Свердловська трембіта

перегляди: 6011
07.01.2023 08:44

Коли деякі українські «громадяни»» дивується теперішньому ставленню мешканців РФ до українців (нібито представників братської нації, єдиного з росіянами народу тощо), вони забувають про щоденну роботу російської (радянської) пропагандистської машини протягом, принаймні, останнього століття. Українці зображувались в якості молодших братів росіян. Молодших та психічно хворих, недієздатних. Кіно, від часів В. Леніна, залишалось найефективнішим засобом перетворення мислячих осіб на слухняні гвинтики у механізмі фюрера, генсека чи презеса. Коли ми дивуємось, за кого голосують наші бабусі, ми чомусь забуваємо, на яких зразках антиукраїнського кіно вони виховані. На кожен власний злочин компартія в часи СРСР відповідала веселим кіно, яке «перебивало» будь-які розмови про політику панівної номенклатури, що обіцяла бути слугою народу. Вам це не нагадує нинішню роботу ОПУ, коли розслідування злочинних дій – не на часі? Адже треба дивитись чергове боневтікальне відео «зі сльозами на очах».


Липень 1968 року, окупація Чехословаччини. Галичина, як частина Прикарпатського військового округу, протягом серпня/вересня 1968 року була виключно жіночою землею, як і Закарпаття. Всіх чоловіків призивного віку вивезли в табори. Одні брали участь у військових діях, вбивали чехів та словаків (і нині користаються пільгами учасників війни). Інших тримали в казармах беззбройними. Про всяк випадок. Тодішнє керівництво УРСР вважало небезпечною ситуацію саме в Західній Україні, позаяк регулярні масовані бої з УПА закінчились нещодавно — в 1954 році. Та й після початку хрущовської відлиги до Бандерівського краю з концтаборів повернулось чимало ветеранів ОУН/УПА. ЦК КПРС мусив терміново, потужно відповісти на антирадянські розмови. І відповідь знайшли.

В жовтні 1968 року на екранах СРСР з’явилась російська кінокомедія «Трембіта». Цей російськомовний твір був виготовлений на Свердловський кіностудії. Де Єбург (так його називають в РФ), а де Карпати, запитаєте ви? Географія, історія, культура, мистецтво, правда – не на часі, коли працює пропаганда. Кіно повинно було принизити, висміяти мешканців саме Західної України. До розпаду СРСР стрічку подивилось 53 мільйони глядачів, вона виконала власне українофобське завдання. Давайте глянемо на неї і ми.

Головну роль Богдана Сусіка, сценарист навмисне обрав таке «гуцульське» прізвище, щоб воно асоціювалось з «сусліком», виконує білоруський єврей (він сам себе так називав) Євген ВєснІк, актор, що п’ять разів був одруженим. Його батька Якова розстріляли в 1937 році Однак не зашкодило Жені стати вірним солдатом ідеологічного фронту більшовиків.

З чотирнадцяти героїв стрічки – оперети половина носить українські імена та прізвища. Але ось грають мешканців Карпат три євреї та одинадцять росіян. Усі сім креативщиків (режисери, оператори, художник, балетмейстер) також були етнічними росіянами. Не було українців на Свердловській кіностудії. В Свердловських концтаборах були, а ось на екрані – зась. Автор сценарію оперети Мілютін уявляв українців саме такими, якими вони виступають в картині «Трембіта». Не буду деталізувати сей антиукраїнський, гидкий витвір про гуцулів, бойків та лемків, що радісно «варкуют паруцкі», вперше в житті побачивши росіян.

Традиції свердловських трембіт досі живуть у виступах «95 кварталу», у серіалі «Великі вуйки» на канаві «Г + Г» etc. Лише тепер сценарії про психічно недорозвинутих «западенців», ебонітові патики та Україну – болгарську послицю Лесю з німецьких фільмів для дорослих пишуть тамбовський вовк, земляк Ю. Мілютіна, та О. Кияшко. Вони беруть в рот свердловську трембіту й грають за нотами А. Єрмака.