охорони, яка була, з першого дня, знаходиться на службі. І нас продовжують майже щотижня відправляти на фронт. Більш того, у нас вже навіть є втрати. На превеликий жаль.
Також хочу додати, що ТЦК це також робота, як і будь-яке підприємство. Також потрібно знати цю роботу виконувати. Розумієте, якщо відправити на фронт працівника, який займався своєю роботою 5 років, знає, як це робиться і може зробити все за 5 хвилин і заміняти його тим, хто прийшов з фронту, наприклад, на людину, яка перший раз це бачить, то самі розумієте, що з цього буде.
Володимир Тимошин: Додам, щоб люди зрозуміли. Лише у квітні внесли зміни до законодавства України щодо діяльності ТЦК. До цього, в обов'язки ТСК входили завдання з територіальної оборони. Тобто коли були прильоти, була реальна загроза, то працівники РТЦК були на позиціях, обороняли місто Миколаїв. Тому ми не можемо зараз сказати, як тут правильно. Бо до завдань ТЦК відноситься соціальна підтримка. Є офіцери, які знають як це працює. А ми, давайте, хлоп, та відправимо цю людину на фронт, бо комусь так спало на думку. А на місце цього спеціаліста прийде людина з фронту, яка обмежено придатна і сяде працювати. А на зустріч прийдуть мати, жінка загиблого, і вони будуть сидіти та дивитися один на одного, не знаючи, що робити. Тобто, потрібно, щоб фахівці працювали. Не можна просто так сказати: "Давайте всіх поміняємо".
Юлія: Робота представників ТЦК – це робота з людьми, які досить часто агресивно налаштовані. Потрібно знайти підхід до кожного громадянина, дати зрозуміти, що це її конституційний обов'язок. Досить часто я хлопцям кажу: "Ти зможеш, я в тебе вірю. Вірю, що ти повернешся, повернешся з перемогою". Хлопці залишають прапори. Кажуть: "На тобі ручку, я повернуся, а ти мені віддаси". Це все проходить через нас. Проходить не безслідно. Дуже важко, мені як жінці важко, тому що я розумію, що це чийсь батько, син, брат. Намагаюся з кожним знайти порозуміння, якийсь підхід, пояснити, чого ми це робимо. Чомусь багато хто не розуміє, що таке військова служба взагалі, як реагувати на все це. Зрозуміло, що це зміна зони комфортності людей, які жили звичайним життям. Все відбулося дуже різко. Він вчора ходив на звичайну роботу, а сьогодні він військовий. При цьому бути військовим – це досить відповідально. Потрібно вміти слухати, вміти розуміти те, що тобі кажуть, і виконувати те, що тобі кажуть. Не кожна особа це вміє. Але я вірю в наших хлопців, які вже служать сьогодні, і які в майбутньому стануть військовослужбовцями. Я ними дуже пишаюся. Мурашки по шкірі, коли до війська приходять чоловіки досить зрілого віку і розповідають, що пояснювали молодшим хлопцям, як правильно рити окоп, що треба копати під корінням, тому що так буде безпечніше. Така людина каже: "Я не міг бігти, але я міг пояснити, як себе захистити". І чоловіку 60 років. Неймовірна вдячна всім, хто пішов захищати Україну. Навіть тим, що звільняються за сімейними обставинами. В жодному разі нікого не засуджую. Є різні сімейні обставини. Кажу кожному: "Дякую, ти зробив, хоч і трішечки, але та захистив нас".
Володимир Тимошин: Є чоловік, який на час початку війни вже мав чотири дитини. І народилася в червні 2022 року п'ята дитина. І хлопець цей, він не звільнився, хоча має всі права. На додаток, він ще й підписав контракт. Тобто, все залежить від людини. Якщо не хочеш, завжди знайдеш підстави. Хтось згадує про тещу, яку не бачив 20 років, навіть не пам'ятає, де вона живе. Але як тільки почалася війна, в жінки питає: "А у нас теща не інвалід?" "Так, інвалід". "Боже, давай нам документи, теща, що ти інвалід". І все. На жаль, у нас таке може бути, бо це дозволяє законодавство. Є випадки, коли людина має три вищі освіти, працює на підприємстві інженером, але для того, щоб не піти служити, вступала до Надбузького технікуму сільського господарства на тракториста, на стаціонар. Все. Розумієте? Ми ж бачимо, скільки у нас поїхали до Польщі, до Німеччини, навчатися в навчальні заклади. Люди віком до 50 років. Всі поступили на денне відділення. Тому, на жаль, законодавство так побудоване, що якщо ти не хочеш служити, ти найдеш собі 150 причин, щоб цього не робити. Наприклад, мені 58 років. Але 24 лютого я прийшов служити, хоча зняв погони ще у 1996 році. Скільки років пройшло. Але це справа кожного. Крім того, що це обов'язок.
До того, я вам скажу, свою особисту думку. Я ж бачу, хто в нас на теперішній час в місті Миколаєві працює в органах місцевого самоврядування, органах влади. Бачу багато чоловіків віком 30-40 років, які всі мають вищу освіту, майже всі вони закінчили військову кафедру, майже всі вони офіцери запасу. Але вони також бігають. В бухгалтеріях сидять, папірець перебирають, мають бронь та щось там розказують онлайн. Якісь конференції проводять. Подивіться, у нас на депутатів міської ради та обласної ради. Хто служить? Два з міської ради й один з обласної. А інші хто в нас? Волонтери. З огляду на це я взагалі вважаю, що вони надалі не мають права працювати в органах державної влади й бути депутатами. Бо вони не захищали свою Батьківщину і відсиділися під час війни в теплих місцях. А більшість з них взагалі по пів року, по 8 місяців були на Західній Україні, онлайн працювали, отримуючи заробітну плату. Це моя особиста думка.
Ще не дуже справедливо, що коли людина не проходила службу до 27 років, то вона не підлягає призову. Бо, вочевидь, це мама з папою вирішили, щоб дитина не служила. В той час як інші мама з папою, які працюють десь на заводі або в колгоспі, в селі, не змогли влаштувати дитину і вона в 18 років пішла до Збройних сил України, була призвана. Наприклад, в 19 років замінилася, а коли їй було 20, то почалася війна, і вона в 20 років зобов'язана йти захищати країну. А інший лоботряс, якому 27 років, чого, коли його побачиш і не скажеш, бо виглядає на всі 40, тільки викладає в TikTok, в Facebook, як вони в фітнес-клубах, на дискотеках. Але вони маленькі, їх не можна призивати. Тому потрібно міняти законодавство України. Зменшувати це відтермінування хоча б до 25. Вища освіта повинна одна, тобто тільки якщо ти здобуваєш першу освіту, ти не підлягаєш мобілізації. А другу, третю, четверту – всі повинні бути мобілізовані. Так само потрібно вводити комісійне обстеження та перевіряти, чи дійсно людина кимось опікується.
– Можете розказати трошки детальніше, як відбувається бронювання військовозобов'язаних? Здебільшого які підприємства бронюють своїх працівників?
Олег: Різні підприємства, які мають мобілізаційні завдання. Наприклад, постачання зерна, виробництво якоїсь продукції. Також визначається перелік посад, які підлягають бронюванню, і які не підлягають, визначаються обліково-військові спеціальності, які підлягають бронюванню, та які не підлягають. Але цих працівників потрібно було забронювати до запровадження воєнного стану. На даний час мають право бронювати органи державної влади, підприємства, установи й організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Володимир Тимошин: Знову-таки додам "але". Всі кажуть: "Маємо право". При цьому мало хто каже, що має обов'язок відповідно до 65 статті Конституції України захищати Батьківщину. Саме тому, ми нещодавно розбиралися, скільки сидять в різних структурах міського виконкому, в різних комунальних установах, комунальних підприємствах (не критичних, не тих, що, наприклад, ремонтує дороги), і всі кажуть, що мають право.
З 30 грудня 2022 року відповідно до постанови 1487 мобілізацією і мобілізаційними заходами повинні в першу чергу не ТЦК, а органи місцевої влади, органи місцевого самоврядування, керівники підприємств. Хто в нас сьогодні може повістки роздавати, відповідно до постанови 1487? Органи місцевої влади, поліція, органи державного управління. Тобто сьогодні в кожній ОТГ повинна бути особа відповідальна за мобілізацію. Так само як в міськвиконкомі.
– А у Миколаєві такі люди є?
Володимир Тимошин: Хороше питання. Поставте його нашому керівнику Сєнкевичу, є в нього такі люди чи ні. На додаток, зазначена постанова визначає штат, який повинен бути, і заробітну плату, яку вони повинні отримати.
Дуже сподіваюся, що деякі керівники підприємств це побачать. І керівники, в тому числі міста Миколаєва, що відповідальність за статтею 114 прим, яка передбачає до 8 років позбавлення волі за перешкоджання діяльності ЗСУ, ще ніхто не скасовував. Ці статті стосуються і керівників підприємств, керівників місцевих ОТГ. Я вже не кажу про адміністративну відповідальність за статтею 210.
Дивіться, що робить у нас сьогодні. Дуже великі підприємства, такі поважні, які у нас називають себе містоутворювальними. Територіальний центр відповідно до законодавства надає такому підприємству моброзпорядження і зазначає: "Ви зобов'язані направити до нас 4 квітня.." І перелік осіб. Що роблять керівники підприємства? В той день, коли отримують це моброзпорядження, іншим наказом відправляють всіх людей з зазначеного переліку до 5 квітня у відпуску без збереження заробітних плат. Надаються нові мобілізаційні розпорядження. Вже 5-го квітня просимо направити до нас 7-го. Вони 7-го відправляють людей у відпуску.
Виникає запитання, а де тут робота правоохоронного органу? Для прикладу скажу, що на теперішній час, якщо я не помиляюсь, тільки з Інгульського РТЦК до другого відділу поліції направлено заяви про розшук та доставлення приблизно на 7400 осіб. Мова про солдатів, сержантів, офіцерів. Скільки розшукано та доставлено? Нуль. Все. Розумієте? Сталося так, що всі втомилися та чомусь вважають, що сьогодні тільки ТЦК і РТЦК стосується війна, більше нікого. Всі вирішили, що це не їхня справа.
– Деякі блогери кажуть, що ТЦК не можуть видавати повістки, бо вони не створені як організації, як це повинно бути за законодавством. Територіальні центри комплектування юридично – це що?
Володимир Тимошин: Всім блогерам, які зазначають, що ТЦК не визначені, або не існують, бо вони не створені відповідно до законодавства України, дуже рекомендую почитати, починаючи з Конституції, статті 17 Конституції, статті 85, і статті 92 Конституції України, яким чином створюються Збройні Сили. А потім почитати закон про Збройні Сили України. Там, відповідно до статті 3, є структура Збройних Сили, зазначено органи військового управління. Положення про ТЦК затверджується Кабміном. Зазначено, що ТЦК – це органи військового управління. Тому всім, хто посилається нібито на наявне рішення Верховного суду України про те, що ТЦК "ніхто і звуть його ніяк", хочу сказати, що це все блеф. Це просто Верховний суд відмовив у прийняті касаційної скарги й надав строк на усунення недоліки. Це було 5 грудня, а 13 грудня, ТЦК вже подав у Верховний суд скаргу та той відкрив провадження. Тому це все, гра така.
Законодавство передбачає, що у ТЦК в майбутньому будуть сидіти в білих сорочках, за красивими столами, дівчата з великими бантами й по електронній черзі будуть людей викликати. Тобто законодавець, коли таку систему створював, він передбачив, що в цьому напрямку будуть працювати Миколаївський міський виконком, "Нібулон", "Зоря", "Обленерго", всі з Баштанки, Снігурівки, з інших ОТГ, що всі будуть виконувати вимоги закону. А ТЦК буде тільки приймати людей. Але, на жаль, ми бачимо, що ніхто не хоче працювати, крім ТЦК. Якось так.
– На власну думку, чи потрібно забирати звання у тих, хто не прийшов тоді, коли мав бути прийти на службу?
Володимир Тимошин: Особиста думка? Необхідно. От якщо ти отримав звання, навіщо ти кафедру закінчував? Знаєте, навіщо? Щоб в армію не піти. А якщо ти вже отримав звання, тебе ж навчали, ти офіцер. Тут ми повертаємось до того, що я раніше казав.”Маю право не йти”, - каже багато хто. Ні, захищати Батьківщину – це обов'язок. Тому, крім того, що забирати звання офіцера, потрібно ще позбавляти депутатства і права працювати в органах державної влади. При цьому я не кажу, що у всіх. Бо дійсно є ситуації, коли у людина інвалід, або у неї дитина інвалід. Або він настільки фахівець, бо займається кібербезпекою Миколаївського міськвиконкому, дивиться, щоб не вкрали нічого там. Що? Вже вкрали, так? Ну, тоді дивиться, щоб ще більше не вкрали. Або сидить в бухгалтерії та каже: "Юля, передай Вані ту папочку", а потім йде до фітнес-клубу, качається, а увечері на дискотеку в нічний клуб… Розумію, він офіцер, але нехай така людина не буде офіцером. Це моя особиста думка. Я не висловлюю думку РТЦК, ОТЦК або Міністерства оборони України.
Бліц*
*У цьому блоці розмови представники територіального центру стисло відповіли на найпоширеніші міфи, які можна знайти у соціальних мережах відносно армії.
– Хватають на вулиці й забирають на війну.
– Ні. Не забирають на війну. Якщо людина не проходила службу у Збройних силах України, спочатку вона буде відправлена до навчального центру.
– Неважливо, хто ти та що ти вмієш – м'ясом на фронт.
– Попередня відповідь. Наприклад, людина має військову кафедру Миколаївського суднобудівного інституту. Спеціальність та званні – лейтенант військово-морського флоту. Куди його відправлять? Скоріш за все до Одеси, бо у нас тут немає запиту на таку спеціальність. Там, скоріш за все, людина потрапить до дотичного до цього навчального центру. Після навчання він може повернутися до військової частини юристом чи кимось ще. .
– Воєнкомати "свірепствують", бо на фронті великі втрати.
– Воєнкомати не "свірепствують". Воєнкомати виконують завдання, які отримує від Генерального штабу. І, воєнкомати, це в Росії. У нас – територіальні центри. І ми не знаємо про втрати. Так само, як і ви. Не ми вирішуємо коли, куди, кого та скільки. Це знає тільки Генеральний Штат.
– Прийдеться жити в окопі. Без грошей, без їжі.
– Так сталося, що я особисто дуже багато знаю про те, що відбувається. Саме на Сході. Бо спілкуюсь щодня. Немає такого, що без їжі. Проте, всяке може бути. Людина може виконувати завдання і не дуже підготуватися до його виконання. завдання. І це людський фактор. Може не взяв все, що необхідно було взяти, бо важко нести. Не поклав в рюкзак елементарний мішок для сміття, а туди всі речі, для того, щоб воно було сухе. Не взяв там якісь пакети, щоб надіти на ноги. Але здебільшого це така страшилка. Знов таки, ми не виключаємо людського фактора. Таке буває. Але точно знаю, що всіх годують, лікують, одягають. І у військових частинах, і в навчальних центрах.
Щодо того, що без грошей. 30 тисяч, на одну хвилиночку. Ті, хто знаходяться там, вони по 30 тисяч отримують. І мінімальна заробітна плата сьогодні у військовослужбовців – це 20 тисяч. Не заробітна плата, а грошове забезпечення. Плюс премія 30. Якщо ти виконуєш задачі на нулі або за нуль виходиш, то ти отримаєш ще додатково. Чому без грошей? У нас ще, по-моєму, ні разу не було затримки по заробітній платі, тобто по грошовому забезпеченню.
– Служити в ЗСУ – дорівнює загинути.
– Знаєте, я вам скажу так: "Робити в "обленерго", міняти проводи, які обірвалися – це дорівнює загинути". Бо струмом може вдарити, так? Чи працюючи у "Миколаївгазі" можна постраждати, то газ може вибухнути.
– Можна потрапити під керівництво неадекватного командира.
– Людський фактор, знов ж таки. Ми ж не можемо сказати, що всі люди у нас ідеальні. Все може бути. Але для цього є вище командування. Взагалі, у нас сьогодні Збройні Сили України – це не Збройні Сили СРСР, де зранку до вечора, вибачте, перейду на російську мову, красили бордюр, листья і все остальное, ходили строевим шагом. Цього зараз нема. Насправді сьогодні у нас немає великої різниці між старшим лейтенантом, у якого є досвід та підполковником, у якого його немає. Ми переходимо до стандартів НАТО. У нас сержант офіцерами може керувати. Розумієте? Якось так. Це як в житті. І в житті, на цивільному підприємстві можна натрапити на керівника дурня.
Над матеріалом працювала Олександра Ющишена, фото надала пресслужба ТЦК
*Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково відображає позицію Міжнародного фонду "Відродження"