Тернистий шлях в Європу або як ефективно економити

Коли багато років тому, після розвалу Радянського Союзу, українцям відкрилося вікно в «Великий світ» , багато хто з наших співвітчизників був дуже здивований тим, наскільки бережливі і економні в побуті жителі Європи. Ні, не тій частині Європи, яка майже 50 років вимушено «гордилася суспільним устроєм» - східною, а тій «великий» Європою, яка як була ринково, - капіталістичною, так нею і залишилася.Що були «совки» , у 90 - х побувавши туристами або в гостях у родичів в якій - нибудь ФРН або Франції, не кажучи вже про Швецію або Норвегію, а пізніше, отримавши можливість «гастарбайтерами» жити і працювати в Італії, Австрії або у будь-якій іншій європейській країні, не могли собі уявити, що для того, щоб з не дуже великої зарплати не вираховувалася, як мінімум половина, треба навчитися економити на всьому: електриці, газі, воді.

Україна, як цілком собі самостійна держава, обтяжена, хіба що важкою залишковою радянською ментальністю, довго йшла до усвідомлення того, що ж таке - енергозбереження. Скрутне економічне становище останнього року, обумовлене декількома чинниками, привело до аварійних відключень електроенергії по всій країні. Неодноразово в ЗМІ звучать заклики економити на всьому, щоб вижити, у буквальному розумінні.Українці, звиклі, за великим рахунком, жити «на широку ногу» , як це ні парадоксально звучить, враховуючи мізерні пенсії і жебрацькі зарплати, поставили питання: куди вже економніше, ми і так, мовляв, мало не на останньому місці у світі за усіма показниками. Проте, на думку аналітиків інформаційної кампанії «Stronger together» , нашим співгромадянам в питаннях енергоефективності ще вчитися і вчитися. І головне–утілювати в життя. Тим паче, що держава частково оплачує вартість енергоносіїв у вигляді субсидій малозабезпеченим верствам населення.

Розглянемо на прикладі різних європейських країн, що ж таке енергоефективність і яким чином вони йшли до цього.

Розпочнемо з того, що постсоціалістичні країни застосовували свого часу різні підходи до лібералізації ринку енергії, зокрема газу і електрики.Приміром, Угорщина і Словаччина підходили до цього питання обережно і повільно, а країни Балтії і Польща застосували так звану «шокову терапію» , різко піднявши тарифи на енергоносії для населення. Угорці і словаки були не схильні до економії, бо тарифи росли повільно і як би непомітно для населення, а прибалти і поляки, отримавши різке підвищення вартості побутової електрики і газу, швидко зміркували, що тільки навчившись економити, що не являється, до речі, синонімом слова «скупитися» , вони через деякий час зітхнуть вільніше. Проте, разом з «шоковою терапією» уряди цих країн підтримували своїх громадян оригінальними способами: наприклад, видавали пільгові кредити на утеплення житла.

В результаті, після 15-20 років, в різних країнах Центрально - Східної Європи вийшов різний результат політики енергоефективності.У Словаччині і Угорщині, там де свого часу тарифи піднімали поступово і впродовж довгого часу, а люди не поспішали, наприклад, утепляти своє житло, доля витрат на енергію із зарплат громадян виросла, відносно їх доходів. У тих же країнах, де застосували «шокову терапію» , що змусила громадян швидко і ефективно утеплятися, ставити прилади обліку на все, що можна, економити газ і світло, сьогодні не коштує гостра проблема великих витрат на енергію. Тобто, витрати, звичайно, досить високі, але за рахунок того, що люди навчилися економно використати енергоресурси, загальний сімейний доход виріс. Люди отримали можливість більше витрачати на хорошу їжу, одяг, подорожі, додаткову медичну страховку, відкладати або інвестувати в освіту.

Що стосується України, то тут більше питань, ніж відповідей.

Наприклад, газ вітчизняної здобичі.Нас завжди запевняли, що його об'єму з лишком вистачить для побутових потреб населення. Зараз же стверджують, що для населення газу не хапає і його треба закуповувати, а з цим, як відомо, є великі проблеми.

До речі, в Україні, ще років десять назад йшла інформаційна кампанія про перехід з газу на електрику, що стосується побутових споживачів. Мовляв, у нас в країні, досить потужностей, щоб забезпечити недорогою електрикою усіх громадян. Деякі піддалися спокусі, почавши встановлювати індивідуальне опалювання. Як правило, трьохконтурні побутові котли, працюють одночасно на газі і електриці. І якщо раптом вимикається світло, то котел не працює, навіть якщо є газ. З цією проблемою зіткнулися зараз багато сімей.

Втрати тепла в період опалювального сезону–ще одна притча во язиціх.Досі в усіх українських містах так звані «воздушки» - труби з теплоносієм, які проходять над поверхнею землі, а не в спеціальних підземних тунелях. Ці «воздушки» частенько не ізольовані, з різних причин, в основному з - за браки коштів у теплогенерирующих компаній, на балансі яких і знаходяться ці трубопроводи. За оцінками фахівців, втрати тепла в цих випадках доходять до 50%! Коли запитують, чому, мовляв, теплотраси в такому стані, як правило, відповідають, що бракує засобів. Треба підвищувати тарифи.

Тепло втрачається не лише в тепломережах. Панельні багатоповерхівки, побудовані ще в радянський період, пропускають тепло через погано закладені щілини в стиках панельних блоків. А є ще багатоквартирні будинки, де в квартирах радіатори опалювання сховані в стінах! Люди, звичайно, утепляються, хто як може:ізолюють зовнішні стіни плитами пінопластів, закладають шви в панелях…Іноді це виглядає безглуздо з боку, тому як не у усіх є засоби і бажання на подібні маніпуляції із зовнішньою теплоізоляцією. Так і виглядають стіни девятиэтажек в кольорових плямах ізоляції. Проте, такий крок також дає відчутну економію тепла в квартирах.

Необхідно відмовлятися від ламп розжарювання і всюди переходити на енергозбережні лампи, що дають економію коштів в три - чотири рази. Не так давно на ринку України з'явилися і світлодіодні лампочки. Тут економія–до 7 разів. Правда, є одно «але» - це вартість подібних ламп. Якщо середня вартість «старорежимною» лампи розжарювання–4-5 грн, то вартість енергозбережної лампи–40 грн, а світлодіодною і зовсім 70 грн У звичайній двокімнатній квартирі радянської будови кількість ламп в середньому доходить до 10-12 штук.Чи може пенсіонер з пенсією в тисячу гривень одночасно витратити велику частину на заміну ламп? Навряд чи. І поступово він не стане міняти освітлення на сучасні лампи з - за вартості, тому що…отримує субсидію. Хоча, зрушення в цьому напрямі, все ж є, на ринках можна побачити і літніх людей, що купують енергозбережні лампи. У європейських країнах, наприклад, просто відмовилися від випуску звичайних ламп розжарювання і люди поступово перейшли на енергозбережне освітлення.

Лічильники обліку тепла. Тема з тем! Подібні прилади обліку стоять вже у багатьох багатоквартирних будинках. Проте, не в усіх. Висока вартість установки такого приладу (до 20 тис. гривень) і необхідність доручити кому - те з мешканців будинку знімати свідчення, відлякує багатьох.І, хоча, перевірити реальну економію на кожну окрему квартиру не складає особливих труднощів, адже досить поцікавитися у знайомих або родичів, у кого в підвалі будинку такий лічильник стоїть, люди не можуть просто між собою домовитися.

Виходячи, наприклад, зі свіжіше платежки за тепло по місту Миколаєву, де встановлений тариф (без лічильника) 9,02 грн за кв. метр площі, опалювання за стандартну «двушку» за листопад стоїть 380-400 грн А там, де встановлений лічильник тепла, за таку ж площу треба заплатити 120-140 грн Різниця, більше, ніж відчутна!

Який же висновок можна зробити? Він один : терміново реформувати енергетичну галузь української економіки, у тому числі і шляхом постійного інформування населення про необхідність економити енергоресурси. Ставити прилади обліку, утепляти житло, замінювати звичайні лампи енергозбережними, міняти старі вікна і двері на сучасні.Державі ж, окрім регулювання і постійного підвищення тарифів необхідно розробити програму цільового пільгового кредитування населення (під дуже низький відсоток, буквально під 3-4% річних) на програми енергоефективності. Тоді, можливо, Україна через деякий час зможе упевнено сказати: ми–це Європа. У кращому розумінні.

Ігор Пох, спеціально для «Злочинності.НІ»