Продай голос дяді, а сам крокуй до б…

прочитання: 7332
13.04.2021 11:23

Останнім часом участь у виборах демонструють не більш, як третина українських громадян. Під час перших виборів після відновлення незалежності України в 1991 році взяло в руки бюлетені 90 % виборців. З кожним роком число тих, хто бажає добровільно й безкорисливо прийти на дільниці та за когось проголосувати катастрофічно зменшується.

І не лише в посттоталітарній Україні. Агресивна меншість, що сліпо вірить популістам, обирає на кілька наступних років спосіб та рівень життя для пасивної більшості.

У підсумку ми отримуємо доволі сумний результат. Якщо меншість наказує більшості, як жити, цей процес не є класично представницькою демократією.

Після кожних виборів ми чуємо заклик – зі свідомою неучастю в голосуванні треба щось робити. Деякі європейські країни вживають заходи, які не можна кваліфікувати в якості демократичних. Приміром, у відповідності до законодавства Італії, Бельгії, Австрії участь у виборах є ОБОВ’ЯЗКОМ ГРОМАДЯНИНА, а не лише його правом. Відповідно, бельгієць, котрий свідомо ігнорує вибори, буде змушений заплатити штраф. Громадянин Австрії, що демонстративно відмовився від участі в голосуванні, заплатить штраф або опиниться за гратами на строк до 4 тижнів.

Чи можна покращити українську ситуацію, не застосовуючи до пасивних громадян репресивних заходів? На загал, можливим є застосування двох принципово різних моделей.

1. До участі у виборах, референдумах допускаються лише ті громадяни, які платять податки. В списках виборців відсутні пенсіонери (окрім тих, що продовжують працювати), студенти, які поки не працюють легально. Прихильники цього шляху посилаються на конституційні закони. Адже в конституціях усіх європейських раїн є розділи про обов’язки громадянина перед суспільством. Одним з котрих є зобов’язання платити податки. Проте у цього концепту є слабкі місця, зазначені в European Convention on Human Rights. А саме: Protocol 1, article 3 (right to free elections), Article № 14 of Convention and Protocol 12, article 1 (prohibition of discrimination).

Коли пенсіонер, студент, домогосподарка, інвалід, безробітний не платять податки на законних підставах, забрати у них право вибирати - неможливо. Зазначена дія буде неконституційною.

2. Громадян, які НІКОЛИ не планують брати участь в європейських, національних, місцевих виборах, не карають штрафом чи позбавленням волі. Їм пропонують добровільно продати це право, документально оформлене у вигляді «сертифіката виборця», власній державі (на відміну від приватизаційних сертифікатів, які в Україні скуповувались шахраями). В цьому випадку Конституція не порушується. Адже базовим принципом залишається добровільність.

Якщо через певний час виборець-громадянин політично активізувався, закон передбачатиме його право купити в держави (в зворотному порядку) власний сертифікат виборця. Те, що отримано БЕСПЛАТНО, ніколи й ніким не цінується. Але, коли громадянин заплатить реальні гроші за власне право вибирати, він обов’язково прийде на виборчу дільницю. Таким є менталітет українського виборця. Не сумнівають в тому, що 9 мільйонів українських пенсіонерів, які нині отримують місячну пенсію, меншу за 3 тисячі гривень, з радістю продаватимуть власні виборчі сертифікати. Вони зможуть відчутно покращити роботу виборчих комісій.

Громадянам вже дозволено вживати тютюновий дим, алкоголь, легкі наркотики, грати в казино. На черзі – тотальна легалізація проституції, торгівлі донорськими органами, ефтаназії, зоофілії та педофілії.

Людина розпоряджається не тільки власним тілом, але і правом на життя, коли добровільно ухвалює рішення про власну фізичну смерть (самогубство). Причина означеної дії в даному випадку не має принципового значення.

ЧОМУ НЕМОЖЛИВО ЛЕГАЛІЗУВАТИ ПРОДАЖ ДЕРЖАВІ ВЛАСНОГО ПРАВА ГОЛОСУВАТИ? Особливо в умовах безкінечного карантину з пандемією COVID-19. Адже хвороба, як і страх захворіти, є поважною причиною для неучасті в будь-яких публічних заходах на кшталт виборів. А після знищенні одного вірусу людство чекають наступні віруси, котрі роблять супер багатих казково багатими.

Продай голос дяді…