Сто днів - це багато або мало?

Спробував відповісти на нього і я, як людина, навчена солідним життєвим досвідом, як николаевец в шостому поколінні, як почесний громадянин м. Миколаєва, як депутат міськради і, нарешті, просто як звичайнісінький обиватель, що аналізує що відбувається і що робить певні висновки.

Я був добре знайомий з попередніми міськими головами Миколаєва (і не лише Миколаєва) і не з чуток знаю, що мэрство–тяжка праця, яка не кожному по плечу. Більше місяця тому відбулася моя поки що єдина зустріч з нинішнім мером Миколаєва.Ніяких своїх прохань в його адресу я принципово озвучувати не став, оскільки розумію, що зараз йому не до прохань з боку кожного депутата–треба вирішувати масу невідкладних міських проблем.

В ході бесіди у мене склалася певна думка про цю людину. Мені сподобалися продемонстровані їм ерудиція, вченість, свіжість думки і надзвичайна широта суджень. Такі люди–не зашоренные, сучасні, з новизною думки–мені відверто імпонують.

Итак, я нічого у мера не просив. Я поставив перед собою абсолютно іншу мету–розкрити мерові ока на те, що відбувається навколо нього, на його чиновницьке оточення. Річ у тому, що його оточують ті ж люди, які працювали і при його попередниках–Володимирі Чайке, Володимирі Коренюгине, Юрієві Гранатурове. Керівники міста міняються, а ця команда чиновників залишається все такий же, який вона і була, практично без змін.

Нашим чиновникам треба віддати належне: це народ хитрий, виверткий, пристосовуваний і непотоплюваний. Втім, зовсім не обов'язково звільняти відразу усіх підряд. Ні, для того, щоб добитися результату треба, передусім, міняти управлінські підходи, вимоги до підлеглих, критерії оцінки їх праці.

Олександр Федорович Сенкевич–молодий і амбітний мер. І я висловив йому тільки одно побажання: якщо ви прийшли до влади, не слід бути «самотнім вовком» , «своїм серед чужих» , будь ласка, приводите власну команду. І ця команда обов'язково має бути новою, молодою. Повірте, гірше не буде–буде тільки краще! Нехай вони помиляються, нехай набивають шишки. Адже, як відомо, на помилках вчаться. Причому тільки генії вчаться на чужих помилках, а ми, звичайні люди, вчимося на помилках власних. Правда, є ще і дурні, які не навчані в принципі.Але, слава богу, зараз мова не про них…

Якщо біля керма міста з'явиться нова, молода команда управлінців, є реальна надія на те, що тут же будуть зламані корупційні схеми, не буде ніяких «відкатів» , а мер зможе чесно дивитися в очі городянам.

Це було єдине побажання, яке я висловив міському голові, і він мене почув. Але на цьому, на превеликий жаль, все і закінчилося.

Що заважало А.Сенкевичу привести з собою молоду команду і представити її на сесії міської ради?! Упевнений, що депутати б її підтримали. Проте замість цього йде неприпустиме затягування з прийняттям назрілих, якщо не сказати перезрілих кадрових рішень; триває справжній цирк з т.з. «секретариадой» –обранням секретаря міської ради, що не відбулося досі;Миколаїв–останнє місто в Україні, в якому досі після виборів не сформований новий виконавський комітет міської ради.

Погано це або добре? Звичайно ж, погано. Адже вибори–це можливість модернізації, оновлення, перезавантаження влади. А тут все залишилося по - старому.

Починаючи з осені минулого року у нас не вирішуються багато насущних питань, не приймаються міські програми, без яких Миколаїв просто не може повноцінно існувати. Ми дуже часто бачимо нашого нового мера на публічних заходах, телебаченні, інтерв'ю, що дає. Але доки це одні тільки розмови та благі побажання. А результату як не було, так і немає!

Олександр Сенкевич сьогодні намагається докоряти «Опозиційний блок» –найбільшу фракцію Миколаївської міської ради–у тому, що вона де діє як - те «не так» , «неправильно».Я не приховую, що входжу до складу цієї політичної сили. Ну і що тут поганого : я став іншим? Или, можливо, мої виборці стали якими - те не такими? Даруйте, але це ж наші городяни–десятки тисяч людей, що підтримали саме «Опозиційний блок» , а не іншу політичну партію. І вибір цих людей необхідно поважати і приймати, навіть у тому випадку, якщо особисто вам він не подобається, а не відноситися до нього легковажно, немов до якої - те примсі, несуттєвій деталі «забаганке».

Що стосується мене, я як був обраний уперше по мажоритарному округу, так мажоритарником і залишився. І виборці мої залишилися разом зі мною. Проте, на відміну від минулих скликань, з моменту останніх виборів я не можу вирішити на окрузі жодного серйозного питання. Скільки я направляв депутатських запитів по тих або інших проблемах, але, на жаль, окрім порожніх і даремних відписок у відповідь нічого не отримав.Я, що, повинен сьогодні приходити на округ до виборців і демонструвати їм ці відписки на свої запити, годувати їх чиновницькими папірцями замість конкретних справ?

А тим часом життя триває, проблеми у виборців залишаються невирішеними, і навряд чи хто - те окрім нас, представників міського місцевого самоврядування зможе їх вирішити. Нам сьогодні треба ремонтувати під'їзди і дахи багатоповерхових будинків, внутрішньоквартальні проїзди, двори і тротуари, встановлювати прилади обліку теплової енергії, розвивати мережі зовнішнього освітлення, передусім в житлових кварталах приватної забудови. І таких питань–десятки, сотні. Але з моменту виборів і до сьогоднішнього дня я не можу за допомогою мерії вирішити жоден з них.

На багатолюдних зборах в концерт - хол «Юність» Олександр Федорович Сенкевич з великим розмахом відзвітував про свої перші сто днів в кріслі Миколаївського міського голови.Але хіба ми не бачили, як насправді віднеслася міська громадськість, виборці, до цього звіту?! Було б в сто разів краще, якби він вийшов на сцену і сказав правду: за перші сто днів роботи нічого по - сьогоденню того, що стоїть ми не зробили. І доступно пояснив причини, по яких нічого не зроблено. Це було б куди чесніше, і я цілком допускаю, що люди б позитивно сприйняли його відвертість, потримали б міському голову, запропонували йому свою посильну допомогу у вирішенні тих або інших питань.

Адже можна було назвати речі своїми іменами: що він не зміг зробити, що він планує зробити, і як саме він це робитиме.Ось це було б зрозуміло і дохідливо, адже, насправді доки НЕ ЗРОБЛЕНО НІЧОГО!

За п'ять місяців роботи міського ради нинішнього скликання я не пропустив практично жодного засідання постійної депутатської комісії з містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних стосунків і екології, до складу якої я входжу, і з поважних причин не зміг відвідати лише одну - єдину сесію міськради. І мені дуже боляче було спостерігати за тим, як робочий процес вироджується в говорильню, як нинішня міська влада втрачає один з найдорогоцінніших і непоправних ресурсів–час, який, як відомо дорого коштує і яке неможливо повернути назад.

Ви хочете навести порядок з вуличною рекламою? Будь ласка, наводите, ми вам в цьому із задоволенням допоможемо.Але не можна ж огульно відмовляти відразу трьом сотням заявників в розміщенні рекламних конструкцій, не можна одним підняттям руки позбавляти людей роботи. Сьогодні ми не дозволяємо продовжити право оренди землі на об'єкти, працюючі в законному руслі вже по 15-20 років. І в той же час ті, хто працює нелегально і коштує де потрапило (а це більше тисячі всіляких будок, павільйонів «позвонишек» і так далі), хто не платить податки, чому - те вислизають з поля зору виконавчих органів мерії. Можливо, спочатку саме з ними, з цими нелегалами слід розібратися, замість того, щоб ставити палиці в колеса законослухняним підприємцям, що годують свої сім'ї і наповнюють міський бюджет?

І таких питань сьогоднішнім керівникам Миколаєва можна задавати дуже багато.

За усі чотирнадцять років свого депутатства я не пам'ятаю, щоб міський бюджет приймався таким чином, як це сталося в нинішньому році.І все тому, що міський голова не може або не хоче налагодити співпрацю з найбільшою фракцією міськради, що об'єднує майже половину депутатського корпусу. Адже у нашій фракції «Опозиційного блоку» приблизно дві третини депутатів–такі самі молоді і амбітні люди, як і сам нинішній міський голова. Це абсолютно нормальні, адекватні міські обранці, що представляють інтереси своїх виборців, з якими можна говорити, переконувати. Їх не треба ігнорувати, з ними треба працювати!

…Моя зустріч з Олександром Сенкевичем, про яку я розповів, в цілому пройшла конструктивно. Мер демонстрував знання міських проблем і настрій їх вирішувати, означав оптимальні шляхи їх рішення. Коротше, всіляко демонстрував конструктивний настій. «Так, це нормальний мер, такий нам і потрібний» ,–подумав я тоді, виходячи з його шикарного кабінету.

Але, як показує сьогоднішня дійсність, я дещо поквапився зі своїми оцінками. Адже слова, нехай навіть найрозумніші і правильніші, це тільки слова. За ними повинні йти підкріплюючі їх справи. А у нас цього доки не видно.

Мимоволі виникає інше питання: чи такий потрібний нам взагалі такий мер? Адже будь-якому розсудливому городянинові очевидно, що давно пора переходити від слів до справи, а не витрачати час даремно, просиджуючи до 11 годин вечора у своєму кабінеті. Працювати треба в робочий час. Покійний Володимир Дмитрович Чайка за свій робочий день устигав і пошту розписати, і ветеранів привітати, і нараду провести, і на переговорах побувати, і з лікарями - учителями і іншими бюджетниками поспілкуватися. І усе це намагався робити не до півночі, а впродовж робочого дня, як це, власне, і покладається. При цьому життя в місті йшло своєю чергою, відчувався рух вперед.А ось сьогодні рух призупинився–і це очевидно!

Не можна йти від ухвалення важливих і відповідальних рішень. Вам, Олександр Федорович, належить їх приймати і втілювати в життя. А ми, депутати, зі свого боку доки спостерігаємо і доброзичливо підказуємо, що і як треба робити. Але далі, якщо це не допоможе, нам доведеться зробити для себе невтішні оргвисновки. Інакше наш без малого півмільйонне місто чекає управлінський колапс.

Анатолій Дюмин

депутат Миколаївської міської ради

почесний громадянин м. Миколаєва.