«Девочка на шаре» у виконанні майже мера

А не 25. 03. 2014, як вирішив закон. І не 02. 03. 2013, коли на 65-му році життя загадково помер Миколаївський градоначальник Володимир Чайка, що беззмінно керував містом від 2000 року. Тобто, після раптової смерті на 52-му році попереднього голови Анатолія Олійника.

Весь час мого спостереження за в. о. міського голови Юрієм Гранатуровим – безумовним лідером виборчих перегонів (так його постійно називає Анатолій Онофрічук в газеті Наш горОд») я довго не міг зрозуміти, відчути, кого ж мені так яскраво нагадує цей політичний персонаж.

І ось нині надійшло прозріння. Спасибі геніальному Пабло Пікассо. Згадайте його картину «Дівчинка на кулі»: дівча балансує на великій кулі, щоб не впасти. А перед нею сидить похмурий атлет в останніх майці та трусах і символізує миколаївський електорат. Щоб сподобатись народу, дівчинка – кандидат на посаду міського голови з компартійним та регіональним минулим (у вигляді червоного банту на маківці) намагається втримати нейтральну позицію. Позаяк крок ліворуч чи праворуч зруйнує кар’єру акробатки, дівчисько опиниться не на кулі, а під нею.

Заради того, аби втриматись на кулі-посаді в. о. Миколаївського міського голови Ю. Гранатуров та його команда готові на все. Змінювати політичні вподобання, відмовлятись від підписання декларації кандидатів про чесні методи ведення виборчої кампанії, порушувати виборче законодавство, звинувачувати конкурентів в тому, чого вони не робили, змінювати театральні пози в залежності від швидкоплинної кон’юнктури…

Отже, за хронологією. Лише факти.

До 1991 року Юрій Ісаєвич перебував в КПРС. Директору школи інакше не можна. Перед місцевими виборами 2010 року він вступив до ПР (Правлячої Рептилії). Заступнику міського голови інакше – ніяк. І перебував він в регіональному загоні бюджетних дерибанщиків до початку передвиборчої кампанії.

Коли 22. 02. 2014 більш, як 4 тисячі миколаївців прибули до пам’ятника Леніна з шляхетною метою – перенести його з центральної площі до Старофлотських казарм (обласного краєзнавчого музею), їм перешкоджали комуністи. Аби запобігти можливим травмам та жертвам, Сергій Ісаков допоміг обладнанням: тросами, спорядженням автокраном. За те, що НІХТО НЕ ПОСТРАЖДАВ під час демонтажу пам’ятника, миколаївці повинні подякувати С. Ісакову. Можна переконатись на численних відео свідченнях даної події.

Проте передвиборча бригада Юрія Гранатурова і він особисто в ЗМІ, власних виступах перед ветеранами називають С. Ісакова «ніспровєргатєлєм памятніка Лєніну, рукавадітєлєм мєстнага майдана», «кандидатом, каторий может расчитивать на голоса Правого сектора і Свободи» (газета «Наш город», № 22, 13. 05. 14)

Що робив цього дня Ю. Гранатуров? Він вийшов до людей і сказав, що є рішення міськвиконкому про демонтаж пам’ятника. Потім через механізм громадських слухань можна буде вирішити, куди його поставити. Нині тодішнє спілкування з миколаївцями в. о. міського голови кваліфікує, як вияв чоловічого героїзму, а не бажання дівчинки втримати рівновагу на кулі.

Знову читаю «НГ», № 18, 29. 04. 14. В інтерв’ю Ісаєвич заявляє, що того дня він міг би «Тихонько сесть в машину, уехать, отключить телефон. А потом, когда все закончилось (с пам’ятником), вернуться, сделать удивленное лицо: «Ай-ай-ай! Как нехорошо получилось!» І хто після цього скаже, що Ю. Гранатуров не лідер міської громади?

Вибухнув побутовий газ в 10-поверховому будинку по вул. Лазурній, 40. За радянськими нормативами ставити газові плити в квартирах вище 5 поверху було заборонено. Заради безпеки на верхніх поверхах встановлювались електричні плити. УКБ міськвиконкому дотримувалось цих норм. Але підприємства, котрі будували житло самостійно (газ вибухнув в будинку авторства ЧСЗ), за дрібні хабарі вводили в експлуатацію будинки – міни уповільненої дії. Газ, що під високим тиском подається на 6-12 поверхи, завжди розгерметизовує муфти, і будинки час від часу вибухають. Ці аварії копіюють одна одну: підмосковні газові вибухи, Рязань, Луганськ, Дніпропетровськ і ось тепер – Миколаїв.

Хто винен: безсумнівно винні керівники ПАТ «Миколаївгаз» (і в тому загалі єдиний син Ю. Гранатурова колишній есбеушник Андрій) та підконтрольні Гранатурову очільники міського департаменту ЖКГ.

Скільки в Миколаєві житлових будинків, в яких вище 5 поверху стоять не електричні, а газові плити? Ані Ю. Гранатуров, ані його зам з питань ЖКГ не знає. Навіть після вибуху. Зате як театрально Юрій Ісаєвич може «сделать лицо»! На публіці він заявив, що після вибуху 12. 05. 14 для нього виборча кампанія закінчилась. Всі агітаційні плани в. о. мера скасовує. Позаяк треба допомагати постраждалим та рятувати сина від кримінальної відповідальності, за дніпропетровською аналогією.

Проте слова для ЗМІ суттєво відрізняються від реальних справ. Газети про геніального менеджера Ю. Гранатурова заносять в кожну квартиру, біл-борди, сіті-лайти продовжують власну агітаційну роботу. Головний меседж6: ліві та праві намагаються розхитати миколаївську стабільність, а ось Юрій Ісаєвич балансує серед них, зберігає стабільність. Тому завдяки йому ми насолоджуємось миром та спокоєм.

Факти говорять про протилежне. В перший день миколаївського Майдану саме в. о. міського голови регіонал Ю. Гранатуров послав власного підлеглого, п’яного вітренківця Ніконова з міліціонерами розганяти мирних демонстрантів біля меморіалу ольшанцям. Потім цей самий Ю. Грантуров протягом 2 місяців (!) мовчки спостерігав, як сепаратисти на чолі озброєної російської диверсантки (котра мешкала в Бондаренків) грають у футбол та справляють біологічну нужду на могилах ольшанців-визволителів, котрих Ісаєвич так шанує.

Наразі батько головної миколаївської сепаратистки Є. Бондаренко – начальник міського управління соцзахисту С. Бондаренко й надалі працює під керівництвом «нейтрального» Ю. Гранатурова. Його ніхто не звільняє, бо він бере активну участь у виборчій кампанії власного начальника – майже мера, спеціаліста з балансування, людини без жодної політичної позиції. Дайте посаду, і він вступить до будь-якої партії, ходитиме з будь-яким прапором і цілуватиметься з сепаратистами Бондаренками.

Корабелу Ю. Гранатурову /з «НГ» я довідався, що Ісаєвич будував авіаносці/ скажу по-заводському. Балансуй, не балансуй, без посади ти….