Викликають в Москву!

Як солодко ця фраза звучала для багатьох Миколаївських чиновників і керівників підприємств в минулому столітті. Миколаївські підприємства военно - промислового комплексу (суднобудівельні заводи, конструкторські бюро, НДІ) підкорялися безпосередньо московським міністерствам, минувши владні кабінети Києва. Мій власний дідусь А.Московец 14 років очолюючий завод з цілком цивільною назвою «Дормашина» так само підкорявся московському міністрові загального і середнього машинобудування СРСР, хоча здавалося б, що такого важливого в дорожніх грейдерах?

Крім того, наглядом за заводчанами займалися і незліченні представники контррозвідки КДБ СРСР і Міністерства оборони СРСР, військпреди на заводах, а також напівчекістські жучки по лінії КПРС, ВЦСПС, народних контролей і інших відомств. А це сотні, а то і тисячі людей нездібних до творчої праці, а лише до нагляду і контролю.

Одна з основ планової економіки–освоєння розподіленого, а не отримання прибутку. І хоча цей принцип характерний для усієї радянської економіки, але для ВПК СРСР він був найбільш актуальний. Ось і каталися миколаївські директори в московські кабінети, що б «вибити» фонди, гроші і ресурси, які належало освоїти місту корабелів.

З розпадом СРСР і переходом на ринкову систему економіки виявилось, що не досить зварити з листів металу корабель. Побудована посудина може просто виявитися неконкурентною, так само як і радянські автомобілі «Волга» чи «Москвич». Але миколаївська «еліта» продовжувала заглядати в рот Москві сподіваючись на чергову подачку замість того, щоб почати структурні зміни в економіці і позиціонуванні міста який давно не «корабелів».

І Москва не забувала про них. Правда замість грошей більше присилала відставним офіцерам нові погони і медальки від імені де юрі неіснуючого, але цілком собі де факто працюючої при Кремлі Президії Верховної Ради СРСР. Підтримувала їх і морально зміцнювала ряди п'ятої колони. І знаходилися адже недалекоглядні, чіпляючі незаслужені погони на кітель і перетворюючись на ряджених генералів. Правда журналістам, що викривають їх, вони розповідали про те, що звання їм привласнювали громадські організації…Все ж краще уславитися пихатим телепнем ніж державним зрадником, одержуючим звання від чужої країни.

Але там, де були інтереси економічного характеру, Кремль свого не упускав. НГЗ, ЧСЗ, Океан перейшли в руки російських «інвесторів». Правда в результаті роботи «інвесторів» - банкрутства, скорочення персоналу і виробництва на усіх заводах, що опинилися в їх руках. Але для встановлення контролю над такими підприємствами «загального забезпечення» переходу власності в руки кремлівських олігархів і найголовніше для формування міфів о «новороссии» згодилися незліченні миколаївські агенти в домальованих погонах.

Ще рік тому так модно було миколаївським політикам загравати з Вадимом Новинским на вулицях Миколаєва, так здорово було відчувати за собою «руку Москви» і відчувати власну важливість і значущість провідників інтересів кремлівської політики і капіталів. Адже кожен кремлівський агент, відкрито зазиваючи в Миколаїв російські танки, таємно вербуючи за московські гроші проросійських титушек або будучи охоронцем економічних інтересів московських олігархів вважав, що отримає за це свої бонуси у вигляді грошей або посад. Ніхто з них не хотів бути товаром яким торгуватимуть або від якої просто позбавлятимуться.

Сьогодні проводяться обшуки в офісах Новинского, затриманий Єфремов, розслідуються кримінальні виробництва проти дрібнішої шпани Москви, що представляє інтереси, в Миколаєві.Власне, вже навіть не важливо, чи будуть вони хлистати свою арештантську баланду достатньо довго або будуть обміняні на українських військових, узятих в заручники Кремлем, або виторгували в обмін на економічні інтереси України. У будь-якому разі вони зайняли те місце, яке їм і личить в суспільстві, - обмінне тушковане м'ясо, розмінна монета в торгах з Кремлем… І ми побачимо і нові затримання, і нові кримінальні виробництва, і новий перерозподіл власності, випадної із слизьких рук російських олігархів…

Зараз відбуваються безповоротні зміни, корінний злам в орієнтації місцевих еліт з Москви на Київ, швидше зміни проросійських еліт на українські. І якщо мій аналіз того, що відбувається правильний, то новообраний цього року обласний і міський ради і міський голова Миколаєва будуть вже цілком проукраїнськими, захищаючими інтереси України в нашому регіоні.