Вивчаємо досвід децентралізації та роботові місцевих громад Польщі (день - 6)

Практично обвішай 3 - й день нашого стажування у гміні Ригліце та, відповідно, 6 - й день перебування нашої групи у Польщі у рамках проекту «Наше самоврядування–спільна справа. Громадянський діалог в південно - східній Україні» був присвячений ознайомленню із о’єктами соціального призначення та центрами суспільно - культурної активності гміни.

Наш добрий друг секретар гміни пан Северин хоч у доволі жвавому темпі але дуже методично та професійно провів наше ознайомлення із тими о’єктами, що нас цікавили.

Дійсно, як нам і розповідали, більшість крупних проектів на території гміни останнім часом реалізується за рахунок грантів з Євросоюзу направлених на забезпечення місцевих суспільних та господарських проблем. Передставники місцевого самоврядування Польщі та інших країн постійно пишуть та подають заявки на такі гранти, конкуруючи між собою за кошти, що виділяються Євросоюзом на вирішення цих питань. При цьому існує реальна конкуренція, а не як у нас–хто ближче до центру і більший «відкат» ти хабар заніс–тій гроші і отримав.

Зокрема на центральній площі Ригліце плакат з інформацією стосовно того, що на території гміни було реалізовано швейцарський проект по демонтажу та утилізації виробів із азбесту за рахунок якого місцеве населення отримало можливість замінити небезпечні конструктивні вироби (шифер, сурми, ізоляція та ін.) на виготовлені із сучасних безпечних матеріалів.Вартість реалізації проекту склала 10,5 млн. швейцарських франків.

Оскільки колишню ринкову площу у центрі міста перетворено на місце відпочинку, за допомогою Євросоюзу у рамках проекту «Основні послуги для економіки та сільського населення» у Ригліце було побудовано вісь таку нову торгову площу. Денна плата за торгове місце складає 10 zl, продавці, які продають з рук або машин та автопричепів, сплачують, відповідно, 2 та 15 zl. При цьому кошти сплачуються безпосередньо до бюджету гміни, будь - які витрати на охорону чи адміністрацію відсутні.

Навколо Ригліце розташовано цілий ряд о’єктів для відпочинку туристів та місцевих жителів. Зокрема це ще один колишній панський будинок. Замість того, щоб витрачати кошти місцевого бюджету на його ремонт та утримання, його продали приватним власникам.І тепер тут влаштовують весілля та місцеві свята, а громада отримала додатковий туристичний о’єкт, що прикрашає місто.

Вісь ще один туристичний о’єкт, де можна добрі відпочити подалі від великих міст із їхньою суєтою та стресами. Побродити навколо, полюбуватися природою та місцевими краєвидами. Знов таки вусі так акуратно й охайно нібито це якийсь збільшений макет або декорації для кінофільму.

Саме у цей день нас також ознайомили із діяльністю пунктів місцевої пожежної охорони та провели екскурсію по школі сіла Любчі, про які вже згадувалося раніше.

Доречі вісь так виглядає центр села Любча, який традиційно прикрашає величний костьол.

Неподалік від костьолу побудований урядом гміни культурний центр Любчі з бібліотекою та пожежною частиною.Нікого не дивує, що пожежний осередок розміщено у будівлі культурного центру, головешці, що це раціонально і з точки зору здешевлення вартості будівництва комплексної будівлі замість окремих, і з точки зору економічності їх утримання та експлуатації.

Наступна зупинка нашої подорожі по гміні Ригліце сіло Залясова (Zalasowej)–резиденція нашого доброго друга пана Северина. Вже традиційно у центрі сіла історична будівля костьолу, поруч–бібліотека та культурно - адміністративний осередок.

Раціональність цієї багатофункціональної споруди, що носити назву Палац «Під дубами» , мабуть може слугувати хрестоматійним прикладом доцільності та економії. У центрі–вхід до адміністративної частини будівлі, де розміщується офіс солтіса (сільського старості). Ліворуч від центрального входу–осередок місцевої пожежної команди.

Праворуч від центрального входу–місцевий дошкільний навчальний застава (дитячий сажалка).

Ще правіше–вхід до медичного закладу, як нам пояснили це приміщення орендує приватний лікар, який спеціалізується на реабілітації.

Всередині велика залу, що використовується як для зібрань місцевих жителів, так і надається в оренду для проведення весільних урочистостей.

Помітно, що всередині усе знаходиться у повній готовності до таких заходів. Орендна платня за використання зали для проведення весілля надходить до бюджету гміни.

У кімнаті де проводяться репетиції таке враження, що місцеві музики вийшли лише за мить до нашого приходу.

У цій же кімнаті поруч із оркестрантами розташувалися місцеві майстри декоративного мистецтва.

Навпроти культурно - адміністративного центру села місцевий пункт охорони здоровий’я.Як нам повідомили ще під година нашого спілкування з передставниками уряду гміни Ригліце, організація медичного обслуговування до функції гміни не входити. Уряд гміни має забезпечити лише приміщення для місцевих осередків охорони здоровий’я. Медичне обслуговування базується на страхових засідках, працюють у цих медичних пунктах приватні лікарі, і організацією їхньої роботи займаються Міністерство охорони здоровий’я разом із Асоціацією лікарів та органами місцевого самоврядування вищого рівня. Оскільки мі просили ознайомити нас із тим як організована робота місцевої медицини пан Северин передбачив для нас відвідування цього закладу у Залясові.

Загалом у цьому пункті охорони здоровий’я працює один адміністратор, і наскільки я зрозумів двоє лікарів. Інші медичні фахівці приїжджають у сіло для прийому населення відповідно до графіку.

Обстановка така, як і має бути у медичному закладі.

А тут лігвище найстрашнішого з лікарів–стоматолога.

Передставники місцевого населення рівнем медичного обслуговування нібито цілком задоволені.

Тепер завітаємо до сільської бібліотеки. На першому поверсі бібліотечної будівлі–перукарня. Це теж нікого не дивує–вусі для зручності обслуговування населення.

У бібліотеці, як і має бути, книжки, полиці, інформація про видатних письменників. На стінах державний герб Польщі, герб гміни Ригліце та свідоцтва бібліотечних досягнень.

Передбачені місця для спілкування відвідувачів та користування інтернетом.

Кожну книгу на полицях бібліотеки вбрано у акуратну поліетиленову обкладинку.

Таке саме акуратно виглядають і квіти, що ростуть у центрі сіла поруч із бібліотекою та культурним центром.Якщо придивитися під декоративним кулею кору виглядає спеціальна тканина, що використовується для впорядкування клумб.

У центрі сіла Залясова поруч із культурним центром розташована і школа. У школу через обмаль годині нас вже не повели, зазначивши, що там все як завжди, бо це звичайна сільська школа приблизно така сама, як та, що мі вже бачили.

Добрі, що я тепер знаю як виглядає «звичайна сільська школа» , до ознайомлення із діяльністю «бідних» польських гмін, базуючись на вітчизняному досвіді я мав дещо інше уявлення стосовно стану сільських шкіл.

Вісь таке собі польське «сіло і люди» , якщо мі спроможемося з розумом довести до позитивних результатів свою децентралізаційну реформу, то вираз «сіло неасфальтоване» у нас теж зникне як пережиток радянських часів.

Доречи про «асфальтованість сіла».Польща на відміну від України є країною не дуже багатою і не може собі дозволити мати у сільській місцевості дороги по 8-10 метрів завширшки, витрачаючи сотні мільйонів на їхнє будівництво і ремонт. На території гміни два різновиди доріг– «дороги повятові» , що мають ширину 6 м, і дороги гміни шириною 4 м, по яких і відбувається рух між селами.

Колі по цій 4 - метровій дорозі машини рухаються назустріч одна одній, то хтось з них має з’їхати на узбіччя і пропустити зустрічний транспорт, а потім продовжити рух. І «гмінні» і «повятові» дороги акуратненько залатані.

Причому ці асфальтові латки зроблені врівень із покриттям дороги, а не нагадують «лежачих поліцейських» по всій довжині дороги. Вісь, наприклад, такі «латочки» на дорожньому покритті у центрі гміни.

Не зважаючи на ті, що отримана під година перебування у гміні Ригліце інформація була дуже цікавою і корисною, термін 3 - денного стажування вичерпався. І мі знов повертаємося до Кракова, на цей разів через центр повяту–місто Тарнув.

Тарнув–місто із населенням більш ніж 100 тис. У межах міста знаходиться найпівнічніша точка Карпат, крім цього м.Тарнув називають «польським полюсом тепла» , оскільки середньорічна температура складає +8,8^оС.

Також Тарнув відомий тим, що став деремо незалежним містом у Польщі, коли у жовтні 1918 року місцевим населенням булі роззброєні австрійські війська в місті. У 1920-1923 роках Тарнув був місцем дислокації частини уряду Української Народної Республіки та Головного отамана С.Петлюри.

Ознайомитися із містом не вдалося, і крім костьолу та автовокзалу у Тарнуві мі встигли побачити лише місцевий комісаріат поліції і те лише проїздом.