Плем'я невгомонних : дорватися до годівниці будь-яким шляхом!

А мова піде далі про очищення влади, згідно таких актуальних зараз люстрационных процесів.

Звичайно, серед тих, хто ратує за люстрацію, є люди, що щиро вірять в очищення від чиновників - корупціонерів і інших «радощів» що склалася в Україні за два з гаком десятиліття системи влади. Це дозволяє зробити закон про люстрацію. Так, він недосконалий, так, він піддається обгрунтованій критиці, у тому числі і шанованими європейськими інституціями, так, недоліків у цього закону–достатньо. Власне, як і проблем, які він потенційно породжує.

Але у нього є і безумовні достоїнства. Одно з них :закон про люстрацію–правова відповідь держави на запит найбільш активної частини суспільства, що вимагає очистити владу від хамелеонів і пристосованців, від тих, хто може бути сам особисто і не скоював злочинів і корупційних правопорушень, але все таки вірно служив корупційний - злодійському режиму колишньої «злочинной влади». Коли б не цей закон–не уникнути б нам судів Лінча, першим передвісником яких стала т.з. «сміттєва люстрація». Зверніть увагу, після того, як, хай і з великим скрипом, але все таки запрацювали легітимні люстрационные процедури, принишкнула люстрація вулична–очищення сміттєвим баком.

Принишкнула, але повністю не зникла. На жаль, частково і тому, що є у нас люди, які майстерно використовують ура, - революційну популістську демагогію і ефект натовпу, зв'язаний з публічними і непублічними загрозами.Причому, цей процес характерний і для окупованих територій Донбасу. Але якщо що там відбувається аж надто прямолінійно нагадує хаос періоду громадянської війни майже столітньої давності, то в іншій Україні ситуація виглядає декілька по іншому. Тут, у нас маузером не сильно - те і помахаєш. А ось люстрація, усілякі там громадські структури, ради і комітети з гучними назвами невизначеними повноваженнями–це якраз те, що треба.

Зараз в Миколаєві спостерігається черговий виток активності тих, хто вважає себе незамінними помічниками влади і правоохоронної системи, готових люстрировать і очищати усіх і уся. Неодноразово в ЗМІ з'являлися матеріали, як в підтримку, так і з викриваючими фактами на адресу цих люстраторов, стосовно використання ними методів, вже дуже схожих з банальним рейдерством і тиском на судові інстанції.

Нещодавно новопризначений прокурор Миколаївської області В'ячеслав Кривовяз почав формувати нову громадську раду при відомстві. І туди, немов вугри і піскуни, а може, і п'явки, кинулася шумна і різнорідна публіка.

Мета зрозуміла–новий прокурор хоче зрозуміти ситуацію в регіоні і для її об'єктивної оцінки зіставляє звіти своїх підлеглих з оцінкою громадських діячів. Але ось наскільки відповідають дійсності ці оцінки, вирішувати тільки йому самому.

У перших рядах тих, хто претендує на роль порадників обласного прокурора, тут же спливли люди, що заплямували репутацію причетністю до правопорушень, рейдерства і банальної корупції.

Ось лише деякі з цих «героїв» :

Ігор Блошкопідполковник міліції, екс - начальник відділу по боротьбі з торгівлею людьми. З 2011 року в судах тягнеться справа, по якому Блошко звинувачується в сутенерстві.Підполковник провів близько року в СІЗО. Наполегливо і голосно заявляє про фальсифікацію звинувачень проти нього. Останнім часом активно зайнявся суспільно - політичною діяльністю: на останніх виборах висувався (зрозуміло, безуспішно) в народні депутати України. Розповідає більшості журналістів про своїх матеріальних проблема, пробиваючи на жалість для безкоштовного освітлення своєї боротьби з прокуратурою, міліцією і СБУ.

Олег Кондратюк, колишній співробітник миколаївського УБОЗУ, колишній член «Правого сектора».

З неофіційного резюме: звільнений в «лихі дев'яності» з міліції з - за деякій каламутній історії зі знаменитим кримінальним авторитетом, історія настільки неприємна, що ще до розформування миколаївського УБОЗУ, його старожили говорили про неї досить неохоче і із скрипом. Тому залишимо її на совісті нашого героя.

Переживши період з кінця дев'яностих до 2014 року, Кондратюк кілька разів побував на Майдані, прикупивши до цього собі джип корейського виробництва, вартий не одного десятка тисяч дол. США і зв'язався з «Правим сектором». Про співпрацю з останнім в Інтернеті вже написано немало, як те Вознесенское БТИ, звільнення Паламарюка, і інші історії, наслідком яких став повний розрив нашого люстратора і «ПС». Злі язики подейкують, що можливо Кондратюк не захотів виконувати вказівку Дмитра Яроша, який однозначно вказав, що усі патріоти «Правого сектора» повинні брати участь у боях в районі антитерористичної операції, а не «прохолоджуватися в тилі».

Тому зміна що вже став не то що незручним, а небезпечним партквитка «ПС» (якщо такий у нього був) на самовільно виписаний мандат містечкового борця з корупцією, була лише питанням часу, і зробилася в короткий проміжок цього самого часу.

Олександр Думенко–скандальний декан енергетичного факультету Миколаївського аграрного університету, що заявляє про свої патріотичні почуття, але що ухиляється від призову в армію і активно репостящий в соціальних мережах статті, спрямовані на зрив мобілізації. Його взаємовідносини з адміністрацією Внз, залишимо «за кадром» , але відмітимо, що жодна з перевірок Міносвіти і науки, ні самі громадські діячі (мова, природно, про реальних громадських діячів, а не міських божевільних) викладених в його зверненнях в правоохоронні органи фактів не підтвердили.

До речі, якщо вивчити публікації на провідних сайтах Миколаєва, виникає і питання про можливу причетність цього персонажа до поборів із студентів під час здачі сесій. Згідно декларації, цей потерпілий від свавілля ректорату «Аграрки» борець за права студентів, має приватний будинок, три автомобілі ( «Рено» , «Черри» , «Мазда» ) і дві земельні ділянки в Миколаєві (750 кв.м. і 840 кв.м.).

Денис Жело–активіст, що вистрибнув останнім часом, лідер профспілки «Сильні разом». За яким принципом працює це профобъединение–не відомо. Працівників якої сфери воно об'єднує, історія також умовчує. Але панові Жело це не заважає щосили демонструвати свою опозиційність і, можливо, особисту неприязнь до керівника міськвно А.Деркач, заступника губернатора О.Янишевской, ректора Аграрного університету В.Шебанину і ряду інших місцевих топ - чиновників і управлінців.

По суті, Д.Жело–колишній регіонал, що посварився з командою Н.Круглова, яка засунула його не те, що на другорядні, а взагалі на «нижеплинтусные» ролі. Тепер він жадає надолужити час, витрачений у відриві від регионаловской годівниці.

У Тернівці давно вже ходять легенди о «кинутих» керівником профспілки «Сильні разом» кредиторах, що позичили йому значні суми на розвиток чи то болгарського суспільства, чи то рішення бізнес - питань в Миколаївській міськраді, які нині роз'їжджають у пошуках Д.Жело.

Не хочеться морализаторствовать, але все таки, давайте поставимо наївне питання:а чим мають намір займатися такі «громадські діячі» у раді при обласному прокуророві, якими моральними і правовими принципами вони керуватимуться? Як на мене, відповідь на це питання проста і зрозуміла для кожного мало - мальски розсудливої людини.

Куди заведе таку громадську раду: в площину крышевания і рейдерства, зведення рахунків з принциповими співробітниками правоохоронної системи, на яких у наших героїв є особисті образи?

Вирішувати, як мовиться, прокуророві. Але треба враховувати, що відбуватися ці ігри в «громадський контроль» будуть не в умовах світу, політичної стабільності, громадської згоди і стійкого соціально - економічного розвитку. Ні, якщо хто забув - в країні триває справжнісінька війна, в економіці–криза інфляція б'є рекорди двадцятирічної давності, основна частина населення нестримно убожіє і все більше озлобляється.І будь-яка безглузда витівка екзальтованих громадських діячів, втілених эрцаз - прокурорським мандатом (а вже кірочки, що свідчать про їх причетність до облпрокуратури або інших владних органів, ці діячі заготовлять–навіть не сумнівайтеся!), загрожує зірвати кришку вируючого котла соціальної напруженості. При цьому, такими ось картинками і відео скористається і «дружня нам Росія» , в особі ТК «ОРТ» , «ГАННА - НЬЮЗ» , «Россия24» і інших стерв'ятників, що годуються крихітками із столу ПТХ. Словом, занадто дорого можуть нам обійтися ці ігри в «громадськість».

Щось подібне вже, до речі, було в нашій новіше ший історії, коли призначений губернатором після перемоги «помаранчевій революції» Олександр Садыков теж вирішив налагодити діалог з громадськістю. Наміри його були найщирішими.Але очевидна відірваність від містечкової тусовки громадських активістів привела до того, що цей діалог з громадськістю виглядав вкрай пародійно, бо губернатор, сам того не розуміючи, наблизив до себе настільки безглузді і гротескні фігури, що вони викликали навіть не роздратування і не озлоблення, а гомеричний регіт публіки. Звичайно, це не найголовніша причина його подальшого зняття з посади, але все таки–одна з реальних і безперечних причин.

P.S. Передбачаючи звинувачення в замовному характері публікації, просто скажу, що йти в люстраторы і громадські ради повинні зовсім не люди, що добре уміють працювати ліктями і що мають потужну глотку, але украй підмоченою репутацією. Громадські органи повинні об'єднувати тих, хто при будь-якій владі демонстрував принциповість, волелюбність і в той же час законослухняну.І головне, їм повинно довіряти те саме громадянське суспільство, яке ми хочемо сформувати за європейським зразком.

А якщо таких людей немає або їх намагаються відсунути персонажі, схожі з вищезгаданими героями, то і довіри у суспільства до всяких там громадських рад, колегій і груп не буде. Адже, як не перефарбовуйся, а свою суть, як те шило в мішку, не втаїш.