Снігопад. Сміття. Трамвай. Колеса.

Розпочну з легкого ліричного відступу для підняття настрою.

За увесь минулий рік вирватися хоч на декілька днів відпочити так і не вийшло. І ось він, відпустка. Син чекає в Мюнхені, я з дружиною і дочкою летимо до нього зустрічати новий рік. Квитки викуплені, готелі замовлені. Виліт 31 грудня, в 7-00 з Одеси. Дружина з дочкою вже в Одесі, я ще в Миколаєві. Вже до обіду 30 - го я розумію, що шанси дістатися до Одеси прагнуть до нуля. Спроби орендувати всюдихід, БТР, танк - ні до чого не привели. Пошуки повітряного або водного способу транспортування теж не увінчалися успіхом. Ближче до 23-00 розумію, що Бог з ними, квитками і готелями. Головне, що син, дружина з дочкою і я, зустрічатимемо Новий рік окремо. І ось... О, Диво! Близько півночі я все - таки потрапляю на потяг. На літак устигаю, навіть хвилин 30 буде в запасі. Ось воно, щастя! Не тут - те було…

На в'їзді до Одеси потяг зупиняється на глухому полустанку. Через півгодини розумію, що зупинка підозріло затягнулася. Провідник нічого не знає. Про всяк випадок перенаправляю машину, що зустрічає мене на вокзалі, до цього полустанку (завдяки Інтернету і GPS з точним місцезнаходженням ясність прийшла). Після декількох телефонних дзвінків, з'ясувалася і причина зупинки потягу…Тут потрібно перейти до червоного рядка, тому як причина…ну, не вгадаєте…

Так от. Потяг припинив рух унаслідок низької напруги в електромережі! Завіса.

Врятувало мене те, що в Одесі дороги були більші - менш розчищені, і в 5 ранку транспорту в місті трохи, тому машина на подив швидко приїхала за мною, і в аеропорт встигли буквально за хвилину до закінчення реєстрації.

Итак. Чи можемо ми перемогти стихію остаточно і безповоротно? Напевно, немає.

Чи можемо ми мінімізувати наслідки стихії і спробувати зробити так, щоб люди не замерзали в сніговому полоні? Завдання не просте.

Безумовно, висловлюючись Шота Руставели : «Кожен вважає себе стратегом, бачачи бій з боку». І сьогодні тільки ледачий не критикує міську владу. Чому - те, набагато більшою популярністю користується питання Герцена : «Хто винен?» , і незаслужено мало приділяється уваги питанню Чернишевського: «Що робити?».

Спеціалізованою, сучасною техніки у міста немає. Денег для її придбання–теж немає. Ніякі спонсори тут проблему не розв'яжуть, тому як суми потрібно дуже і дуже неабиякі. Ментальність деякої категорії наших співгромадян відразу, теж не зміниш.

У обставинах, що склалися, і з наявними матеріально - технічними ресурсами і фінансовими можливостями, і комунальні служби, і МНС, і ДАІ робили те, що могли зробити. Лаяти владу, звичайно, модно. Так, до того ж, так вже у нас повелося, що будь-який керівник завжди винен в усіх проблемах - будь це підприємство, район, місто, область. Тільки критика має бути обгрунтована і конструктивна. А доки потрібно робити висновки і максимально підготуватися до можливого повторення снігопаду. Зима адже ще не закінчена.

Дійсно, одна з основних проблем, що проявилися 30, - го грудня, унаслідок якої місто «стояв» - це безвідповідальність і нерозумна деяких наших автолюбителів. Ну, не можна зимою їздити на літній гумі! Не можна! Саме такі, авто, що безнадійно буксують на лисій літній гумі, в основному і створювали пробки і блокували рух тим, хто міг нормально їхати. Можливо, до таких горе–водіям потрібно по усій суворості застосовувати штрафні санкції? На вулиці–зима, на автомобілі–зимові колеса чи автомобіль на стоянці (штраф - майданчику).

Враховуючи, що прогноз погоди, як правило, відомий заздалегідь напевно, за декілька днів до очікуваного погіршення погодних умов, має сенс організовувати тотальну інформаційну атаку, і усіма існуючими засобами масової інформації (телебачення, радіо, інтернет, газети) попереджати наших жителів про можливі, очікувані катаклізми (тим паче, що ми давно вже привчені безоглядно вірити в усе погане) і давати рекомендації що робити, і головне–чого робити не потрібно.

Абсолютно правильно і вчасно була здійснена заборона на в'їзд до міста вантажного транзитного автотранспорту. Інакше, все було б набагато гірше.

Далі. Комунальної снігоприбиральної техніки мало. Напевно, і та, що є–не у належному технічному стані і ламається частіше, ніж працює. Загалом, прибирати сніг і чистити дороги нічим.При цьому, в місті все ще існує ряд підприємств, які мають у своєму розпорядженні різнорідну, але придатну (на безриб'ї–і рак риба) для розчищення доріг техніку : трактори, навантажувачі, бульдозери, самоскиди.

Сьогодні ми переконалися, що добросовісні підприємства за власною ініціативою, за свій рахунок, підключилися до робіт по розчищенню міста. При цьому, не ставлячи нікому питань ні про вартість палива, ні про зарплату робітником. А вже, якщо б влада звернулася до них з проханням–і поготів ніхто не відмовив. А якщо, знову ж таки, враховуючи прогноз погоди, хоч би за декілька годин сорганизоваться, то можна і безпосередньо під час снігопаду забезпечити рух тракторів з відвальними плугами по вулицях міста. Так, не естетично, зате дієво. Будуть гроші–про естетику думатимемо.

Для трамваїв виготовити декілька знімних путеочистителей–теж не є вершина інженерної думки, фахівців з Силіконової Долини для цього запрошувати не треба. З початком снігопаду на кожну лінію випустити один–два вагони з такими путеочистителями–і нехай собі катаються, не даючи заметам на шляхах скупчитися, поки снігопад не припиниться.

Якщо намагатися вирішувати проблему боротьби з снігом під час снігопаду, то потім менше доведеться здійснювати нерозумних подвигів.

А всякі там штаби, ради, координаційні центри і інші президії–навряд чи варто плодити. Колективна відповідальність–крок до безвідповідальності.