Мер помер, та є здоровою невизначеність.

Можливо, це ще не дуже помітно, проте що була «столиця суднобудування» СРСР–славне місто Миколаїв вже щосили готується до майбутніх виборів градоначальника. При цьому багато хто розуміє, що кого б не обрали наступним мером, солодкому життю, в умовах «суворою» політичній і економічній дійсності, йому чекати на своїй посаді не доведеться.

А що насправді зможе змінити майбутній мер нашого міста в кращу сторону, будь він хоч семи п'ядей в лобі? Адже, як би не критикували за життя покійного Чаю, він був далеко не безглуздою людиною, притому з колосальним досвідом роботи і напрацьованими десятками років зв'язками.Природно були певні недоробки і прорахунки, до того ж багато хто критикував вибрану ним лінію поведінки, проте банальна істина свідчить–не помиляється той, хто нічого не робить.

Час змінився, і тепер потрібний керівник, наділений іншими якостями, тепер потрібний жорсткий і вольовий градоначальник. Природно подібна фігура потрібна не николаевцам, а владній вертикалі, що похитнулася, оскільки за дутими статистичними даними про перманентний розвиток і благополучне функціонування державних інститутів влади стоїть банальне лицемірство «чинуш».

Хоча, чого душею кривити, насправді ми вже звикли так жити і дурити самих себе у всьому, будь то міліційні зведення або звіти служби зайнятості, в яких при вступі на держслужбу треба заднім числом ставати на облік, нібито це їх заслуга, ремонт доріг, медична статистика і багато що інше.

З іншого боку чи може хто - те запропонувати нову адекватну, а не популістську концепцію розвитку міста, що зачіпає різні сфери життєдіяльності нашої общини, років так на десять вперед? Навряд чи, оскільки для нашої незалежної держави суднобудівельна галузь, яка коли, - те являлася в Миколаєві градо - і бюджетотвірною, на жаль, виявилася «побічним ефектом» все тій же незалежності, а місцева влада просто не в силах самостійно розв'язати цю проблему. І сьогодні у місцевого самоврядування стоїть завдання не як ефективно вкласти кошти, а як їх знайти, щоб залатати бюджетні діри.

При цьому і з усією «пролетарською» нелюбов'ю до сьогоднішньої влади, багато хто прекрасно розуміє, що виходу те іншого толя просто немає, толі у нас мізків бракує, щоб змінити ситуацію, оскільки, до усього іншого, реальним розподільником місцевих бюджетних коштів, як це ні прикро, являється не мерія, а казначейство. Казначейство, яке, у свою чергу, підкоряється не місцевій владі, а Кабміну, для якого наші місцеві пріоритети не більше ніж пустий звук. Тому і витягає уряд «пилососом» місцеві засоби з казначейських рахунків на свої «глобальні» потреби по обслуговуванню зовнішніх позик, розрахункам за газ і так далі, фінансуючи на місцевому рівні тільки захищені статті(зарплата, комунальні послуги) і те не завжди справно.

Відповідно питання до потенційних кандидатів–чи зможете ви твердо і ефективно вибивати фінансування на місцеві проекти в Мінфіні, чи є взагалі подібні люди серед гіпотетичних кандидатів в крісло міського голови? Це питання на сьогодні є актуальним, оскільки у разі перемоги кандидата того, що позиціонує себе як опозиціонера до нинішнього режиму йому доведеться досить складно відстоювати інтереси міста в київських коридорах влади у зв'язку з тим, що там природно сидять залежні від ПР люди… Окрім цього наш губернатор - регіонал вже не раз публічно виявляв свою нетерпимість до представників опозиції, а новому градоначальникові у будь-якому разі припаде «тісно» взаємодіяти з ним в масі питань. Додам сюди міську раду, яка також у своїй більшості складається з регіоналів. Тобто «туго» припаде мерові - опозиціонерові, як ні крути.

З іншого боку, у разі перемоги кандидата від Партії регіонів, яким, швидше за все, стане представник молодий «поросли» , йому також припаде несолодко(враховуючи надмірні амбіції), оскільки в міністерствах і відомствах мери міст стоять в черзі до звичайних клерків(знаю з власного досвіду, працював помічником голови Держбуду України Валерія Черепа в 2004-2005 роках). При цьому ми вже також змогли переконатися в тому що, незважаючи на партійну приналежність Чайки, він все одно залишався чужим для «донецьких» , оскільки засоби, що виділяються з бюджету містам східного регіону несумірні з тим, що «перепадало» Миколаєву.

Невпевненості влади надає і той факт, що на сьогоднішній момент у регіоналів немає досить сильного кандидата, який мав би значні електоральні ресурси.Чи має харизму і інші якості політичного переможця Ігор Дятлов, наприклад, поки ще неясно, це тільки має відбутися, я так вважаю, з'ясувати найближчим часом. Одно ясне, що програвати місто для нього політичній смерті подібно.

Николаевцам, з боку тих, що бажають зайняти крісло мера потрібні нові ідеї і нестандартні підходи з чітко виписаною програмою дій. Інакше ми, виборці, знову, як і на усіх попередніх виборах(місцевих, парламентських) виконуватимемо роль членів жюрі на кастингу самих «розумних» і самих «красивих» , але неглибоких і неконкретних кандидатів в градоначальники.

Можливо, недавній незрозумілий візит Януковича в Миколаїв насправді був присвячений обговоренню майбутнього кандидата в мери нашого міста? Може президента, як лідера ПР місцеві партайгеноссе умовляли що - те пообіцяти, як він вже обіцяв перед парламентськими виборами будівництво корветів на місцевих суднобудівельних заводах? А ми повіримо. Ми, николаевцы, вже показували Януковичу, як ми його любимо, даруючи йому і його політсилі рекордна кількість голосів. І що? На сьогодні, за словами нашого ж губернатора Миколи Круглова, найбільший борг по заробітній платі в регіоні серед економічно - активних підприємств складає 16 млн 476 тис. І це зверніть увагу, підприємство належить державі–ГП Суднобудівельний завод імені 61 Комунара. Тобто найбільша соціальна напруга серед корабелів викликає політика господарювання…