"Найчастіше я був такою паличкою - выручалочкой", - глава облради Володимир Луста

Обраний близько місяця тому главою Миколаївської обласної ради Володимир Луста–людина не нова для миколаївського політикуму. Він пережив не одну зміну влади, залишаючись при цьому на керівних посадах. За своє "політичне життя" кілька разів міняв партійність. Але після розриву з Партією регіонів ніяким іншим партквитком доки не обзавівся.

Володимир Луста працював при шести головах Миколаївської обласної державної адміністрації, що змінюють один одного–від Олександра Садыкова до Вадима Мерикова. А в розпал подій Революції Гідності в Миколаєві сам був таким, що виконує обов'язки губернатора області.

Володимир Луста з посмішкою називає себе «паличкою - выручалочкой».Він упевнений, що в жовтні поточного року повинні відбутися вибори в місцеві ради, проте, чи має намір він брати участь в них, поки не признається.

Про це і про багато що інше–читайте в нашому з ним інтерв'ю:

«ВРЯД ЛИ Я Б ПОГОДИВСЯ ПРАЦЮВАТИ ЗАМОМ. У МЕНЕ ЦЬОГО ВЖЕ ДУЖЕ БАГАТО РАЗІВ БУЛО…»

- Володимир Вікторович, давайте розпочнемо з того, що більше місяця тому ви були обрані головою обласної ради і вже, напевно, обжилися на новій для себе посаді. Які враження? Можливо, зіткнулися з якими - те проблемами або нерозумінням, або ж навпаки усім задоволені?

- Давайте так. Обраний я був дійсно трохи більше місяця тому 16 квітня, але до обов'язків офіційно я приступив тільки з 27 квітня, тому що згідно з чинним законодавством я все одно проходив спецперевірку по корупції.

Не можу сказати, що дуже багато такого незрозумілого і невідомого для мене на цій посаді, тому що, в - перших, я був депутатом облради. Зараз це вже моє третє скликання. А, в - других - як би то не було, працюючи замом при декількох губернаторах, з обласною радою ми постійно перетиналися. Крім того, у мене є досвід роботи головою Снигиревского районної ради, а ця робота, по суті, практично, ідентична з роботою голови обласної ради.

Що стосується проблем…Думаю, на даний момент усі ми займаємося тим, щоб визначити місце обласної ради і депутатського корпусу за той час, який у нас залишився (до черговим місцевих виборів–авт.). Нам необхідно спробувати вирішити те, що можливо вирішити, почати проводити цю роботу.А якщо що - те не виходить, то хоч би чесно і відверто признатися в цьому і, проводячи останню сесію перед черговими виборами, залишити після себе яке - те резюме: що ми зробили, які програми прийняли, і над чим треба буде працювати наступному скликанню в першу чергу.

- Ви, до речі, в цьому кабінеті не знаходили «прослуховування» , як це було з вашим попередником Тарасом Кремнем?

- Знаєте, я думав про це. Я як - те заходив в один з кабінетів, будучи таким, що перепризначувало, і знаходив що - те подібне ( «прослуховування» –авт.). Але, в - перших, я це не оголошував, а, в - других, я зараз навіть подумав, що це зайві витрати і часу, і засобів на те, щоб це усе шукати. Якщо я навіть зараз говорю з вами або з ким - те іншим, я не роблю чого - те такого, що шкодило б цій державі. Навіть якщо я маю яку - те свою точку зору, Бога ради...Не хочу я цим займатися. Мені пропонували пошукати, але я не хочу.

- Обговорюють, що після відходу вашого попередника (Тараса Кремня) з цього кабінету що - те пропало…

- Тут (показує на порожній правий від вхідних дверей кут кабінету–авт.) стояв акваріум, він належав не попередникові, а ще перед - попередникові (Ігорю Дятлові–авт.). Коли тут нікого не було, ніхто не «мешкав» , ці риби були надані самі собі…От і все, нічого тут не зникло. Признаюся вам, я абсолютно не "приростаю" до цього кабінету, тому що розумію деякі речі.

- На сесії ви сказали, що обрати голову обласної ради треба було раніше.Для себе ви розуміли, в чому була основна заковика, чому цього не відбувалося? Велися які - те переговори між групами депутатів, і вони ніяк не могли домовитися?

- Ми домовилися з вами говорити відверто? Насправді є присутнім деякий дуалізм, тому що коли прийшла нова влада після відомих подій в Києві, тут, природно, найоптимальнішим варіантом було те, що і вийшло - Тарас Креминь (представник «Народного фронту» - авт.) став головою обласної ради... Це було правильно. Я тоді був ще в ранзі голови адміністрації, що виконує обов'язки. І я виступав на тій сесії. Я сказав, що у усіх нас, у депутатів (цього скликання, обраних від Партії регіонів–авт.) немає морального права сьогодні на що - те претендувати. Прийшла нова вертикаль влади, вона узяла на себе відповідальність за те, що відбувається в країні.І тоді, і зараз я переконаний, що вертикаль має бути.

Зараз же, коли, знову стало кадрове питання, а депутатів від політичних сил, що увійшли до коаліції, в цьому скликанні обласної ради не дуже багато, у вас і в інших ЗМІ, і кулуарно обговорювалися різні кандидатури. І, напевно, була важлива і позиція обласної адміністрації…Думаю, було багато чинників, які зіграли на те, що час був затягнутий.

Як на мене, дійсно, кадрове питання треба було ставити раніше, але ні з іншого боку чого такого надприродного і не сталося. Олександр Смирнов досить професійно виконував обов'язки глави облради. Але знову ж таки, по - моєму, усе це негативно відбилося на тому, що депутатський корпус втратив деяку свою мобільність в плані вирішення тих або інших питань і впливу на процеси, які відбувалися в області.Адже за цей період ми практично не бачили, щоб профільні депутатські комісії втручалися в які - те проблемні питання. Спостерігався чисто формальний підхід.

Зараз, коли я прийшов, я вже двічі зустрівся з головами постійних комісій, зустрівся з головами депутатських фракцій і груп. Я їм усім сказав, що зараз найголовніше повернути обласній раді той формат, який був при різних головах, у кого - те більше, у кого - те менше це проявлялося. Формат відповідальності профільних депутатських комісій і самих депутатів за ті ж прийняті програми.

- Загалом, ви маєте намір серйозно їх підключати до роботи…

- Так, підключати.Найголовніше, ми домовилися про те, що реально за півроку, може, яке - те дуже велику кількість питань і не вирішиш, але якщо у нас 10 постійних депутатських комісій, і якщо ми за цей час спробуємо вирішити хоч би з одного питання на комісію, вже буде результат. […]

Можна по різному відноситися до депутатського корпусу, але на сьогодні це єдиний представницький орган влади. Із цього приводу можна сперечатися, можна говорити, що облрада не відповідає нинішній владі, сьогоднішнім реаліям, але мандат довіри є тільки у них.

- Та все ж, поклавши руку на серце, кому б ви сказали спасибі, зокрема, за те, що вашу кандидатуру представили і у результаті ви стали главою облради?

- Насправді я сказав спасибі ще на самому початку своїм колегам по депутатській групі «Рідна Миколаївщина» , я сказав спасибі іншим депутатам.Чесно кажучи, я розумів, що в силу тих або інших політичних причин може бути дуже слабка явка на тій сесії. Що, у результаті, і сталося - більше 30 депутатів було відсутнє. Повірте, якщо узяти хронологію і статистику проведення сесій, це була перша сесія з такою низькою явкою. Багато депутатів з тих, хто не був присутнім, швидше за все, вирішили, що краще взагалі не бути присутнім на сесії, чим приймати те, або інше рішення. Адже окрім обрання глави облради, виносилося питання визнання Росії країною - агресором і «ДНР - ЛНР» терористичними організаціями.

Я знову ж таки не можу сказати погано це або добре. Нехай кожен вирішує сам для себе, але, на жаль, було те, що було. І якби ще два або три депутати не прийшли, можливо, кадрове питання і не вирішувалося б.

- Я більше мала на увазі людей, які у тому числі публічно вас підтримували, лобіювали вашу кандидатуру.Окрім вас, озвучувалися і інші кандидатури: того ж Юрія Козловского, Тетяни Демченко. Між собою миколаївські політики називають вас людиною Вадатурского, і багато хто висловлює думку про те, що у тому числі і його публічна підтримка вашої кандидатури мала важливе значення.

- Так, була така підтримка. Це була, напевно, найперша публічна підтримка. Саме Андрія Вадатурского. Була публічна підтримка ще і депутата обласної ради від Народного фронту Вадима Пидберезняка...

Наскільки я знаю, і Тетяна Демченко голосувала «за» мою кандидатуру, як вона мені сама це говорила. З тим же самим Юрієм Козловским ми входили до однієї депутатської групи. У нас було декілька зустрічей перед цим, щонайменше, двічі ми зустрічалися і промовляли можливість, вірогідність обрання його або мене головою, а кого - те замом.Але я сказав, що коли - те настає в житті такий період..., навряд чи я б погодився йти працювати замом. У мене цього (робота на посади заступника, - ред.) вже дуже багато разів було, різні були ситуації. Юрій Анатолійович же, у свою чергу, через яке - той час сказав, що подумав і розуміє, що це дещо неправильно. У тому числі і при його бізнесі. В принципі, ми з ним тоді прийшли до загальної думки.

Взагалі, я не вважаю ці питання головними. Якби навіть це усе відбувалося відразу, тобто за рік до закінчення повноважень, боротьба велася б набагато жорсткіше. Або ж якщо було б зрозуміло, що в жовтні вибори не відбудуться, теж була б ситуація набагато активніша. Ті ж представники «Опозиційного блоку» боролися б за можливість зайняти це місце. Але я чому - те упевнений, що вибори відбудуться.

«Я Б НЕ ХОТІВ ПІДСТАВЛЯТИ НІ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА» , НІ ВАДАТУРСКОГО, НІ УСІХ ІНШИХ»

- Депутати, судячи з усього, теж в цьому упевнені, і не стали особливо проявляти активність. Інше питання, яка ваша позиція? На шість місяців зайняти цей пост, а що далі? Це адже несерйозно. Ви для себе вже визначили, чи братимете участь в наступній виборчій кампанії?

- Я визначуся після ухвалення відповідного закону. Я сьогодні не можу сказати, визначився я або ні, тому що це мої які - те особисті амбіції, тому що ні ми з вами, та і ніхто не знає до кінця, як проходитимуть ці вибори. […]

Сьогодні абсолютно різні варіанти і уявлення про те, яким буде закон. З іншого боку можна говорити, що буде стара змішана система - з мажоритаркою.Але як вона, взагалі, можливо, якщо повернули ту Конституцію, в якій взагалі немає згадки про мажоритарну систему? Означає треба міняти Конституцію. Але хто до виборів встигне усе це зробити? Технічно це неможливо, тому будуть різні варіанти пропорційних, відкритих списків. Все там трішки від лукавого. […]

Якщо буде тільки пропорційна система, тобто тільки за списками партії... Ну, давайте розпочнемо з того, що я сьогодні не є членом який - або партії. І я не знаю, як це вже буде дальше…

Залежно від того, який буде прийнятий закон, тоді буде прийнято і рішення, тому що брати участь заради участі я не буду.Я тричі обирався в Снигиревке, тричі як мажоритарник…Повірте, найпростіше обиратися перший раз на мажоритарному окрузі, другий раз це складніше, третій раз це майже неможливо, тому що люди одні і ті ж, і ти приходиш і вже не говориш їм, що ти зробиш, а ти вже повинен тільки відповідати, виходячи з того, що ти обіцяв і що у тебе вийшло. Це "закон" такий. Тому в четвертий раз все ще складніше.

Ось якщо говорити чесно, розраховувати на які - те лідируючі позиції в списку тієї або іншої партії, знову ж таки з - за застосування до мене закону «Про очищення влади» …я ж абсолютно об'єктивно розумію, що не буде так. Тому я думаю, що в найближчому майбутньому стане відоме, як проходитимуть вибори, і тоді багато питань, не лише до речі по відношенню до мене особисто, будуть вже відомо. Тому що зараз це ворожіння на кавовій гущі. Ніхто нічого не знає.

Це не тому що я не хочу говорити заздалегідь, Бога ради. Я ще раз повторюю, якщо така можливість буде (участь у виборах–авт.), то вона розглядатиметься у рамках не лише законодавчих аспектів, але і здорового глузду. Природно, напевно, тому я також розумів і те, що ці півроку, поки я очолюватиму облраду, можуть зіграти в моїй долі рокову роль–вони або перекреслять усі, або дадуть мені можливість далі працювати. Я прекрасно розумію, що за півроку може що - те таке статися, що мені буде краще просто піти. Може і так.

- Враховуючи ваші довірчі стосунки з Андрієм Вадатурским, вам вже пропонували вступити в партію «Блок Петра Порошенка» ? Ви вже розглядали для себе цей варіант, у тому числі і участі у виборах від БПП?

- Ну, в - перших, я ще не вступив (у партію, - ред.), а це, напевно, про що - те говорить.Тому що це можна було зробити спочатку. Коли були вибори, і Вадатурский обирався до парламенту, я пішов у відпустку і брав участь в його виборчій кампанії. І я спостерігав усі ці процеси, у тому числі і яким чином створювалася обласна партійна організація «Блоку Петра Порошенка». Тоді як раз стояло питання відносно дії по відношенню до мене Закону «Про очищення влади» …

Я не приховую, ми зустрічаємося, тому що Андрій адже депутат по округу, в який входить Снигиревка, а я - депутат від Снигиревского району. І було б дивно, якби, будучи главою і адміністрації, і районної ради, а також тричі депутатом від цього району, я б не спілкувався з ним і з Бриченко.

Дійсно, питання (про вступ в партію–авт.) обговорювалося, але доки, власне кажучи, ми просто узяли паузу і він (Вадатурский–авт.), і я.

До речі, про стосунки з «Нибулоном».Якби ви сказали, що я є людиною Вадатурского старшого–це було б для мене логічніше, тому що з Олексієм Опанасовичем я працював довго. У «Нибулоне» я пройшов усі сходинки: від директора філії, до першого зама генерального директора. У нас нормальні стосунки, абсолютно ділові, і в плані, хто чия людина... Був час, коли ми взагалі практично не спілкувалися.

- Це було, напевно, давно - тоді коли ви йшли з Нибулона?

Так, зокрема і після того, коли я йшов. Але це було, як ви помітили, давно, і, в принципі, воно потім все встало на свої місця.

А Андрія я пам'ятаю ще, як тільки він приїхав після навчання в Англії. Пам'ятаю його перші кроки в «Нибулоне» , я якраз тоді був першим заступником генерального директора…Я вважаю, що якби більше таких людей було там (у Верховній Раде, - авт.), напевно, було б більше і правильних рішень у Верховній Раді.

- Так що торкається БПП? Не думаю, що Андрій Вадатурский був би проти, щоб ви були в партії разом з ним.

- Я адже сказав, ми розмовляли про це. Але хто зараз може дати гарантію, що в новий закон, який буде прийнятий, не внесуть норму, що колишні чиновники, звільнені згідно з дією Закону «Про очищення влади» , не мають права бути обрані?

Цієї гарантії немає. Потому я б не хотів ось цими речами підставляти ні «Блок Петра Порошенка» , ні Андрія Вадатурского, ні усіх інших. Я прекрасно усвідомлюю те, що сталося, хоча абсолютно з цим не згоден і ніколи не погоджуся. Мені говорять: «Ти хоч офіційно не говори» , але у мене є свої аргументи.

- Це ті риски, про які ви говорили коли виступали перед депутатським корпусом ?

- У тому числі. Ось дивіться, у нас є багато громадських організацій. Деякі з них мені і зараз говорять: «Володимир Вікторович, давайте ми проведемо свою люстрацію. Давайте напишіть заяву. Ми вивчимо ваше фінансове положення і інше»...

До речі, я ніколи цього не боявся. Напевно, головна причина - це те, що ніхто не може сьогодні сказати, що на даний момент у мене де - тобто великий будинок або що - те ще. Я як жив в Снигиревке, так і живу. Тому що, якщо працювати чесно, і жити на зарплату замгубернатора, то... Даруйте, в Снигиревке той же приватний будинок, в якому я живу, можна продати за ціною убитої однокімнатної квартири в Миколаєві. Ну, машину я собі можу дозволити в кредит узяти, а ще будинок або квартиру, на жаль, не можу.

«Я ПРОСТО СКАЗАВ, ЩО З МЕНЕ ПАРТІЙ ВИСТАЧИТЬ. І МЕНЕ НІХТО НЕ ЧІПАВ»

- Давайте побумовимо про те, що коли на ту або іншу посаду приходить нова людина, обов'язково встають питання про його минуле. Піднімається його біографія, виглядає, ким він був, чим займався, з ким співпрацював. Не можна не помітити той факт, що у вас за плечима немалий досвід політичної діяльності і багато хто висловлює у вашу адресу такі претензії, що: «Ось Луста, він був і в «Нашій Україні» , і в «Єдиному центрі» , і в Партії регіонів»... По суті, і у мене таке питання до вас. Як так виходило? Ви знаходили що - те загальне в цих політичних силах, або ж членство в цих партіях було можливістю залишатися при владі?

- Ну, дивитеся. Три політичні партії ви перерахували.Щоб бути до кінця об'єктивним, то була ще одна партія. При Радянському Союзі була одна партія–Комуністична, і я був її членом, давайте так говорити, до 90-91 року.

«Наша Україна» і «Єдиний центр» були одного напряму. Свою причетність до них я не приховував. У «Нашій Україні» нічого не виходило, ті цілі і завдання, які ставилися, не досягалися, а "Єдиний центр" був системнішою партією, в плані того, що в кожній області досить активно створювалися організації, а потім вона стала всеукраїнською партією.

Багато хто свого часу йшов з «Нашої України» , ті, які сьогодні знаходяться в інших партіях. Але дуже скоро, буквально через декілька місяців, я зрозумів, що партія "Єдиний центр" взагалі була трішки сімейна, що стосується сімейства Балоги, його родичів і найближчих бізнес партнерів.Це стало очевидно усім, ну, і за великим рахунком, тим це усе і закінчилося. Я пішов набагато раніше чим інші, коли зрозумів усі ці процеси. Я зрозумів, що це було не моє. Це був де - те 2008 рік. Після цього 2010 рік–вибори.

- І Партія регіонів…

- Так. Коли прийшов губернатором Микола Круглов, він поміняв усю команду, залишився тільки один заст. До речі, технологічно це завжди потрібно робити, тому що є таке поняття, як «інституціональна пам'ять». Тобто повністю приходити на голе місце було б неправильно. Треба щоб хоч би хто - те розумів, яким чином далі працювати, усе це реалізовувати, поки підбирається нова команда.

Так от, коли прийшов Круглов, він однозначно поставив питання про те, що буде змінена уся команда. Залишився тільки Травянко. Я практично півроку тоді не працював.Сам був здивований, коли мене запросили на бесіду і запропонували зайняти одну з посад. І я погодився, тому що працювати треба.

На моїх очах увесь час розвивався конфлікт між виконавчою і представницькою владою. Пам'ятайте, який конфлікт був, коли Олександр Садыков був губернатором, а Тетяна Демченко главою облради? Можна посміхатися, а насправді посмішку це викликає тільки у сторонніх спостерігачів, потрібно ж було як - те працювати.

І ось коли це питання постало (про вступ в ПР–авт.), я тоді думав, оскільки Партія регіонів прийшла ось в такому складі і в ради, і у виконавчу владу. Я тоді думав - можливо, це той варіант, який міг усіх об'єднати, щоб діяти в певному єдиному руслі. І тому таке рішення було мною прийнято. […]

- Можливо, є сенс у збереженні команди.Хто знає, якби політики не перебігали від зміни до зміни влади з однієї політичної сили в іншу, ми з вами вже жили б з іншою політичною системою в Україні, стабільнішій. Багато хто говорив і досі говорять, що у Партії регіонів була найсильніша команда.

- Так, і я дійсно рахував її тоді найсильнішою. Але коли я приймав для себе це рішення про вступ, а воно було обумовлене, я поставив такі умови, що не в яких партійних конференціях, делегаціях, або з'їздах я не беру участь. Я просто сказав, що з мене партій вистачить. От і все. І мене, власне кажучи, ніхто не чіпав. І за великим рахунком багато, таким чином, і ставали членами партії.

Ну, добре, якщо не міняти. Але знову ж таки, правила гри створюються такі, що хто - те сьогодні виграє, а хто - те програє.В усіх відношеннях люди залишаться за бортом, у тому числі і сильні господарники, які явно не безглузді люди.

Ось, рік тому ми усі говорили: прийдуть молоді фахівці з Європи, Грузії і так далі. Для мене, припустимо, нічого дивовижного зараз не відбувається, тільки єдине–я цього чекав раніше. Я навіть здивований, що ось цей процес, який почався, він почався тільки зараз. І відбувається це не тому, що вони не відповідають, а тому що потрібна ось та ось горезвісна політична воля. Ніякі європейські, грузинські або німецькі фахівці не зроблять за нас те, що ми, врешті-решт, повинні зробити самі. Ну, так буде - це перше. І друге - вони (іноземні фахівці, - ред.) "загрузают" в наших взаємовідносинах і багато чого не розуміють.

- Потому деякі не витримують і йдуть?

- Так, про це я і говорю.Рано чи пізно ми зрозуміємо, що ми повинні самі це робити. І зараз, я, можливо, скажу таку погану річ, яку, навіть ви можете сприйняти так, як ніби я захищаю своїх ровесників. Але ж, погодитеся, багато молодих людей, які мають європейські дипломи, які - те інші дипломи…але неможливо теоретично все зрозуміти і без єдиного якого - те досвіду, без проходження яких - те східців брати участь в управлінні державою.

Свого часу, коли президент Ющенко звільняв Садыкова, мені було жалко. Мені було жалко, що звільняв він його на третьому році його губернаторства, адже він тоді вже нарешті - те ставав справжнім губернатором. Ось коли він нарешті - те став губернатором, його звільнили. І назвав прізвище не для того, щоб сказати погано це або добре. Це насправді так, тому що людина не брала участі в якому - те державному управлінні.Деякі речі взагалі відбувалися по натхненню, хто - те радив, що - те правильне/неправильно. Тому так відбувається і зараз.

Я завжди вважаю своїми учителями двох чоловік. Одного вже немає в живих. Як не дивно це покажеться, це колишній Перший секретар райкому Компартії. Мені тоді було 24 або 25 років. Він міг добою працювати, не шкодуючи ні себе, ні кого - те іншого. Я це усе бачив. Друга людина - Олексій Опанасович Вадатурский. Він іноді мене дуже "жорстко учив по життю", тому що я теж досить молодим прийшов на «Нибулон». Можна з чим - те погоджуватися, не погоджуватися, усе це зробило на мене дуже великий вплив, і я вдячний життю за те, що вона мені дала можливість працювати з ними. Так і тут.

Молодь має бути, її однозначно треба висувати на керівні позиції, але не можна забувати і про те, що я згадував раніше–про інституціональну пам'ять.Треба робити яке - те співвідношення, кого - те залишати. Я маю на увазі тих, хто пам'ятає, хто знає. Ось зараз ми з губернатором практично з першого дня домовилися, він озвучив цю позицію, попросив з багатьох питань мене підключатися. Ми домовилися, що якщо я бачитиму, що що - те не так, то я просто можу про це йому сказати. Більше того, вони (у ОГА, - авт.) запитують, і це нормально. І точно так, як і я розумію, повинно бути в усіх інших владних установах.

«ЗАТЯТИМ КОМУНІСТОМ ДО 28 РОКІВ СТАТИ НЕРЕАЛЬНО»

- Говорячи про роль Комуністичній партії у вашому житті... Я помітила, що коли ви виступали на сесії, ви як - те упустили цей момент, що свого часу навіть обіймали керівну посаду в Компартії…

- Ось дивіться, після закінчення школи я не поступив в інститут, пішов на роботу на завод.Звичайно, можна по - різному говорити. Є дуже сміливі люди, які були дисидентами, але їх було дуже мало…За великим рахунком, без цього (членства в КПУ–авт.) не можна було досягти чого - те в житті, і я абсолютно щиро це розумів, коли я пішов на завод і мені запропонували вступити в партію.

Після цього був інститут. У 22 або 23 роки я закінчив інститут. Після цього–армія, в 25 років я прийшов і почав працювати, і ось так воно швидко сталося. Зазвичай в ті часи, люди працювали в комсомолі, а потім їх могли брати працювати в райком Компартії. У мене все сталося навпаки. Я був дуже молодим і мене узяли працювати в райком Компартії інструктором, і потім я був обраний і працював секретарем райкому комсомолу. Ось це усе тривало до 28 років. Пропрацював три роки, і на цьому все закінчилося. Ось така роль Комуністичної партії в моєму житті.

До речі, про Закон «Про очищення влади».Як на мене, було б досить правильно, якби цей закон був відразу (після розпаду Радянського Союзу–авт.). Я не розумію, коли сьогодні під люстрацію потрапляють колишні другі або перші секретарі райкому Компартії, які тоді були дуже молоді. Пройшло 30 років, і їм зараз говорять: «Чуєш, ну ти ж був?». Ну, був.

- Зараз і вам так можуть сказати? Ви ж теж були главою райкому.

- Главою райкому комсомолу, тільки посада називалася "Секретар райкому". Ви ж бачите, як робляться закони. Я можу по прізвищах називати тих, хто сьогодні знаходиться на вищих посадах, і вони були на набагато більших посадах в Компартії, ніж я. Тому який сенс цієї люстрації?

Насправді ми тоді організовували які - те центри, науково - технічна творчість молоді, робили які - те платні послуги.І в Снигиревке на усі ті гроші, які ми заробляли, ми заводили ощадні книжки на дітей - сиріт, щоб їм допомагати. За великим рахунком, тоді це були свої цінності.

- Загалом, ви ведете до того, що нічого, поганого, за що вам могло б бути соромно, в Компартії ви не робили.

- Ні, абсолютно. Не пам'ятаю, на якому сайті вивішували мою партійну характеристику тих часів, де у кінці було написано: «Запальний…» і так далі. Вони так формулювали, але за великим рахунком ось ця запальність це якраз була та позиція молодих людей, які в останні два, - три роки перед крахом цієї системи приходили в партію і говорили, що це усе не так, давайте що - те міняти. Ну, природно, реакція була одна: «Ти що твориш, є статут партії». Ось все і закінчувалося такими конфліктами.

- Проте, в деяких ЗМІ пишуть і про те, що ви були затятим комуністом.

- Але я вам сказав, що означає затятим. За три роки…затятим комуністом до 28 років стать, напевно, це нереально. Можу сьогодні відверто сказати, що я ніколи не брав участь в яких - те заходах, приурочених до річниць комсомолу…

- Добре, як ви відноситеся до вже підписаного закону про декомунізацію? Як, по - вашому, чи не ухвалений і цей закон, як ви говорите, занадто швидко?

- Закон про декомунізацію 100% потрібний. І зараз потрібний. Єдине, так вже склалося, що усі ми приймаємо або похапцем, або…Ну ось, поки живі ветерани Великої вітчизняної війни, треба було хоч би пояснити їм, що з себе представляє цей закон.Хочемо ми цього або ні, але старше покоління тільки на підставі ухвалення цього закону сьогодні голосуватиме…вже ж зрозуміло за кого вони голосуватимуть. Не буде комуністів, значить, будуть інші. Ті ж самі «Опозиційний блок» , Партія розвитку України, ще що - те придумають. Я думаю, що перед виборами як мінімум два - три політичні проекти несподівано з'являться. І ми навіть собі не уявляємо, які, а вони з'являться. І якби з людьми говорили декілька по - іншому... Зустрічалися з людьми більше і обговорювали ці закони, які приймаються…

На жаль, ми іноді зволікаємо, а іноді швидко ухвалюємо закони.

Я вважаю, що закон про декомунізацію мав бути ухвалений ще набагато раніше, ось тоді б це усе було вже на своїх місцях.

«НА НАЙВИЩОМУ ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ БУЛА РОЗМОВА Про ТЕ, ЩОБ Я ЗАЛИШИВСЯ»

- Давайте згадаємо події річної давності, той же розгін миколаївського Майдану, мітинги прибічників федералізму, наметове містечко у меморіального комплексу Героїв - Ольшанцев. Усе це, власне, відбувалося на ваших очах, ви були при владі. І коли під стінами адміністрації знаходилися так звані «захисники ОГА» , ви були у будівлі і фактично спостерігали за тим, що відбувалося. Розкажіть же свій секрет, як вам вдалося уникнути незручних питань, пов'язаних з цим? Або ж ми чого - те не знаємо, і вас викликають на допити по цих кримінальних виробництвах, які тільки останнім часом відкрили?

- Ні, не викликають, не викликають.Я зараз не говоритиму про те, що окрім мене були ті, хто приймав які - те рішення, хто збирав ці мітинги, відправляв цих людей…Я адже не даремно сказав про те, як ще в 2010 році ми визначили, що я не беру участь в політичній активній діяльності. І, напевно, це зіграло свою роль, що такими питаннями я взагалі не займався. Але однозначно точно і чесно треба сказати, що коли Круглов з Николенко були на виборах, і до того, як Николенко став губернатором, в той період адміністрацію очолював якраз я. А главою облради був Дятлів. І, звичайно ж, ті речі, які відбувалися…було б некоректно, якби я зараз почав говорити, що з чим - те я погоджувався, з чим - те не погоджувався.

Можу сказати одно. Вже вибачите за те, що скажу і як скажу. Більше не говоритиму. Коли у мене була розмова, я сказав, що приймати яке - або участь в тому, що відбувається, я не буду.На цьому все закінчилося, а чим закінчилося взагалі, це усе ми знаємо з вами. Сказати, що я взагалі чистий, білий і так далі, не можу, навіть не виходячи з того, що я що - те робив, а виходячи з того, чого я НЕ робив. Якби мої думки були підтверджені деякими рішучими вчинками, і в той момент я б пішов, напевно, сьогодні я був би абсолютно в іншому світлі. Але моя правда полягає в тому, що я працював. Тоді в тій ситуації нікого ж не залишалося. І, напевно, той же Вадим Мериков може підтвердити, і Микола Романчук, що коли було міжвладдя, я цього не приховував, я робив заяви, що, як тільки прийде новий губернатор, я піду. І повірте, на найвищому державному рівні була розмова про те, щоб я залишився працювати...

Я ніколи не озвучував те, чим я займався, коли почали відбуватися відомі події в Криму, Донецьку і в Луганську. Якщо ви пам'ятаєте, це була колосальна напруга.І деякі питання, пов'язані з функціоналом наших портів, аеропорту, питання примітивних заходів безпеки, які треба було приймати з подання людини, що має повноваження голови адміністрації, що хоч би виконує обов'язки.

Як було, так і було. І коли ви запитали, чи викликають мене на допити, Бога ради, не викликають. Якщо навіть і викличуть, ну не знаю, мені зовсім нічого приховувати.

- Але я адже навіть це до того говорила, що ви можете бути носієм корисної для слідства інформації.

- Я розумію, про що ви говорите. Розумію…Але те, що сталося у нас, слава богу, що воно не мало подальших развитий і наслідків, як в Одесі і тому подібне.Хоча, напевно, і у нас це теж було по вістрю ножа…

- І все - таки, не можу не запитати, ось ви працювали при шести губернаторах, з ким з них працювалося простіше, з ким не вдавалося знаходити спільну мову?

- Сьогодні говорити і про колишніх губернаторів, і про колишніх своїх колег, які працювали замами, я взагалі вважаю некоректним. З різних причин, в основному, тому що ми разом працювали. У мене є абсолютно різні думки про кожного з них. І більше того 99% з них прекрасно знають моє відношення до них, і я знаю їх відношення до мене.

З деякими з моїх колег, які були замами губернатора, у нас взагалі не було ніяких стосунків, кожен працював і відповідав за свій напрям, але, якщо говорити про губернаторів, то з Садыковым ми працювали менше всього в якості губернатор–заступник.І я вже, в принципі, сказав про нього і, власне, дав характеристику цьому губернаторові. І подумки прикусив собі язик, тому що, напевно, це неправильно. Кожен з них призначався вищим політичним керівництвом країни, і, можливо, були які - те свої мотиви, про які я не знав. Проте, з кожним з них я працював. […]

Я вдячний за довіру, яка мені робили. Менше всього з моїм ім'ям, з моїм прізвищем були пов'язані які - те незрозумілі скандали. Більше того, найчастіше я був такою паличкою - выручалочкой, завжди доводилося вирішувати ті, або інші питання.

Так що, давати оцінку я ним не буду, я думаю, що кожному з них оцінку вже давно дали люди, і, напевно, мені у тому числі.

- Але хіба мало, а раптом серед них затесався той, який, по вашому, сьогодні теж має бути біля керма, тому що воно досвідчена тямуща людина, і тільки по яких - те політичним причинам залишився де - те в історії. Я ж не знаю, яке ви думку висловіть. Раптом ви б сказали, що той же Круглов–фахівець і господарник, який ще може яке, - чому навчити.

- Круглов дійсно фахівець і господарник і міг би чому - те навчити. Але я не можу сказати, що Гаркуша не був фахівцем і господарником. Ось в цьому плані я раніше сказав про Садыкове. Якщо говорити про Вадима Мерикове, то хочу сказати, що за підлогу - роки він значно додав - він готовий слухати чути і вирішувати чи ті інші проблеми.

Зрозумійте, і питання команди, її професіоналізму - дуже багато означає.

Продовження триває...

Розмовляли Катерина Вовченко і Олександра Вязникова