Операція по порятунку України : розпочати з дефолту

У Україні зараз як ніколи сильні надії на зовнішню допомогу—зброя із США, кредити від МВФ, відміна віз з ЄС. Хоча останні події—Будапештський меморандум і Крим, ДНР - ЛНР і глибока заклопотаність ООН, Мінські угоди і ЄС - учать, що сподіватися варто тільки на себе.

Україні настав час зробити операцію–саме зараз, у момент зовнішньої агресії, смути і обвалу економіки.Випадок у нас запущений, так що операція не буде ні легкою, ні безболісною. Так, це страшніше, ніж просто лежати і раз по раз уколювати собі що знеболює у вигляді кредитів від МВФ, які майже відразу ж йдуть на виплату відсотків по старих позиках, але уряду треба сказати собі, своєму народу і союзникам правду: Україна повинна повністю змінитися. Інакше країну чекає або втрата незалежності, або перетворення на аналог Сомалі - недаремно головний донбасівський відморозок так назвав свій «батальйон».

Перше, що Україні треба зробити–звільнитися від боргового ярма. І для цього треба оголосити дефолт. Нічого страшного в цьому немає: те, що США двічі оголошували дефолт в ХХ повіці, не заважає ним бути успішною державою. Не має сенсу виплачувати кредити, давно розікрадені минулою владою, тим більше–платити агресорові.

Наступний необхідний захід - підняття рівня життя населення. Зараз багато політиків і економісти говорять, що Україна притягає інвесторів тим, що тут найнижча заробітна плата в Європі. При цьому населення країни досить грамотно. Правда, незрозуміло, навіщо працюючому за гроші українцеві грамотність, адже мити полу, вишивати хрестиком або довбати кайлом в шахті можна і після двох класів церковно - приходської школи. Низька заробітна плата - плюс тільки для тих, хто хоче стимулювати масову імміграцію українців в країни Західної Європи, як це сталося в Прибалтиці, Польщі і Болгарії.

На перших порах масова еміграція створює ілюзію зменшення безробіття, але у результаті виходить економічна безвихідь—чим менше населення, тим менше споживачів і платників податків.Чим менше споживачів, тим менше доходу у компаній, і тим менше останнім треба працівників і менше стимулів інвестувати в розвиток виробництва. Замкнутий круг.

Звичайно, в Україні еміграцію і стимулювати не потрібно—масовій втечі громадян перешкоджає тільки досить строгий режим видачі шенгенських віз, і це у Брюсселі добре розуміють. Тому швидкої відміни візового режиму чекати не варто.

Україні потрібно стурбуватися підняттям життєвого рівня широких верств населення, а не тільки еліти і креативного середнього класу. Для цього потрібно розвивати власне виробництво будь-якими шляхами, обмежуючи ввезення імпортних товарів. Україна повинна імпортувати не товари, а високі технології і патенти, і їх імпорт повинен підтримуватися державою.

Сам по собі український споживчий ринок дуже вузький—менше бельгійського в 3,5 разу, тому, щоб ультрамодерні виробництва були вигідними, нам потрібний доступ до ринку США. Це найбільший ринок у світі і путівка в процвітання.

Свого часу доступ до нього діставали країни Західної Європи (план Маршалла), Японія, Тайвань, Південна Корея і КНР. Зараз настав час США довести Україні, що ми дійсно стратегічні союзники. Їм слід не лише допустити наші товари на свій ринок по нульових ставках мит, але і забезпечити великими замовленнями українських промислових гігантів. Останнє не так безнадійно, як може здатися—США вже замовляли у України бронетехніку і літаки для потреб іракської армії на десятки мільйонів доларів. Зараз варто добитися контрактів на мільярди, а виручку вкласти в модернізацію виробництв.

До України шлях модернізації в умовах гострого протистояння з розвиненішим сусідом пройшла Республіка Корея. Зараз це одна з щонайпотужніших економік у світі з найвищою заробітною платою в Азії—$2903 (за даними Міжнародної організації праці). Тільки за останні 25 років ВВП Південної Кореї виріс в 3 рази. І хороші сусіди тут ні при чому: країна вже багато років живе поряд з Кимом.

Олександр Ланецкий, Гендиректор консалтингової компанії Friendly Avia Support (FAS)