Параноїдальне суспільство подвійних стандартів

Параноїдний розлад особистості характеризується надмірною підозрілістю, злопам'ятністю, постійним невдоволенням навколишніми і тенденцією відносити все на свій рахунок.

Так от: чим далі, тим більше здається, що ми всі (тобто наше суспільство) хворі на цей самий параноїдний розлад, і хвороба надалі прогресує.

Ось дивіться. Ми мали 6 президентів – жодного нормального. Кравчук відмовився від ядерної зброї. Кучма вбив Гонгадзе. Янукович продав Україну Росії і розстріляв Небесну Сотню. Порошенко не посадив тих, хто розстрілював Революцію гідності, розсварив українців між собою і збагатів на «надцять зелених ярдів». Тільки-но прийшов Зеленський, і той вже встиг стати маріонеткою Коломойського, Путіна і Трампа – причому одночасно.

В нас було 17 прем'єрів – всі повні нездари (і це як мінімум). Годі вже казати про потвор-міністрів, бюрократів і корупціонерів-чиновників усіх-усіх рівнів. А парламент, той взагалі – Верховна Зрада України.

Кричимо, що в нас все наскрізь просякнуто корупцією. Але не хочемо, аби чиновники отримували гідну зарплату. Виходимо на мітинги з гаслами #націяпонадусе #кримнаш #донбасцеукраїна і водночас перекриваємо дороги, протестуючи проти прийняття на карантин своїх же (здорових!!!) українців, які потрапили в халепу з тим китайським коронавірусом.

Фейсбук – то взагалі цікава штука. Там тролі разом із порохо-зе-ботами на хайпі будують майбутнє країни, що тхне жовчю й ненавистю та віддає фейками. Мордор якийсь, а не Україна. Навіть гірше, бо там орки-нелюди, а тут люди-недолюди та громадяни-недогромадяни.

Так чому ж у нас досі нічого немає? Може тому, що в нас немає нас самих – єдиної нації і громадянського суспільства? Може тому, що ми, як та мавпа, не можемо врешті решт визначитися розумні ми чи вродливі?

Треба вже схаменутися, бо інакше замість володарювання морського отримаємо криївку з розбитим коритом.