Соціальна держава Україна. Декларації і дійсність

Що таке соціальна держава? Ця держава, яка визнає свого громадянина вищою соціальною цінністю і перерозподіляє доходи державного бюджету відповідно до принципу соціальної справедливості. Ключовими словами є: «перерозподіл доходів держбюджету».

Ось ми, громадяни України, всі разом зробили товари і послуги, тобто, що називається валовим внутрішнім продуктом (ринкова вартість товарів і послуг), заплатили податки (мається на увазі, як підприємства, так і громадяни). І, за підсумками року нам говорять, що в держбюджеті і в Пенсійному фонді є така - те сума, частину з якої держава направляє на різні соціальні потреби: освіту, медицину, науку і так даліПотім йде обговорення і голосування у Верховній Раде і бюджет наступного року приймають у вигляді Закону. Перерозподіляється в нашій країні засобів трохи більше 50%. До речі, це не найвищий показник серед європейських країн.

Дуже благополучні, за нашими мірками, країни, такі, як Фінляндія, Франція, Австрія, Голландія, Данія і Словенія–лідери по перерозподілу засобів, у них показник доходить майже до 60%. У інших країнах Європи показник менший: в Чехії майже 32%, в Німеччині–43,3%. У Данії на виплату пенсій і посібників з безробіття йде 43,8% бюджетних коштів, але там ці засоби оподатковуються на доходи, тому частина цих виплат повертається до місцевих бюджетів.

Як говорилося на початку, в Україні на пенсії і соцвыплаты було витрачено трохи більше 50% усіх витрат бюджету (381,5 млрд грн). У нашій країні 13,5 млн пенсіонерів і цих людей на 500 тис.більше офіційно працюючих (тобто тих, хто платить податки) громадян. І ця тенденція, на жаль, зберігається. І хоча українська середня пенсія являється, згідно із стандартами ООН, межею бідності (60 доларів в еквіваленті), засобів на її виплату йде дуже багато.

Якщо подивитися на те, скільки в різних країнах Європи витрачається на медицину і освіту, то можна побачити пряму залежність між відсотком витрат і економічним ефектом. У Україні, приміром, на освіту витрачають удвічі більше, чим на медицину, але причиною цьому являється кількість студентських стипендій, розмір яких значно виріс впродовж останніх 10 років.

Якщо ж говорити про економічний ефект від навчання в університетах в європейських країнах, то в перших рядах знаходяться Ірландія, Італія і Угорщина, де на освіту витрачається засобів менше середнього показника.У таких країнах, як Естонія і Швейцарія, де на освіту витрачають більше засобів, є можливість інвестицій в науку, через університети. Що стосується такого показника, як доступність вищої освіти, можна привести такі дані: якщо в скандинавських країнах вища освіта безкоштовна, то у Великобританії вартість освіти складає приблизно 14% від середнього доходу по країні, а Голландії, Іспанії, Італії, Швейцарії від 3 до 7%.

Але, і в скандинавських країнах і в Голландії і Великобританії приблизно половина студентів отримують стипендії від держави, що в результаті дає 71% надходження молоді у Внз. А ось там, де стипендію отримують менше половини студентів, лише 45% молодих людей хочуть отримати вищу освіту.

Говорячи про фінансування медицини, слід зазначити закономірність: чим більше держави витрачає на охорону здоров'я, тим вище середня тривалість життя.У Італії, Ісландії, Швеції, Великобританії живуть в середньому 80 років, а в Естонії, Словаччині, Чехії, Польщі, Угорщині–в середньому 75 років.

Відкритість і прозорість бюджету є запорукою довіри громадян, а отже і стимулом для сплати податків. Люди бачать, на що йдуть гроші, більше довіряють державі. Така практика–норма в європейських країнах. Крім того, чиновники там намагаються не просто надати деякий набір цифр і таблиць, але і дуже детально донести населенню кожен рядок витрат бюджету. У Україні, на жаль, подібна практика велика рідкість, а частенько, від людей просто приховують, куди йдуть бюджетні кошти, тому державі, як інституту, довіряє дуже мала кількість українців. Довіра громадян до держави зможе проявитися тільки тоді, коли в Україні запрацюють незалежні суди, з'являться якісне утворення і медицина, повна звітність на усіх владних рівнях.В результаті, буде більше податків, тобто бюджетні витрати на охорону здоров'я і освіту стануть вищі, і, у тому числі, і на соціальні потреби.

***

З питанням, що треба зробити, щоб українська охорона здоров'я і освіта стала якісною, автор звернувся до фахівців.

Юрій С., - лікар - реаніматолог: потрібна абсолютно інша філософія підходу до охорони здоров'я в Україні. У - перших, введення страхової медицини. Можуть бути різні варіанти, наприклад «лікарняні каси» , які успішно працюють у багатьох країнах. Це стосується безпосередньо лікування лікарем пацієнтів і придбання лікарських засобів. У - других, усунення так званих «надбудов» : облздравів, міськздоров'я і тому подібне, які, в принципі, нічого корисного не несуть, ні для лікарів, ні для пацієнтів і є корупційною складовою.У - третіх, роль держави повинна полягати в допомозі, що стосується підвищення кваліфікації медичного персоналу, який на сьогодні вимушений оплачувати зі своєї кишені усі комісії, курси, перегляд категорії и.т.д. Ну, і, зрозуміло, держава повинна фінансувати глобальні речі, пов'язані з медициною–будівництво нових клінік, закупівля устаткування.

Євгеній К., - викладач університету : роль держави в освітньому процесі повинна полягати у бажанні мати освічене суспільство. Держава повинна переглянути функції управління наукою і зробити її університетській складовій. Внз повинні мати власну наукову базу. Кількість університетів не має бути такою великою, як є на сьогодні. З - за цього втрачається престиж вищої освіти, молодь прагнути отримати диплом, а що далі, нікого не цікавить.Крім того, питання «першого робочого місця» має бути закріплений законодавчо, інакше, навіщо вчитися стільки років на «бюджеті» , щоб потім не мати можливості працювати відповідно до отриманої освіти? Адже держава витрачає на це чималі засоби!

***

Думка декількох знайомих автора різних професій і зайняття, з питання прозорості і відкритості бюджету, в частині стимулювання сплати податків, можна сформулювати таким чином:

питання платити або не платити податки (точніше, бажання), не завжди залежить безпосередньо від прозорості витрат бюджетних коштів. Тут діють дещо інші чинники, серед яких малі доходи, корупція і податкове законодавство. Хоча, в деяких випадках, як, наприклад– «дорожній збір» , більшості автолюбителів абсолютно не зрозуміло, куди і на що йдуть їх засоби.Також незрозуміло людям, на що витрачається не так давно введений «військовий податок» , якщо досі з усіх боків чуються скарги мобілізованих громадян на відсутність елементарних речей у ВСУ.

Ігор Пох, спеціально для «Злочинності.НІ»