Еволюція пляжного дозвілля : повік минулий, повік нинішній

Побувавши цього року на морі(на базі "Акваторія" в Очакові, належною НУК ім. Макарова), я озирнулася в минуле - і виразно зрозуміла, що 20 - 25 років тому ми відпочивали на морі зовсім інакше. Все було по - іншому. І це не тому, що з висоти прожитих років минуле завжди здається безтурботним і повітряним. А тому, що усе наше життя за ці роки дійсно зазнало колосальні зміни.

Сьогодні ми буквально потонули у високотехнологічних девайсах. Від'їжджаючи з міста начебто відпочити на природі, ми тягнемо з собою повні валізи електроніки. І ось на базі відпочинку то тут, то там зустрічаєш людину то з планшетом, то з нетбуком, то з МР - 3 - плеєром і т. д.Навіть на пляжі нерідко одні відпочивальники слухають музику, інші дивляться фільми або сидять в інтернеті. У альтанках біля будиночків батьки раз у раз влаштовують своїм і чужим дітям колективний перегляд мультиків на портативному ДВД - плеєрі або планшеті. Деякі пояснюють це так: "Ну, а чим ще мені тут дитину розважати"?

А ось у моїх батьків не виникало таких питань. Дитячий майданчик, настільні ігри, активні ігри(м'яч, скакалка, бадмінтон), розфарбовування, книжки, усілякі масово, - витіюваті заходи(серед яких - обов'язковий День нептуна) - ось що складало основу дитячого морського дозвілля. Слід сказати, що від нудьги ніхто не помирав.

Хочу відмітити, що навіть адміністрація бази(яка, як правило, у будь-якій установі з великим скрипом реагує на необхідність нововведень) врахувала ті, що змінилися в 21 - м повіці вимоги людей.І замість грізних попереджень про те, що користуватися електроприладами категорично заборонено(раніше такі висіли на стіні кожного номера), з'явилося цілком лояльне оголошення, що повідомляє, що користуватися можна, якщо тільки це справні подовжувачі і електроприлади заводського виробництва, які відповідають своїм технічним характеристикам.

Воно і зрозуміло - без подовжувача сьогодні ніяк не обійтися. Які електроприлади раніше везла людина на відпочинок? Максимум - кип'ятильник, щоб перед сном, після вечері їдальні, випити в номері чашку чаю. Ну, можливо, ще електробритву. Мобільних не було, відеокамер не було, фотоапарати були механічними або це були перші плівкові "мильниці", що працювали від пальчикових батарейок.Сьогодні ж електроживлення вимагають відразу декілька зарядок(приміром, це може бути мобільний(іноді і не один), планшет, ДВД, МР - 3 плеєр, відеокамера, фотоапарат), електрочайник, эпилятор, фумігатор. Однієї розетки в далекому кутку кімнати на усе це ніяк не вистачить. Науково - технічний прогрес йде вперед семимильними кроками.

...На "Акваторії" є так звана "Кімната відпочинку". У ній є телевізор, більярдний стіл і невелика(і відносно безхазяйна) бібліотека(3 полиці з різношерстими книгами, є навіть "Довідник водолаза"). Поруч знаходиться кухня. Залишати каструлі без нагляду не можна, тому люди, що вартують своє куховаріння, зрідка включають телевізор або перегортують пару сторінок в навмання витягнутій книжці. Але в цілому, кімната відпочинку популярністю не користується. Так само як і що стоїть неподалік, під навісом, стіл для настільного тенісу.Не те що б в пинг - понг взагалі ніхто не грає, але трапляється це украй рідко.

І я згадую Коблево 80 - х і Табірну косу 90 - х. До більярдн і тенісних столів завжди стояли черги. Рідко коли можна було просто так прийти і відразу пограти - місця потрібно було займати заздалегідь. Стук більярдних куль і клацання пластикового м'ячика по столу були чутні цілими днями.

На кожній базі була своя стаціонарна, досить велика бібліотека. Розташовувалася вона в окремо виділеному для цього приміщенні. Я пам'ятаю, що завжди бігла у бібліотеку в перший же день: заїзд тривав всього 12 днів, і треба було скоріше вибрати цікаву книжку і встигнути прочитати її до від'їзду. Книги видавалися по запису, і бібліотекар завжди строго стежила за тим, щоб перед від'їздом книги були повернені, разом з ключем від кімнати і постільною білизною.

.До речі, на "Чорноморцеві" я одного разу знайшла на полиці книжку, в якій бракувало доброї половини сторінок. Не було на ній і обкладинки, тому з'ясувати назву книги і її автора не вдалося. Але глави, що були в наявності, виявилися приголомшливо цікавими, і я усе життя мрію знайти і прочитати цю книгу цілком. Правда, навряд чи це можливо - все, що мені запам'яталося, це момент, коли хто - те зник біля ліфта. "Розтанув, як морозиво"? - запитала героїня книжки. "Ні, від морозива залишається калюжка, а тут взагалі нічого не залишилося", ­­- відповіли їй.

Сьогодні багато хто визнає такі бібліотеки безглуздою затією - мовляв, невже не можна було привезти книгу з міста? Але тут потрібно врахувати, що радянських людей не даремно називали такими, що самими, що читають у світі: книги були у них у великій шані, а ось дістати хорошу літературу було важко. Тому усі із задоволенням використали будь-яку можливість прочитати що - те новеньке.

А оскільки заїзд по профспілковій путівці, як вже говорилося вище, тривав 12 днів, то народ читав на відпочинку дуже активно. Читали, загораючи на пляжі; сидячи на лавках уздовж набережної; у їдальні; у ліжку перед сном. Я ні в якому разі не хочу сказати, що читали прямо - таки все поголовно без перерви на купання і прогулянки. Але все таки, у той час людина з книгою - це було звичне явище на будь-якій базі відпочинку, на будь-якому пляжі.

Зрозуміло, було б безглузде з ностальгічних міркувань заперечувати усе нове і закликати людей відмовитися від сучасної техніки. Ноутбуки, мобілки, інтернет - усе це міцно увійшло до нашого життя і приносить нам величезну користь. Але все- таки іноді варто провести для себе грань, зупинитися - і згадати, що в нашому житті хоч би на природі має бути місце читанню, фізкультурі, прогулянкам і живому спілкуванню.

P. S.: І наостанок - невеликий ліричний відступ.Усупереч усім прогрессам, на "Акваторії" збереглися цікаві радянські артефакти. Наприклад, прогнуті до підлоги, панцирні ліжка, що скрегочуть. Или допотопні пузаті холодильники з ручкою, що замикається, і непрацюючою морозилкою(куди дивиться пожежний нагляд?).

А ще - вигорілі і постійно злітаючі з гачків штори з штампиком 1993 роки і древні столи з потрісканою поліровкою і ніжками, що відвалюються. Такому мотлоху давно місце на звалищі, у найгіршому разі - в якому - нибудь музеї. І оскільки НУК ім. Макарова - далеко не убогий внз, то за матеріально - технічний стан номерів на "Акваторії" керівництву хочеться поставити тверду двійку(можна з плюсом - за нові тумбочки).