Третій Майдан

Третій Майдан. Все частіше ці слова звучать. І цілком зрозуміло, чому звучать. Тому що занадто очевидне те, що бОльшая частина гвинтів і гвинтиків владної машини абсолютно загубилися в часі. Вони його не відчувають. Вони вважають, що влада–це лише можливість красти «пиляти» бюджет, брати хабарі. Тому що яких - те реальних змін відносно держави і малого бізнесу–ні. А значить–виживати стає все важче, не говорячи про те, щоб жити.

Тому що немає покараних за вбивства на Майдані–є лише різноманітні виправдання і відмовки. Тому що мерзотна манера пристроювати на посаді своїх дітей і родичів не лише збереглася, але, завітай і стала сильніша, причому, починаючи з першої особи нової влади.Тому що незрозумілий статус «ні війни, ні світу» на Схід на ділі оглядається щоденними жертвами. Причин багато.

Але яким може бути «Третій Майдан» ?

Зрозуміло, що владу зараз звалити не складно. Хоч би тому, що немає анінайменшої упевненості, що її взагалі хто - те захищатиме. За однієї умови. При виразній наявності тих, хто готовий і здатний цю владу узяти. І ось тут проблема. Батальйони? Вони неоднорідні і не мають єдиного керівництва. Політсили радикального толку, що не пройшли до парламенту? Але навіть «Правий сектор» і «Свобода» -- сили, що дуже відрізняються один від одного. Але навіть якщо і домовляться, зрозуміло, що наступного дня після перемоги «Третього Майдану» вони почнуть ділити владу. Між собою і між угрупуваннями подрібніше, і між путінськими провокаторськими групами. На що це буде схоже?

На ДНР і ЛНР.

Цивільні в нічних чергах за хлібом, і озброєні люди на шикарних джипах і з блоками «Мальборо». Грузія, зразка 1993 роки.

Як на мене–понад усе в «Третьому майдані» зацікавлений Путін. Ніби навіть і плани такі є. Не на листопад - грудень, пізніше, наступного року. Коли вдасться подраскачать ситуацію передусім в Києві. Коли кредит довіри до влади буде остаточно вичерпаний. У разі третього майдану, як мені здається, не схильним до насильства громадянам з України треба буде просто «валити». Увы, це буде надовго і хворобливо.

Але ми маємо бути розумніші. Ми повинні додавить внутрішню тварюку спільними зусиллями нових політиків в парламенті, нових політиків не в парламенті, нових не політиків, але воїнів, і просто усіх нових. Люстрація має бути не лише формальним актом, якого, природно, багато покидьків зможуть уникнути.Люстрація має бути неприйняттям компромісів із злом, із старими корупційними звичками, з мордами, що надокучили в усіх галузях «вирішував» і вимагачів.

Іншого шляху не бачу.

Станіслав РЕЧИНСКИЙ