Нова міська влада: доки топчемося на місці...

Прийшов Новий рік і різдвяні свята. У ці дні прийнято підводити підсумки року того, що пройшов і будувати плани на рік що настав. Мені, як депутатові міської ради, як городянинові, звичайно, хотілося б, щоб 2016 рік був кращий за попередній. Але вже сьогодні зрозуміло, що він не буде простим. Держбюджет - 2016, по якому нам належить жити, складений, він відверто не радує. З іншого боку додає оптимізму, що в країні триває процес децентралізації, а значить основна частина грошей, зароблених в Миколаєві, тут же і залишаться, а не підуть в Київ. Нам, депутатам, треба гарненько подумати як раціонально, з найбільшою ефективністю їх використати на потреби міста.

Каким був 2015 рік для Миколаєва? Подій сталося багато, але передусім це був рік виборів і оновлення влади.Вибори були складними, емоції зашкалювали.

З висоти досвіду прожитих років і з урахуванням депутатської роботи в міськраді чотирьох скликань, я можу сказати, що підсумком виборів став очевидний факт: незважаючи на партійну систему голосування, головну роль зіграли усі - таки не партії, а особи. Суджу не лише по собі, але і по місту в цілому. Де депутати попереднього скликання і кандидати в депутати добре попрацювали, там їх і обрали.

Лікар повинен лікувати, учитель–учити, а депутат міськради має бути професіоналом місцевого самоврядування, що досконально знає потреби общини, розбирається у фінансових питаннях, добре знайомим з міською інфраструктурою, з міською економікою і соціальною сферою. У раду повинні йти саме такі люди, готові працювати на благо усіх николаевцев і вести з ними постійний діалог.

На своєму окрузі я провів більше 70 зустрічей, Це той самий округ, де я беззмінно є депутатом вже 14 років.Правда, перед виборами була зроблена спроба його перекроїти, мені додала третина нових виборців, забравши старих, добре мене що знали. Але і це не завадило мені упевнено перемогти, використовуючи свій авторитет, уміння працювати з людьми і тримати слово.

Так сталося не лише зі мною. У попередній міськраді з 90 депутатів повноцінно працювали приблизно 20%. Саме вони і пройшли в раду нового скликання. Це депутати А.Бернацкий, В.Евтушенко, В.Карцев, С.Кантор і багато інших. І визначальну роль тут зіграли саме їх особи, а не партійні прапори. Так, партії підтягнули молодих кандидатів, і тим, хто з них переміг, теж треба віддати належне, адже в середньому на одно місце в міськраду претендувало більше десяти чоловік. З'явилися молоді люди, що перемогли не з, - за того, що скористалися тим або іншим партійним брендом, а тому, що гідно попрацювали на округах і змогли показати добрий результат. Таких прикладів теж немало.

Що ж до виконавчого апарату місцевої влади, ми маємо зовсім інший результат. У - перших, приблизно з вересня чиновники практично не займалися містом, а, в - других, незважаючи на обрання нового мера і радикальне оновлення депутатського корпусу, майже усі вони залишилися на своїх місцях.

Будемо відверті: саме у вересні високопоставлені чиновники дружно включилися у виборчу кампанію в інтересах попереднього міського голови. Потім, коли мер змінився, вони так же дружно завмерли в очікуванні, не знаючи, як поведеться новий міський голова. Настала пауза, яка плавно перетекла в новий рік і триває до цього дня. Кардинальних змін в мерії і райадміністраціях ми не бачимо.

Кому це вигідно? Передусім, заступникам мера, які залишилися на своїх місцях, директорам департаментів, начальникам управлінь, керівникам районів.Можливо, лише окрім керівника Заводського району–там були вагомі позитивні результати і до виборів, і після, там триває системна, планомірна робота. Але це, мабуть, поки єдиний позитивний приклад.

Зате у інших– «солодке життя» : чиновники отримують зарплати, надбавки, премії (яке - хто ще і хабарі) і ось вже п'ять місяців повноцінно не працюють на потреби міста.

Скажу більше: Ю.Гранатурова підвело саме його чиновницьке оточення. Якби усі ці люди працювали, як годиться, він би ніколи не програв вибори. А тепер та ж команда невдах дружно «перебудувалася» під іншого мера. Розумію, що міський голова–людина нова, в системі міської влади що раніше не працював, свій кадровий ресурс «лавка запасних» у нього відсутній. Але це зовсім не означає, що треба сидіти, опустивши руки, і чекати дива.

По суті, сьогодні міський голова в ручному режимі управляє містом, а міськвиконком (до речі, теж, як і чиновники, ще старий, хоча після виборів належить сформувати новий виконком) йому в цьому допомагає, перетянув на себе функції міськради. У інших містах пройшли вже по 2-3 робітників сесії міськрад нових скликань, а у нас була тільки одна, церемоніальна, де все обмежилося співом гімнів і врученням мандатів.

Переконаний, що першу сесію треба було відразу робити робочою. Сюди прийшли не самозванці, а депутати, яких обрав народ. І якщо ми увійшли до сесійного залу, ми, незалежно від своїх політичних поглядів, повинні стати єдиною командою, працюючою на міську общину. Якщо ж хто - те думає, що замість того, щоб бути мером усієї громади, досить заручитися підтримкою 2-3 фракцій, то він глибоко помиляється.

Можу навести приклад, коли на подібні «граблі» настав навіть такий досвідчений політик і топ - менеджер муніципального управління, як В.Чайка. На виборах 2006 року його підтримали ряд політичних сил, але він не зміг порозумітися з Партією регіонів, яка тоді сформувала найбільшу фракцію в міськраді. Він проігнорував «регіоналів» і справа трохи не дійшло до імпічменту, мер навіть встиг провести брифінг і заявити про складання повноважень. І тільки потім насилу компроміс був знайдений.

Цю історію багато хто вже не пам'ятає. А даремно! Таке слід пам'ятати хоч би в якості уроку для майбутніх керівників міста.

Можу навести приклад і секретаря міськради В.Коренюгина, що ніколи не ділив фракції в міськраді на свої і чужі. До нього, як мовиться, не заростала народна стежка–йшли зі своїми питаннями і депутати, і звичайні николаевцы.

Зараз же складається враження, що мер абстрагувався від депутатського корпусу, поклався на старих бюрократів (не за віком, а саме за бюрократичним стажем) і тепер його засмоктує цей «апаратний вир» –команда, що знаходиться біля керма, де далеко не кожен сидить на своєму місці.

Звичайно, є там і порівняно нові люди, наприклад віце - мер з гуманітарних питань Е.Шевченко, якого ми, депутати, усього рік тому затверджували на цю посаду. Тоді він завіряв нас, що в роботі не ділитиме людей за принципом політичних пристрастей. Він і справді не повинен мати прямого відношення до політичних баталій і всяким «вождикам». Його завдання–працювати на благо міської общини, рівно відносячись до усіх депутатів незалежно від їх партійної приналежності.

Але що ми бачимо сьогодні? А сьогодні ми бачимо, як він ділить на політичні сорти і городян, і депутатів.Наведу один приклад–святкування Дня Святого Миколая. За сталою, давно такою, що зародилася традицією, цього дня проводяться благодійні заходи, приурочені до свята. Ось і в минулому грудні ми зібралися в Російському театрі, де був організований благодійний вечір під егідою народного депутата України Б.Козыря, відбувся концерт, під моїм патронатом проходив аукціон по збору коштів для онкохворих дітей, у результаті чого була зібрана солідна сума. Представник провладного Блоку Петра Порошенко Б.Козырь чому - те не злякався того, що разом з ним на вечері був присутнім А.Дюмин, обраний в міськраду від опозиції. Правда, цього ж дня нардеп встиг і на захід в муздрамтеатре, де був присутнім міський голова А.Сенкевич і теж збиралися кошти на добродійність.

І що тут раптом дістався мерові «у спадок» заступник Е.Шевченко заявляє, що мене і інших депутатів від «Опозиційного блоку» не було в муздрамтеатре тому, що нам дали таку вказівку.

Ну, в - перших, там і депутати від інших фракцій були не все. У - других, значна частина моїх колег з «Опозиційного блоку» знаходилася в Російському театрі і тому просто фізично не змогла бути присутнім. А в, третіх, хто мені, депутатові міськради чотирьох скликань, почесному громадянинові м. Миколаєва має право давати такі «вказівки» ?

Ніхто! Це очевидна нісенітниця! Навіщо ж озвучувати такі абсурдні звинувачення, попутно натякаючи на те, що ми віддали перевазі «російський» , а не «український» театр?! Хто - те пішов в один театр, хто - те інший…Ну і що, навіщо зіштовхувати людей один з одним?

Я був і залишаюся самодостатнім депутатом, стою на тій позиції, яку вважаю правильною. Ніхто не дає мені команд, куди ходити і куди не ходити.Я ходжу на ті заходи, де, як я вважаю, потрібніше, де зможу принести більше користі городянам. От і все.

У нинішній мерії взагалі відбувається немало дивовижних речей. Як, приміром, можна розцінити розпорядження міського голови припинити розгляд питань по оренді і викупу землі? Місто живе своїм життям, він не може завмерти по помаху руки мера. А інакше, як бути підприємцям, представникам малого бізнесу? Вони що, повинні припинити працювати, звільнити найнятих робітників, не годувати свої сім'ї?

Усі знають, що в Миколаївській і Одеській областях зафіксований спалах свинячої чуми. М'ясо перед реалізацією завжди повинне проходити лабораторний контроль, а сьогодні–і поготів! Але перед Новим роком Миколи буквально заполонило «ліве» м'ясо, яке продавали з рук, із землі.

У ветеринарної служби сьогодні немає повноважень перевіряти стихійну торгівлю, у поліції досить своїх специфічних питань. Що ж тоді робити городянам? Яку ще інфекцію, яку заразу нам підсунуть разом з сумнівним м'ясом невідомого походження?

Якщо хто - те хоче торгувати м'ясом, ковбасою, нехай на загальних підставах проходить ветлабораторию і торгує. І стежити за бездоганним виконанням правил торгівлі повинна міська влада. Але до цього нікому немає справи. Я кілька разів звертався до адміністрації Ленінського району–ефект нульовий.

В результаті поступово місто перетворюється незрозуміло на що, обростає стихійною торгівлею, тисячами безглуздих будок. Чи є у Миколаєва майбутнє з такими чиновниками, як шевченки, бондаренки, мальченки, нефедовы, мовчаны і багато подібних до них? Боюся, що ні.Це безвихідь!

А управління освіти?! Усі знають, що твориться в дитячих садах, на численних зустрічах виборці висловлюють мені своє обурення і непридатним живленням, і поборами з боку тих, хто перетворив дошкільні установи на свою вотчину. Скільки розбиралися з гнилою капустою і морквиною, скільки сил це коштувало депутатові колишніх скликань А.Курченко! Але директор комбінату громадського харчування як сиділа у своєму кріслі, так і сидить.

Візьмемо дитячий сад №17, там завідуюча–пенсіонерка, важко хворіє. Безумовно, усі ми люди і дай їй Бог здоров'я, але вона вже просто фізично не може повноцінно справлятися зі своїми службовими обов'язками. Батьки просять прислати сюди іншого, молодшого керівника. Ця їх вимога, а не моя примха. Я поводився з цим питанням до начальника управління утворення А.Деркач, але вона не зволила навіть дати відповідь. Довелося їхати особисто до неї, розбиратися.Віз і нині там…

Новий мер зайняв вичікувальну позицію, але ж він за усе це несе відповідальність. А не чи краще провести кадрові конкурси і замінити чиновників, що вже буквально прикипіли до своїх теплих крісел, на молодих, грамотних і чесних 25 - літніх людей? Упевнений, що гірше точно не буде! А ось краще–дуже навіть може бути.

Команду чиновників за рідкісним винятком пора міняти, і це персональна відповідальність мера.

Питань накопичилися сотні і тисячі, їх треба невідкладно вирішувати, пішовши від політичних чвар. Але кому вирішувати, якщо міськрада досі не увійшла до робочого ритму? Коли, нарешті, пройде сесія, на якій будуть сформовані депутатські комісії, прийнятий регламент і завершиться горезвісна «секретариада» ? Не може стати секретарем міськради той, хто набрав на виборах менше всього голосів виборців.Секретарем повинна стати людина, шанована не лише депутатами, але і усіма городянами.

Розумію, що для цього мерові треба знайти компроміс з депутатами, керівниками фракцій. Це складна робота, титанічна праця. Але це треба робити. Ці питання нікуди не подінуться, не розсмокчуться самі по собі, їх треба вирішувати.

Тепер про роботу з громадськістю. Я сам намагаюся всіляко підтримувати громадських діячів, волонтерський рух. Те, чим вони займаються, безумовно, непросте і потрібне суспільству справа. Ніхто не забороняє їм прийти на сесію і висловити свою думку. Але не так, як це було на першій і доки, на жаль, останній сесії міськради нового скликання–прийшли величезним натовпом, зайняли чужі місця, вдосталь накричалися, наоскорбляли депутатів і розішлися.

Якщо ви дійсно хочете добитися вирішення конкретного питання, треба не відразу бігти на сесію і з піною на вустах, розмахуючи плакатами, спекулюючи на повазі, що проявляється людьми до державних символів України, вигукувати зневагу. Передусім, треба звернутися зі своїм питанням до депутата по округу або в профільну комісію міськради, можливо, в апарат ради або виконком. І тільки потім, якщо питання не вирішене, прийти на сесію, заздалегідь записавшись на виступ, і поводитися в сесійному залі не як в первісному стаді, а так, як це прийнято в сучасному цивілізованому суспільстві.

А хто не давав іншим галасливим горе - громадським діячам самим піти на вибори і стати депутатами? Не захотіли? Не змогли? Не користуєтеся довірою у николаевцев? Так чиї інтереси ви тоді представляєте, свої власні?! Навіщо ображати депутатів, яких люди, на відміну від вас, обрали в міськраду, вдягнулися довірою?.

Хочу звернутися і до депутатів. Кожен з вас пройшов горнило виборів, кращі з кращих потрапили в міськраду. І я не ділю вас по політичних силах. У мене у фракції «Нашого краю» є немало людей, яких я дуже добре знаю багато років. Є такі і у БПП, і в «Самодопомога» , очолюваною С.Исаковым, гідною людиною до якого я завжди відносився з повагою.

Кожен з вас–особа, кожного я ціную і поважаю. І давайте, увійшовши до залу, поводитися спокійно і шанобливо по відношенню один до одного, бути взаємно ввічливими, досконально розбиратися в даних питаннях, перш ніж приймати рішення. Популізм пішов разом з виборами і не треба перетворювати пленарні засідання сесій на балаган. Давайте працювати дружно, спільно, робити наше місто красивим і затишним, комфортним і безпечним.

Поки ж, на жаль, ми, на відміну від інших міст, топчемося на місці…