Вибори в особах: фаворити миколаївських округів

До дня виборів залишився всього нічого–два тижні. Вулиці міста пістрявлять биг - бордами, листівками, розклеєними частенько в недозволених місцях, забиті агітацією поштові скриньки і інші «принади» протікання виборчої кампанії. Але питання, що найчастіше ставиться «За кого голосувати?» у багатьох залишається без відповіді. І частенько цей пов'язаний з тим, що більшість виборців навіть не знають повного переліку кандидатів в народні депутати по їх округу, і деякі кандидатури бачать уперше в кабінці для голосування, вивчаючи отриманий бюлетень.Щоб як - те виправити цю ситуацію і дати виборцям більше - менш повну картину того, що відбувається, прийняв для себе рішення написати серію публікацій про кандидатів, зупинитися на їх біографіях і виборчих кампаніях, про хід самої виборчої кампанії і усьому іншому, що може бути цікаво избизателям, які ставлять собі мету зробити усвідомлений вибір.

У цьому матеріалі ми (я і Ви, шановані читачі) зупинимося на тому, що взагалі відбувається на округах, які включають райони міста Миколаєва.

Округ №127 (Заводський район міста Миколаєва, Очаківський і Миколаївський райони області)

На цьому окрузі в Раду балотуються 16 кандидатів–8 висунених партіями і 8 самовыдвиженцев - з яких не більше двох мають шанси пройти до парламенту : Анатолій Кинах і Борис Козырь.

Екс - губернатор Миколаєва Кинах довго примірявся, по якому з округів піти.За словами моїх співрозмовників, Анатолій Кирилович планував скласти конкуренцію Артему Ильюку на 128 окрузі, проте йому пояснили, що цей округ вже зайнятий і зовсім не Ильюком (про це трохи пізніше) і його (Кинаха) присутність на нім дуже небажано.

Саме тому виборча кампанія Кинаха стартувала пізніше порівняно з кандидатами, які активно працюють на окрузі : зовсім нещодавно на вулицях вже з'явилися його агітнамети, в поштових скриньках можна знайти агітгазети і календарики, кандидат з'являється на ТБ. Ось тільки із зустрічами ніяк не організовується, оскільки останні кілька разів окрім жителів округу на зустріч з Кинахом приходили місцеві, так звані активісти, прагнучі влаштувати Анатолію Кириловичу «сміттєву люстрацію». Але сам Кинах на цих зустрічах так і не з'являвся. Боїться, напевно.

А 128 округ для Кинаха був дійсно привабливішим з усіх інших, оскільки саме в Корабельному районі Миколаєві починалася політична кар'єра екс - губернатора Миколаївської області. Свій політичний шлях він розпочав саме з суднобудівельного заводу «Океан».

Проте не варто забувати, що за усю свою політичну кар'єру Кинах побував в декількох політичних партіях. І вибір грунтувався частенько на віянні політичного вітру : яка партія у влади–у тій партії і Анатолій Кирилович.

Важливо ще відмітити одного з кандидатів, який в розпал виборчої гонки зняв свою кандидатуру на користь того ж Кинаха–начальника Миколаївського морського порту Василя Иванюка. Ще до виборів навіть журналістам ця особа була невідома, не кажучи вже про виборців.Крім того, те, що він знявся під Кинаха, він запам'ятався своєю прес - конференцією, на яку чому, - те запросили тільки певних журналістів. Вона виявилася крахом для Иванюка, коли на неї прийшли журналісти тих, що ведуть інтернет - видань міста з дуже незручними питаннями.

Окрім частини своїх виборців, які, ймовірно, тепер проголосують за Кинаха, останньому перейшов штаб Иванюка.

У сухому залишку у начальника морпорта - даремно витрачені засоби, час, та ще і під знаком питання подальша можливість працювати на своєму місці.

Найбільш вірогідним переможцем виборчої гонки на даний момент бачиться Борис Козырь, який балотується від Блоку Петра Порошенка.

І якщо прізвище Козир досить знайома "сільській" частині округу (завдяки батьку Бориса Юрієві Козырю, який відомий ще своєю роботою за радянських часів, коли він обіймав не останні посади в партійній структурі КПРС), то сам Борис Козырь виявився особою дуже новою. І, як і у випадку з Василем Иванюком, журналістам було мало що відомо про цю персону. Проте, ще до старту виборчої кампанії Борис Козырь почав вести активну роботу: зустрічі, борди, публікації в ЗМІ. Більше того, кандидат провів немало зустрічей з депутатами - мажоритарниками Миколаївської міської ради, а також депутатами районних рад, частину з котоых переконав працювати в одній команді. У результаті вони надають йому підтримку в його виборчій кампанії.

При цьому, до "гарячої фази" кампанії, майже жоден із заходів за участю представників нинішньою обласною влади не проходило без Бориса Козыря.

Плюс важливим чинником, що виступає деякою запорукою до перемоги, стало висунення цього кандидата від Блоку Петра Порошенка, що є пропрезидентською партією. Як свого часу рейтинг Партії регіонів грав вагому роль для мажоритарників (вибори 2012 року у ВР на прикладі Артема Ильюка і Миколи Жука), так і прив'язка до БПП надає сьогодні кандидатові вагомий плюс у вигляді 15-20% голосів електорату.

У результаті бачимо грунтовну виборчу кампанію із зустрічами, бордами і присутністю в ЗМІ. Якщо до цього додати ще і прив'язку до Блоку Петра Порошенка, то позиції цього кандидата, навіть в протистоянні зі всемизвестным Кинахом, кажуться набагато переконливіше.

Що ж до інших кандидатів, то хотілося б відмітити Гелену Мурлян, самовыдвиженца, яка відома николаевцам своєю допомогою армії і вирішенням проблеми бомбосховищ.

Ярослав Захарченко, що балотується від Демальянса, особа в політичному істеблішменті дуже нова, проте, враховуючи обставини–малобюджетна виборча кампанія, відсутність вуличної агітреклами, шанси у нього дуже маленькі.

Геннадій Задырко, який вже встиг побувати в Раде, також, як і в попередні роки, веде малобюджетну і непримітну кампанію і майже не має шансів знову стати парламентарем.

У сухому залишку залишається ще раз підкреслити, що боротьба за мандат нардепа в два тижні, що залишилися, розгортатиметься між Анатолієм Кинахом, якого поки що рано списувати з рахунків, і Борисом Козырем, який поки що має більш високі шанси пройти до парламенту.

Округ №128 (Ленінський і Корабельний райони міста Миколаєва)

Один з найцікавіших округів. По ньому балотується 10 кандидатів–4 самовыдвиженца і 6 висунених партіями.

Боротьба за місце «під куполом» розгортається між доки ще діючим нардепом Артемом Ильюком і нікому невідомим Володимиром Опрышко, який позиціонує себе, як Глава Наглядової ради ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Артем Ильюк зайшов у Верховну Раду в 2012 році від Партії регіонів по тому округу, на якому обирається і цього разу. Після зміни влади в країні покинув ряди Партії регіонів і цього разу балотується в якості самовыдвиженца. Мої співрозмовники відмічають, що йому поступали пропозиції від перших осіб вже нових проектів старих спонсорів Партії регіонів балотуватися під їх прапорами, проте Ильюк категорично відкинув усі ці пропозиції і вирішив йти самовыдвиженцем.

Упродовж усього року він вів прийняття громадян як народного депутата і у виборчу гонку вступив ще задовго до її офіційного старту.На окрузі має хороший рівень впізнанності серед громадян, які складають його «ядро» вже без приставки «кандидат від ПР». Його кампанія побудована на зустрічах з виборцями, розміщенні биг - бордів, випуску друкарської агітпродукції.

Неприємним моментом для нього стала реєстрація «двійника» - Ильюка Артема Миколайовича. І якщо в 2012 році у «двійника» було співзвучне прізвище–Иллюк, то цього разу різницю складає тільки по батькові. Але сьогодні, схоже, проблема Ильюка з двійником розв'язана - він знявся з виборів.

Ильюка можна позначити як одного з лідерів виборчої гонки по цьому округу. Проте реєстрація кандидатом від Президентської партії нікому не відомого Володимира Опрышко вже на даний момент приносить свої плоди. Вже писалося про те, що Опрышко зв'язують безпосередньо з самим Сергієм Льовочкіним, під якого був "проданий" цей округ.Проте в останню мить Льовочкін пішов за списком «Опозиційного блоку» , у який включені усі найвідоміші і одіозніші представники дихаючого на ладан ПР. Тому в роботу активно включилися технологи Льовочкіна, набиваючи електорат Володимиру Опрышко. Більше того, за різною інформацією, главою штабу кандидата є екс - віце - губернатор часів Миколи Круглова, до недавнього часу затятий член Партії регіонів В'ячеслав Рукоманов, який на даний момент очолює миколаївський осередок нового проекту Льовочкіна–Партії розвитку України.

Найбільше питань, враховуючи викладену вище інформацію, викликає висунення Опрышко від Блоку Петра Порошенка. І, важливо відмітити, що безслідно це висунення не проходить. Прив'язка до пропрезидентської партії дає Опрышко чималі шанси на успіх.В принципі, технологам, працюючим з цим кандидатом, можна поставити тверду "5" за ту роботу, яку вони встигли зробити за такий короткий проміжок часу–вони зв'язали прізвище Опрышко з прізвищем Порошенка, при чому самого Опрышко в живу на окрузі ніхто доки так і не бачив. І тепер кандидат набере приблизно стільки ж, скільки і сама політсила, в той час, як особистий рейтинг у цього кандидата не сильно відрізняється від "0".

Тепер доля цього округу вирішуватиметься у нас на очах найближчі два тижні. Розставити все по місцях зможуть тільки виборці, перед якими стоїть відповідальне завдання, - вибрати свого представника в парламенті.

Важливо відмітити ще і той факт, що один з можливих фаворитів гонки так до неї і не був допущений ЦВК–директор ВАТ «НТРЗ» В'ячеслав Симченко, який мав хороші шанси на успіх.В разі, якби Симченко припустимо до участі у виборах, він боровся б з Опрышко за той електорат, який збирається йти на вибори, але протестний налагоджений по відношенню до Ильюку, а також ті виборці, які на сьогодні ще не вирішили, за кого голосуватимуть. Очевидно, що такий розклад ТОП - менеджерові Льовочкіна не підходив. Хоча, за офіційною версією ЦВК, недопущення Симченко на округ–наявність технічних помилок в заповненні документів, які подаються в Центрвиборчком.

Варто відмітити, що депутат Миколаївської міської ради Олег Мудрак, який також балотувався в Раду в 2012 році, на цих виборах вирішив не висувати свою кандидатуру, пояснивши це своєю підтримкою саме В'ячеслава Симченко.

Що ж до інших кандидатів, то можна відмітити хіба що миколаївську правозахисницю Олену Кабашную і активіста Олександра Янцена, який запам'ятався николаевцам бійкою з нардепом - сепаратистом Олегом Царевым і Миколаївським Народним ополченням.

Здивування викликає наявність в списку кандидатів екс - регіонала Сергія Майбороды, якого пам'ятають по подіях в Первомайске на ОИК №132. У Раду він намагається потрапити під маркою вже раніше за згадане «Опозиційного блоку» , але очевидно, що шанси на це у нього нульові.

Округ №129 (Центральний район міста Миколаєва, Жовтневый район області)

Як і на інших округах з центром в Миколаєві, на цьому окрузі, боротьба за мандат народного депутата України розгортається, схоже, тільки між двома кандидатами–діючим нардепом, що увійшов до Раду в 2012 році від Партії регіонів, а нині працюючим з Сергієм Тігіпком Миколою Жуком і депутатом Миколаївської міської ради Олександром Жолобецким, висуненим від Блоку Петра Порошенка.

Микола Жук, як і його колега Артем Ильюк, в 2012 році увійшов до Раду завдяки рейтингу Партії регіонів. В принципі, свою виборчу кампанію вів упродовж двох років, час від часу з'являючись на окрузі для проведення зустрічей з виборцями і відкритті дитячих майданчиків.

Його виборча кампанія побудована на зустрічах з виборцями, биг - бордах, участі в різних святах, друкарській агітпродукції.

Варто відмітити, що на даний момент остаточно невідомо, чи вийшов Жук з Партії регіонів, хоча в його біографічних даних на сайті ЦВК він позиціонує себе як безпартійний самовыдвиженец. Проте, не ховається той факт, що він співпрацює з «Сильною Україною» Сергія Тігіпка.

Його виборча кампанія ознаменувалася нападом на агітаторів, який працювали на штаб Тігіпка. Другий аспект–це спроби активістів влаштувати Жукові «сміттєву люстрацію» , заради якої вони приходили на останні декілька запланованих зустрічей кандидата з виборцями, на яких сам Жук, як і Кинах, так і побоявся прийти.

Ще важливо відмітити, що буквально в останню мить ЦВК зареєструвала «двійника» кандидата–Жука Володимира Васильовича, після якої діючий нардеп опинився в ще набагато складній ситуації, чим до цього.

Його основний конкурент, і на даний момент явний фаворит гонки–депутат міської ради Олександр Жолобецкий, безпартійний кандидат, висунений Блоком Петра Порошенка.

Жолобецкий неодноразово вигравав на мажоритарному окрузі в Заводському районі на виборах в Миколаївську міськраду, тому мажоритарні вибори для нього не ново. У 2012 році він пробував щастя на виборах до парламенту, проте тоді він поступився Миколі Жуку, який переміг, завдяки підтримка Партії регіонів. Результат Жолобецкого на виборах по мажоритарці 2012 року, проте, можна назвати успіхом, оскільки він, хоча і отримав другий результат на окрузі, але зібрав значно більше голосів виборців, ніж прогнозувалося.

Свою нинішню виборчу кампанію Жолобецкий фактично почав на позачергових виборах Миколаївського міського голови, основною метою участі в яких, судячи з усього, для нього була не "замашка" на крісло мера Ніколаєва, а зачепив на майбутні парламентські вибори, про проведення яких вже подейкували в той момент. Фактично при невеликих витратах Жолобецкий нагадав про себе і підняв свій рівень впізнанності до високих показників.

Виборча кампанія Жолобецкого побудована на особистих зустрічах з виборцями, биг - бордах, друкарській агітпродукції, участі в різного роду заходах.

Сама особа Жолобецкого дуже цікава. На більшості виборів, в яких він брав участь, кандидат балотувався як безпартійний.І навіть будучи близьким до опозиційних партій за часів Партії регіонів, він входив у фракції «Батьківщини» , Фронту Змин, проте не був членами цих партій і йшов, як самовыдвиженец. І навіть цього разу, балотуючись від пропрезидентської партії, Жолобецкий не змінив своєї традиції і йде безпартійним. На даний момент у Олександра Жолобецкого найвищі шанси потрапити в Раду від цього округу.

Ще одним кандидатом, про якого варто сказати, є Сергій Ісаков. Його трохи не осягнула доля В'ячеслава Симченко, проте Ісакову все ж вдалося через суд відстояти свої права, і ЦВК зареєструвала його кандидатом. Тут треба розуміти, що, швидше за все, це вдалося зробити Ісакову завдяки своїм покровителям, серед яких вже давно називають Вадима Новинского.На даний момент він не веде активної виборчої кампанії і не є присутнім в інформаційному полі округу ні на биг - бордах, ні у вигляді друкарської агітпродукції, ні на ТБ. Це пояснює його невисокі, порівняно з Жолобецким і Жуком, рейтинги, і вірогідність його проходу в Раду на даний момент здається маловірогідною. Швидше за все, Ісаков порушить свою традицію на виборах - бути завжди другим і цього разу навряд чи підніметься вище за третє місце.

Більше того, на окрузі зареєстрований його «двійник». У цьому ключі варто згадати, як під час виборів до парламенту 2012 року на 128 - м окрузі кандидат Ісаєв відтягнув чималу долю голосів виборців у Ісакова. Це ж разу ситуація ще плачевніша– «двійником» виявився Ісаков Олександр Миколайович.

Усі інші кандидати мало того, що майже невідомі, але і не представляють ніякій небезпеці для вищезгаданої трійці.

Цей округ, серед міських, виглядає найбільш "безинтрижным" і вже сьогодні можна з великою часткою вірогідності припустити, що переможцем виявиться висуванець президентської партії Олександр Жолобецкий, який має чималий заділ перед конкурентами. Головне питання, яке сьогодні виникає по цьому округу, - це який відрив 10% або більше буде у Желобецкого від кандидата, що зайняв друге місце.

Ось такий на даний момент з'являється картина дня на виборчих округах, до складу яких входять райони міста Миколаєва. Найближчим часом читайте про те, з якими виборчими програмами йдуть кандидати на вибори.