«Ми не збираємось нікого звільняти, ми хочемо зберегти спеціальності та колектив»: Ректор НУК Трушляков про приєднання МНУ імені Сухомлинського

Міністерство освіти та науки України активно взялось за реформування системи вищої освіти. Одним із векторів такого реформування є обʼєднання університетів з метою модернізації мережі. Не оминуло реформування і Миколаїв. Зокрема 5 січня Кабінет міністрів України ухвалив рішення про реорганізацію Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського, шляхом приєднання до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Зважаючи на суспільний інтерес до цієї теми, редакція "ПН" записала інтервʼю з ректором НУК Євгеном Трушляковим та проректором з науково-педагогічної роботи та міжнародного співробітництва Михайлом Михайловим, які розповіли деталі цього обʼєднання, а саме: звідки виникла така ідея, чи буде змінено назву університету в результаті приєднання до нього "сухомлинки" як структурного підрозділу, який диплом будуть отримувати студенти МНУ після приєднання до НУК, як планують популяризувати напрямок педагогіки та чи є в планах відновлення головного корпусу "сухомлинки" після російського ракетного обстрілу.

Окрім цього обговорили і нагальні питання, які стосуються безпосередньо НУК. Це відбудова зруйнованого головного корпусу університету, збільшення кількості іноземних студентів, відновлення суднобудування, як галузі в Миколаєві та Україні загалом. Також не обійшли тему зміни підходів фінансування закладів вищої освіти, зокрема освіту в кредит та грантове фінансування студентів, яке уряд планує затвердити цьогоріч.

— Почнемо з найбільш актуального питання для мешканців Миколаївської області. Це обʼєднання двох університетів. Поясніть взагалі, чому виникла ідея об'єднання?

Євген Трушляков: Так, це питання зараз турбує не тільки освітян, не тільки всіх мешканців міста і області, але і взагалі усіх людей у ​​нашій країні. Достатньо глянути всі соціальні мережі, де пишуть про всі ці реформи вищої освіти, про об'єднання вишів, іноді здається, що це тема номер один у наших медіа. Міністерство освіти і науки з приходом нового керівництва повідомило, що має намір оптимізувати мережу закладів вищої освіти. Це, мабуть, правильне рішення, тому що, дійсно абітурієнтів зараз все менше і менше, багато хто виїхав за кордон, багато хто, я думаю, не збирається повертатися. Тож вступників у нас, на жаль, меншає.

Є твердження, що в нас забагато закладів вищої освіти, і на цю тему можна довго дискутувати, але в якійсь мірі можна погодитись. І ось ця оптимізація мережі закладів вищої освіти - це, ймовірно, правильне рішення, але як її проводити, це вже інша справа. Необхідно розуміти, що є критеріями оптимізації. І тут мені вони не зовсім зрозумілі. Мають бути якісь конкретні розрахунки, прогнози, планування, що це дасть. Я цих розрахунків не бачив, й це не тільки Миколаєва стосується. Ми всі розуміємо, що грошей зараз менше, хоча насправді, і це вже було заявлено урядом, що грошей на освіту в наступному році буде більше, тому поки що не зовсім зрозуміла ситуація. Якщо грошей буде менше, то треба сказати всім університетам, щоб вони спланували свою діяльність, виходячи з реального фінансування. Плюс це буде такий стимул для розвитку господарської діяльності, адже люди будуть розуміти, що не потрібно чекати від держави якісь подачки, а працювати самим, заробляти гроші, розвивати свою міжнародну діяльність, розвивати науку.

Що стосується об’єднання університетів у Миколаєві, то з самого початку ми казали, що наш університет не вважає об’єднання під час війни правильним рішенням, але якщо все ж таки це станеться, то, звичайно, ми не будемо проти, якщо до нас приєднають інші університети. Дякую, що таку нашу позицію підтримала і наша ОВА на чолі з її Головою Віталієм Кімом. В грудні до нас приїхав Міністр освіти та науки Оксен Лісовий разом зі своїм заступником Михайлом Вінницьким, було спільне засідання Вчених рад, де було прийнято рішення про приєднання Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Нещодавно це рішення було ухвалено Кабінетом Міністрів України. В документі прописано два пункти: щодо самого приєднання і те, що всі студенти, які навчаються в "сухомлинці" або в його відокремленому підрозділі продовжать навчання в НУК. Тут все зрозуміло, і ніяких нових назв чи інших змін там взагалі немає.

— Тобто мова про створення в майбутньому якогось окремого університету з новою назвою чи ще щось не йде?

Євген Трушляков: Так точно. Те, що публікувало МОН на своїх сторінках та у соцмережах, то це точка зору окремих посадовців міністерства. Ні в нашому університеті, ні на якихось слуханнях чи ще десь такого ніколи не обговорювалось. І ми будемо проти такої назви, бо НУК — це не просто візитівка нашого міста, нашої Миколаївщини, це, як виразився наш мер, "ДНК нашого міста". Я вдячний йому за такий вислів на святкуванні століття нашого університету. Це історія та традиції, які знають не тільки в нашій державі, а й за кордоном. Я про це особисто дізнався, коли працював в США, потім було багато відряджень до європейських країн, Китаю та інших країн, і там всі знають про такий бренд, якщо так можна сказати, як Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова. І буде не правильно змінювати його назву.

Багато хто цікавиться, як це педагогів будуть готувати у кораблебудівному університеті, мов, люди не розуміють. Я трошки посміхаюсь на це, бо все дуже просто. По-перше, хоча наш виш і називається університет кораблебудування, але зараз це сучасний багатопрофільний дослідницький університет, в якому, наприклад, вже 25 років існує Гуманітарний інститут, де навчаються лінгвісти, дизайнери, психологи, спортсмени, і т.д. І коли Ольга Харлан і Олександр Авраменко кажуть, що вони випускники саме кораблебудівного університету, це нормально звучить. То чому буде ненормально, якщо ми випускатимемо педагогів? Інший приклад, всім відомий MIT (Масачусетський технологічний університет). Всі знають, що це найпотужніша вища школа з інженерної освіти, але ж подивіться їх сайт, там є школа мистецтва, школа соціальних наук, школа гуманітарних наук з лінгвістикою та філософією, там багато гуманітарних напрямів, навіть театральний та музичний напрями є. Я думаю, що всі випускники МІТ з гордістю говорять, що закінчили цей університет. Тим паче в дипломі зараз пишеться перш за все назва освітньо-професійної програми, навіть не спеціальності, з якої навчався студент, тобто, якщо студент закінчив факультет педагогіки, то відповідну освітньо-професійну програму і буде записано в дипломі, а який університет він закінчив, це буде як додаткова інформація, й ми плануємо писати Педагогічний інститут, навіть можна імені Сухомлинського, Національного університету кораблебудування. Ніяких проблем.

— Тобто цей весь майновий комплекс входить у структуру вашого університету як окремий інститут, правильно?

Євген Трушляков: Міністерство освіти та науки повинно видати відповідний наказ, де будуть оголошені важливі моменти щодо приєднання, терміни, механізми приєднання, організаційні аспекти, майнова сторона. Тобто така дорожня карта приєднання. Але все це буде саме під егідою нашого університету, тобто все це майно, земельні ділянки і т.д. Все з балансу "сухомлинки" передається на баланс нашого університету, ми будемо балансоутримувачами.

— На даний момент поки немає розуміння, скільки студентів, викладачів, яка кількість приміщень?

Євген Трушляков: Зараз міністерство працює над відповідним наказом. А кількість студентів та викладачів можна переглянути у всіх статистичних звітах, у єдиній державній базі освіти, це все є. Ми плануємо, по-перше, зберегти педагогічний напрямок освіти та науки. Університет імені Сухомлинського – це теж певна історія, традиції. Думаю, що це правильно, щоб зберегти його як структурний підрозділ НУК, зберегти всі спеціальності, всіх педагогів. Ми не збираємось нікого звільняти, ми хочемо все зберегти. Між іншим, моя мама закінчила саме наш педагогічний університет, вона прекрасний й відомий у місті вчитель математики, тому я з великою повагою ставлюся до педагогів та нашої педагогічної освіти. І ми вже продумуємо якісь активні заходи, стратегію, бо ми зараз повинні змінити відношення до педагогіки і до самих принципів педагогічної освіти. Я безпосередньо не займався ще цим, але в мене є своє бачення. Хочемо зробити для наших майбутніх студентів і викладачів якесь закордонне стажування. В нас є вже такі попередні домовленості, щоб вони подивились, як це робиться, наприклад, в Естонії, Данії. Це будуть невеликі групи з найкращих викладачів і студентів, які зможуть перейняти досвід і потім будуть це використовувати в методиках навчання, підходах, бо мені здається, що зараз ми не використовуємо новітні підходи в педагогічній освіті. Це допоможе зробити цю професію більш популярною, бо нам не вистачає педагогів, особливо в сільських школах, та і в міських школах теж не вистачає. Ми спробуємо зробити певну реновацію цього напрямку.

— В планах залишити студентів та викладачів на їх базі?

Євген Трушляков: Звичайно, я це завжди підкреслюю, що наш університет самодостатній, в нас все є: будівлі, аудиторії, приміщення, хоч ми і сильно постраждали від ракетних ударів, але працюємо над відновленням. В нас немає мети забрати щось під себе, навпаки, ми навіть можемо поділитись. Ми дуже активно працюємо з Данією щодо нашого відновлення, вже є конкретні результати, я думаю, що незабаром будуть вже будівельні роботи проводитись.

У "сухомлинці" теж є розбомблені корпуси і ми вже думаємо над їх відновленням. Ми вже говорили про те, що в нас збільшаться об’єми робіт, але поки не було цього рішення уряду, я просив своїх колег не обговорювати цю тему з журналістами, бо спочатку повинно бути рішення, а потім кроки. Якщо у педагогічного університету буде якась необхідність в аудиторіях, матеріально-технічному оснащенні, фахівцях чи викладачах, то ми будемо надавати допомогу.

— Щоб закрити тему відновлення після руйнувань, на якому зараз етапі відновлення головного корпусу НУК?

Євген Трушляков: На зараз ми вже маємо проєкт відновлення. Ми надали цей проєкт агенції UNOPS, яка займається відновленням об’єктів на території нашої області за дорученням датського уряду. Ми практично вже на стадії завершення узгоджень цього проєкту відновлення. Там все розписано, креслення, пояснення, закупівлі, але всім цим буде займатися UNOPS, що для нас краще, бо ми не повинні будемо проводити тендери, шукати виконавців та підписувати відповідні договори. Ми узгодили проєкт і все, заходьте, будь ласка, працюйте. Ми забезпечуємо тільки умови для цієї праці. Все відбуватиметься за позабюджетні кошти, ми не матимемо до цього ніякого відношення. Можна було, щоб вони самостійно розробляли проєкт, але ми трішки випередили їх і попрацювали над цим, за свої гроші провели попередню експертизу, розробили та узгодили технічний проєкт. Весною роботи мають вже розпочатися. Ми розчистили всі площадки, розібрали завали, поприбирали весь бруд, можна заходити й будувати. Більшість таких робіт виконували силами наших викладачів, співробітників і студентів, які самовіддано працювали на університетських толоках.

— Чи є розуміння в яку суму обійдеться відновлення?

Євген Трушляков: За даними незалежних експертів, поки що називали суму від 240 до 300 мільйонів гривень. Сюди входить повністю відбудова з усіма інженерними комунікаціями, модернізацією будівлі. Все що потрібно.

— Бомбосховища також є по проєкту відновлення?

Євген Трушляков: Так, звичайно, буде будівництво нового сучасного бомбосховища, збільшеної місткості, так як в головному корпусі у нас є укриття, але недостатньої місткості, хоча і досить непогані. Навіть була ситуація, коли до нас приїхало понад 100 послів України у різних країнах світу і ми з ними десь дві години сиділи в укритті через повітряну тривогу, розказували їм про Миколаївщину, про університет. Вони дуже добре до нас ставляться. Сподіваюсь, що будуть допомагати нам у реалізації наших амбіційних планів щодо міжнародної діяльності.

— Під час зустрічі з Міністром освіти та науки у грудні Оксен Лісовий сказав, шо після об’єднання для вас буде додаткове фінансування від інвесторів. На що саме заплановані ці кошти та про яку суму йдеться?

Євген Трушляков: Так, якщо я не помиляюсь, то мова йдеться про півтора мільйона доларів. Кошти направлять на розвиток саме наукової складової, тобто лабораторій, устаткування, закупівлю наукового обладнання і тд. Ми поки що не маємо цих коштів, і навіть не маємо підтвердження, але якщо Міністр та його заступник про це сказали, то сподіваємось, що це дійсно так і буде. Ми плануємо витратити кошти не тільки на покращення нашої кораблебудівної наукової бази, бо в нас на порядку денному стоїть питання нового дослідного басейну, без якого кораблебудування взагалі не може існувати. В нашій країні всього два таких басейни: у Києві є маленький і в нас. Якщо ми кажемо, що Україна – це суднобудівна та морська країна, то сучасний дослідний басейн повинен бути. У нас в планах зробити цей басейн і закупити для нього нове сучасне обладнання. Окрім цього, розраховуємо забезпечити відповідним обладнанням наш новий педагогічний напрямок, щоб розвивати цю галузь та покращити навчання педагогів. Це можуть бути якісь хімічні або фізичні установки, лабораторне обладнання. Будемо розглядати це питання та надавати пропозиції нашому міністерству.

— Не секрет, що в НУК навчається багато іноземних студентів. З яких вони країн та на яких напрямках навчаються? Чим їх заохочуєте до Миколаєва?

Євген Трушляков: В нас дуже амбіційні плани щодо залучення іноземних студентів. За інформацією Українського державного центру міжнародної освіти серед найбільш популярних спеціальностей в Україні є дві технічні – суднобудування та архітектура. Інші, це медичні, фармакологічні, музикальні. Саме спеціальність суднобудування знаходиться на 7-му місці. Це саме завдяки нашому університету. Зараз ми входимо також до ТОП-10 університетів України за кількістю іноземних студентів. Я думаю, що можливо в нас навіть більше зараз іноземних студентів, ніж у КПІ імені Сікорського, наприклад.

Звичайно, війна внесла корективи всюди і іноземці не дуже активно вступали до українських університетів, але це не стосується НУК. До нас, навпаки, прийшло багато іноземців. Перш за все, це китайські студенти. Ми навіть збільшили набір на наші кораблебудівні спеціальності. У період пандемії коронавірусу ми дуже багато уваги приділяли дистанційному навчанню, багато коштів виділяли на те, щоб не постраждала якість навчання при дистанційному форматі, бо ніхто не знав, як довго буде цей "ковід". Ми запровадили програми подвійних дипломів з нашими партнерами з Китаю. І, наприклад, наступного року в нас буде більше іноземців, ніж до війни. Наразі вони навчаються дистанційно, бо ні для кого не секрет, що іноземні країни не рекомендують своїм громадянам їхати до України. Це не тільки Китай, це і європейські країни, азіатські, африканські. Тим паче до Миколаєва, який є фактично прифронтовим містом. Але навіть в таких умовах ми продовжуємо співпрацю. В грудні минулого року делегація НУК на чолі з ректором відвідала Китайську Народну Республіку, зустрічались з керівництвом університетів-партнерів, з нашими китайськими студентами, підписали нові договори про спільну діяльність. За одним з договорів ми маємо збільшити кількість наших студентів з Китаю тільки в одному університеті-партнері до 1000 осіб. Засновано спільний коледж в окремих приміщеннях, де зроблено чудовий сучасний ремонт з українською та НУКівською символікою, Китайські партнери дуже сподіваються на нашу подальшу співпрацю, незважаючи на війну. Ми задоволені результатами цієї поїздки, бо побачили бажання співпрацювати з нами, і не тільки в освітньому напрямку, а й в науковому, розвиватись в культурному взаємообміну.

— А якою мовою викладають для цих студентів?

Євген Трушляков: Це теж важливий момент, про який необхідно сказати. З 2018 року, коли я став ректором, я говорив, що якщо ми не будемо розвивати англійську мову, якщо ми не будемо викладати англійською, то ми не будемо ніколи на передових позиціях. І ще тоді ми зробили так, що у нас практично всі міжнародні програми викладаються англійською мовою. З китайськими студентами у нас всі програми викладаються англійською мовою, щодо студентів з колишніх країн СНД, це насамперед Азербайджан, Грузія, Туркменістан, то там раніше використовували українську мову, іноді російську, але зараз ми теж будемо пропонувати, щоб всі переходили на англійську. Навіть для українських студентів, які бажають навчатися англійською мовою, була така можливість. Це складно, бо не у всіх є гарна мовна підготовка, як у студентів, так і викладачів, це і знання відповідної термінології, необхідність витрачати більше часу на підготовку до занять, але ми працюємо над цим, заохочуємо викладачів і студентів.

Михайло Михайлов: У нас взагалі два проєкти є в цьому плані, перший – це те, що казав ректор, що вже започатковано з 2018 року. І ще один проєкт, це стосується вибіркових дисциплін, які складають 25%, то ми запропонували викладачам зробити їх англійською мовою, звісно, з доплатою до зарплати. І українські студенти мають вибір, якою мовою слухати ці лекції та вивчати матеріал.

Євген Трушляков: Так, і зараз буде вступати в силу Закон щодо розвитку англійської мови в нашій державі і це дає нам ще більші можливості, щоб розвивати цей напрямок. Я думаю, що в майбутньому буде ще більше таких програм, а суднобудування це абсолютно інтернаціональна спеціальність, тому без англійської тут взагалі ніяк.

— Тут якраз питання в суднобудуванні. Якщо брати Миколаїв, то на заводі "Океан" майже нічого не залишилось, на Миколаївському суднобудівному напевно теж нічого великого будувати не зможуть. Тим паче він стоїть через два аварійних мости, їх потрібно зводити - розводити. Це дуже велика проблема. Чи обговорювали ви з міністерством або вам розповідали про якісь плани на цю сферу? Ви ж випускаєте спеціалістів, але вони їдуть в Китай, країни Балтії, ще кудись. А що робити в Миколаєві?

Євген Трушляков: Я не можу казати, що моя думка, це думка нашого уряду, але все ж таки, я вважаю, що в майбутньому в нас буде суднобудування. Питання в тому, щоб ми перебудували підходи до нашого суднобудування, концепції його розвитку. Ми не повинні будувати зараз такі великі судна, які будувались в Радянському Союзі чи на початку створення України як держави. Нам треба змінити філософію кораблебудування, суднобудування. На мою думку, це мають бути судна типу «ріка-море». Це те, що Нібулон показав, коли вони почали будувати баржі, буксири та інші спеціалізовані судна. Це те, що нашій державі необхідно розвивати. Навіть у тому ж Китаї чи Європі я дивлюсь на річки, як там один за одним ходять ці судна і як там працюють такі річкові транспортні перевезення. Якщо б ми зробили такий свій флот «ріка-море», то це було б добре. Так, це мають бути не такі величезні транспортні судна, як будують в Китаї, Японії, Кореї, чи якісь величезні круїзні пасажирські лайнери або спеціалізовані судна для освоєння морського шельфу. Але в нас є досвід, який ми можемо використовувати при будівництві практично усіх типів суден, плюс ремонт суден. Це теж перспективний напрямок, в нас є кадри та відповідні спеціалізації. Плюс військове кораблебудування, всі розуміють, що з війною змінились підходи до військово-морської науки, і в нас є можливості проектувати та виготовляти надводну та підводну техніку, ті ж дрони, автономні надводні та підводні апарати. Це треба розвивати. Я абсолютно впевнений, що суднобудування в Україні, зокрема в Миколаєві потрібно розвивати, але необхідно змінити підходи. Навіщо нам конкурувати там, де ми цього не можемо, з тими ж корейцями, японцями, китайцями. Треба обрати свою нішу та розвиватись у цьому окремому напрямку. Я про це неодноразово казав вже, якщо Україна хоче бути морською державою, а не країною у моря, то ми повинні розвивати і суднобудування, і судноремонт, і взагалі весь цей морегосподарський комплекс. І, звичайно, наш університет повинен поставляти кадри для цих галузей. Всі ці питання комплексні – освіта, бізнес, розвиток підприємств, наука, інвестиції.

— А чи може НУК, як університет надавати послуги з проєктування будівництва суден?

Євген Трушляков: Безумовно. Хто ж як не ми буде їх надавати? В нас є відповідні договори та завдання. Ми все це робимо. Також можемо щось конструювати та навіть виготовляти. Я вже казав, що в нас є дослідний басейн, без нього неможливо оцінити, які проєктні параметри будуть відповідати реальності. Ми готові проводити роботи по господарським заказам, державній (бюджетній) науковій тематиці, ми приймаємо участь у різноманітних конкурсах, грантах, тому багато що можна розвивати у цьому напрямку. До того ж, усі дизайн-бюро, які в нас є (у Миколаєві є декілька таких відомих компаній, фірм), вони практично повністю складаються з наших випускників.

Через пандемію коронавірусу та війну стало складніше, але ми залучаємо студентів майже з першого курсу до дослідницької роботи, щоб теорія йшла разом з практикою та наукою. Така галузь, як суднобудування не може існувати без науки, нових підходів, новітніх технологій, студенти мають долучатися до таких робіт. Також і педагоги мають долучатися до цієї роботи, впроваджувати їх у освітній процес.

— Зараз Міністерство освіти та науки планує провести масштабну реформу сфери вищої освіти. Зокрема планують ліквідувати заочну форму навчання. Як ви до цього відноситесь? Чим планують замінити чи залишиться тільки очне навчання?

Євген Трушляков: Наразі вже не ліквідують заочну форму навчання. Вже було роз’яснення щодо цього, поки що відклали це, зроблять її більш ефективною за рахунок використання методів та підходів дистанційної форми плюс дуальна освіта. На мою думку, зараз освітяни більше концентруються на питаннях вступу цього року. Буде велике реформування саме цього напряму, і ніхто не розуміє, чого очікувати. Бо вже не буде такого чіткого розділення як бюджет та контракт. Буде декілька важливих моментів. По-перше, можна буде вступити на повне державне замовлення, отримувати стипендію. Другий варіант, що майбутній студент може отримати державну допомогу за рахунок грантів. Саме тут найбільше питань - які умови їх отримання, який їх розмір, як вони будуть надаватись. Йдеться мова, що вони будуть залежати від результатів ЗНО та спеціальності, на яку йде абітурієнт, бо державне замовлення буде надаватись тільки тим спеціальностям, в яких зацікавлена ​​держава. Наприклад, в нас багато економістів, юристів, інших гуманітаріїв, але не вистачає саме педагогів, медиків, інженерів, механіків, електриків. Можливо на такі спеціальності буде надаватись саме держзамовлення, а на економічні спеціальності і гуманітарні - гранти, щоб частково сплачувала держава, а частково студент. Третій варіант - це державний пільговий довгостроковий кредит. І четвертий варіант - це саме контрактне навчання за рахунок фізичних чи юридичних осіб. Є багато питань щодо цих питань, чекаємо на відповідні роз’яснення. Але, як казав заступник Міністра освіти і науки Михайло Вінницький, це дасть можливість більшій кількості дітей отримати допомогу від держави під час навчання. При цьому повертаються до практики відпрацювання таких бюджетних місць від держави, коли після завершення навчання на держзамовленні держава дає перше робоче місце і студент повинен відпрацювати на ньому певний період часу. Вже є противники та прихильники такого підходу. Зараз йде багато дискусій, ми очікуємо остаточну версію цього закону, щоб зрозуміти конкретний план дій.

— І окрім цього нам доводиться конкурувати з європейськими університетами.

Євген Трушляков: Так, і на мій погляд ми програємо в цій конкуренції. Бо ті ж поляки, словаки запрошують студентів без ЗНО та інших екзаменів вступати до них, й навіть без оплати за навчання, або за символічну плату (реєстраційний внесок). А вже після першого року навчання вони будуть дивитися, хто як себе проявив, які результати навчання. Якщо є проблеми, то відраховують після сесії. Я вважаю, що це непогана система.

— З іншої сторони є також певна дискусія щодо того, що доступність вищої освіти в Україні грає певний мінус тому, що всі вважають, що вони мають піти та отримати вищу освіту, але через це страждає середня спеціальна освіта. У нас не вистачає електриків, газовиків, зварювальників і подібних спеціалістів.

Євген Трушляков: Так, я згоден з Вами, це дійсно проблема. На мій погляд, неможливо все зробити так, от штучно розділити, що хтось йде на одну спеціальність, інші йдуть на другу спеціальність. Тут мають бути інші підходи, механічні засоби не пройдуть. Престижність професії, якісь можливості або привілеї, наприклад, дуальної освіти, коли ти працюєш і паралельно навчаєшся. Треба думати, як залучати студентів. Всі ж мріють про університет, а не ПТУ. В Європі є престиж технічних професій та робітничих спеціальностей. В Україні він, на жаль, втрачений. Було багато причин, але зараз треба не витрачати час на відповідь "чому", а щось робити, щоб змінити ситуацію. Це і оплата праці, і привілеї для студентів ПТУ, що потім вони можуть вступати з якимось додатковими балами до університету для підвищення своєї кваліфікації і паралельно працювати за своєю спеціальністю. Треба вивчати і використовувати досвід інших країн, не треба тут вигадувати щось нове, треба використовувати відомі варіанти, які ефективно працюють в інших країнах.

Також йшла мова, що будуть ліквідовувати коледжі як структурні підрозділи університетів. Це все потрібно обговорювати. Все не так просто, що взяли і передали їх на регіональні чи міські бюджети. Якщо взяти Миколаїв, то міський бюджет просто не потягне їх. В університетах практично всі проти того, щоб коледжі виводили з університетів і віддавали на міські чи обласні бюджети. Під час проведення цієї оптимізації мережі закладів вищої освіти можливо треба розглядати питання, щоб фінансування йшло не тільки від МОН, а й інших профільних міністерств, наприклад, якщо ми кажемо про транспортні, автодорожні, морські університети, то якусь долю фінансування на себе може взяти Міністерство інфраструктури, також з аграрними університетами, які можуть фінансуватися Міністерством аграрної політики, так само і медичні університети, й інші спеціальні ЗВО. Буде краще, щоб не тільки у Міністерства освіти та науки "боліла голова" щодо фінансування закладів освіти. Необхідно на державному рівні обговорювати та розглядати це питання.

Над матеріалом працювали Анатолій Чубаченко та Юлія Давиденко, спеціально для ПН.