Євромайдан увергнув країну в глибоку економічну кризу. Що далі?

Політизування в Україні досягло не просто високого градуса, а воістину точки кипіння. Гаразд, дорослі, але гуркоти політичного протистояння докотилися вже і до дітей. Один знайомий розповідав, як його малолітнє чадо, наслухавшись новин по телевізору, який дорослі через недогляд залишили включеним, бігало потім по квартирі, оголошуючи її веселим криком «Панду геть!» . Видно, вирішила нетяма, що це таку веселу гру показують по «зомбоящику» . І невтямки йому, що там йшлося зовсім не про панду–забавному і добродушному бамбуковому ведмежаті.А син іншого знайомого–цей вже старше–у дворі свого багатоповерхового і багатопід'їзного дому грає з однолітками в «майданутых» і «беркутів» з неодмінним антуражем, характерним для сьогоднішньої вулиці Грушевського в Києві–саморобними барикадами, кидком каменями і колотнечами. Говорить, пацанва навіть старі скати палити намагалася, зовсім як в столиці, благо, дорослі вчасно цю небезпечну і погану справу присікли. Ось тільки, на жаль, ніхто не досі не зміг присікти куди небезпечніші і погані справи, що творяться на українських вулицях і площах.

Гаразд би йшлося лише про політичне протистояння. Але питання не лише в політиці, не лише в гострому силовому конфлікті, спровокованому радикалами, що наполегливо штовхають Україну на шлях громадянської війни. Справа ще і в тому, що багато хто з нас наполегливо не помічає очевидного :з кожним днем тривалого майданного «мумувождения» , а фактично–хаосу, Україна втрачає свої безперечні досі економічні вигоди, скачуючись у безодню жорстокої економічної кризи.

Прикладів тому маса. Ось тільки один з них, що стосується безпосередньо нашого корабельного Миколаєва.

Порівняно недавно, в грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівельний завод» відвідали представники компанії «Каспій офшор» з Севастополя. Мета візиту–проведення переговорів на предмет можливого укладення контракту по будівництву несамохідних барж загальною вартістю більше 8 млн. євро. Кримчани особливо і не приховували, що діють в інтересах російських судновласників, яких зацікавили ділові пропозиції миколаївських суднобудівників.Сторони залишилися задоволені один одним, і вже було збиралися укласти контракт, проте у кінці січня «Каспій офшор» несподівано відмовився від своїх намірів. Причина банальна–враховуючи нестабільну соціально-політичну ситуацію в Україні, масові безлади в Києві і регіонах, росіяни розсудливо відмовилися від підписання яких-небудь домовленостей з ЧСЗ. Те, що відбувається в столиці, потенційних замовників, звичайно, бентежило. Але пропозиції чорноморців були настільки вигідними, що на київські безлади вони готові були закрити очі, вважаючи, що ця ситуація тимчасова і скоро буде врегульована. Проте протистояння затягнулося на невизначений час. А вже коли росіяни дізналися про те, що і в спокійному досі Миколаєві по центральних вулицях марширують натовпи бойовиків в масках, а обласна державна адміністрація абсолютно серйозно готується до штурму, їх терпінню прийшов кінець.Підписання вигідного контракту зірвалося.

Як мовиться, святе місце порожньо не буває. Відмовившись від співпраці з Чорноморським заводом в Україні, росіяни звернулися до суднобудівників Туреччини. У результаті, завдяки Євромайдану(чи як він там тепер називається, адже пауза в євроінтеграції була лише приводом для того, щоб спровокувати довгограючі безлади і спробувати силовим шляхом захопити владу в країні) миколаївські корабели отримали дулю, а турецький суднобудівники–вигідне замовлення. Коротше кажучи «намайданили» !

Це, повторюся, лише один, хоча і дуже показовий приклад. Насправді їх набагато більше.

Не краще йде ситуація в країні і на макроекономічному рівні. Рятівний кредит в 15 млрд. доларів, про отримання якого Президент України Віктор Янукович восени минулого року домовився зі своїм російським колегою Володимиром Путіним, вже заморожений.Причина–поглиблення кризи в країні і відставка уряду Миколи Азарова. І зрозуміти росіян можна, адже мають же у них бути гарантії повернення наданих кредитних коштів. А якщо в країні безлад, якщо незрозуміло хто і, найголовніше, за рахунок яких засобів буде потім кредит повертати, треба бути повним дурнем, щоб викинути на вітер такі гроші. Тим більше і в самій Росії їх є на що витратити. Якщо ж взяти до уваги і той факт, що із-за багато в чому штучної паніки на валютному ринку, викликаної політичним протистоянням, курс гривни почав коливатися, а золотовалютні резерви України знизилися, виведення однозначне: країна опинилася буквально в кроці від системної економічної кризи. І хто від цього виграє, невже український народ?

Вже неозброєним поглядом видно, що свою роль в падінні темпів економічного розвитку і доходів бюджету зіграє погіршення стосунків з Росією.Приміром, зіткнувшись з політичною кризою в Україні і його непередбачуваними економічними наслідками, Російська Федерація у черговий раз заморозила реалізацію спільних проектів по авіабудуванню і суднобудуванню. Адже тільки в реалізацію своїх суднобудівельних програм в Україні росіяни збиралися вкласти близько 4 млрд. доларів! Напевно левова частка цих засобів пішла б в Миколаїв, а відрахування і податки з них підтримали б і без того мізерний бюджет регіону. Хто від цього програв, які розміри упущеної вигоди, скільки робітників місць втратив Миколаїв–опозиції плювати. Зате звичайні люди, за інтереси яких на словах так печуться опозиційні лідери, з кожним днем все ближче і ближче до економічного колапсу.

Тут слід особливо звернути увагу на певні відмінності в економічній географії, та і просто в ментальності населення між різними регіонами України.Західним областям нашої країни за великим рахунком «паралельно» , що там відбувається з російськими замовленнями. Це і зрозуміло, адже усе суднобудування, авіаційна, ракетно-космічна промисловість, основна частина оборонного комплексу зосереджені на південному Сході країни. Так склалося історично. Саме у наших регіонах збереглися потужні, високотехнологічні і наукомісткі підприємства, що дають роботу десяткам тисяч людей. Тому мешканцям півдня і сходу є за що боротися. Висококваліфіковані робітники, інженери, учені, що живуть тут, у більшості своїй не хочуть їздити сезонними робітниками в країни Євросоюзу, адже у нас є гідний економічний потенціал для нормального життя. Але жителі західної частини країни наполегливо нав'язують нам свою «картину світу» : «вільна» і «демократична» , а, по суті, безвладна Україна із зовсім знищеною промисловістю, яка вирощує соняшник і рапс для потреб розвинених країн Європи. Та і Заходу за великим рахунком плювати на нашу «свободу» і «демократію» . Ми потрібні їм тільки в трьох іпостасях: як місткий ринок збуту для західних товарів, як джерело сировини і як великий постачальник найдешевшої в Європі робочої сили.

Нинішній розвиток несприятливих подій в економіці є наслідком двох причин. Перша–об'єктивна: погана кон'юнктура світового ринку, особливо по тих галузях економіки, які формують основу українського експорту. Друга–гостра політична криза і невизначеність усередині країни, вуличні безлади, спровоковані як парламентською опозицією, так і радикальними екстремістами правого толку. Це б'є і по інвестиційному клімату, стримуючи прямі іноземні інвестиції.Цей же чинник стримує навіть офшорні інвестиції вітчизняних фінансово-промислових груп, адже жоден розсудливий бізнесмен не стане вкладати гроші в зону нестабільності, в яку сьогодні перетворили Україну.

Тепер перед новим урядом стоїть завдання припинення хвилювань, досягнення політичної стабілізації і ефективного антикризового менеджменту. Часу для тривалого пошуку компромісу на переговорах вже практично не залишилося, і тому новому Кабміну, якщо він зацікавлений в політичному і економічному розвитку країни, доведеться піти на хворобливі рішення. І, сміємо сподіватися, уряду не завадять ні барикади і нічні вогнища на вулицях Києва, ні натовпи мітингуючих, ні крики «Ганьба!» .