Вибори - 2015: кого вибираємо?

Хто і як би не порочив США, державні діяча цієї країни зробило дуже багато для неї. Система устрою держави набагато ефективніше чим у більшості країн світу. Багато хто сильно обурений тим, що США лізе скрізь зі своєю демократією і правилами. І це так і є. Більше того, кожна держава повинна піклуватися про себе і про свій народ усіма можливими способами. Це теж саме, що лаяти фермера, який ганяє ворон з поля і шукає де дешевше купити трактор.

Не так давно світ розділявся на 2 табори США і СРСР. Дві наддержави, які диктували всьому світу правила гри.Обоє прагнули отримати контроль над своїм населенням, зробити його слухняним і працездатним. Тільки одна країна пішла шляхом цінності людського життя, а друга цінності системи.

Напевно нікому не треба говорити, що в нашій країні доживає свій вік обламань імперії серпа і молота. І ті, хто сьогодні намагається пофарбувати стіни СРСР, що облупилися, новою фарбою демократії лише продляют цю агонію. Ця агонія хворобливо б'є по кожному з нас. Система настільки не життєздатна, що гротескними потворними подвійними стандартами перетворила людей на безнадійних рабів.

Більше 90 % українців не допускають думки про те, що державна машина здатна піклується про добробут народу. Кожен перший говорить про те, що крадуть усі. І це стало нормою. Апофеозом такого світогляду став підхід «Виберу цього, він краде менше» чи «Вже крався і тепер не буде». А апетит приходить якраз під час їжі.Люди навіть не замислюються про те, що існує реальність, в якій не крадуть. А якщо крадуть, то покарання невідворотно.

Після Майдану на місцевому рівні нічого не помінялося окрім прапорців і додавання в розмовах «Слава Україні—Героям Слава». Більше того, якщо озирнутися на чиновників, які зараз управляють містом, то картина буде більш ніж сумовита. Фарбовані і перефарбовані вихідці з політичної системи СРСР абсолютно не хочуть і не розуміють сучасних реалій. Перекочуючись з однієї партії в іншу, різними, що називаються «демократичними» іменами, вихованці комуністичної системи старанно її масштабують і множать.

Осінні вибори в місцеві органи влади стануть лакмусовим папірцем настроїв народу. Чи з'явитися шанс поламати систему існуючу у власній безвідповідальності або продовжувати жити в похмурій стабільності занепаду.

На початку статті не просто була приведена цитата одного з американських президентів. Хочеться показати людям, які йдуть у владу їх істинне призначення.

Для Миколаєва настали дуже важкі часи. Жителі насилу виживають в складних економічних умовах. Міська рада і мер з комунальними підприємствами не в змозі сьогодні якісно полегшити життя городян. Чому це відбувається нині? Це питання сьогодні ставлять собі люди, які раніше про це не замислювалися. Спробуємо розібратися.

Будь-яка справа розпочинається з целеполагания:

• Яка сьогодні мета міської влади?
• Куди веде Миколаїв міською голова?
• Які є перспективи?
• Що буде через 5-10 років?
• Які пріоритети при ухваленні рішень?

Відповіді на ці питання значною мірою визначать хто є хто на місцевих виборах.Люди повинні розуміти хто саме сьогодні потрібний для міста: лідер - стратег або директор паніки. Для тих політиків, які не мають відповідей на ці питання діагноз зрозумілий :Не треба міняти - дайте очолити.

На сьогодні в особі міської влади ми бачимо метання від пожежі до пожежі. Чому так відбувається? Один з варіантів це ментальність владних чоловіків сьогодні. Звичка отримувати вказівки з центру і виконувати їх, а не брати відповідальність на себе за життя міста характерна риса управлінців СРСР.

Нова адміністративна реформа, про яку говорить Гройсман посилить вплив глав територіальних громад. Це говорить про те, що лідерами цих громад повинні стати люди, здатні дивитися в майбутнє, формувати команди не по відданості, а по професіоналізму. Чи здатні сьогодні до таких випробувань вихідці з системи управління СРСР? Думаю, що відповідь очевидна.

Підводячи підсумок, хочеться відмітити, що вибори восени 2015 року це не просто чергова декорація псевдодемократії, а випробування на зрілість громадянського суспільства. Чи куплять за гречку або хліб можливість «заробляти» чи поведуть за собою в майбутнє?

Бути або не бути, ось в чому питання. Гідно чи
Змирятися під ударами долі
Чи потрібно учинити опір
І в смертній сутичці з цілим морем бід
Покінчити з ними?

Монолог Гамлета. Вільям Шекспір.