"Революція позвонишек" під управлінням рекламника Талпы показала себе в усій красі

Серед мітингуючих із самого початку можна було побачити прекрасний контраст: декілька людиськ знімають все на останні моделі iPhone, Талпу, що роздає свіжонадруковані його рекламною фірмою плакати і листівки, і дуже багато тих, хто ось тільки з ранку прокинувся у будці в 1кв.м. і побіг під міську раду. Від багатьох мітингуючих виходив «підприємницький» дух.

Талпа же взагалі молодець, якщо хто зніматиме фільм про Жовтневу революцію, то кращого актора на роль Владимира Ілліча не знайти. Особливо мені сподобалися його умілі зазивання до Степанцу і Панченко. Сенс був приблизно таким: «О, Степанец, а йди но ти до народу» , через декілька хвилин спроб Степанца пояснити ситуацію : «Та що його слухати того Степанца! Юрій Борисович, пишіть заяву про звільнення! Он Степанца!». Як те так і з Панченко: «О, Панченко, а йди но ти до народу» , а через декілька хвилин знову: «Не слухайте цього Панченка!». Про спроби знайти діалог в таких умовах навіть можна не говорити.

Фіналом стала поведінка в самій будівлі міськради. Одна мадам, постійно бігала і кричала, що їй не дали чаю і бутербродів, хто - те ламав дверну ручку в кабінет мера, хто - те розсівся на сходинках, хто - те ще де - те сновигав по коридорах.

Сенкевича, на якого так хотілося усім подивитися і якого так хотіли усі почути, мітингуючі часто перебивали, а ділових пропозицій ніхто не зміг запропонувати. Пропозиції, озвучені мером, багатьох таки не задовольнили. Що - те сумніваюся, що увесь цей контингент зможе реально розробити рятувальну для своїх будок схему розміщення.Простіше просто покричать і вимагати чого - те від влади. Самостійно що - те зробити–це не для них, ну, як максимум збити будку і поставити на тротуарі.

Хай живе будкоград, товариші!