Миколаїв: "женихи" на порозі!

Кинув погляд на красуню, і йокнуло серце молодецьке. Явилося бажання про думи дівочих розпитати і про долю свою в її труднощах повідати.

Відгукнулася душа дівоча на слова ласкаві та на турботу широку. І почали вони між собою бесіди про життя майбутньої звістки.

Проте все в їх планах і проектах одним закінчувалися - без ради та долі старших ніяк не обійтися.

І пішов молодець до голів мудрих та досвідчених - аж надто хотілося йому дівицю підтримати і підсобити в міру сил своїх.

Але дівиця червона, тому молодці браві їй свої послуги навперебій пропонували.Вибір великою серед них стався, і встало завдання - не помилитися, щоб майбутнє дівоче добре облаштувати.

Стали старійшини(місцеві) про прихильників дівочих все дізнаватися та вивідувати: про рідню, про характер, про здоров'я і про гаманці, що у них водяться. Багато що про багатьох стало веденим. Так дівоче майбутнє і прояснилося.

Обговоривши та зваживши цю справу важливу, старійшини рішення своє прийняли і дівиці його повідали: кому можна і на поріг вказати, а кому слід надію висловити.

Звичайно, як з тим або іншим молодцем поступити, тільки дівиці червоної вирішувати: до думки можна старших прислухатися, а можна його і не послухатися.

Коль послухається - толк від потуг молодця, що бажає дівиці зробити послугу, може і вийти. А інакше все сліпий випадок вирішувати буде".

Приблизно так і складаються стосунки між кандидатами в народні депутати - "молодці видні" - з громадою миколаївською - "дівиця червона" під час виборів.

У ті дні ясні "молодці видні" від "дівиці червоної" любові великої і взаємності в почуттях палких домагаються. Обіцяють "безбіднужиття майбутню", "річки молочні і береги кисільні", "хороми золоті і сади райські".

Слухає усе це громада і на вус мотає. На крамничках та на кухнях обговорює: вірити їй хочеться, що цього разу слова "молодецькііз справами не розійдуться. Адже раніше все ж частіше промашки траплялися, ніж слова із справами об'єднувалися.

Набивається до неї в служіння "молодці" різні - молодецькі і умілі, спроможні і відчайдушні.Авантюристи і шукачіпригод теж себе з кращого боку показати прагнуть.

Є серед бажаючих Николаещине послужити штатні і нові, серйозні і літні(іноді навіть старі), молоді і завзяті.

За деяких сім'я "партійна" клопоче. Але зустрічаються і такі "молодці", які самостійний тягар проблем миколаївських на себе вирішили звалити.

Загалом, куди око не кинь, скрізь коштують ті, що бажають познайомиться, поріднитися та послужити на благо Миколаєва. У справі такому без чиновників місцевих не обійтися - знають вони людей в окрузі. Знають, кому довіряти можна. Знають, хто авторитетний і популярний. Знають, хто пообіцяє і не зробить. І ще багато що інше чиновникам на місцях ведено, тому, в цю годину, вони у великій шані у кандидатів у владу від Миколаєва.

І виходить, що роль та вплив чиновника місцевого на справи виборні не завжди видима, але завжди істотна. Іноді називають таку участь адміністративним втручанням, але коль так відбувається багато віків, знати толк від цього який - тобто. Ну не може ж даремне довго існувати і впливати на те, що в майбутньому навряд чи корисним стане.

P.S.Безумовно, чинити тиск на виборців під час виборів дія неправедна. Проте частенько так було раніше, і виключити це в майбутньому теж навряд чи вийде. І все тому, що при колективному виборі з трьох і більше варіантів кращого і єдиного правила вибору просто не існує. Потому нерідко сильний кандидат у владу навмисно збільшує число претендентів на виборну посаду, відкриваючи тим самим можливості тиску на думки виборців.Подається це як демократичність, але умовчується про утиск тієї ж самої демократії. Наявність в списку претендентів свідомо слабких учасників виборного процесу(технічних кандидатів) змінює розподіл голосів, як правило, на користь найбільш сильного учасника. Так результат народного волевиявлення стає більше прогнозованим, і менш ризикованим для тих, хто сплатив виборчу кампанію сильного учасника. І не користуватися цим прийомом означає збільшити шанси не обрання, що навряд чи добре для будь-якого претендента виборної посади.

Найближче до кращого і єдиного правила вибору(починаючи з трьох варіантів) розташовано "правило диктатора" - неприйнятно в умовах демократії.Потому в демократичних країнах при кількості варіантів у виборі три і більше, проводяться другі тури за участю тільки двох переможців першого туру(зокрема, коли це стосується волі громади про призначення виконавців у владу над собою).

Нині число тих, що претендують на роль обранця від миколаївської громади у владу багато більше трьох. Потому адміністративного тиску на виборців, незалежно від персон в місцевій владі, уникнути неможливо. І нарікати із цього приводу означає даремно витрачати час і зусилля.

За такий висновок в правилах ухвалення колективних рішень пан К. Эрроу отримав Нобелівську премію - вища оцінка результатів роботи інтелекту на благо людського суспільства.

В.А. Нікітін, експерт Всеукраїнської експертної мережі.

1 жовтня 20122 року