Лототрон від "Нибулона"

Одним зі свят, що самих, що відмічаються, серед продавців на одеському промтоварному ринку "7 - й кілометр" в 90 - е був День учителя. В ті роки колишні педагоги складали основний контингент тих, що торгують. Так держава обійшлася з тими, хто міг учити і виховувати майбутнє країни. Але постраждали від економічних "реформ" на шляху до ринкової економіки не лише учителі.

На цьому і інших ринках країни можна знайти представників самих різних професій, що виявилися за бортом, хоча на підготовку і навчання цих людей були витрачені чималі гроші держави. А воно по цю пору продовжує несистемно фінансувати підготовку у внз фахівців, багатьом з яких свідомо ніде буде працювати за фахом, і вимагати при цьому від внз звіти про працевлаштування випускників.

Внз не можуть чинити опір адміністративному натиску, оскільки в призначенні ректорів вирішальне слово залишається за міністерством, а не за внз, який стає заручником непродуманої державної економічної і кадрової політики. Сама ж держава за 20 років незалежності так і не визначилася ні з остаточним вибором моделі ринкової економіки, ні з пріоритетами довгострокового розвитку країни, щоб під цю модель і пріоритети планомірно готувати кадри.

У такій ситуації доля людей на "вільному" ринку праці і, передусім, доля молодих фахівців украй незавидна з - за свавілля працедавців.

Ось один з прикладів.

Переїзд до місця майбутньої роботи за свій рахунок. Знімання житла в приватному секторі за свої гроші, на свій страх і ризик. Робота в режимі4 зміни підряд по 12 годин, з яких 2 нічні, плюс день відпочинку, що за місяць складає240 годин.З них працівникові обіцяють записати лише 220, а записують в табель ще менше. Гаряче живлення тільки для денної зміни і тільки в робочі дні. Зарплата -менше 2 тис. грн в місяць.

Усе це відбувається в населеному пункті, позбавленому не лише вуличного освітлення, але і гарячого водопостачання навіть в опалювальний сезон. Будинок з вивіскою "Лазня" покинутий далеко не перший рік. Кінотеатру немає. Бібліотеку теж виявити не вдалося. Зате є пам'ятник популярному овочу і велика кількість питущих закладів, явно шанованих місцевим населенням.

Так зустрічає на місцях молодих фахівців Одеської національної академії харчових технологій(ОНАПТ) лідер на зерновому ринку України - фірма"Нибулон", що володіє не лише філіями з сучасними елеваторами і зерноперегрузочными комплексами у ряді областей країни, але ще і причалами, і навіть невеликим буксирним флотом, який будує на свої засоби.

Фірма декларує основою своєї кадрової політики залучення талановитої молоді - випускників внз і турботу про них( Кадрова політика Нибулон ). Заступник генерального директора фірми по персоналу красиво і довго розповідає на врученні дипломів випускникам академії про"Нибулон"і про світле майбутнє, яке їх там чекає, просить сміливо повідомляти її про усі проблеми на місцях. Але про самі проблеми не говорить, немов розподіл у внз - це лототрон.

Перша проблема молодих фахівців, яка лежить на поверхні - житлі. У трибічному договорі про підготовку фахівця, складеного між академією"Нибулоном"і випускником академії, в розділі "Обов'язку замовника" в пункті про житло, де має бути вказаний "вид житла, яке надається", замість конкретного виду житла вписано - "надається".

Та ж історія і з "Напрямом на роботу", форма якого затверджена діючою Постановою КМУ № 992 від 22.08.1996 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих учбових закладів", що стосується тих, хто навчався на бюджеті. У "Напрямі", окрім посади і місячного окладу, теж має бути вказаний вид житла, що надається, але і там замість цього стоїть слово "надається".

Секрет полягає в тому, що якщо молодий фахівець, що навчався у внз на бюджеті, прямує на роботу в іншу місцевість, то працедавець, згідно із згаданою Постановою КМУ, зобов'язаний надати(чи купити) йому самостійне житло. До отримання такого житла молодий фахівець має бути тимчасово зареєстрований(прописаний) в цьому населеному пункті і узятий на квартирний облік.

Замість цього"Нибулон"платить молодим фахівцям деяку суму для покриття витрат по зніманню приватної кімнати або квартири і не несе ніяких зобов'язань за поданням покладеного молодим фахівцям житла - і не реєструє за місцем перебування, і на квартирний облік не ставить. Так фірма вправно звільняється від витрат на будівництво або купівлю житла для них.

До того ж, незареєстровані за місцем фактичного проживання працівники і проголосувати на виборах свідомо не мають можливості, - не будуть же люди заради цього брати спеціально відпустку за свій рахунок і їхати для голосування в інші міста і області за місцем своєї паспортної реєстрації.

Карл Маркс в "Капіталі" давным - давно попереджав, що капітал готовий піти на все заради високого прибутку, що досягається, передусім, за рахунок посилення експлуатації робітників.Сьогодні ми, не послухавши попередження класика, всюди з цим стикаємося. І мовчимо, як собаки Павлова, яких били струмом до стану повної безпорадності - доки тварини не переставали чинити опір.

Молоді фахівці задоволені, що отримали хоч яку - те роботу. Академія задоволена, що відзвітує перед міністерством про розподіл цих фахівців. Але особливо задоволений"Нибулон", що дістав дешеву і покірливу робсилу.

Саме "раб", адже 20 змін в місяць по 12 годин - це 30 робочих днів по 8 годин, тобто, цілий місяць роботи без вихідних! До того ж, за гроші і наизнос. При всім тім, що помилка фахівця у визначенні якості зерна(а саме цю, виконувану вручну, роботу переважно "довіряють" тут випускникам ОНАПТ) може обійтися"Нибулону"у десятки тисяч гривен за зміну у будь-якій філії.

Таким режимом рутинної роботи людей швидко доводять до абсолютно безпорадного стану, коли вони перестають усвідомлювати увесь жах власного положення. Деякі з них після цього готові навіть захищати працедавця, замість того, щоб відстоювати свої трудові права і інтереси.

У людей немає часу не те, що книгу шанувати або залучитися до культури, якої поблизу немає і в помині, а хоч би просто нормально виспатися - це стає практично неможливо в подібних умовах. Залишаються лише прості потреби на рівні фізіології: поспати, поїсти, знову поспати, сходити за продуктами, приготувати, помитися, попрати. Та ще з'являється нав'язливий страх втратити рабську роботу, тим більше що профспілки тут немає.

Отримати зарплату новим працівникам теж непросто - треба між змінами не лише відіспатися і поїсти, але і встигнути потрапити у банк, щоб отримати зарплатову картку.А адміністрація філій"Нибулона"тим часом спокійно працює на традиційній п'ятиденці без нічних змін і з двома вихідними днями в тиждень.

До речі, молодим фахівцям фірма, зазвичай, не лише "забуває" надати покладений 30 - денна оплачувана відпустка після закінчення навчання за рахунок працедавця, але і вчасно видати "підйомні" на переїзд до місця роботи. На свої усні звернення в академію і в"Нибулон"про таке положення молодих фахівців, перше, що чув у відповідь, - здивований вигук: "Вони ж самі погодилися"!. А в"Нибулоне"ще на додаток дуже цікавилися, чи не виконую я як журналіст чий - те замовлення - це їх хвилювало помітно більше, ніж положення власних працівників.

Згадуються з безсмертної комедіїН.В. Гоголя "Ревізор"слова Городничого : "Унтер - офіцерша набрехала вам, ніби я її висік; вона бреше, їй - богові бреше. Вона сама себе висікла".І доля гіркої правди в цьому є - якщо ми дозволяємо всяким городничим сікти себе, значить, перестали вважати себе людьми, створеними за образом і подобою і наділеними світлою неповторною безсмертною душею.

Коли - те в Скандинавії будь-який селянин міг сказати феодалові: "Я - божа людина"!. Це означало, що у селянина право на життя, працю і свободу - від Бога, а у феодала право управління - лише від короля.

Ми усі можемо, згідно Конституції, за місцем роботи об'єднатися в профспілку і спільно захищати свої трудові права, здоровий глузд і повагу до людини.

Ми усі - божі люди!

P.S."Нибулон"- це яскравий, але далеко не одиничний приклад бездушного відношення до молодих фахівців і усіх інших працівників в приватних компаніях. 240 робочих годин в місяць давно вважаються нормою у багатьох працедавців, як і раптовий виклик людини на роботу у вихідний або святковий день."Тільки бізнес і нічого особистого", - як мовиться. При цьому великі компанії можуть без збитку для себе давати гроші школам і лікарням, спонсорувати виставки і фестивалі, отримуючи за це почесні звання і нагороди, і забуваючи на ділі про тих, чия праця приносить їм такий прибуток. Можна, звичайно, сподіватися на "доброго капіталіста", але краще пам'ятати про свою людську гідність і економічні права, гарантовані Конституцією і Загальною Декларацією Прав Людини, яку Україна ратифікувала. А щоб ці права наповнити реальним змістом, передусім, як показує європейський і світовий досвід громадянського суспільства, необхідно об'єднуватися - об'єднуватися за місцем роботи в профспілки і спільно боротися зі свавіллям працедавців.

Михайло Борисов, Одеса. "Година пік"