Насущні питання після Мінська: Війна або світ? Що далі?

Президент України Петро Порошенко перед цією зустріччю заявив, що виходячи з результатів переговорів - буде або не вводитиме воєнний стан в країні. Тому українське серце покладало великі надії– «адже так вже хочеться, щоб припинилися смерті і нарешті - те настав світ в країні» , а розум розумів, що може все залишитися так само як і після попередніх переговорів 19 вересня. У інтернеті ставили ставки на підсумок, приковували увагу до кожного коментаря і кожної фотографії із зустрічі–от як кожен з нас хотів першим почути і побачити, що війна припинилася!

У результаті ми маємо історичну ніч переговорів, результатом якої складно сказати ЩО стало.Сьогодні точно не вводитиметься воєнний стан, а навпаки–готуватимуться до відступу і світу. Сам документ «Комплекс заходів по виконанню Мінських угод» точно підписаний усіма сторонами, але його зміст далекий від наших бажань і в деяких пунктах - навіть не на нашій стороні. Але це складно назвати результатом, тому що головне–цього документу дотриматися і виконати все, під чим підписалися лідери «нормандської четвірки». Чи можливо? І чи вигідно це для України?

Щоб прийти до яких - те угодам, знадобилася зустріч завдовжки більше 15 годин, підсумком якої стало 13 пунктів по подоланню озброєного конфлікту на Сході України.

Надія на світ. Перший пункт в угодах свідчить про припинення вогню на територіях Донецької і Луганської областях і його строге виконання з 15 лютого. Тепер залишається чекати цього мирного часу.А чи можуть терористи і РФ цим жестом «припинення вогню» відвернути нашу увагу? Замилювання очей, гра на публіку і «нічого» за це–ми вже проходили після усіх попередніх зустрічей. Вже відомо, що Путін вплинув на рішення представників ДНР І ЛНР погоджуватися з цими пунктами. Про що це говорить? Він зробив перший крок до визнання того, що він веде війну з Україною. Показав відкрито, що має вплив на ці незаконні структури. Але президент РФ може продовжувати офіційно не вводити державні війська, а ДНР і ЛНР нібито не послухаються його і продовжуватимуть вести вогонь проти Української армії. Тут Путін може тільки розвести плечима і знову послатися на те, що він же старався і ні при чому до військових дій. І це, на жаль, реальніше нікуди. Але великий плюс для нас, що в угоді вказане, що ця територія - України, ось чому представники ДНР і ЛНР не хотіли підписання цього документу.

Відведення військової техніки і конкретні відстані для різних видів зброї, згідно з підписаним документом, повинні виконати усі сторони. У цьому Україні потрібно бути обережною. І причини все ті ж - довіряти терористичним структурам і Путіну не можна. Подивіться, вже США заявило, що після зустрічі в Мінську подумують ослабити тиск і санкції на Росію. Чому? Неначе весь світ повинен радіти тільки тому, що агресор Європи приїхав на зустріч і «погодився» на світ? Дивне відношення Америки до цього, може вони образилися, що не беруть участь в переговорах? Але це не виправдання.

Головним і незрозумілим залишається в документі пункт про те, що територія Донбасу залишиться у складі України за умови повної амністії, проведення виборів за українським законодавством на цих територіях, проведення Конституційної реформи для автономії цих територій, але з дозволом трансграничної співпраці окремих районів з Росією. Якщо амністію відмінити і, в ідеалі, дотриматися усіх пунктів договору, то ми отримаємо у складі України території із законною владою, яка рахуватиме Україну «програвшою» , ні у що ставитиме українців і співпрацюватиме з РФ окремо зі своїх питань. Безкарні терористи будуть законною владою на українській території? Адже зрозуміло, що територія буде повністю під контролем Росії. Виходить, що спонсорувати, відбудовувати і годувати буде уся країна тих, хто вбивав українських хлопців? Ось і тонка грань, яку можна легко порушити і ще заплатити за це усім нам. А який вихід? Так, головне, щоб припинився вогонь–це для усіх так. Також важлива і незрозуміла доля тих людей, які стали біженцями і переселенцями. Повертатися додому і жити поряд з тими, хто воював проти них–чи приведе це до хорошого?

Незрозуміло, чому взагалі ніхто не згадав про Крим? Или це вже неважливо? Чому Президент України і світові політики не натякнули про те, що Крим незаконно анексований і досить вже розпускати руки, чому не зіграли на цьому в рішенні конфлікту на Донбасі? Може тому, що не дивлячись ні на що, бояться Путіна і, якщо подивитися на підсумковий документ переговорів, він співзвучний з пропонованим документом терористів ДНР і ЛНР.Ось так нас поставили в рамки і не дали думати ширше іншим лідерам «нормандської четвірки».

Грубо кажучи, війну визнали громадянській, пішли на поступки з терористами, Путін нічого не програв, Крим залишився в його руках, Україна залишилася з надією на світ. Нашу країну можуть чекати партизанські війни і психологічний тиск з боку сепаратистів. Головне нам, українцям, бути патріотами, але бути лояльними і терпимими один до одного, риски того, що відбувається зараз, будуть найближчим часом завжди. А світ залишається головним. Допомогти світовим лідерам відвоювати нашу територію, як ми бачимо, не вдається, вони можуть лише допомагати нам в розвитку економіки, вкладаючи гроші в «мирне». Україні потрібне хороше і професійне державне управління, лідери, які думатимуть не про свій бізнес, а про майбутнє країни і її жителів, як би це утопічно не звучало. Ми готові до якісних реформ, люстрації не звичайних чиновників, а тих, хто порушує антикорупційне законодавство, бути сильними на місцях і розвивати наші міста і країну в цілому. Не лише простий народ, який і так допомагає усім, чим може але і політиків, і управлінців повинна навчити ця війна стати краще.